Головна Головна -> Підручники -> Підручник Право інтелектуальної власності (Підопригора О.А та ін.) скачати онлайн-> 3.4. Об’єкти засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

3.4. Об’єкти засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг


Фірмові найменування
Чинне законодавство України про інтелектуальну власність поки що не має законодавчого акта, призначеного для здійснення правової охорони фірмових найменувань. Об’єктом фірмового найменування є назва, або ім’я, під яким підприємець виступає в цивільному обороті. Зазначена назва підприємства чи ім’я підприємця мають своєю основною функцією індивідуалізацію даної особи в числі інших учасників цивільного обороту. Отже, основним призначенням фірмового найменування (фірми) є індивідуалізація окремих учасників цивільного обороту.
Назва підприємства або ім’я підприємця (власника) як об’єкт правової охорони має відповідати певним вимогам, які виробилися в практиці. В основі цього об’єкта (назви чи імені) має лежати принцип істинності фірми. Це означає, що найменування фірми повинно містити в собі вказівку, яка повинна відповідати дійсності, на організаційно-правову форму підприємства (казенне підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю, відкрите акціонерне товариство тощо). Найменування повинно відображати тип підприємства —державне, комунальне, приватне, а також профіль його діяльності (виробниче, науково-виробниче, наукове, комерційне тощо).
У найменування фірми не повинні включатися позначення, які здатні ввести в оману. Так, наприклад, власник приватного підприємства не повинен включати у фірмове найменування таке позначення, яке асоціюється в клієнтів з державною належністю підприємства.
Фірмове найменування може досить ефективно виконувати свою функцію, якщо воно має такі відрізняльні ознаки, які здатні чітко відокремлювати дане підприємство від інших подібних. У цій ознаці реалізується ще один принцип, а саме принцип виключності. Це означає, що фірмове найменування має бути новим і чітко відрізнятися від подібних, що уже використовуються. За певних умов допускається використання одного і того ж фірмового найменування. Наприклад, підприємства належать до різних організаційно-правових форм, які відображені у фірмовому найменуванні, підприємства діють у різних ділових сферах або територіально розмежовані.
Принцип виключності фірми передбачає також вимогу, відповідно до якої фірмове найменування не повинно співпадати з товарними знаками і зазначеннями походження товарів, які належать третім особам.
Фірмове найменування повинно бути стабільним (незмінним) протягом тривалого часу, поки діє підприємство. В іншому разі не буде досягнута необхідна індивідуалізація. Це принцип постійності фірми. Остання має бути заінтересована в незмінності свого фірмового найменування, адже фірмове найменування є уособленням ділової репутації підприємства. При цьому слід мати на увазі, що чинність фірмового найменування не може бути обмежена будь-яким строком.
Зазначені принципи фірмового найменування зумовлюють його структуру. Словесне позначення, яке має стати фірмовим найменуванням, складається за певними правилами. Основну його частину прийнято називати корпусом, іншу частину — додатком. Корпус фірмового найменування є обов’язковою частиною фірми і містить вказівку на організаційно-правову форму підприємства, його тип і предмет діяльності, а в деяких випадках — й на інші характеристики. Так, наприклад, найменування акціонерного товариства обов’язково повинно містити вказівку про те, що дане товариство є акціонерним. Товариство, засноване на державній власності, повинно містити вказівку про його державну приналежність.
До корпусу фірмового найменування додається допоміжна частина, елементи якої поділяються на обов’язкові і факультативні. Обов’язкова частина є спеціальною назвою підприємства, це його номер або інше позначення, необхідне для відрізнення одних підприємств від інших. Це можуть бути різноманітні умовні позначення у вигляді оригінальних слів (“Ватра”, “Оболонь”, “Славутич”), власних імен (“Максим”), географічних назв (“Донбас”, “Дніпро”) тощо.
До факультативних додатків відносяться додатки, які можуть включатися у фірмове найменування за бажанням підприємця. Це можуть бути додатки типу вказівок “універсальний”, “спеціальний”, “центральний” тощо. Такими додатками можуть бути скорочені найменування фірми або абревіатури — ХТЗ, КРАЗ, ЦУМ або “Дор-маш”, “Південмаш”, “Мотор-Січ” тощо. Проте всі ці елементи, як і елементи корпусу, повинні відповідати дійсності і не вводити в оману споживачів та інших учасників цивільного обороту.
Найменування фірми повинно бути виражено державною мовою. Якщо в найменуванні використовується іноземне слово, воно має бути наведене українськими літерами.
За проектом Цивільного кодексу України фірмове найменування буде охоронятися лише за умови його державної реєстрації. Фірмове найменування може використовуватися на товарах, їх упаковці, в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках та іншій документації, пов’язаній з діяльністю фірми. Воно використовується також при демонстрації товарів на виставках і ярмарках, що проводяться на території України.
Фірмове найменування юридичної особи може бути використане в належному їй знаку для товарів і послуг.
Фірмове найменування не може відчужуватися окремо від підприємства. Проте юридична особа може передати виключне право на використання свого фірмового найменування іншим особам по виключній чи невиключній ліцензії.
Об’єкти знаків для товарів і послуг
Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993 р. не містить визначення підстав чи критеріїв, за якими те чи інше позначення можна визнавати знаком для товарів і послуг. Він наводить лише перелік позначень, які не можуть бути визнані знаками для товарів і послуг. Звідси напрошується висновок, що усі інші позначення, які не перелічені в Законі, можуть бути визнані знаками для товарів і послуг. Проте це не означає, що позначення, яке заявляється для реєстрації як знак для товарів і послуг, не повинно відповідати певним вимогам. Закон такі вимоги встановлює. Правова охорона надається знаку, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.
Якщо знак є стилізованим зображенням малого герба України у вигляді усміхненого дракона, а такий знак було подано на реєстрацію, то це, безперечно, суперечить суспільним інтересам. Образ дракона у фольклорі майже всіх народів асоціюється з силами зла, і його поєднання з державною символікою є неприпустимим. Таке позначення порушує й іншу вимогу охороноздатності, яка не допускає надання правової охорони знака, що зображує державну символіку. Крім того, норми Паризької конвенції не допускають використання в знаках навіть стилізації державних символів.
Отже, вимоги до знака для товарів і послуг у згаданому Законі викладені не в позитивній формі, а у вигляді переліку позначень, які не можуть одержати правову охорону. Проте певні вимоги встановлені самим Законом або вироблені практикою.
Позначення, заявлене як знак для товарів і послуг, має бути корисним, придатним для маркування товарів і відповідати вимогам промислової естетики і ергономіки.
Заявлене позначення має бути новим, тобто невідомим у межах України.
Позначення має бути корисним. Це випливає із ст. 5 Закону про знаки для товарів і послуг, відповідно до якої правова охорона надається позначенню, що не суперечить суспільним інтересам. Воно має певним чином індивідуалізувати надійну конкурентоспроможність і стабільність попиту на товар і послуги.
Знак повинен мати об’єктивне вираження, яке дозволяє маркувати ним випущені вироби і упаковку, використовувати в технічній і супровідній документації тощо без зниження якості і зовнішнього вигляду товару, тобто бути технологічним. Нарешті, позначення має відповідати вимогам промислової естетики і ергономіки, має бути благозвучним, милозвучним і легковимовним, звертати на себе увагу і легко запам’ятовуватися. Лише сукупність зазначених вимог дає підставу визнати заявлене позначення як знак для товарів і послуг.
Відповідно до Закону основні функції знака для товарів і послуг — це індивідуалізація виробленої продукції і наданих послуг, захист їх якості та інших достоїнств від зазіхань, забезпечення стійкості попиту, захист інтересів сумлінних виробників і споживачів, реклама виробів та послуг, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг в умовах ринкової економіки.
Отже, знаки для товарів і послуг — це зареєстровані в установленому порядку позначення, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб.
Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” об’єктами знака визначає словесні, зображувальні, об’ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі або поєднанні кольорів (ст. 5, п. 2 Закону).
Найбільш ефективним і поширеним об’єктом знаків для товарів і послуг є словесні позначення. їх питома вага в масі товарних знаків у країнах з високорозвиненою економікою досягає 70 відсотків. У колишньому СРСР перевагу надавали зображувальним позначенням, кількість яких досягала 95 відсотків. Між тим у світовій практиці уже давно помітна тенденція до зростання кількості саме словесних позначень.
Словесні знаки більш ефективні в силу їх більш легкого сприйняття зором, слухом тощо. Вони більш виразні, легше запам’ятовуються, легше вимовляються, перекладаються тощо.
Серед словесних знаків часто зустрічаються: імена великих людей— Наполеон, Колумб, Хмельницький та ін. Закон України не згадує про можливість використання імен великих людей, які померли уже давно, для позначення товарних знаків. Але таку можливість можна вивести із п. 5 ст. 6 Закону. Якщо можна використати ім’я відомої особи з її дозволу, то, очевидно, можна використати і ім’я людини давно померлої, якщо дозволу спитати ні в кого. Разом з тим в Україні поки що не зустрічалися такі товарні знаки як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко.
Часто як словесні товарні знаки використовуються імена міфічних героїв (Геркулес, Прометей, Садко, Ілля Муромець), а також персонажі із відомих творів (Гамлет, Кармен, Жизель, Оттело). Часто використовуються назви тварин і птахів (Тигр, Орел, Лис), назви дорогоцінних каменів (агат, алмаз (діамант), аметист), географічні назви (Одеса, Таврія, Славутич). Немає перешкод для використання як товарних знаків назв астрономічних і метеорологічних явищ (Комета, Радуга, Зоря, Венера).
Серед словесних знаків розрізняють два типи. Перший тип — словесні знаки, у яких охороняється лише саме слово, наприклад, Славутич. Другий тип — це знаки, виконані в особливій шрифтовій манері. В них охороняється шрифт, характер розташування букв, їх відносний розмір, фон та інші часто візуальні, інформативні елементи.
У практиці зустрічаються серії словесних товарних знаків. їх розробка і реєстрація на ім’я одного виробника зумовлюється широкою номенклатурою однорідних товарів, наприклад, радіоприймачі і телевізори різних модифікацій, кіно-, фотоапаратура, годинники тощо. Словесні товарні знаки вигідні ще й тим, що їх розробка простіша і легша, ніж інші види позначень.
Зображувальними знаками для товарів і послуг можуть бути художні, графічні та інші подібні позначення. В історії товарних знаків вони найдавніші. Сама назва цих об’єктів товарних знаків свідчить про їх характер. Вони у більшості випадків втілені в малюнку, рисунку, кресленні. Часто це буває результат образотворчої діяльності і в такому разі таке позначення може стати об’єктом авторського права. Зображення може стосуватися фігур людей, тварин, птахів, бути орнаментом, стилізованим зображенням тощо.
Ефективно виконувати свою функцію зображувальний товарний знак може за умови його простоти, естетичності і ергономічності. Він також має легко запам’ятовуватися, вражати своєю оригінальністю, звертати на себе увагу. Зображувальні знаки часто у символічній формі передають характер товарів або підприємства, для яких вони розроблені.
Зображувальний знак має бути обов’язково новим, тобто оригінальним, відрізнятися від інших зображувальних знаків. Безперечно, такий знак має бути придатним для маркування товарів чи послуг, тобто бути технологічним. Він має впадати у вічі споживачеві.
Об’ємні товарні знаки. Найчастіше об’ємний товарний знак повторює форму самого виробу або його упаковки, що характеризується тримірністю. Проте знак може не лише повторювати предмет, а й бути новим. Найбільш поширеними об’ємними знаками для товарів є оригінальні упаковки, наприклад, флакони для парфумів або пляшки для спиртних напоїв. Деякі об’ємні товарні знаки наближаються до промислових зразків. Проте між ними є істотні відмінності. Об’ємний товарний знак має своїм призначенням розрізняти товари одного виробника від таких же товарів іншого виробника. Промисловий зразок є результатом творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання.
Комбіновані знаки є поєднанням словесного і зображувального позначень, тобто вони складаються із двох частин — словесної і зображувальної, які мають і смислове значення. Зображувальна частина в основному ілюструє словесну частину позначення. Обидві частини, безперечно, повинні бути пов’язані композиційно і сюжетно та складати єдине ціле. Комбіновані товарні знаки мають відповідати вимогам, що виробилися до інших об’єктів товарних знаків. Комбіновані товарні знаки у свою чергу поділяються на три види: 1) позначення, в яких переважає словесна частина; 2) позначення, в яких мають місце суміщення словесного і зображувального позначень з метою їх сумісного впливу; 3) позначення, в яких переважає зображувальна частина.
Знаки обслуговування принципово нічим не відрізняються від товарних знаків в точному значенні цього терміна. Вони виконують ті ж самі функції, мають дотримуватися тих самих принципів і відповідати тим самим вимогам. Знаки обслуговування відрізняються від товарних знаків лише призначенням — перші мають відрізняти послуги одних осіб, що їх надають, від таких же послуг інших осіб. Іншими словами, знаки обслуговування пов’язані не з товарами, а з послугами. Вони зафіксовані в ст. 1 (2) Паризької конвенції про охорону промислової власності. За своїм правовим режимом прирівнюються до товарних знаків.
Усі наведені позначення, які можуть бути зареєстровані як товарні знаки, можуть бути виконані в будь-якому кольорі або поєднанні кольорів (ст. 5, п. 2 Закону про товарні знаки).
Колективні товарні знаки Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” не визначаються і таким позначенням правова охорона не надається. Проте деякі країни реєструють колективні товарні знаки. Стаття 7 Паризької конвенції про охорону промислової власності містить припис, за яким країни Союзу зобов’язані приймати заявки на колективні знаки і надавати їм правову охорону. Право на колективний знак надається спілкам, господарським асоціаціям та іншим добровільним об’єднанням підприємств, а не фізичним особам. За загальним правилом права на колективний знак і право на його використання не можуть бути передані третім особам.
Для колективних знаків прийнято особливий порядок реєстрації. До заявки на реєстрацію колективного знака додається його статут, який має містити відомості про найменування об’єднання, що уповноважене зареєструвати колективний товарний знак на своє ім’я, перелік підприємств, які входять до складу об’єднання і мають право користуватися колективним товарним знаком. У статуті колективного товарного знака зазначається також мета реєстрації знака, перелік і єдині якісні чи інші загальні характеристики товарів, які будуть позначатися колективним товарним знаком, умови його використання. Статут має обов’язково визначати порядок контролю за використанням колективного товарного знака і відповідальність за порушення його статуту.
До реєстру і в свідоцтво на колективний товарний знак крім загальноприйнятих відомостей вносяться також дані про підприємства, які мають право користуватися колективним товарним знаком. Зазначені відомості, а також виписка із статуту колективного товарного знака про єдині якісні чи інші характеристики товарів, для яких цей знак зареєстрований, публікуються патентним відомством в офіційному бюлетені. Про зміни, що вносяться до статуту колективного товарного знака, його володілець зобов’язаний повідомляти патентне відомство.
У разі випуску товарів, що позначені колективним товарним знаком, але не відповідають єдиним якісним чи іншим загальним характеристикам, в обіг чинність знака може бути достроково припинена повністю або частково.
Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” не містить норм, які б визначали правовий режим колективного товарного знака. Це дає нам підставу зробити висновок, що під поняттям “об’єднання осіб” не варто розуміти суб’єктів права на колективний товарний знак.
Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” передбачає можливість реєструвати як знаки для товарів і послуг також й інші позначення (ст. 5, п. 2 цього Закону). До цих інших позначень можуть відноситися звукові і світлові позначення. Звукове позначення надається у вигляді фонограми, в якій зазначається вид звуку (музичний твір або його частина, шуми будь-якого походження та інше сполучення звуків). Це може бути, наприклад, пташиний спів. Якщо реєструється світловий знак, то наводиться характеристика світлових сигналів чи символів, їх послідовність, тривалість світіння та інші особливості. До заявки додається відеокасета.
У світовій практиці як позначення товарних знаків реєструються нюхові позначення (пахучі знаки).
Об’єкти зазначень походження товарів
Одним із досить вагомих об’єктів інтелектуальної власності є зазначення походження товарів, які в умовах ринкової економіки набувають усе більшої ваги.
Об’єктами прав на зазначення походження товарів є позначення, які вказують на походження товарів. У цивільному обороті часто місце походження товару має значний вплив на попит на нього. На це можуть бути різні причини: уміння виробників, їх майстерність, які визначають якісні характеристики виробу, природні умови географічного місця походження товару, які також певним чином впливають на якісні чи інші характеристики товару. Нарешті, це може бути просто зазначення країни, в якій цей товар вироблено. В умовах сучасної ринкової економіки зазначені фактори певним чином зумовлюють попит на цей товар. У силу цього таке зазначення часто піддається неправомірному присвоєнню, аби забезпечити товару іншого виробника необхідний попит. Саме тому виникла необхідність надати правову охорону зазначенням походження товарів.
В Україні зазначення походження товарів охороняються Законом України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” від 16 червня 1999 р. Об’єктами зазначень походження товарів є просте зазначення походження товару і кваліфіковане зазначення походження товару.
Просте зазначення походження товару — це будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. Правова охорона простого зазначення походження товару полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару. Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації.
Кваліфіковане зазначення походження товару складається з двох об’єктів: 1) назви місця походження товару; 2) географічного зазначення походження товару.
Закон так визначає зазначені об’єкти позначень:
“Назва місця походження (далі — НМП) товару — назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором”.
“Географічне зазначення походження (далі — ГЗП) товару — назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного, географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора”.
Під географічним місцем Закон визначає будь-який географічний об’єкт із офіційно визначеними межами, зокрема: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо.
Наведені визначення об’єктів зазначень походження товару в Законі сформульовані нечітко. Все ж спробуємо віднайти різницю в поняттях цих двох об’єктів.
Спільними ознаками цих двох об’єктів зазначень походження товару є такі:
– в обох випадках об’єктом зазначень походження товару є позначення;
– це позначення обов’язково вживається в назві товару;
– це позначення є географічним місцем, яке в свою чергу є географічним об’єктом із офіційно визначеними межами, зокрема: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо;
– це позначення є зазначенням місця походження товару.
Більш істотними є відмінності між цими об’єктами зазначення походження товару. Адже лише вони дадуть можливість чітко розрізнити ці два об’єкти.
Якщо порівняти наведені визначення об’єктів зазначень походження товару, то можна вивести такі відмінні ознаки:
НМП — назва місця походження товару:
1) назва географічного місця походження товару;
2) зумовлює особливі властивості товару;
3) які виключно або головним чином зумовлені;
4) характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характернимдля даного географічного місця людським фактором.
ГЗП — географічне зазначення походження товару:
1) географічне зазначення походження товару;
2) зумовлює певні якості, репутацію або інші характеристики товару;
3) в основному зумовлені;
4) характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.
З наведеного порівняння випливає, що основною ознакою для НМП — назви місця походження товару — є особливі властивості товару, які зумовлені виключно або головним чином характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором.
Для ГЗП — географічного зазначення походження товару основною ознакою є певні якості, репутація або інші характеристики, зумовлені в основному характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.
Прикладами цих двох об’єктів зазначень походження товару можуть бути: для НМП — миргородська вода; для ГЗП — французькі парфуми.

Питання для контролю
1. Об’єкти інтелектуальної власності.
2. Поняття об’єктів авторського права і суміжних прав.
3. Об’єкти промислової власності.
4. Об’єкти засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Право інтелектуальної власності (Підопригора О.А та ін.)