Головна Головна -> Підручники -> Підручник Право інтелектуальної власності (Підопригора О.А та ін.) скачати онлайн-> 7.4. Правонаступники як суб’єкти права інтелектуальної власності

7.4. Правонаступники як суб’єкти права інтелектуальної власності


Суб’єктами права інтелектуальної власності можуть бути також спадкоємці, інші фізичні й юридичні особи, до яких право інтелектуальної власності переходить в силу закону чи договору, держава.
Спадкоємці можуть стати суб’єктами права інтелектуальної власності в силу закону або заповіту. Лише Закон України “Про авторське право і суміжні права” (єдиний) містить статтю про спадкування авторських і суміжних прав у спадщину. Стаття 29 цього Закону “Перехід авторського права у спадщину” проголошує: “Майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті немайнові права автора”. Разом з тим спадкоємці відповідно до цього Закону наділяються правом захищати авторство на твір, протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.
Інші закони про інтелектуальну власність не містять норм про перехід майнових прав суб’єктів права інтелектуальної власності у спадщину. Проте це зовсім не означає, що майнові права суб’єктів права інтелектуальної власності не можуть передаватися у спадщину. Закон “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” містить таку норму: “Власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником” (п. 6 ст. 28). Така ж норма міститься й в інших патентних законах. Деякі закони України про інтелектуальну власність не містять й таких норм.
Із норми про те, що власник патенту може передавати свої майнові права іншим особам на підставі договору, випливає, що власник цих прав може ними розпорядитися будь-яким іншим чином. Отже, він може свої майнові права заповісти будь-якій іншій особі. Якщо ж такого розпорядження власника патенту (заповіту) немає, то ці права переходять до спадкоємців за законом.
Коло спадкоємців, до яких переходять майнові права власника патентів, визначається чинним цивільним законодавством.
Проте із цього загального правила все ж є один виняток. Закон України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” не визнає права власності (чи іншого виключного права) на зазначення походження товарів за суб’єктами, які цими правами користуються. Правом на одне й теж зазначення походження товарів можуть користуватися декілька осіб. Об’єктом спадкування не може бути річ (об’єкт), яка не є об’єктом права власності спадкодавця.
Відповідно до чинного законодавства України про інтелектуальну власність правонаступниками творців можуть бути будь-які фізичні і юридичні особи, які стають ними в силу договору або закону. Так, Закон України “Про авторське право і суміжні права” містить ст. 31 “Передача (відчуження) майнових прав суб’єктів авторського права”. Наведена стаття проголошує, що майнові права можуть бути передані автором або іншою особою, що має авторське право, іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Наведена норма все ж не містить відповіді на запитання, чи може автор або інша особа, якій належить авторське право, продати свої майнові права на твір іншій особі. В практиці такі випадки відомі.
Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” чітко і однозначно (п. 6 ст. 28) проголошує, що власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником. Такі норми містять й інші патентні закони України.
З наведеного можна зробити висновок, що будь-які результати інтелектуальної, творчої діяльності, які охороняються законом, визнані товаром. Отже, стосовно цього товару можуть вчинятися будь-які цивільно-правові угоди. Таким чином, майнові права авторів на твори науки, літератури і мистецтва можуть бути об’єктом купівлі-продажу та інших цивільно-правових угод. Однією із сторін у такій угоді може бути будь-яка фізична чи юридична особа, яка стає правонаступником творця будь-якого об’єкта інтелектуальної власності.
Правонаступником може бути й держава. За Законом України “Про авторське право і суміжні права” (ст. 30) твори після закінчення строку їх правової охорони стають надбанням суспільства. Це означає, що такі твори можуть бути використані будь-якою фізичною чи юридичною особою без будь-якого дозволу і без виплати винагороди за їх використання. Проте користувачі зобов’язані оберігати право авторства, право на ім’я, право протидіяти будь-якому, перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі і репутації автора.
Кого ж слід розуміти під поняттям “суспільство”? У широкому розумінні цього слова суспільство є сукупність форм сумісної діяльності людей, що склалися історично. У вузькому — історично конкретний тип соціальної системи. З цього виходить, що коли твір стає надбанням суспільства, то це означає, що авторське право на нього конкретної особи перестало існувати — воно перейшло до суспільства. Все ж найчастіше суб’єктом такого права стає держава. Такий висновок можна зробити з наступної норми (ст. ЗО, п. 3). Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за використання на території України творів, які стали суспільним надбанням.
Закон України “Про авторське право і суміжні права” містить поняття “інші особи, які мають авторське право”. Раз ці особи мають авторське право, то вони безперечно є суб’єктами авторського права. До цих осіб передусім відноситься роботодавець — він не є правонаступником автора. Його Закон наділяє авторським правом за наявності певних умов.
Авторським правом наділені також в певній мірі особи, в яких воно виникло на підставі ліцензійного договору — ліцензіати. Вони також не є правонаступниками, але за договором вони мають певні авторські права.
Проте Закон містить інше визначення особи, що має авторське право і суміжні права. За цим визначенням це є автор або виконавець у випадках, коли майновими правами володіє автор або виконавець, а також фізична або юридична особа, якій було передано майнові права. З цього визначення важко збагнути, хто є тією “іншою особою, яка має авторське право”. Коли сам автор володіє своїми майновими правами, то його немає підстав вважати іншою особою, що має авторське права. Якщо ж майнові права автора передані іншій особі, то це є не що інше як правонаступництво, адже майнові права можуть бути передані іншій особі лише за договором. Правонаступництвом у цивільному праві визнається перехід прав і обов’язків від однієї особи до іншої, в тому числі і за договором.
Проект Цивільного кодексу України передбачає більш широке коло осіб, які можуть мати авторські права.
До цього кола Проект відносить авторське право упорядників та інших складених творів, авторів похідних творів та колективних творів.
Авторське право належить авторові збірника та інших складених творів (упорядникові) на здійснений ним підбір і розташування матеріалів, що є результатом творчої праці (упорядкування).
Похідними творами визнаються переклади, переробки, аранжування або інші переробки. Особи, що здійснили переклад, переробку або аранжування, визнаються авторами саме цих творів – перекладу, переробки або аранжування. Вони не є авторами первісних творів, але мають авторські права.
Те ж саме варто сказати про колективний твір. Видавці енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників і збірників, що продовжуються, наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань не визнаються авторами цих творів. Але їм належить виключне право на використання таких видань у цілому. Виключні права на використання — це і є майнові права. Отже, видавець зазначених видань не визнається автором, видання в цілому, але він є тією особою, що має авторське право.
Патентні закони України не знають такого суб’єкта як інша особа, що має патентні права. Цим законам відомий один суб’єкт патентних прав — патентовласник. Проте з цього загального правила також є винятки. Патентному праву відома така особа (суб’єкт права) як першокористувач. Ним визнається будь-яка особа, яка до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету, в інтересах своєї діяльності з комерційною метою використала в Україні технологічне (технічне) вирішення, тотожне заявленому об’єкту промислової власності, чи здійснила значну і серйозну підготовку до такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання об’єкта промислової власності, як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користування).
Суб’єктом патентного права може стати особа за рішенням суду. Відповідно до ст. 30 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” суд може у передбачених Законом випадках примусити власника патенту укласти із заінтересованою особою договір невиключної ліцензії.

Питання для контролю
1. Суб’єкти права інтелектуальної власності.
2. Автори — творці об’єктів інтелектуальної власності.
3. Заявники.
4. Правонаступники як суб’єкти права інтелектуальної власності.
5. Спадкоємці права інтелектуальної власності.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Право інтелектуальної власності (Підопригора О.А та ін.)