Головна Головна -> Підручники -> Підручник Право інтелектуальної власності (Підопригора О.А та ін.) скачати онлайн-> 9.3. Майнові права авторів творів науки, літератури, мистецтва і суміжних прав та суб’єктів промислової власності

9.3. Майнові права авторів творів науки, літератури, мистецтва і суміжних прав та суб’єктів промислової власності


Права суб’єктів промислової власності, що випливають з охоронних документів

Права суб’єктів промислової власності щодо результатів їх науково-технічної творчості виникають лише на підставі державної реєстрації. Остання визнає заявлений результат об’єктом правової охорони і стверджує цей юридичний факт виданням охоронного документа (патенту чи свідоцтва). Саме охоронний документ визнає за заявником пріоритет заявленої пропозиції, авторство особи, що її розробила, і право власності на об’єкт правової охорони. Права, визначені охоронним документом, виникають у його власника саме від дати публікації про видачу охоронного документа.
Права власників патентів також поділяються на дві групи: особисті немайнові і майнові права. До особистих немайнових прав патентовласників відносять право на авторство, право на назву об’єкта промислової власності і право на ім’я.
Право авторства полягає в тому, що автор заявленої пропозиції (винахідник, автор промислового зразка, селекціонер тощо) має право вимагати від будь-кого визнавати себе єдиним творцем об’єкта правової охорони. Право авторства виникає не з охоронного документа, який лише засвідчує наявність цього права, а з моменту створення об’єкта, який охороняється Законом. Іншими словами, право авторства виникає ще до кваліфікації заявленої пропозиції об’єктом правової охорони. Саме з цього моменту виникає небезпека порушення права авторства. У сфері науково-технічної діяльності це інколи буває. Право авторства є абсолютним і виключним правом. Це право є також невідчужуваним, оскільки воно є сугубо особистим правом і не може бути передано будь-якій особі. Зазначене право належить творцю довічно і припиняється його смертю. Після смерті автора охороняється уже не право, а лише авторство як суспільно значимий інтерес, який полягає у визнанні творцем науково-технічного досягнення того, хто є дійсним його розробником.
Творець науково-технічного досягнення має право на ім’я, яке полягає в тому, що розробник цього досягнення має право вимагати, щоб його ім’я згадувалося кожного разу при використанні цього досягнення. Ім’я дійсного автора зазначеного досягнення має бути обов’язково вказано в патенті незалежно від того, хто буде заявником. Проте автор науково-технічного результату має право просити, щоб його ім’я не зазначалося в публікаціях про заявку та видачу патенту. Безперечно, патентовласник вправі вимагати усунути помилки чи перекручення, що стосуються його імені.
Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” винахідник має право на присвоєння свого імені створеному ним винаходу (корисній моделі). Видається, що винахідник має право також і на присвоєння винаходу і корисній моделі спеціальної назви. Принаймні таке прохання не суперечить Закону.
За Законом України “Про охорону прав на сорти рослин” селекціонер сорту рослини (чи інший заявник) у заявці на видачу патенту на сорт обов’язково зазначає його назву. Назва првинна давати можливість ідентифікувати сорт, не повторювати назви або відрізнятися від назви уже існуючого сорту такого самого або близького ботанічного виду. Назва сорту не може складатися лише з цифр, за винятком випадків, коли це відповідає усталеній практиці найменування сортів, чи складатися виключно із знаків чи зазначень, які вказують на вид, групу стиглості, якість, призначення, цінність, походження або технологію вирощування. Вона не повинна вводити в оману щодо властивостей, походження та значення сорту або щодо особи автора сорту, суперечити принципам суспільної моралі. У разі подання заявки на видачу патенту на один і той же сорт в Україні і в інших державах назва сорту має бути однаковою.
При будь-якому використанні сорту і будь-якою особою обов’язково має зазначатися назва сорту, під якою сорт занесено до Державного реєстру сортів рослин України.
Майнові права суб’єктів промислової власності, які випливають з охоронного документа. Зазначені права досить чітко регламентовані патентними законами України.
Майнові права винахідників та авторів промислових зразків, що випливають із патенту, досить близькі між собою, тому їх доцільно розглядати разом. Перш за все слід відзначити, що ці права виникають у патентовласників від дати публікації відомостей у офіційному бюлетені Установи про видачу патенту. Права, що випливають з патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи з деклараційного патенту на секретну корисну модель, діють від дати внесення інформації про нього до відповідного Реєстру.
Патент надає його власнику виключне право використовувати об’єкт промислової власності за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Патенти України мають чинність лише в межах території України.
Використання секретного винаходу чи корисної моделі власником патенту має здійснюватися з додержанням вимог Закону України “Про державну таємницю” та за погодженням із Державним експертом.
Патент, як відомо, може бути виданий кільком заявникам, якщо об’єкт промислової власності був створений їх спільною працею. У такому разі їх взаємовідносини стосовно використання об’єкта промислової власності визначається угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожен співвласник патенту може використовувати об’єкт промислової власності за своїм розсудом. Проте жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання об’єкта промислової власності та передавати право власності на цей об’єкт іншій особі без згоди інших співвласників патенту.
Основним достоїнством патентних законів України є те, що вони чітко і однозначно проголошують право власності на об’єкт правової охорони. Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Цей конституційний принцип знайшов своє відображення і в Законі України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”.
Зміст права промислової власності характеризується, відповідно до Конституції України, тими ж правомочностями, що і звичайне право власності. Деякі фахівці вважають, що результат інтелектуальної діяльності не може бути об’єктом права власності, оскільки він не матеріальний, інші стверджують, що той же результат творчої діяльності не може бути об’єктом права власності тому, що цим об’єктом не можна володіти. Не вникаючи в сутність цієї дискусії, відзначимо, що вона відображає лише різні підходи світової практики до цієї проблеми. Законодавство одних країн визнає результати інтелектуальної діяльності лише об’єктом виключного права на використання, інших — об’єктом права власності. При цьому слід підкреслити, що ті країни, законодавство яких визнає творчі результати об’єктами права власності, ніскільки від цього не страждають (США, Франція та багато інших). Тому варто визнати позицію законодавця про визнання результатів науково-технічної діяльності об’єктами права власності виправданою. Творець повинен бути впевненим у тому, що творіння — це його власність.
Отже, за Конституцією України суб’єкт промислової власності має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатом своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Але ж результат творчої діяльності — це не матеріальна річ, а Конституція надає право творцю володіти цим результатом. І в цьому немає помилки — об’єктом цивільного права може бути і безтілесна річ, тобто річ, яка не має матеріальної субстанції. Таку конструкцію знало ще стародавнє римське приватне право. Нема чого її боятися і в наш час. Адже під об’єктом цивільних прав розуміють матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких виникають цивільні правовідносини. Творчі результати і є ті самі нематеріальні блага. Якщо ж результати інтелектуальної, творчої діяльності можуть бути об’єктами цивільного права, то вони можуть бути також і об’єктами права власності — одного із інститутів цивільного права.
Якщо ж творчий результат може бути об’єктом права власності, то, безперечно, він може бути і об’єктом володіння. Але особливість об’єкта інтелектуальної власності полягає в тому, що він має здатність до тиражування і його копією можуть володіти треті особи, що дає привід прихильникам теорії виключного права стверджувати, що цим результатом можуть володіти всі, хто забажає.
Результат творчої діяльності стає об’єктом правової охорони лише після його кваліфікації таким відповідним державним органом. І лише після цього він може бути матеріалізований у певний матеріальний носій і сповіщений невизначеному колу осіб. До цього моменту творчий результат є об’єктом володіння тільки його творця, адже іншим особам він просто недоступний. Після його публікації ним дійсно може володіти будь-яка третя особа, але якщо вона володіє цим результатом правомірно, то ця третя особа володіє зазначеним результатом лише від імені патентовласника. Інша правова ситуація буде суперечити цивільно-правовим засадам. При цьому варто мати на увазі, що будь-яка третя особа може володіти творчим результатом без дозволу його творця, але користуватися не може. Проте і серед технічних рішень є такі, якими володіє виключно сам автор цього рішення. Мова йде про секрети виробництва (ноу-хау). Під цим поняттям розуміють знання та досвід науково-технічного, виробничого, організаційного, фінансового, торговельного чи іншого характеру, які, як правило, не можуть бути загальновідомими і придатними для використання в будь-якій сфері діяльності. Користуватися цим секретом може або сам його власник, або інша особа лише за його дозволом. Те ж саме і з володінням, ним володіє тільки його власник.
Ноу-хау не є загальновідомим, якщо його зміст не розкритий настільки для невизначеного кола осіб, що настає можливість його використання. Отже, власником цієї інформації є завжди сам її автор. Він також може передати цей секрет третім особам і тоді вони здійснюють володіння від його імені.
Отже, з вищенаведеного можна зробити висновок, що об’єкти промислової власності (не матеріальні носії) можуть бути і в фактичному володінні їх творця. Суб’єкт права промислової власності позбавляється володіння лише тоді, коли науково-технічне досягнення гине, перестає існувати фізично, або він уступає його іншим особам.
Суб’єкт права промислової власності, як і будь-який інший суб’єкт права власності, має право на користування. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” в п. 2 ст. 28 проголошує, що патент надає його власнику виключне право на використання об’єкта промислової власності.
У цивільному праві користування (використання) є юридично забезпечена можливість власника вилучати із належної йому речі її корисні якості, властивості тощо. Іншими словами, власник має право користуватися результатом своєї творчої праці будь-яким способом, що не суперечить чинному законодавству. Зрозуміло, що способи використання об’єктів промислової власності зумовлюються їх характером, а також доцільністю.
Закон чітко визначає, що є використанням винаходу, корисної моделі, промислового зразка. Зокрема, використанням визнається:
– виготовлення, пропонування для продажу, застосування або ввезення, зберігання, інше введення в господарський обіг у зазначених цілях продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка;
– застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей спосіб, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним;
– пропонування для продажу, введення в господарський обіг, застосування або ввезення чи зберігання в зазначених цілях продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється патентом.
Нагадаємо, що продуктом у такому разі £ будь-який промисловий виріб, виготовлений із застосуванням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй. Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.
Виготовленням визнається виробництво продукту з комерційною метою, навіть за умови, що продукт тимчасово не реалізується, наприклад, знаходиться на складі в очікуванні більшого попиту. Немає значення також і те, де здійснюється продаж — у своїй державі чи за кордоном.
Пропонуванням продукту для продажу є його реклама, яка може виражатися в його публічній демонстрації в торговельних залах і на вітринах, у рекламних кліпах, проспектах, каталогах тощо. Пропонуванням для продажу визнаються будь-які дії, спрямовані на сповіщення споживачів про наявність такого продукту і про бажання його продати. Це можуть бути оголошення в періодичній пресі, на радіо і телебаченні та іншими способами.
Одним із видів використання об’єкта промислової власності є також застосування продукту у виробництві з комерційною метою. Поняттям “використання” охоплюються також такі дії як ввезення на митну територію України, зберігання, інше введення в господарський обіг з комерційною метою. Ввезенням вважається імпорт продукту на територію України навіть без мети його використання в Україні. Сам факт ввезення продукту на територію України є правопорушенням.
Зберігання продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого об’єкта промислової власності, на складах та в інших сховищах, його накопичення з метою наступного введення в обіг також вважається використанням запатентованого об’єкта промислової власності.
Під продажем слід розуміти такі дії, які спрямовані на розповсюдження запатентованого продукту, на його реалізацію (корисної моделі) засобами цивільно-правових договорів. Це можуть бути оренда, лізинг, підряд, найм, дарування, міна, бартер тощо.
Наведені дії не вичерпують усіх способів введення запатентованого продукту в обіг.
Спосіб, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули, або ознаку, еквівалентну їй.
Патентовласник має виключне право на здійснення зазначених дій стосовно запатентованого продукту, що означає, що тільки він може їх вчиняти. Зрозуміло, що це може бути будь-яка особа, яка є патентовласником на той час. Зазначена особа може обирати будь-який спосіб використання запатентованого продукту в межах чинного законодавства. Вона може використовувати цей продукт у підприємницькій діяльності, може виступати як індивідуальний підприємець, може утворити підприємство, внести належний йому запатентований продукт як внесок до статутного фонду будь-якого господарюючого підприємства. Зрозуміло, що зазначений об’єкт промислової власності може бути використаний у будь-якій галузі народного господарства — в промисловості, сільському господарстві, в системі охорони здоров’я, освіти та будь-якій іншій сфері, що не забороняється законом. Безперечно, запатентоване рішення буде використовуватися там, де воно може приносити корисний ефект.
Чинне патентне законодавство України не передбачає такої ознаки об’єкта промислової власності, як здатність приносити позитивний ефект, будь-яку користь. Під цим поняттям розуміють не тільки економічний ефект — зниження собівартості вироблення продукту, підвищення його якості тощо. Це може бути також забезпечення кращих умов праці, зниження шкідливого впливу на навколишнє середовище тощо. В даному разі позитивний ефект розуміється досить широко. Будь-яка користь, що може дати використання об’єкта промислової власності, може бути підставою доцільності його використання.
Не зважаючи на відсутність у чинному патентному законодавстві України такої ознаки як позитивний ефект, при вирішенні питання про доцільність використання запатентованого рішення позитивний ефект враховується в першу чергу. Зрозуміло, рішення, які не дають позитивного ефекту або не можуть його дати в даний час, просто не будуть використовуватися. Який же підприємець стане використовувати об’єкт промислової власності, який не здатний приносити йому позитивний ефект. При цьому мають враховуватися і витрати на впровадження у виробництво зазначеного рішення.
Проте не тільки економічна доцільність використання того чи іншого об’єкта промислової власності обмежує волю підприємця. Чинне законодавство про промислову власність України містить формальні обмеження. Таким обмеженням є, наприклад, вимога закону, щоб використання запатентованого рішення його патентовласником не нанесло шкоди патентним правам інших патентовласників. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” в п. 2 ст. 28 чітко проголошує: “Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів”. Така ж норма міститься й в інших патентних законах України.
Ще одне обмеження використання запатентованого рішення полягає в такому. Коли дане рішення не може використовуватися без використання запатентованого раніше рішення іншого патентовлас-ника або використання без нього дає менший позитивний ефект, то, зрозуміло, що використання даного рішення може мати місце лише на підставі угоди з патентовласником раніше запатентованого рішення. Якщо такої угоди з патентовласником раніше запатентованого рішення досягти не вдається, спір розв’язується судом.
Виключні права власника патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід або деклараційного патенту на секретну корисну модель чи промисловий зразок обмежуються Законом України “Про державну таємницю” і відповідними рішеннями Державного експерта.
Власник патенту чи деклараційного патенту на об’єкт промислової власності, який визнано секретним, має право на одержання від державного органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, грошової компенсації на покриття витрат за сплату зборів, передбачених чинним законодавством.
Для запобігання ненавмисного порушення патентних прав власник патенту може використовувати попереджувальне маркування із зазначенням номера патенту на продукті чи упаковці продукту, виготовленого із застосуванням об’єкта промислової власності.
Право розпорядження власника патенту. Відповідно до Конституції України та чинних законів про промислову власність патенто-власник має право розпоряджатися належним йому об’єктом промислової власності. Право розпоряджатися як одна із правомочнос-тей власника патенту є юридично забезпечена можливість власника визначати правову долю об’єкта промислової власності. Оскільки об’єкти права промислової власності проголошені об’єктами власності, отже, і товаром, то патентовласник має право учиняти будь-які цивільно-правові угоди, спрямовані на відчуження зазначеного об’єкта. Це можуть бути продаж, дарування, міна, оренда, прокат, найм тощо.
Патентовласник не завжди має економічну, фінансову чи будь-яку іншу можливість самому використовувати належний йому об’єкт промислової власності. У такому разі законодавство йому надає право розпорядитися об’єктом на свій розсуд. Передача патентних прав може здійснюватися різними способами в межах закону. Найчастіше така передача здійснюється у формі купівлі-продажу, а також міни. Проте як зустрічна плата за передачу патентних прав може виступати певний результат роботи або послуги. В такому разі тут можуть мати місце елементи договору підряду або послуги. Немає перешкод для безоплатної передачі патентних прав за договором дарування. Відчуження патентних прав можуть бути як юридичній, так і фізичній особі.
До набувача патентних прав останні переходять в повному обсязі. Відчужувач патенту не може деякі права залишити за собою, а решту передати набувачеві, тобто відчуження лише окремих правомочноетей не допускається. Відчуження патентних прав, як і будь-яке інше відчуження можливе лише без будь-яких застережень. У договорі про відчуження не можуть визначатися сфери використання об’єкта промислової власності, територіальні чи часові обмеження. Набувач патентних майнових прав набуває їх в повному обсязі без будь-яких обмежень. Він стає власником патенту, отже, об’єкта промислової власності з усіма наслідками, які з цього юридичного факту випливають.
Безперечно, одним із способів розпорядження належними патентними права є право власника патенту відмовитися від нього, тобто за своєю волею припинити його чинність, але про це нижче.
Особливості використання селекційних досягнень. Використанням сорту є виробництво насіння з метою його відчуження, доведення до посівних кондицій для розмноження, продаж або інше введення в обіг, ввезення із-за кордону, збереження насіння для зазначених цілей, застосування як батьківської форми для одержання насіння.
Результатом селекційної діяльності в рослинництві є одержання насіння для розмноження сорту. Способи використання насіння такі ж, як і об’єктів промислової власності.
До суб’єктів майнових прав на селекційне досягнення в рослинництві належать автор сорту і патентовласник. Автором сорту визнається громадянин, творчою працею якого цей сорт виведений. Володільцем патенту може бути будь-яка особа, яка правомірно володіє патентом.
Володілець патенту, який є автором сорту, може передати право на патент будь-якій фізичній чи юридичній особі, яка стає правонаступником володільця патенту. Якщо ж володілець патенту не є автором сорту, то він може передати право на патент з урахуванням умов, за яких це право було одержано від автора сорту.
При цьому слід мати на увазі, що впровадження у виробництво сортів рослин і порід тварин допускається лише за умови, що вони допущені до впровадження в установленому порядку. Для цього сорти рослин повинні бути включені до Державного реєстру сортів рослин України, допущених до господарського використання.
Патентні права на сорти рослин не поширюються на правовідносини, пов’язані з використанням запатентованого сорту:
– в некомерційних цілях;
– в експериментальних цілях;
– як вихідного матеріалу для виведення інших сортів.
Автору сорту належить право авторства, яке є невідчужуваним і охороняється безстроково.
Під використанням топографії інтегральної мікросхеми (ІМС) слід розуміти:
– копіювання топографії ІМС;
– виготовлення ІМС із застосуванням даної топографії;
– виготовлення будь-яких виробів, що містять ІМС;
– ввезення таких ІМС та виробів, що їх містять, на митну територію України;
– пропонування для продажу, продаж, зберігання в зазначених цілях та інше введення в обіг ІМС, виготовленої із застосуванням даної топографії та будь-яких виробів, що містять такі ІМС.
ІМС визнається виготовленою із застосуванням зареєстрованої топографії, якщо при цьому використано всі елементи, які визначають топографію ІМС оригінальною.
Виключне право на використання топографії носить строковий характер. Чинність свідоцтва визначається строком в 10 років від дати подання заявки до Установи або від дати першого використання топографії ІМС за умови, що від цієї дати до подачі заявки пройшло не більше двох років.
Власник патенту на об’єкт промислової власності чи деклараційного патенту, крім патентів (деклараційних патентів) на секретні винаходи та інші об’єкти промислової власності, має право подати до Установи для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого об’єкта промислової власності. В такому разі річний збір за підтримання чинності патенту зменшується на 50 відсотків, починаючи з року, наступного за роком публікації такої заяви.
Така публікація в офіційному бюлетені Установи має своєю метою сповістити громадськість про наявність такого запатентованого об’єкта промислової власності для якнайшвидшого використання цього об’єкта в народному господарстві України.
Кожна особа, яка виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов’язана укласти з власником патенту чи деклараційного патенту договір про платежі. В договорі мають бути визначені строки і способи використання запатентованого об’єкта, розміри і порядок обчислення та виплати платежів за використання об’єкта. В разі виникнення спорів під час укладення такого договору, останній вирішується в судовому порядку.
Якщо заяви про бажання використати об’єкт промислової власності до власника патенту не надійде, він може подати до Установи письмове клопотання про відкликання своєї заяви. В такому разі річний збір за підтримання чинності патенту сплачується в повному розмірі, починаючи з року, наступного за роком публікації такого клопотання.
Подання заяви та її розгляд і публікація здійснюються відповідно до Інструкції про розгляд і публікацію заяви володільця патенту України про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) від 10 листопада 1995 р. Така ж Інструкція є і щодо промислових зразків.
Відповідно до чинного законодавства України про промислову власність патент надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати об’єкт промислової власності без його дозволу та вчиняти інші дії, які відносяться до кола виключних прав патенто-власника. Проте законодавство встановлює ряд винятків із цього загального правила, коли такі дії не визнаються порушенням прав, що випливають із патенту.
Будь-яка особа, яка до подання заявки на видачу патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок чи топологію інтегральної мікросхеми до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності з комерційною метою добросовісно використала в Україні технологічне (технічне) вирішення, тотожне винаходу, корисній моделі чи промисловому зразку та топології, зберігає право на безоплатне продовження його використання. Якщо зазначена особа здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, то вона також має право на безоплатне використання зазначеного об’єкта (право попереднього користування).
Право попереднього користування відоме законодавству багатьох країн. Про нього сказано і в Паризькій конвенції про охорону промислової власності. Воно може мати місце за наявності таких умов:
1) два різних автори незалежно один від одного створили два тотожні рішення. Безперечно, ці рішення створені абсолютно самостійно в результаті власної добросовісної творчої праці;
2) зазначене науково-технічне досягнення реально використовується особою, що претендує на право попереднього користування, або ця особа здійснила необхідні серйозні і значні приготування до використання зазначеного досягнення. Права на попереднє користування не виникає, якщо науково-технічне вирішення розроблено, але воно не використовується і підготовчі роботи до його використання не провадилися;
3) право попереднього використання виникає лише за умови, що саме використання чи приготування до використання має місце на території України. Отже, використання чи приготування до цього, здійснені за кордоном, не можуть бути підставою для виникнення права попереднього користування;
4) саме використання об’єкта чи приготування до його використання має бути здійснено до подання заявки на видачу патенту на тотожне науково-технічне досягнення іншою особою.
Як підкреслюється в чинному законодавстві про промислову власність право попереднього користування носить безоплатний характер. Суб’єкт права попереднього користування не повинен виплачувати будь-як винагороду патентовласнику. Але на відміну від пате нтовласника у разі використання такого ж досягнення третіми особами суб’єкт права попереднього користування не може йому заборонити подальше використання тотожного рішення. Обмеженим є також і обсяг користування — він не може бути розширеним проти того, який склався до подання заявки на цей же об’єкт.
Право попереднього користування не може відчужуватися. Воно може переходити до інших осіб лише разом з підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в якій було використано об’єкт, тотожний тому, який заявлено, чи здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.
Суб’єкт права попереднього користування не має права видавати іншим особам ліцензії на використання зазначеного об’єкта. Право попереднього користування не засвідчується яким-небудь охоронним документом, який підтверджував би його права. В разі виникнення спору між патентовласником і суб’єктом права попереднього користування його розв’язують у судовому порядку. В такому разі тягар доведення права попереднього користування лежить на його суб’єктові.
Не є порушенням патентних прав використання запатентованого об’єкта промислової власності:
– в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що запатентований об’єкт використовується виключно для потреб зазначеного транспорту;
– без комерційної мети;
– з науковою метою або в порядку експерименту;
– за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо);
– при разовому виготовленні ліків в аптеках за рецептом лікаря.
Використання об’єкта промислової власності в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави можуть мати місце в корпусі, машинах, механізмах, обладнанні тощо за умови, що зазначений об’єкт використовується виключно для потреб цього транспортного засобу. Виробництво запатентованого продукту, пропозиція до продажу, сам продаж визнаються порушеннями патентних прав.
Не попадає під патентну охорону використання запатентованого об’єкта з науковою метою або в порядку експерименту. Проте слід мати на увазі, що випадає з патентної охорони лише наукове дослідження самого запатентованого об’єкта або експериментування з ним. Це дослідження може стосуватися будь-яких параметрів даного об’єкта — його економічної чи іншої ефективності, впливу на навколишнє середовище тощо. Якщо запатентований об’єкт використовується за прямим своїм призначенням, то такі дії розцінюються як порушення патентних прав з усіма наслідками, що з цього випливають.
Не визнається порушенням патентних прав, тобто виводиться з-під патентної охорони, також використання запатентованого об’єкта за надзвичайних обставин — при стихіях, катастрофах, аваріях, епідеміях тощо. За цих обставин законодавством допускається лише застосування запатентованих промислових об’єктів, тобто їх виробниче використання з метою ліквідації наслідків, які сталися внаслідок зазначених подій. Використання науково-технічного досягнення навіть в умовах дії стихійних сил, але не в зв’язку з ліквідацією наслідків, заподіяних цими подіями, визнається порушенням патентних прав. У разі використання запатентованого об’єкта промислової власності за таких екстремальних умов патенто-власник має право на відповідну компенсацію.
Без дозволу патентовласника і без виплати йому винагороди допускається разове виготовлення ліків за рецептом лікарів. Це найчастіше стосується запатентованих речовин і штамів організмів рослин і тварин. Зазначена норма відома законодавству багатьох країн світу. Зазначений випадок виведення з-під патентної охорони об’єкта промислової власності стосується лише одноразового виготовлення ліків. Будь-яке інше виготовлення ліків, навіть за рецептами лікарів, визнається порушенням патентних прав.
Не визнається порушенням патентних прав введення в господарський обіг виготовленого із застосуванням запатентованого об’єкта продукту будь-якою особою, яка придбала його без порушення прав власника.
Продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого об’єкта, вважається придбаним без порушення патентних прав власника патенту, якщо цей продукт був виготовлений і (або) після виготовлення введений в обіг власником патенту чи іншою особою за його спеціальним дозволом (ліцензією).
Дана норма містить у собі так званий принцип “вичерпання прав”, який відомий також законодавству багатьох країн. Мова йде про те, що виготовлений із застосуванням запатентованого об’єкта продукт, введений в обіг з дозволу патентовласника або ним самим, свій подальший обіг здійснює поза межами волі патентовласника. Наприклад, виготовлений із застосуванням запатентованого об’єкта холодильник за умови додержання вимог закону, придбаний будь-яким споживачем, виходить із-під патентної охорони патентовласника. Власник холодильника має право ним користуватися і розпоряджатися уже без будь-якого дозволу патентовласника. Наведений виняток може мати місце за таких умов:
– принцип “вичерпання прав” стосується тільки запатентованих об’єктів, втілених в оречевлену форму — пристрій, речовина, продукт, виріб тощо. Зазначений принцип не поширюється на запатентований спосіб;
– продукт (промисловий виріб тощо) виготовлено із застосуванням запатентованого об’єкта;
– зазначений продукт введений в обіг самим патентовласником або з його дозволу;
– продукт введений в господарський обіг.
Разом з тим чинне патентне законодавство надає охорону добросовісному набувачу продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого об’єкта. Добросовісним набувачем такого продукту вважається будь-яка особа, що придбала зазначений продукт, не знала і не могла знати, що цей продукт виготовлений чи введений в обіг з порушенням патентних прав. Використання такого продукту не тільки в особистих інтересах, а навіть з комерційною метою не є порушенням патентних прав.
Проте після одержання відповідного повідомлення патентовлас-ника зазначена особа повинна припинити використання продукту або виплатити власнику прав відповідні кошти, розмір яких визначається в установленому порядку.
Обмеження прав власника патенту на сорт. Щодо прав володільця патенту на сорт, то вони такі ж як права власника патенту на об’єкт промислової власності. Адже селекційні досягнення за своїм правовим режимом прирівняні до винаходів. Використання прав, наданих патентом на сорт, здійснюється в межах, визначених законом. Будь-яка особа не може використати запатентований сорт без згоди володільця патенту. Проте права володільця патенту на сорт не поширюються на такі дії, які виходять за межі кола прав на об’єкти промислової власності: використання сорту як вихідного матеріалу для виведення інших сортів; розмноження у своєму господарстві для власних потреб зібраного матеріалу за умови належності сорту до визначених у ст. 47 Закону України “Про охорону прав на сорти рослин” ботанічних родів і видів.
Наведені винятки, а також використання сорту в некомерційних та експериментальних цілях не визнається порушенням патентних прав володільця патенту на сорт. На підставі наведеного можна зробити висновок, що використання сорту в особистих і некомерційних цілях, зокрема для особистого споживання, також не визнається порушенням патентних прав.
У сфері охорони прав на сорти рослин також діє принцип вичерпання прав. Якщо насіння, інший рослинний матеріал для розмноження введені в господарський обіг правомірно, то подальші цивільно-правові дії з цим матеріалом виходять з-під патентної охорони. Проте володільцю насіння та іншого матеріалу для розмноження забороняється їх використання для розмноження зазначеного сорту, а також вивіз із території України цих матеріалів, якщо вони можуть бути використані для розмноження, в країну, в якій даний сорт не охороняється. Це правило не поширюється на вивіз насіння з метою переробки для наступного споживання.
Істотним обмеженням права на сорт є його примусове відчуження. За умови невикористання сорту володільцем патенту в Україні протягом перших трьох років, починаючи від дати прийняття рішення про видачу патенту і відмови володільця патенту від укладення ліцензійного договору, особа, яка бажає використати сорт, може звернутися до суду з позовною заявою про надання їй примусової не-виключної ліцензії.

Обов’язки суб’єктів промислової власності

Обов’язки, що випливають з охоронного документа на об’єкт промислової власності, набувають чинності також віддати публікації в офіційному бюлетені відомостей про видачу охоронного документа. Основним з них є обов’язок сплачувати відповідні збори за дії, пов’язані з охороною об’єктів промислової власності.
Збори сплачуються відповідно до “Положення про порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності”. Зазначене Положення затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2001 р. № 543.
Це Положення визначає термін і порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, а також розміри зазначених зборів згідно з додатком.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила сплати зборів, ніж цим Положенням, застосовуються правила міжнародного договору.
Сума зборів, що підлягають сплаті, визначається:
– для громадян і юридичних осіб, що постійно проживають чи знаходяться в Україні (резиденти), — у гривнях, у розмірах виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день сплати збору;
– для громадян і юридичних осіб, що постійно проживають чи знаходяться за межами України (нерезиденти), — у доларах США.
Якщо платників збору кілька і серед них одночасно є резиденти і нерезиденти, сума збору, яку повинні сплатити резиденти і нерезиденти, визначається пропорційно їх частці у складі платників, при цьому сума збору для резидентів визначається у гривнях, для нерезидентів — у доларах США.
До суми збору не включається вартість послуг, пов’язаних з його сплатою.
Сплата зборів провадиться через кредитні установи.
Збір, розмір якого визначено у доларах США, може бути сплачений у доларах США або у гривнях за офіційним обмінним курсом Національного банку на день його сплати.
Громадянам України пільги із сплати зборів надаються відповідно до законодавства.
Громадянам держав — членів Співдружності Незалежних Держав надаються пільги відповідно до законодавства згідно з Угодою про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників і інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців, ратифікованою Законом України від 26 квітня 1996 р.
Зазначені пільги надаються громадянам держав — членів Співдружності Незалежних Держав, які офіційно визнали дію на своїй території Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників і інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців і надають відповідно до цієї Угоди пільги громадянам України.
Пільги, передбачені Положенням, надаються при поданні відповідних документів, що підтверджують наведені юридичні факти, що є підставою для надання пільг.

Додаток до Положення
про порядок сплати зборів за дії,
пов’язані з охороною прав на об’єкти
інтелектуальної власності

Перелік і розміри зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності

Вид збору Розмір збору
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян доларів США
Збори за дії, пов’язані з охороною прав на винаходи і корисні моделі
1. За подання заявки (міжнародної заявки) на винахід, якщо формула заявки (міжнародної заявки) містить не більш як 15 пунктів 0,5 100
Додатково за кожний наступний пункт (після 15) 0,1 10
2. За подання заявки на корисну модель 0,3 60
3. За продовження терміну надходження документа про сплату збору за подання заявки, за кожний повний чи неповний місяць продовження терміну 0,1 20
4. За продовження терміну надходження перекладу міжнародної заявки на винахід (корисну модель) українською мовою та (або) документа про сплату збору за її подання, за кожний повний чи неповний місяць продовження терміну 0,1 20
5. За продовження терміну права на пріоритет попередньої заявки на винахід (корисну модель) 0,2 40
6. За продовження терміну подання заяви про пріоритет попередньої заявки на винахід (корисну модель) та (або) копії цієї заявки 0,2 40
7. За продовження терміну надходження перекладу попе-редьої заявки на винахід (корисну модель) українською мовою, за кожний повний чи неповний місяць продовження терміну 0,1 20
8. За подання клопотання про внесення за ініціативою заявника виправлень і уточнень до заявки 0,5 100
9. За продовження терміну внесення до матеріалів заявки змін, запропонованих закладом експертизи, за кожний повний чи неповний місяць продовження терміну 0,1 20
10. За поновлення пропущеного терміну внесення до матеріалів заявки змін, запропонованих закладом експертизи, за кожний повний чи неповний місяць після пропущеного терміну 0,2 40
11. За проведення кваліфікаційної експертизи заявки на винахід, формула якого має один незалежний пункт 4 400
Додатково за кожний незалежний пункт формули винаходу більше одного 3 300
12. За проведення кваліфікаційної експертизи заявки на винахід у разі наявності у заявці звіту про пошук, проведений компетентним Міжнародним пошуковим органом половина розміру збору, зазначеного у пункті 11
13. За продовження терміну подання клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи заявки на винахід, за кожний повний чи неповний місяць продовження терміну 0,1 20
14. За поновлення пропущеного терміну подання клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи заявки на винахід, за кожний повний чи неповний місяць після пропущеного терміну 0,2 40
15. За продовження терміну зажадання копій патентних матеріалів, протиставлених заявці, за кожний повний чи неповний місяць продовження терміну 0,1 20
16. За поновлення пропущеного терміну зажадання копій патентних матеріалів, протиставлених заявці, за кожний повний чи неповний місяць після пропущеного терміну 0,2 40
17. За продовження терміну подання додаткових матеріалів, зажаданих закладом експертизи, за кожний повний чи неповний місяць 0,1 20
18. За поновлення пропущеного терміну подання додаткових матеріалів, зажаданих від заявника закладом експертизи 0,2 40
19. За продовження терміну внесення змін до матеріалів заявки та (або) подання додаткових матеріалів за попереднім рішенням про відмову у видачі патенту, за кожний повний чи неповний місяць продовження терміну 0,1 20
20. За поновлення пропущеного терміну внесення змін до матеріалів заявки та (або) подання додаткових матеріалів за попереднім рішенням про відмову у видачі патенту, за кожний повний чи неповний місяць після пропущеного терміну 0,2 40
21. За подання заявником до Апеляційної палати заперечення проти рішення стосовно заявки на винахід (корисну модель) 1 200
22. За подання клопотання про продовження терміну надходження до закладу експертизи документа про сплату державного мита за видачу патенту на винахід, деклараційного патенту на винахід, деклараційного патенту на корисну модель, за кожний повний чи неповний місяць продовження терміну 0,1 20
23. За внесення до реєстру за ініціативою власника патенту змін щодо патенту 1 100
24. За внесення до реєстру відомостей про надання ліцензії на використання одного винаходу чи однієї корисної моделі 3 200
Додатково за внесення до реєстру відомостей про надання ліцензії стосовно кожного передбаченого ліцензійним договором винаходу більш як одного чи передбаченої ліцензійним договором кожної корисної моделі більш як однієї 2 150
25. За внесення до реєстру відомостей про передачу права власності стосовно одного винаходу чи однієї корисної моделі 3 200
Додатково за внесення до реєстру відомостей про передачу права власності стосовно кожного передбаченого договором винаходу більш як одного чи передбаченої договором кожної корисної моделі більш як однієї 2 150
26. За внесення змін до вмішених до реєстру відомостей про надання ліцензії 1 100
27. За подання клопотання про проведення експертизи запатентованого винаходу (корисної моделі) на відповідність умовам патентоспроможності 3 200
28. За підтримання чинності патенту (деклараційного патенту) на винахід, щороку, починаючи з дати подання заявки:
за третій — п’ятий 0,4 50
за шостий — восьмий 0,7 100
за дев’ятий — чотирнадцятий 1,3 250
за п’ятнадцятий — двадцятий 2,2 450
за двадцять перший — двадцять п’ятий 2,2 450
29.
на корисну модель, щороку, починаючи з дати подання заявки:
за перший — другий 0,1 20
за третій — четвертий 0,2 40
за п’ятий — шостий 0,4 80
за сьомий — восьмий 0,6 120
за дев’ятий — десятий 1 150
30. За підтримання чинності патенту у разі подання до уповноваженого закладу для офіційної публікації заяви про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) половина розміру збору, зазначеного у пунктах 28 і 29
31. За пересилання міжнародної заявки до Міжнародного бюро і до компетентного Міжнародного пошукового органу (правило 14.1 Інструкції до Договору про патентну кооперацію — тариф за пересилання) 15 150
32. За пересилання завіреної копії однієї національної заявки (правило 17.1 (Ь) Інструкції до Договору про патентну кооперацію) до Міжнародного бюро обсягом не більш як 30 сторінок 5 50
Додатково за кожну наступну сторінку 0,1 0,5
33. За подання клопотання про видачу патенту України на винахід, що охороняється авторським свідоцтвом СРСР на винахід 0,5 100
34. За видачу свідоцтва представника у справах інтелектуальної власності 10
Збори за дії, пов’язані з охороною прав на промислові зразки
35. За подання заявки на промисловий зразок, що містить один варіант зразка 0,5 100


Додатково за кожний варіант:
з другого по десятий 0.1 20
з одинадцятого і за кожний наступний 0,2 40
36. За внесення з ініціативи заявника виправлень і уточнень до матеріалів заявки на промисловий зразок 0,5 100
37. За подання заявником до Апеляційної палати заперечення проти рішення стосовно заявки на промисловий зразок 1 200
38. За внесення до реєстру з ініціативи власника патенту змін щодо патенту 0,5 100
39. За підтримання чинності патенту на промисловий зразок, щороку, починаючи здати подання заявки:
за третій — четвертий 0,1 20
за п’ятий 0,2 40
за шостий 0,4 80
за сьомий 0,6 120
за восьмий 0,8 160
за дев’ятий 0,8 160
за десятий 1 200
40. За продовження терміну дії патенту на промисловий зразок, щороку, починаючи з дати подання заявки:
за одинадцятий 1 200
за дванадцятий 1 200
за тринадцятий 2 400
за чотирнадцятий 2 400
за п’ятнадцятий 2 400
41. За сплату річного збору у разі подання до уповноваженого закладу заяви для офіційної публікації про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого промислового зразка половина розміру збору, зазначеного у пунктах 38 і 39
42. За внесення до реєстру відомостей про надання ліцензії на використання одного промислового зразка 3 200
Додатково за внесення до реєстру відомостей про надання ліцензії стосовно кожного передбаченого ліцензійним договором промислового зразка більш як одного 2 150
43. За внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на один промисловий зразок 3 200
Додатково за внесення до реєстру відомостей про передачу права власності стосовно кожного передбаченого договором промислового зразка більш як одного 2 150
44. За внесення змін до вміщених до реєстру відомостей про надання ліцензії 1 100
45. За подання клопотання про проведення експертизи запатентованого промислового зразка на відповідність умовам патентоспроможності 3 200
46. За подання клопотання про видачу патенту України на промисловий зразок, що охороняється свідоцтвом СРСР на промисловий зразок 0,5 100
Збори за дії, пов’язані з охороною прав на знаки для товарів і послуг
47. За подання заявки на знак для товарів і послуг 20 300
Додатково за кожний клас Міжнародної класифікації товарів і послуг, зазначених у переліку товарів і послуг за заявкою, більш як трьох 5 100
48. За подання клопотання про внесення з ініціативи заявника виправлень і уточнень до матеріалів заявки 0,5 100
49. За поновлення пропущеного терміну внесення до матеріалів заявки змін, запропонованих закладом експертизи, за кожний повний чи неповний місяць після пропущеного терміну 0,2 20
50. За подання заявником до Апеляційної палати заперечення проти рішення стосовно заявки на знак 1 200
51. За внесення до реєстру з ініціативи власника свідоцтва змін щодо свідоцтва 0,5 100
52. За продовження терміну дії свідоцтва 10 500
53. За внесення до реєстру відомостей про надання ліцензії на використання одного знака 3 200
Додатково за внесення до реєстру відомостей про надання ліцензії стосовно кожного передбаченого ліцензійним договором знака більш як одного 2 150
54. За внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на один знак 3 200
Додатково за внесення до реєстру відомостей про передачу права власності стосовно кожного передбаченого договором знака більш як одного 2 150
55. За внесення до вміщених до реєстру відомостей змін про надання ліцензії 1 150
Збори за дії, пов’язані з охороною прав на топографії інтегральних мікросхем
56. За реєстрацію топографії ІМС 5 200
57. За подання до Апеляційної палати заперечення проти рішення стосовно заявки на реєстрацію топографії ІМС 1 200
58. За внесення до реєстру відомостей про надання ліцензії на використання однієї топографії ІМС 3 200
Додатково за внесення до реєстру відомостей про надання ліцензії стосовно кожної передбаченої ліцензійним договором топографії ІМС більш як однієї 2 150
59. За внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на одну топографію ІМС 3 200
Додатково за внесення до реєстру відомостей про передачу права власності стосовно кожної передбаченої договором топографи ІМС більш як однієї 2 150
60. За внесення змін до вміщених до реєстру відомостей про надання ліцензії 1 100
61. За проведення експертизи зареєстрованої топографи ІМС на відповідність умовам охороноздатності 4 200
Збори за дії, пов’язані з охороною прав на зазначення походження товарів
62. За подання заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та (або) права на використання кваліфікованого зазначення походження товару і експертизу заявки 10 150
63. За подання заяви про продовження терміну надання додаткових матеріалів на запит експертизи, за кожний повний чи неповний місяць продовження терміну 0,1 20
64. За подання заяви про поновлення терміну надання додаткових матеріалів на запит експертизи, за кожний повний чи неповний місяць після пропущеного терміну 0,2 40
65. За подання заперечення проти реєстрації заявленої назви місця походження товару або заявленого географічного зазначення походження товару та (або) права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару 1 200
66. За подання заяви про продовження терміну відповіді на заперечення проти реєстрації заявленої назви місця походження товару або заявленого географічного зазначення походження товару та (або) права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару, за кожний повний чи неповний місяць продовження терміну 0,1 20
67. За подання до Апеляційної палати скарги на рішення стосовно заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та (або) права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару 1 200
68. За внесення до реєстру з ініціативи власника свідоцтва змін і уточнень щодо реєстрації та (або) виправлення помилки, допущеної з його вини 1 100
69. За продовження строку дії свідоцтва про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару 7 500

Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Право інтелектуальної власності (Підопригора О.А та ін.)