Головна Головна -> Підручники -> Підручник Право інтелектуальної власності (Підопригора О.А та ін.) скачати онлайн-> Розділ 14. Захист права інтелектуальної власності 14.1. Загальні положення про систему захисту прав інтелектуальної власності

Розділ 14. Захист права інтелектуальної власності 14.1. Загальні положення про систему захисту прав інтелектуальної власності


Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” у п. 2 ст. 5 встановлює, що іноземні особи та особи без громадянства, які проживають або мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Установою реалізують свої права через представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), зареєстрованих відповідно до закону.
Заявники України також можуть доручати представникам у справах інтелектуальної власності або іншим довіреним особам вести справи з Установою. Різниця в тому, що іноземні особи можуть вести свої справи з Установою України лише через представників інтелектуальної власності. Особи України вести справи з Установою можуть через зазначених представників лише за своїм бажанням.
Слід підкреслити й те, що ведення справ з Установою через представника у справах інтелектуальної власності (патентних повірених) потребує певних витрат заявника. Разом з тим сам заявник не завжди може кваліфіковано оформити заявочні матеріали та вести інші справи. У таких випадках без кваліфікованої допомоги патентного повіреного не обійтися.
Отже, патентний повірений повинен бути фахівцем високого рівня у сфері патентного законодавства. До нього пред’являються досить високі вимоги. Патентний повірений повинен володіти не тільки належними діловими якостями, але й керуватися моральними засадами. Тому чинне законодавство України про інтелектуальну власність встановлює досить жорсткі вимоги до особистості патентного повіреного.
Приписи щодо патентних повірених містяться й в інших патентних законах України. Проте про них нічого не згадується в Законі України “Про авторське право і суміжні права”.
Кабінет Міністрів України постановою від 10 серпня 1994 р. затвердив спеціальне Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених). До зазначеної постанови вносилися зміни і доповнення від 10 жовтня 1994 р. та 27 серпня 1997 р.
У Постанові Кабінету Міністрів України у редакції від 27 серпня 1997 р. зазначається, що відповідно до чинного законодавства України про інтелектуальну власність Положення про представників у справах інтелектуальної власності визначає правовий статус зазначених представників (патентних повірених) і регулює відносини, що складаються у зв’язку з набуттям, реалізацією і припиненням права займатися діяльністю патентного повіреного.
Патентний повірений повинен бути громадянином України, який:
– постійно проживає в Україні;
– має повну вищу освіту, а також повну вищу освіту у сфері охорони інтелектуальної власності;
– має не менш як п’ятирічний досвід практичної роботи у сфері охорони інтелектуальної власності;
– склав кваліфікаційні екзамени, пройшов атестацію і одержав свідоцтво на право займатися діяльністю патентного повіреного.
Патентними повіреними не можуть бути працівники Установи та установ, що належать до сфери її управління, а також особи, яким це заборонено відповідно до законодавства.
Положенням визначені такі основні функції патентного повіреного. Основним його завданням є надання фізичним і юридичним особам необхідної допомоги та послуг, пов’язаних з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності. Патентний повірений представляє інтереси зазначених осіб в Установі та установах, що належать до сфери його управління, а також у суді, кредитних установах, у відносинах з іншими фізичними і юридичними особами.
Іншими словами, заявник вдається до допомоги патентного повіреного в тих випадках, коли він сам з тих чи інших причин не бажає вести свої справи, пов’язані з охороною прав на об’єкти промислової власності. Проте в Положенні мова йде про представників у справах інтелектуальної власності і тільки в дужках згадуються патентні повірені. Справа в тому, що зазначені представники можуть надавати ту ж правову допомогу, консультації, поради авторам творів науки, літератури і мистецтва та представляти їхні інтереси у суді та інших державних і недержавних органах. Останнім часом збільшилася кількість судових спорів, пов’язаних із захистом саме авторських та суміжних прав. Отже, представники у справах інтелектуальної власності ведуть справи осіб, яких вони представляють, у повному діапазоні інтелектуальної власності та інтелектуальної діяльності.
При цьому така допомога зазначеним особам може надаватися ще й до виникнення суб’єктивних прав на той чи інший об’єкт інтелектуальної власності. Наприклад, ще при розробці того чи іншого об’єкта промислової власності може потребуватися консультація, як уникнути порушення патентних прав інших осіб.
Надання кредитів також часто потребує кваліфікованої допомоги фахівців, без якої не обійтися. У відносинах з іншими фізичними і юридичними особами можуть виникати питання, для розв’язання яких теж потрібна допомога фахівця.
Патентний повірений може здійснювати свої професійні функції лише при наявності у нього спеціального документа про надання йому такого права. Установа веде Державний реєстр представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених). Патентному повіреному, який занесений до Державного реєстру, видається реєстраційний номер. Самовільне заняття діяльністю патентного повіреного — без державної реєстрації — категорично забороняється.
Відомості про зареєстрованих патентних повірених систематично публікуються в офіційному бюлетені Установи. Щодо патентного повіреного, який працює за наймом, то відомості про нього надає особа, яка уклала з ним трудовий договір.
Патентний повірений повинен мати особисту печатку із зазначенням свого прізвища та реєстраційного номера. Він відкриває в установах банків на території України розрахунковий та інші рахунки.
Свої ділові відносини з особами, яких патентний повірений береться представляти, він оформляє письмовим договором, довіреністю або іншим документом, що засвідчує його повноваження відповідно до чинного законодавства.
Інколи повноваження патентного повіреного засвідчуються шляхом зазначення його прізвища і реєстраційного номера в заявці на видачу охоронного документа на об’єкт промислової власності, але за умови, що заявка підписана самим заявником.
За загальним правилом Установа не несе відповідальності за зобов’язаннями патентного повіреного.
Права патентного повіреного визначаються Положенням, яким він керується неухильно під час виконання своїх професійних обов’язків. У своїх діях, пов’язаних з охороною інтелектуальних прав, патентний повірений незалежний і керується тільки законом. Він веде всі справи, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності. Має право вступати у відносини з Установою та іншими установами, що належать до сфери її управління, судовими органами, кредитними установами та іншими фізичними і юридичними особами. Патентний повірений в межах наданих повноважень підписує заяви, клопотання, описи, формули винаходів та інші документи, пов’язані з охороною прав на зазначені об’єкти. Він має право подавати та одержувати матеріали, що стосуються охоронних документів, виконувати платіжні операції від імені заявника, подавати доповнення до заявки, заперечення, скарги. Патентний повірений має право вживати заходів до підтримання чинності охоронних документів.
Патентні повірені мають право проводити науково-дослідні роботи, частиною яких є патентні дослідження. Така необхідність виникає у випадках, коли потрібно довести, наприклад, патентну чистоту заявки або, навпаки, порушення патентних прав власника об’єкта.
Патентний повірений є представником особи, яку він представляє, в усіх державних і судових органах.
Патентний повірений наділений широким колом прав стосовно інформації про справу, яку він веде, у чому б ця інформація не полягала. Він має право визначати порядок ознайомлення з інформацією, яка є предметом його професійного, ділового та іншого інтересу, включаючи віднесення її до категорії конфіденційної. Патентний повірений має право вживати необхідних заходів для захисту цієї інформації, якщо інше не обумовлено законодавством та дорученням особи, яку він представляє.
За погодженням з особою, яку представляє патентний повірений, він може передавати свої повноваження іншій особі, безперечно, патентному повіреному. Про таку передачу патентний повірений зобов’язаний сповістити Установу.
Патентний повірений має право займатися своєю діяльністю індивідуально або разом з іншими патентними повіреними, створювати патентні агентства, фірми, бюро, контори тощо з правами юридичної особи. Патентний повірений має право виконувати свої функції за договором найму.
Обоє ‘язки патентного повіреного. Патентний повірений зобов’язаний сумлінно виконувати свої обов’язки, в межах і на підставі чинного законодавства захищати інтереси особи, яку він представляє. Він зобов’язаний не розголошувати відомості, що стосуються здійснюваних ним професійних функцій. Положення не обмежує коло інформації, яка не підлягає розголошенню. Це можуть бути будь-які питання, що стосуються охорони прав на об’єкти інтелектуальної діяльності, а також зміст консультацій, порад, роз’яснень тощо. Це правило стосується також і питань, що ставила особа, яку він представляє. Адже інколи зміст запитання патентному повіреному може розкрити напрям технічних та інших пошуків або хід чи зміст технічної творчості тощо.
Патентний повірений не має права вести одночасно справи протилежних сторін. Він зобов’язаний відмовитися від надання своїх послуг або припинити їх надання, якщо вони можуть бути використані у справі, в якій він уже представляв або консультував іншу особу з протилежними інтересами і конфлікт не був вирішений.
Набуття та припинення права займатися діяльністю патентного повіреного. Патентний повірений набуває право займатися своєю діяльністю лише з моменту його атестації як такого і одержання ним реєстраційного номера. Зазначені дії здійснює Установа, яка для проведення цієї роботи створює атестаційну та апеляційну комісії. Атестаційна комісія визначає і затверджує порядок проведення кваліфікаційних екзаменів, екзаменаційні завдання, призначає екзаменаторів. Комісія також вирішує питання про допуск кандидатів на патентного повіреного до кваліфікаційних екзаменів та їх атестацію.
Скарги кандидатів у патентні повірені з приводу їх атестації розглядаються Апеляційною комісією, яка також здійснює контроль за додержанням патентними повіреними чинного законодавства та положення про патентних повірених. Таким чином, функції Апеляційної комісії значно ширші від розгляду лише скарг кандидатів. Апеляційна комісія має своїм завданням забезпечити законність у діяльності патентних повірених, вона, власне кажучи, відповідає за кваліфікаційний рівень патентних повірених.
Атестація кандидатів у патентні повірені здійснюється на підставі заяви, поданої до Установи. До заяви повинні бути додані копії документів про освіту, документ про стаж роботи у сфері охорони інтелектуальної власності, документ про внесення плати за атестацію, а також (на розсуд кандидата) інші документи, що характеризують рівень професійних знань кандидата у патентні повірені.
У своїх заявочних матеріалах кандидат у патентні повірені має визначити спеціалізацію майбутньої діяльності, яка враховується атестаційною комісією під час проведення екзамену. Дані про спеціалізацію патентного повіреного заносяться до Державного реєстру та свідоцтва представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного).
У разі успішного складання екзамену кандидат атестується як представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений). Рішення атестаційної комісії затверджує голова Державного департаменту інтелектуальної власності.
Відмова атестаційної комісії в атестації як патентного повіреного може бути оскаржена кандидатом у патентні повірені до Апеляційної комісії Установи, яка має прийняти рішення по скарзі протягом місяця віддати одержання скарги. Рішення апеляційної комісії може бути оскаржене Голові Департаменту, рішення якого є остаточним.
Після атестації кандидата як патентного повіреного він подає заяву до Установи з проханням зареєструвати його в Державному реєстрі та про видачу йому свідоцтва представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного). Заява повинна бути подана не пізніше року від дати прийняття рішення атестаційною комісією Установи. Якщо протягом зазначеного року заява не надійшла до Установи, заінтересована особа повинна пройти атестацію повторно.
Право займатися діяльністю патентного повіреного виникає від дати внесення патентного повіреного до Державного реєстру.
За всі дії, пов’язані з атестацією кандидата в патентні повірені, стягується встановлений збір.
За порушення вимог законодавства України про інтелектуальну власність і Положення про патентних повірених рішенням Установи до патентного повіреного можуть бути вжиті такі заходи:
– попередження;
– зупинення дії свідоцтва представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) про право займатися діяльністю патентного повіреного на період одного року;
– скасування свідоцтва.
Свідоцтво представника в справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) може бути скасовано у разі:
– клопотання патентного повіреного;
– втрати патентним повіреним громадянства України;
– виїзду патентного повіреного на постійне місце проживання за межі України;
– засудження патентного повіреного за вчинення злочину (після набрання вироком чинності);
– обмеження судом дієздатності або визнання патентного повіреного недієздатним;
– систематичного або грубого порушення патентним повіреним вимог чинного законодавства України про інтелектуальну власність.
Скасування свідоцтва тягне за собою припинення права займатися діяльністю патентного повіреного.

Питання для контролю
1. Поняття колективного управління майновими правами суб’єктів інтелектуальної власності.
2. Колективне управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав.
3. Управління майновими правами суб’єктів промислової власності.
4. Представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені).



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Право інтелектуальної власності (Підопригора О.А та ін.)