Головна Головна -> Підручники -> Підручник Страхування (Шелехов) Конспект лекцій скачати онлайн-> Страхова вартість об’єкта страхування та страхова сума

Страхова вартість об’єкта страхування та страхова сума


Страхова вартість об’єкта страхування Wс – це дійсна (реальна) вартість об’єкта, в обсязі якої йому може бути завдано шкоди. Страхова вартість визначається при укладанні договору страхування згідно чинного законодавства за цінами і тарифами, які діють на момент укладання договору. При цьому страховик має право самостійно оцінити вартість майна, і навіть провести власну вартісну експертизу. Страховик може оскаржити розмір страхової вартості майна, що прийняте на страхування, лише тоді, коли страхувальник своїми навмисними діями ввів страховика в оману.
На практиці страхова вартість найчастіше розраховується, як вартість придбання майна за відрахуванням фактичного зносу. Це пояснюється тим, що страхування лише компенсує шкоду і не є джерелом отримання прибутку для страхувальника. Якби договір страхування був укладений на страхову суму в розмірі вартості придбання майна, то після закінчення часу, протягом якого частина вартості майна була б амортизована, могла б виникнути можливість незаконного збагачення страхувальника. Однак не тільки майно має страхову вартість. Особисте страхування і страхування відповідальності оперують з категоріями, що також потребують визначення їхньої страхової вартості – наприклад, життя, здоров’я або працездатність особи, межі майнової відповідальності за завдану шкоду іншим особам тощо. Більш глибоко це питання буде вивчено нижче.
Страхова сума S0. Розмір страхової суми є однією з істотних умов договору страхування. Страхова сума S0 – це виражена в грошовому вигляді сума максимального розміру зобов’язання страховика щодо страхової виплати страхувальнику або третій особі, яка має право на її отримання. Страхова сума в договорі страхування може бути встановлена окремо по кожному об’єкту і ризику, прийнятому на страхування, або по кожному страховому випадку для визначення максимальних зобов’язань страховика. Поряд із встановленням страхових сум по кожному ризику або по кожному страховому випадку може бути встановлена загальна страхова сума по договору (її іноді називають агрегатним лімітом відповідальності страховика); коли виплачується страхове відшкодування в розмірі загальної страхової суми, то зобов’язання страховика припиняються.
Розмір і порядок встановлення страхової суми можна вважати найважливішими елементами договору, що впливають на ціну страхової послуги, визначають можливість прийняття ризику на страхування, необхідність укладання страховиком договорів перестрахування або співстрахування. У деяких випадках страховик може відмовитися від укладання договору страхування, коли страхова сума занадто велика.
Принцип визначення розміру страхової суми залежить від форми здійснення страхового зобов’язання. Для обов’язкових видів страхування законодавством України встановлюються мінімальні можливі розміри страхових сум. Коли здійснюються добровільні види страхування, розмір страхової суми визначається на основі згоди сторін договору страхування – страхувальника і страховика.
Істотне значення при визначенні розміру страхової суми має валюта страхування, тобто в яких грошових одиницях безпосередньо встановлені зобов’язання страховика в договорі страхування. При цьому страхова сума, що підлягає виплаті в національній валюті, яка зазначена в договорі страхування, може бути встановлена в розмірі, що еквівалентний відповідній сумі в іноземній валюті на момент виникнення тих або інших зобов’язань за договором страхування.
Наприклад, за договором страхування може бути встановлено, що страхова сума на момент настання страхового випадку повинна відповідати еквіваленту 1 тис. доларів США, обчисленому в гривнях за курсом покупки або продажу зазначеної валюти у певному банку або на валютній біржі на момент виконання страхових зобов’язань страховиком, тобто здійснення страхової виплати. Отже, в цьому випадку щоразу при необхідності проведення страхової виплати сума, що підлягає виплаті, розраховується, виходячи з чинного валютного курсу на момент розрахунків.
У кожній галузі страхування встановлення розміру страхової суми й умови її виплати як основи виконання страхового зобов’язання мають свої особливості.
В особистому страхуванні, як відомо, виокремлюються страхування життя й інші види особистого страхування. Страхові суми для цих видів добровільного страхування визначають за згодою сторін договору страхування, виходячи з узвичаєної страхової практики, згідно з нормами чинного законодавства або відповідно до здорового глузду. Слід відзначити особливості механізмів виплати страхової суми при особистому страхуванні.
У страхуванні життя, залежно від страхової суми, визначається розмір страхової виплати, коли застрахована особа доживає до закінчення терміну страхування, або коли настає смерть застрахованої особи. В останньому випадку повинен бути отримувач страхової суми, що заздалегідь призначений застрахованою особою. Договір страхування життя, зокрема страхування пенсії, може передбачати поточні постійні страхові виплати (пенсію або ренту). У цьому випадку під страховою сумою розуміється розмір страхової виплати (пенсії або ренти), виплата якої передбачена з періодичністю, що встановлена договором страхування.
Приклад. У договорі страхування додаткової пенсії встановлено, що страхувальнику підлягає виплата щомісячного страхового забезпечення в розмірі 100 грн. протягом 10 років після досягнення ним віку 65 років. У цьому випадку страхова сума, що підлягає виплаті щомісяця, складе 100 грн., а повна страхова сума складе 12 тис. грн.
У договорах страхування від нещасних випадків і медичного страхування залежно від страхової суми визначається максимальний розмір виплати, у межах якої компенсується реальна шкода, яка заподіяна законним майновим інтересам страхувальника. Проте це не означає, що при настанні страхового випадку страхувальнику виплачується страхова сума у повному обсязі. При цьому сума, що підлягає виплаті, у договорах особистого ризикового страхування (наприклад, при страхуванні від нещасних випадків) може визначатися по-різному:
а) у відсотках від встановленої в договорі страхування страхової суми при єдиній виплаті, розмір якої залежить від характеру і ступеня тяжкості травматичного ушкодження;
б) у фіксованому розмірі (або в обсязі встановленого відсотка від страхової суми) за кожний день втрати працездатності.
Приклад. Договір особистого страхування від нещасних випадків укладений з умовою виплати відповідної частини страхової суми при настанні одного з двох ризиків – ризику смерті страхувальника або ризику постійної втрати ним працездатності на таких умовах:
• у разі смерті буде виплачена страхова сума повністю в розмірі 100%, або 10 тис. грн.;
• на випадок постійної втрати працездатності при встановленні інвалідності І групи буде виплачена частина страхової суми в розмірі 90%, або 9 тис. грн.;
• на випадок постійної втрати працездатності при встановленні інвалідності II групи буде виплачена частина страхової суми в розмірі 75%, або 7 тис. 500 грн.;
• на випадок постійної втрати працездатності при встановленні інвалідності III групи буде виплачена частина страхової суми в розмірі 50%, або 5 тис. грн.
Приклад. Страхова сума в договорі страхування від нещасних випадків встановлена в розмірі 100 тис. грн., а страхувальнику внаслідок отриманої механічної травми на виробництві ампутовано мізинець лівої руки, що, згідно з умовами страхування, означає настання страхового випадку. Договір страхування містить таблицю визначення розміру належної до виплати частини страхової суми в залежності від ушкодження (втрати) органів тіла. Згідно з цією таблицею, страхувальник має право на отримання страхової виплати в розмірі 8% від страхової суми, або 8000 грн.
Межа виконання зобов’язання страховиком завжди залежить від страхової суми, і якщо дійсна шкода, завдана внаслідок настання страхового випадку, перевищує розмір страхової суми, то вона буде відшкодована лише в частині, що не перевищує страхову суму.
Приклад. Страхова сума, у межах якої страховик зобов’язується оплатити страхувальнику надані йому наперед обумовлені медичні послуги, дорівнює 1 тис. грн. Через місяць після початку дії договору страхування, укладеного терміном на 3 місяця, страхувальник звернувся до медичної установи, і вартість його лікування склала 250 грн. Після оплати лікування обсяг зобов’язань страховика складає 1000 грн. – 250 грн. = 750 грн., і страхова сума, у межах якої договір страхування буде продовжувати діяти протягом двох місяців, що залишилися, зменшиться до 750 грн. Отже, при настанні кожного наступного страхового випадку розмір страхової суми буде зменшуватися до тих пір, поки зобов’язання за договором не будуть виконані у повному обсязі.
Розмір страхової суми за договорами медичного страхування може бути встановлений, виходячи з обсягу максимальних зобов’язань страховика за кожним випадком. Так, якщо за договорами страхування майна при настанні страхового випадку вартість об’єкту страхування зменшується, то при медичному страхуванні розмір майнового інтересу, пов’язаного з утратою здоров’я і працездатності, не зменшується. Це дозволяє за договорами медичного страхування при узгодженні між страхувальником і страховиком встановлювати розмір страхової суми двома способами:
а) у вигляді фіксованої суми на весь час дії договору;
б) у вигляді фіксованої суми в розмірі, встановленому для кожного з страхових випадків, які можуть статися за час дії договору страхування.
В другому випадку договір страхування надає страхувальнику більш повний страховий захист, і тому така страхова послуга буде коштувати дорожче.
При майновому страхуванні встановлена у договорі страхування страхова сума не може перевищувати дійсної вартості майна, тобто S0 ?Wс .
Договором страхування може бути встановлена страхова сума, розмір якої нижче страхової вартості майна. При цьому страхувальнику належить пам’ятати встановлене законом правило, відповідно до якого при настанні страхового випадку страховик має право, якщо інше не передбачено договором страхування, компенсувати лише частину збитку. При цьому частка шкоди, що підлягає страховому відшкодуванню, буде пропорційна відношенню страхової суми до страхової вартості застрахованого майна.
При страхуванні майна слід пам’ятати, що, крім зобов’язань страховика з компенсації прямої шкоди, договір страхування може містити зобов’язання страховика компенсувати непряму шкоду, у тому числі витрати страхувальника на рятування застрахованого майна в розмірі, встановлюваному, зазвичай, у відсотках від страхової суми, що може бути загальною (агрегатним лімітом відповідальності) або встановленою окремо для прямого і непрямого страхових збитків.
При страхуванні відповідальності страхова сума, як і в будь-якому іншому виді страхування, позначає межу грошових зобов’язань страховика при компенсації шкоди, що у цьому випадку пов’язана з діями або бездіяльністю страхувальника, який заподіяв таким чином шкоду третім особам. У договорах страхування відповідальності, що передбачають виплату страхового відшкодування третім особам, встановлене значення страхової суми представляє великий інтерес для отримувача.
Наприклад, за договором страхування професійної відповідальності нотаріуса страхова сума фіксує граничний розмір участі страховика в компенсації збитку, що заподіяно клієнту нотаріуса внаслідок вчинення останнім фахових помилок у його роботі.
Нехай договір страхування укладений на страхову суму в 10 тис. грн. При посвідченні нотаріусом угоди, пов’язаної з придбанням нерухомості, була допущена фахова помилка, внаслідок якої така угода виявилася недійсною. Стороні за угодою було заподіяна шкода у розмірі 30 тис. грн. Зобов’язання страховика поширюється лише на частину шкоди в розмірі страхової суми, тобто на 10 тис. грн. Частина шкоди, що залишилася, повинна відшкодовуватися самим нотаріусом.
Договори страхування відповідальності можуть бути укладені і без встановлення страхової суми за умови, що страховик заздалегідь бере зобов’язання компенсувати в повному обсязі шкоду, заподіяну страхувальником третім особам. Якби договір страхування був укладений на таких умовах, страхове відшкодування дорівнювало б повному збитку в 30 тис. грн.
Договір страхування відповідальності може бути укладений на умовах, що страхова сума складає фіксоване значення за кожним страховим випадком (наприклад, 5 тис. грн.). Це означає, що при настанні страхового випадку під час дії договору страхування зобов’язання страховика будуть виконуватися, виходячи з встановленої в договорі страхової суми у розмірі 5 тис. грн. без зменшення розміру страхової суми на розмір раніше здійснених страхових виплат за попередніми страховими випадками. Проте, страховики рідко вводять цю умову до договорів страхування без встановлення граничного розміру страхових виплат, які можуть бути виплачені страхувальнику на час дії страхового договору. Таке обмеження може бути встановлено, наприклад, завдяки введенню у договір умови про максимальну кількість страхових випадків на час дії договору, за якими буде виплачуватися страхове відшкодування.
Є ще один варіант встановлення страхової суми в договорі страхування відповідальності. Це засіб “одиничної страхової суми”, що застосовується при страхуванні однотипних об’єктів із різноманітними обсягами відповідальності. Наприклад, страхування відповідальності власника морського транспорту, при якому страхова сума для цього водного транспортного засобу визначається множенням реєстрового брутто-тоннажа (тоннажності) судна на встановлену одиницю страхової суми при плаванні в окремих районах світового океану або акваторіях морів).



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Страхування (Шелехов) Конспект лекцій