Головна Головна -> Підручники -> Підручник Аграрне право України (Погрібний О.О.) скачати онлайн-> § 5. Правове забезпечення культурно-побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування жителів сільського населення

§ 5. Правове забезпечення культурно-побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування жителів сільського населення



Потреби соціальної сфери села не обмежуються лише будівництвом житла, шляхів сполучення, мереж газо-, водо- та електропостачання. Належний розвиток соціальної інфраструктури потребує створення для селян комплексу культурно-побутових, спортивно-оздоровчих та інших суттєво важливих умов.
У межах реалізації Державної програми розвитку соціальної сфери села до 2005 р. передбачаються такі шляхи розвитку відповідної інфраструктури:
1) у сфері освіти: відновлення, добудова і спорудження шкіл та дошкільних навчальних закладів у селах, де налічується понад 50 дітей відповідного віку, насамперед у тих, які розташовані на відстані понад 3 км від населених пунктів, де є такі заклади; створення комплексів “загальноосвітній навчальний заклад — дошкільний навчальний заклад”, “загальноосвітній навчальний заклад — соціально-культурний центр села”, організація навчання учнів у початковій школі за місцем їх проживання (за наявності не менш як 5 учнів у населеному пункті); забезпечення виконання Програми інформатизації та комп’ютеризації сільських шкіл; забезпечення регулярного підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів і педагогічних працівників у сільській місцевості; застосування нових форм навчання й виховання дітей з урахуванням специфіки розселення та змін вікової структури жителів села; відкриття 450 шкіл, у тому числі 353 новозбудованих (фінансування зазначених витрат має здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджетів у сумі 115,1 млн. грн. та Державного бюджету України — 229,1 млн. грн.);
2) у сфері охорони здоров’я: відкриття закладів охорони здоров’я з надання первинної медико-санітарної допомоги в селах із чисельністю жителів понад 500 осіб; створення в сільських населених пунктах із чисельністю жителів понад 1 тис. чоловік амбулаторій загальної практики — сімейної медицини та реорганізація сільських лікарських амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів в амбулаторії загальної практики — сімейної медицини; розширення мережі аптек та аптечних кіосків; створення на базі сільських закладів охорони здоров’я денних стаціонарів, а також стаціонарів удома; оснащення сільських закладів охорони здоров’я сучасною ультразвуковою, ендоскопічною, рентгенологічною, наркозною апаратурою, пересувними стоматологічними кабінетами, іншим сучасним обладнанням, а також спеціальними автомобілями; надання лікувально-консультаційної та організаційно-методичної допомоги і вжиття санітарно-протиепідемічних заходів силами спеціальних бригад обласних і районних закладів охорони здоров’я; зміцнення лікувально-оздоровчої бази санаторіїв та інших закладів, призначених для лікування й оздоровлення працівників агропромислового комплексу та їхніх дітей. На зміцнення матеріальної бази закладів охорони здоров’я у 2003—2005 рр. планується спрямувати 75,4 млн. грн. За рахунок цих коштів має бути відкрито та оснащено 382 сільські лікарські амбулаторії, у тому числі 63 — у добудованих та новозбудованих приміщеннях, а також 280 фельдшерсько-акушерських пунктів;
3) у сфері культури: збереження та забезпечення повноцінного функціонування існуючої мережі закладів культури (клубів, бібліотек, музеїв, шкіл естетичного виховання); переобладнання під заклади культури приміщень, якими не користуються, створення закладів культури малих форм (віталень, світлиць, читалень та ін.) у придатних для цього приміщеннях, насамперед у селах, де немає стаціонарних закладів культури; організація охорони музеїв та заповідників за допомогою оснащення їх засобами охоронно-пожежної сигналізації або запровадження посад сторожів; розвиток мобільних форм культурного” обслуговування сільського населення; комп’ютеризація сільських публічних бібліотек згідно з Національною програмою інформатизації. За пропозиціями регіонів у 2003—2005 рр. планується введення в експлуатацію 190 сільських клубів і будинків культури, в тому числі 76 — новозбудованих. На це передбачається витратити 60,8 млн. грн. з місцевих і державного бюджетів;
4) у сфері фізичної культури й спорту: реконструкція існуючих та будівництво нових сільських фізкультурно-оздоровчих закладів, споруд, дитячих оздоровчих таборів, баз відпочинку, пансіонатів для оздоровлення дітей та підлітків; реформування організаційних основ фізкультурно-спортивного руху на селі, створення територіальних (при органах місцевого самоврядування) фізкультурно-спортивних клубів та відділень дитячо-юнацьких спортивних шкіл; впровадження ефективних форм, методів і засобів фізкультурно-оздоровчої діяльності та видів спорту з урахуванням місцевих особливостей, традицій, умов праці та відпочинку жителів села; спорудження та обладнання ігрових майданчиків, спортивних залів, плавальних басейнів при школах, дошкільних навчальних, культурно-освітніх закладах; поліпшення матеріально-технічного оснащення навчально-спортивних баз підготовки кандидатів до збірних команд України. У 2003—2005 рр. на зміцнення матеріально-технічної бази наявних та будівництво нових спортивних споруд планується надати 66 млн. грн., з місцевих та державного бюджетів, а також відновити роботу і ввести в дію 1748 фізкультурно-спортивних закладів та споруд;
5) у сфері торгівлі та побутового обслуговування: наближення закладів торгівлі та побутового обслуговування до місць проживання населення, розширення їх мережі; запровадження нових форм обслуговування з урахуванням особливостей сільського розселення в різних регіонах; широке використання пересувних форм надання послуг із застосуванням транспортних засобів, поштового, телефонного зв’язку, інших комунікацій; збільшення кількості приймально-заготівельних пунктів сільськогосподарської продукції; відновлення підприємств, які надають санітарно-гігієнічні послуги (лазні, перукарні, пральні), послуги з ремонту одягу й взуття, побутової техніки тощо;
6) у сфері соціального обслуговування населення: збереження мережі інтернатних установ для людей похилого віку та інвалідів, зміцнення їх матеріально-технічної бази, виділення земельних ділянок і надання допомоги для ведення підсобних господарств; перепрофілювання, в разі потреби, ліжкового фонду сільських закладів охорони здоров’я в ліжковий фонд медико-соціального призначення з передачею його органам соціального захисту населення; поширення практики організації сезонних (на зимовий період) інтернатних установ для людей похилого віку, які мають можливість проживати влітку у власних житлових будинках; підвищення якості обслуговування сільського населення соціальними службами, забезпечення їх приміщеннями, транспортними засобами та ін.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”, будівництво об’єктів освіти, охорони здоров’я, культури та спорту, служби побуту, благоустрій територій здійснюється за рахунок державного й місцевого бюджетів. Ці об’єкти споруджуються як підрядним, так і господарським способами. Однак це не означає, що господарства, маючи власні кошти, не можуть здійснювати аналогічну діяльність. Збудовані сільськогосподарськими товаровиробниками за рахунок їхніх власних коштів об’єкти культурно-побутового призначення та спортивно-оздоровчого характеру належать останнім на праві власності, якщо інше не передбачене законом чи договором.
Крім названих способів і форм забезпечення сільського населення об’єктами культурно-побутового чи спортивно-оздоровчого призначення, слід назвати також і участь у реалізації цих заходів підприємств промисловості та інших галузей народного господарства, що безпосередньо не пов’язані з сільськогосподарським та агропромисловим виробництвом.
З метою залучення таких підприємств до участі в розвитку соціальної сфери села чинне законодавство застосовує відповідні економічні стимули. Так, відповідно до ст. 7 Закону України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”, непрофільні промислові підприємства, що виконують державне замовлення на проектування та виготовлення машин, обладнання й запчастин для агропромислового комплексу, зокрема об’єкти соціально-культурного призначення, забезпечуються матеріалами централізовано.
Доходи будівельних, монтажних, проектних та інших підприємств і організацій, одержані внаслідок спорудження в сільській місцевості житла, об’єктів побуту, культури, торгівлі, охорони здоров’я, фізкультури й спорту, освіти, зв’язку, шляхів, енергетичних, газових і водорозподільних систем, тваринницьких приміщень, інженерно-технічних комплексів машинно-тракторного парку та інших об’єктів, які впливають на поліпшення соціального становища села, не оподатковуються.
Не оподатковується і частина доходу підприємств, організацій, що витрачається на розвиток та утримання соціальної сфери села, об’єктів торгівлі й побутового обслуговування, фізичної культури та спорту в сільській місцевості.
Пріоритетність соціального розвитку села означає також надання сільським жителям і працівникам сільськогосподарських підприємств переваг щодо водо- і електропостачання, телефонізації та зв’язку, забезпечення однакових з містом умов постачання промисловими і продовольчими товарами, медичного, культурного, побутового, транспортного та інших видів обслуговування. Законодавство України передбачає пільги щодо плати за електроенергію. Зокрема, сільські жителі та працівники агропромислового комплексу, які прожили, у селищах міського типу, користуються електроенергією за Пільговими тарифами. Кількість електроенергії, яка оплачується за іншими тарифами, встановлює Уряд. Відповідно до ст. 12 Закону України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”, названі пільги поширюються також на пенсіонерів, які до виходу на пенсію працювали в сільськогосподарському виробництві та соціальній сфері села не менш як 15 років і мають особовий рахунок на користування житлом, а також на працівників фермерських господарств, державних підприємств та інших сільськогосподарських підприємств, які проживають у містах обласного й районного підпорядкування.
Чинне законодавство України передбачає відповідальність підприємств Мінпаливенерго України за неналежне забезпечення споживачів електроенергією. Збитки, завдані сільським споживачам позаплановим чи аварійним відключенням електроенергії, компенсуються у півторакратному розмірі за рахунок винних у цьому підприємств і організацій Міністерства палива та енергетики України.
Відповідно до ч. З ст. 13 Закону України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”, обґрунтована потреба сільських жителів у паливі забезпечується в повному обсязі. Закон також закріплює переваги щодо забезпечення жителів села товарами масового вжитку, автотранспортом і будівельними матеріалами. Зокрема, товари масового споживання для села й міста реалізуються за єдиними цінами. Забезпечення цими товарами пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, вдів, дітей-сиріт і багатодітних сімей здійснюється за однаковими для міста й села нормативами. Сільським жителям, які працюють в агропромисловому комплексі та соціальній сфері села, виділяється половина державних ринкових лімітів на автотранспорт і 90% — на будівельні матеріали. При цьому їм гарантується першочерговий продаж сільськогосподарської техніки, інвентарю та інших товарів.
З метою поліпшення торговельного обслуговування сільського населення, наближення підприємств торгівлі до місць проживання Державна програма розвитку соціальної сфери села до 2005 року передбачає: відновити роботу й розширити мережу стаціонарних об’єктів торгівлі та громадського харчування в системі споживчої кооперації, розвивати пересувні форми обслуговування для постачання населенню потрібних продовольчих і промислових товарів, надання інших послуг; відновити роботу заготівельних пунктів-магазинів та розширити їх мережу, збільшити кількість заготівельних організацій, залучати до заготівлі сільськогосподарської продукції сільські споживчі товариства, підприємства торгівлі, громадського харчування та переробної промисловості; активізувати роботу щодо створення підприємствами споживчої кооперації та сільськогосподарськими товаровиробниками інтеграційних господарських систем із заготівлі, переробки та реалізації продукції; започаткувати діяльність агропромислових торговельних комбінатів, об’єднань та інших формувань на кооперативних засадах; залучати як асоційованих членів споживчі товариства та їхні спілки до створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.
На розвиток електрозв’язку в сільській місцевості щороку планується виділяти понад 100 млн. грн., що дасть змогу ввести в експлуатацію близько 60 тис. номерів сільських АТС в основному на базі сучасного цифрового комунікаційного обладнання вітчизняного виробництва. Планується подальша реконструкція лінійних споруд шляхом заміни повітряних ліній зв’язку на кабельні та ущільнення їх за допомогою цифрового обладнання, що підвищить надійність та якість зв’язку. Особлива увага приділяється телефонізації об’єктів, які потребують цього в першу чергу (шкіл, фельдшерсько-акушерських пунктів та ін).
Має бути забезпечена доступність універсальних послуг поштового зв’язку шляхом оптимізації мережі сільських стаціонарних та пересувних відділень, організації обслуговування сільських жителів листоношами вдома та встановлення поштових скриньок у населених пунктах, що розташовані на відстані понад 3 км від стаціонарних відділень зв’язку, з чисельністю жителів менш як 300 осіб. В усіх сільських відділеннях поштового зв’язку здійснюватиметься надання таких видів послуг, як реалізація товарів першої потреби, ліків на замовлення. У стаціонарних відділеннях поштового зв’язку буде організовано надання послуг з виплати за поштовими переказами заробітної плати, пенсії, допомоги, інших виплат з державного бюджету України, впровадження за дорученням користувачів пересилання зазначеної ними суми грошей.
Слід також зазначити, що згідно з Указом Президента України від 12 квітня 2000 р. № 584/2000 “Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи” працівники соціальної сфери села та пенсіонери з їх числа можуть одержати в користування земельні ділянки із земель запасу та резервного фонду для індивідуального або спільного ведення особистого селянського господарства.
Надання земельних ділянок громадянам для зазначених цілей здійснюється згідно зі ст. ст. 33, 121 ЗК. Статтею 121 Кодексу передбачено, що для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності передаються безоплатно у власність земельні ділянки в розмірі не більше 2 га. За бажанням громадян їм додатково будуть надавати земельні ділянки в користування на умовах оренди. Розміри земельних ділянок можуть збільшуватись у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Аграрне право України (Погрібний О.О.)