Головна Головна -> Підручники -> Підручник Соціальні технології (Конспект лекцій) скачати онлайн-> §2. Пропаганда.

§2. Пропаганда.


Термін «пропаганда» походить від латинського слова propagare, що означає посадку саджанців у саду. В 1633 році папа Урбан VIII створив відповідну конгрегацію пропаганди, яка керувала іноземними місіями католицької церкви. Тобто в цьому розумінні пропаганда — це робота з розширення своєї, сказати б, ідеологічної території.
Тоталітарна пропаганда, в якій ми росли, більше переймалася впливом у глибину, оскільки її територія вже була окреслена. Якщо церква йшла до «неохоплених», то наша минула пропаганда — до «охоплених».
Дж. Браун пов’язує з пропагандою також цензуру, як «селективний контроль інформації на користь окремого погляду». її головні засади досить чітко були сформульовані А. Гітлером у його закритому виступі перед 400-ми журналістами та видавцями 10 листопада 1938 року в Мюнхені.
Він окреслив як головний принцип єдність комунікативного процесу. Вся преса повинна бути на боці керівництва, викладати єдиний погляд. Серед керівників також необхідна єдність рішень, сперечатися можна, але не в присутності народу. Як негативний приклад, Гітлер пригадує свої юнацькі роки, коли в Австрії було багато газет різного спрямування, пресу, яка виходила в той час у Франції та Англії. Саме їхня альтернативність, коли вжити сучасний термін, і є, на думку А. Гітлера, їхнім слабким місцем. Вона призводить до загибелі держави, в якій вони видаються.
Преса повинна бути поряд із лідером. Висунувши цю головну тезу, А. Гітлер вирішив вказати на тих, хто заважає такій організації комунікативного простору. В його доповіді постійно вип’ячується гостре неприйняття ним інтелігентів. Вони, як вважає А. Гітлер, тільки тим і перейняті, що шукають об’єкт критики. Він навіть порівнює їх зі свинею, яка риє землю. Водночас А. Гітлер поблажливий: мовляв, вони нам, на жаль, потрібні, інакше ми б їх позбулися. Добре, говорить він, що з приходом його партії до влади ми маємо тільки успіхи, але що вони говорили б у разі бодай однієї поразки?!
Відтак очевидно, що тоталітарна пропаганда принципово відкидає можливість альтернативної оцінки ситуації. Вона прагне перекрити всі комунікативні сфери, щоб не допустити негативної інформації як на масовому, так і на індивідуальному рівнях. Схожу ситуацію відзначав Є. Тарле, коли говорив, що Наполеон визначав не тільки те, про що газетам можна писати, але й те, про що їм слід мовчати.
Тоталітарна пропагандистська структура виходить із того, що вербальна (чи символічна) реальність сильніша, ніж реальна дійсність. Наприклад: голоду в Україні не було, оскільки про це не згадувалося на сторінках нашої преси. Це взагалі характерна риса всіх комунікативних технологій: вони прагнуть вибудувати символічну реальність так, щоб вона «перевершувала» дійсність.
Єдиний погляд, принципово позитивний характер інформації — основа тоталітарної організації комунікативних процесів. Лінія керівництва завжди правильна, підкреслював А. Гітлер. Звичайно, помилки можуть траплятися, вони бувають і в газеті, але загальна лінія комунікативної поведінки чітко визначена — це правильність дій керівництва. Не варто акцентувати на його помилках перед усім світом. Не має значення, чи повністю правильним було рішення; важливо те, що вся нація як єдина структура схвалювала б його. Власне кажучи, нація має одне бажання: вона прагне, щоб її вели, хоче вірити лідерові, бажає бачити лідерів, які не дискутують один з одним.
Прикметно, що такі правила поведінки висуваються сьогодні перед лідером і в американських дослідженнях політичної комунікації: у лідера не буває помилок, помилкою стає те, в чому лідер сам зізнається. А. Гітлер кілька разів повторював головне, на його думку, бажання свого народу: народ хоче бачити свого ідеального фюрера.
Нині багато пишуть про особливості німецької психології, яка нібито призвела до розвитку фашизму, про авторитаризм цієї нації. Хоч як образливо це для нашого недавнього минулого, та А. Гітлер писав, що «ні з соціал-демократа, ні з профспілкового лідера націонал-соціаліста не вийде, а ось із комуніста — завжди».
До речі, помилкою союзників, які готували під час Другої світової війни радіопрограми для німців, було те, що вони орієнтувалися на окремого солдата. А коли переорієнтація пропаганди перейшла на групові характеристики, вона стала успішною.
Групові характеристики дозволяють досить чітко прогнозувати деякі аспекти поведінки людини. Так, діти часто поділяють політичні смаки батьків. 53% католиків звично звернуться за порадою до свого духовного пастиря і т. ін.
До пропагандистських кампаній слід піднести й передвиборчу боротьбу. Тут також виявляються цікаві закономірності, до яких важко дійти дедуктивним шляхом. Перше, що вражає, це досить низький відсоток тих, хто під час кампанії змінює своє ставлення до кандидата. Тобто в пропаганду вкладаються мільйони, але зрештою доволі складно переключити людину на протилежну орієнтацію. Як зазначають деякі дослідники, людина — «вперта» істота. Так, телевізійні дебати Ніксона та Кенеді дали близько двох відсотків змін у поглядах. Можна посилити реальну тенденцію, але змінити її досить важко.
Другою характерною рисою передвиборчих кампаній стало активне використання символічної комунікації, а не документалістики чи новин, як це було раніше.
Рекламна риторика підносить особистість претендента, а не погляди. Відбувається перехід від раціональних аспектів до емоційних. Водночас у хід ідуть і негативні ролики про опонентів. Аналізуючи таку передвиборчу боротьбу в Північній Кароліні, М. Керн пише, що опонент уже не має можливості викласти свою програму, він тільки виправдовується перед виборцями.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Соціальні технології (Конспект лекцій)