Головна Головна -> Підручники -> Підручник Соціальні технології (Конспект лекцій) скачати онлайн-> §2. Використання фокусних груп у здійснюваних дослідженнях.

§2. Використання фокусних груп у здійснюваних дослідженнях.


На практиці фокусні групи можуть бути використані і як самодостатній метод, і в сполученні з іншими. Самостійно фокусні групи можуть застосовуватись або для розвідки нових галузей досліджень, або для вивчення відомих питань у новому ключі з погляду дослідника. У сполученні з іншими методами фокусні групи можуть бути засобом попереднього дослідження для підготовки спеціальних питань у межах більшого проекту або ж використовуватися як додатковий засіб для уточнення даних, одержаних іншими методами.
У будь-якому разі метою застосування фокусних груп є отримання кращого розуміння погляду учасників щодо досліджуваної теми. Часто це називають пошуком їх відносин і думок, але таке твердження може задовольнити нас лише частково. Доцільніше робити наголос на вивченні досвіду учасників та їхньому баченні перспективи.
Одна із причин того, що слід надавати перевагу досвідові, полягає в тому, що навіть опис особистої поведінки подає кориснішу інформацію, аніж думки, зв’язок яких з поведінкою незрозумілий. Надавати перевагу досвідові доцільніше і тому, що обговорення його дає живішу динаміку в групі, — люди набагато охочіше схильні порівнювати свій особистий досвід, ніж сперечатися щодо чужої думки . Фокусні групи дуже корисні для дослідження того, що думають учасники, але вони просто блискучі для з’ясування, чому учасники думають саме так.
Ключовою характерною рисою фокусних груп як незалежного методу є той факт, що результат дослідження має самостійне значення. При ньому одержані дані можуть бути використані і як частина більшого проекту. Самостійні фокусні групи здатні співіснувати з іншими джерелами даних тоді, коли вони роблять вклад у поточні дослідження одного автора і коли стають частиною більш значущого напряму дослідження. Таким чином, вони спрямовуються на «триангулювання» різних форм збирання даних за однією темою (Дензін, Н. і Дж. Філдінги). Водночас вирішальне значення має їхній незалежний, самостійний характер. Це можна проілюструвати двома прикладами самостійних фокусних груп, які також є частиною великої дослідницької програми.
Кнодел із співавторами3 організували дві серії фокусних груп з представниками старшого і молодшого поколінь у Таїланді для дослідження їхніх підходів до планування сім’ї. Результати мають самостійне значення, бо вони показують, як два покоління розуміють і пояснюють різницю у своєму підході до проблеми кількості членів сім’ї. Хоча тут автори вказують, що при наступному аналізі даних перепису і додаткового збору демографічних даних можуть з’явитися інші пояснення. У такому випадку подальше дослідження підтверджуватиме чи заперечуватиме не результати фокусних груп, а, швидше, сприйняття і розуміння їхніх учасників.
У своїй праці про вдів Морган розглядає дані досліджень про те,”що сім’ї мало впливають на відновлення психіки жінки після втрати чоловіка, хоч удови стверджували зворотне. Виявилось, що у фокусних групах, де вдови обговорювали, що робило їхнє життя легшим чи важчим, саме усвідомлення важливості сімейних стосунків для вдів часто приводило до того, що їм доводилося, незважаючи на траур, виконувати безліч сімейних обов’язків. Звіт Моргана може бути звіреним з даними соціологічних опитувань, але, так чи інакше, одержаний результат має незалежне значення, будучи свідченням поглядів удів на те, яким чином інші допомагали чи ускладнювали їм пережити траур.
Ці приклади демонструють, що обговорення учасниками фокусних груп їх досвіду та бачення проблеми дають фундаментальні дані для досліджень на основі фокусних груп як самостійного методу. Одним із очевидних підходів до таких даних є дослідження змісту та зіткнення різних поглядів. Так, дослідницька група Кнодела частину свого аналізу побудувала навколо порівнянь поглядів між різними регіонами та різними релігійними групами. Водночас аналіз Моргана будувався на врахуванні того, як часто сім’я і друзі згадувались у позитивному чи негативному контексті.
З цих прикладів вирізняється також акцент, який фокусні групи роблять на змісті групового обговорення. Зазвичай мало уваги приділяється не тільки мікродинаміці процесу взаємодії, але й контекстній напруженості у фокусних групах. Дослідники ринку навчають людей, котрі організовують фокусні групи, звертати увагу на невербальні аспекти взаємодії, однак нічого із того, що складає зоровий контакт, паузи у спілкуванні, відтінки мови і т. ін., не може бути зарахованим до аналізу обговорення.
Як уже зазначалось, самі звіти про досвід і погляди учасників фокусних груп не вичерпують усієї інформації, яку дають фокусні групи. Є чимало способів для досягнення мети досліджень такого роду. Наприклад, Прамуалратана із співавторами говорить про пошук норм, на яких базуються рішення про вік вступу до шлюбу, і розглядає переваги та недоліки використання фокусних груп для виявлення «базових значень» і, що також дуже важливо, — соціального пізнання, яке проявляється під час обговорення тем, цікавих для всіх учасників.
Основні будівельні блоки цього процесу пізнання можуть називатися чи схемами (характерно для психології \ антропології), чи поглядами (характерно для соціології), але, не беручи до уваги походження терміна, наголос робиться на способі світосприйняття. З такого погляду у фокусних групах світосприйняття служить основою для дискусії між учасниками, погляди котрих можуть чи злегка, чи зовсім не збігатися. Хоч процеси пізнання в цілому не піддаються простому вимірюванню, аргументом на користь розгляду фокусних груп з погляду соціології є таке: ці процеси у фокусних групах проявляються в таких аспектах, які недосяжні для спостереження жодним іншим шляхом.
Слід відрізняти такий підхід до питань пізнання від психодинамічного підходу, характерного для багатьох маркетингових аналізів. Ключовою відмінністю тут є те, що дослідники ринку вибірково зосереджуються на психологічних факторах, що впливають лише на одну форму громадської поведінки — купівлю товарів. Так, Темплтон зазначає: «Те, що прагнуть вивчати дослідники ринку, являє собою питання, над якими учасники обговорення рідко замислюються свідомо: купівля товарів, вибір марки, ставлення до тих чи інших товарів. Ці речі для учасників як звичайних громадян з реального світу становлять мізерний інтерес»1.
Базуючись на дослідженнях сприйняття факторів ризику серцевих захворювань, Спеніш і Морган подали опис процесів пізнання, які можна спостерігати через фокусні групи. Основна ідея полягає в тому, що зародження дискусії у фокусній групі багато в чому аналогічне процесові формування погляду індивіда. Для початку обговорення характерна непевність стосовно того, наскільки близькі, погляди його учасників у заданій темі. В міру того, як учасники розповідають про свій досвід і погляди, вони віднаходять спільні засоби для поставлених запитань, за якими спостерігається суголосся чи різноголосся думок. У підсумку вони можуть дійти до розуміння джерел, що спричиняють ці відмінності.
На відміну від соціологічних опитувань, де дослідники, як правило, ставлять запитання, на які в учасників немає готових відповідей, фокусні групи дають можливість спостерігати процес формування думки. Зі світоглядної точки бачення, процес створення і використання збірних образів світосприйняття — базовий для всього людського досвіду. Агар зауважує, що формування та модифікування світогляду у процесі пошуку певного кінцевого аналізу різноманітного досвіду та світосприйняття — це те, чим займаються дослідники, намагаючись узагальнити зібраний матеріал.
Спеніш і Морган розраховують використати фокусні групи як засіб для спостереження цього процесу. Виконане ними дослідження сприйняття факторів ризику серцевих захворювань ілюструє чотири аспекти групових дискусій, які можуть бути основою для спостереження та інтерпретації процесів пізнання у фокусних групах як незалежному методі.
По-перше, вони пропонують приділяти увагу тому, в чому учасники вбачають інтерес і важливість. Тривале обговорення теми є добрим показником, бо ж учасники вважають її цікавою, однак це ще не означає, що вони вважають її важливою. Найцікавішою темою учасники фокусних груп вважали, наприклад, роль стресу. Цьому значною мірою сприяла відсутність спільної думки про те, що він собою являє, як він діє і як його долати. Не раз згадувалося і паління, але докладно воно не обговорювалося, оскільки учасники виявили, що всі вони мають схоже уявлення про його шкідливість.
Спадкові фактори становили проміжний випадок. Це питання майже завжди розпалювало суперечку між тими, хто вважав його винятково важливим, і тими, хто не надавав йому особливого значення. В деяких групах ця розбіжність призводила до тривалих дебатів, в інших — до пошуку факторів ризику, за якими проглядалась згода.
По-друге, різниця у поглядах виявляється в тому, як ставляться запитання 1 як на них відповідають. Заслуговує на увагу те, як учасники обговорення у фокусних групах з серцевих захворювань прагнули мати додаткову інформацію про людей, що пережили серцевий напад. Водночас, як правило, малося на увазі, що в розповіді чогось не вистачало. Тим, що розпитували, для відтворення загальної картини потрібна була інформація, яку розповідач визначав за нецікаву чи непотрібну.
Відповідаючи на додаткові запитання, розповідач часто визнавав, що її включення приводило до формування нового погляду на причини серцевого нападу. Таким чином, запитання можуть використовуватися не лише для уточнення інформації, вони можуть проливати світло на процес мислення.
По-третє, два попередніх аспекти обговорення у фокусних групах неявно торкаються питання про те, як учасники дискусій сходяться чи розходяться в поглядах. З’ясування фактів збігу поглядів чи недостатності інформації у розповідях людей про пережитий досвід для того, щоб він був оцінений іншими, — все це може відбутися тільки в процесі спілкування. Обговорення учасниками предмета дискусії мусить тривати, доки моменти, де думки збігаються чи не збігаються, стають цілковито зрозумілими. Це, як правило, означає, що учасники починають свідомо сприймати свій погляд, коли стикаються з активною незгодою інших чи з явною спробою досягти консенсусу. В обговоренні серцевих захворювань найцікавіші дискусії розгорталися тоді, коли учасники намагалися вияснити істину у суперечці між тими, хто вважав, що серцеві напади залежать від індивідуальної поведінки конкретних людей (наприклад, паління, харчування, рухливості), і тими, хто вважав, що їх причини не залежать від індивіда (тобто, спадковість, сучасний ритм життя).
По-четверте, спроби стерти розбіжності думок і досягти консенсусу є одними з багатьох випадків, коли учасники створюють всебічні моделі для пояснення свого досвіду, пов’язаного з темою обговорення. Такі колективні спроби створити чи розширити бачення проблеми первісно притаманні тільки групам. Звичайно, не всі групи з обговорення серцевих нападів прагнули створити всебічні моделі, і ще менше — досягли успіху в цьому. Частково ця складність пояснюється природою самої теми дискусій — розуміння причин, що провокують серцеві напади, потребує професійних знань, якими ці люди не володіли.
Повчальним є порівняння цих фокусних груп з тими, що Морган провів за темою вдівства. Там були наявні два важливих елементи загальної згоди: перший — пережитий унікальний досвід кожної жінки, і другий —кожна із жінок потребувала визнання іншими того, що їй потрібен час, щоб зцілитися від душевної травми. Це гнучке взаєморозуміння виявилося корисним для обговорення особливостей окремих випадків, що мали дотичність до теми, для якої професійні знання не були надто актуальні.
Значущість спостережень цих чотирьох аспектів процесу групового обговорення не обмежується лише тим світоглядним підходом, який був тут описаний. Навіть без світоглядного навантаження інтерес порівняно із значущістю, постановка питань і відповіді на них, збіг та розбіжність думок, побудова всебічних моделей — усе це буде варте уваги дослідника в будь-яких фокусних групах. А суть полягає в тому, що такі приклади використовують спілкування та взаємодію в групах як стратегію для вивчення реакції учасників на тему дослідження.
Найважливіший внесок, який фокусні групи можуть зробити до проекту, побудованого на індивідуальних інтерв’ю, — це розробка планів інтерв’ю. Ідея полягає в тому, щоб використовувати незначне число фокусних груп на ранніх етапах дослідження, а тоді, керуючись одержаними даними, скласти запитання для індивідуальних інтерв’ю. Такий підхід, безперечно, найкорисніший у ситуаціях, коли тема активно не вивчалася чи коли дослідник є новачком у даній галузі. Початкові фокусні групи також дуже важливі для того, щоб гарантувати, що добре вивчені теми досліджуються з позиції учасників, а не через набір дисциплінарних фільтрів.
Інше застосування фокусних груп полягає в тому, щоб використовувати перевагу в часі, яку вони мають відносно індивідуальних інтерв’ю, для проведення порівняння між різними групами учасників. Таким чином, у проекті, де потрібно вибрати найкорисніше порівняння з декількох груп населення, що вивчається, серія попередніх фокусних груп забезпечує основу відбору груп для докладніших інтерв’ю. Це стає особливо корисним, коли вже виконано серію індивідуальних інтерв’ю і ставиться завдання вибрати декілька груп для порівняння з одержаними даними.
І на завершення слід сказати ще про один спосіб триангулювання фокусних груп з індивідуальними інтерв’ю — про проведення фокусних груп після індивідуальних інтерв’ю. Це дає змогу дослідникові вивчити питання, які постали на етапі аналізу даних індивідуальних інтерв’ю, а також прояснити ті галузі, де спостерігається значне число різних поглядів в індивідуальних відповідях. Змінюючи раніше висунуту пропозицію, видається цікавим отримати групові відповіді на зразки матеріалу, взятого з індивідуальних інтерв’ю.
Головне, що фокусні групи можуть запропонувати для проекту, основаного на спостереженні учасника, — це стисле уявлення про те, що учасники фокусних груп думають про дослідницьку тему. Хоч це може бути цінним на будь-якому етапі виконання проекту, що використовує спостереження учасників, усе ж найкорисніше воно на його початку, надто — якщо галузь досліджень дуже відрізняється від того, з чим дослідникові доводилося працювати раніше.
У такому випадку фокусні групи дають змогу майбутньому спостерігачеві познайомитися з типовими думками і поглядами тих, кого передбачається спостерігати. Беручи до уваги труднощі, пов’язані із входженням у нову сферу спостереження; в багатьох ситуаціях є раціональним проводити попередні фокусні групи з учасниками, запрошеними із місць, аналогічних тим, де здійснюватиметься дослідження, а не із цих місць безпосередньо.
Часто вибір місця для спостереження учасника — далеко не проста справа, і фокусні групи можуть також виявитися корисними для цього. Як і індивідуальні інтерв’ю, фокусні групи можуть проводитися з учасниками, набраними з декількох різних оточень, з можливістю наступного вибору. В цьому разі порівняльні фокусні групи потрібні швидше для вибору одного із можливих альтернативних видів оточень, а не конкретного географічного місцезнаходження.
Порівнювання потенційних оточень одне з одним як-найпотрібніше у проектах, які використовують декілька місць спостережень. Постійний порівняльний метод Глейзера і Страуса є прикладом розробки більшого проекту із спостереженням учасника, в якому використовується декілька місць спостереження. За цим форматом здійснюється аналіз даних по конкретному місцю, а тоді віднаходиться теоретично обґрунтоване інше місце, яке забезпечило б найбільш інформативне порівняння з тим, що вже відомо. Фокусні групи, проведені в декількох різних оточеннях, дали б добре уявлення про те, яке має бути наступне місце спостереження, що забезпечить ще корисніше порівняння.
Фокусні групи можуть бути корисними як засіб реалізації самого ж постійного порівняльного методу. Щойно по завершенні базової серії спостережень, порівняння могло б здійснюватися через ряд наступних фокусних груп з учасниками із теоретично визначених груп. Така заміна очевидно має недостатній обсяг прямого спостереження у звичайному оточенні, проте вона має і свою перевагу в тому, що доступна для виконавця. Реалізація постійного порівняльного методу через фокусні групи має свої недоліки, але вони в багато разів переважуються практичністю груп.
Досі пропоноване поєднання фокусних груп у застосуванні із спостереженням учасника концентрувалось на групах, що проводилися за межами самого місця спостереження. Проведення фокусних груп з учасниками, набраними з місця, де робилося спостереження, повинно бути прив’язане до завершального етапу досліджень і служити засобом перевірки розуміння дослідником одержаного матеріалу. Подаючи сфери інтересів дослідника учасникам як теми для обговорення у фокусних групах, виявляється можливим дістати уявлення про їхнє особисте ставлення до цього матеріалу.
Звичайно, важливо мати на увазі, що такі обговорення дають лише самостійно повідомлювані дані. Учасники можуть не точно аналізувати характер своєї особистої поведінки або в них можуть бути причини для того, щоб публічно не згадувати про деякі її аспекти. Інакше кажучи, розходження між даними, одержаними у фокусних групах і в результаті спостереження учасника, не завжди обов’язково бувають на користь заяв учасників у фокусних групах. Більше того, якщо такі розбіжності справді спостерігаються, то вони самі можуть бути важливою формою даних.
Незважаючи на те, що є декілька важливих джерел для проведення досліджень на основі соціологічних опитувань, в яких рекомендується використовувати фокусні групи для створення анкет опитування (наприклад, Конверс і Пресер, Росі), опублікованих свідчень, що цієї поради часто дослухаються, знайдеться небагато. Відсутність у соціологічних працях фундаментальних описів того, як триангулювати фокусні групи з соціологічними опитуваннями, свідчить про рідкість такого сполучення. Однак таке не спостерігається у маркетингових дослідженнях, де фокусні групи регулярно поєднуються із соціологічними опитуваннями.
На самому початку історії соціологічних опитувань дослідники значною мірою покладались на своїх потенційних респондентів для початкової розробки анкет опитувань. Так, наприклад, респонденти Турстоуна виступали не лише в ролі арбітрів з пропонованих питань, але і як первісне їхнє джерело. В міру того, як спостерігалося динамічне зростання числа доступних питань, зростала й тенденція повторювати запитання, взяті з інших досліджень. Використання вже наявних питань не тільки економило час, потрібний для розробки анкет, але також давало певну гарантію їх надійності і важливості. На жаль, гарантія значущості може бути надто слабкою, не більшою, ніж ненульова кореляція з мірою критерію, значущість якої непевна.
Використання запозичених питань, складених «кабінетним» способом без реальних контактів з потенційними учасниками опитування, може бути прикладом зовсім неправильного підходу. На жаль, важко оцінити масштаб цієї проблеми. Ми стрімко наближаємося до того моменту, коли більшість загальних опитувань населення складатиметься повністю із запитань, значущість яких ніколи не перевірялась поза рамками попередніх опитувань.
Найочевидніша користь від фокусних груп у розробці питань та оціночних шкал може бути отримана шляхом спостереження обговорення учасниками теми дослідження, що прийнято називати вивченням їхньої мови за темою. Більш важливе застосування попередніх фокусних груп полягає в тому, щоб забезпечити максимальне розуміння дослідником, як учасники орієнтуються в темі, що вивчається. Важливо гарантувати внесення до анкети майбутнього опитування моменти, які могли випасти з-під уваги стороннього, котрим є дослідник.
Тут можна навести приклад із дослідницького опитування, в якому використовувались фокусні групи для підготовки вивчення домашнього поділу праці в сім’ях, де чоловік і дружина працюють. Один із несподіваних моментів, виявлений дослідниками: подружні пари при розподілі домашніх обов’язків робили уточнення, мовляв, у одного когось праця потребувала більшого фізичного навантаження чи була брудніша. Суть тут не стільки у важливості порушення питання, яке явно торкається лише обмеженого числа сімей, скільки в тому, чого це вартуватиме, якщо його проминути, адже для сімейних пар воно відіграє важливу роль у поділі домашньої праці.
Ці упущення є специфічними помилками, тобто вони такі, що закономірності між вимірюваними змінними змінюватимуться залежно від включення чи ігнорування пункту, що розглядається. Хоч цей тип помилок не впливає на просту описову статистику, він може створювати серйозні проблеми для багатофакторного аналізу. В наведеному прикладі урахування факту, наскільки важка й брудна праця когось одного із подружжя, для сімей офісних службовців матиме незначний ефект, але ігнорування цього питання для сімей робітників може призвести до отримання непевної картини. Небезпека помилки цього типу полягає в тому, що вона не випадкова, а визначається неминучими розбіжностями між соціальним класом та родом занять дослідника і його респондентів.
Фокусні групи корисні також і за межами попередніх і розвідувальних фаз дослідження в опитуваннях. Зокрема, вони можуть посилювати попереднє тестування, яке завжди потрібне для оцінки опитувального інструментарію. Якщо дослідники не досить добре ознайомлені з конкретною темою чи мовні питання складають особливі труднощі, тоді буде раціональним організувати групове обговорення пропонованих запитань, узятих із найважливіших частин анкети. Крім того, Кнодел та співавтори запевняють, що однією із переваг фокусних груп є те, що в них особливо легко проглядаються ситуації, коли учасники розуміють запитання не так, як це планували дослідники. Попереднє тестування з використанням фокусних груп дозволяє не тільки виявити таку проблему, але й знайти спосіб її розв’язання.
Іншого роду зворотний зв’язок виникає в тому разі, коли повна версія підготовленої для попереднього тестування анкети надається для обговорення учасникам фокусних груп і вислуховується їхня реакція на неї. Аксельрод зазначає, що замовники маркетингових досліджень бувають інколи шоковані, коли знайомляться з висловлюваннями «покупців з плоті та крові»1. Дослідники, що займаються опитуваннями, також можуть бути подивовані тим, що група їхніх респондентів думає з приводу анкети. Однак Аксельрод також попереджав: не слід надто захоплюватися силою та новизною отриманої інформації. Не дозволяйте якомусь випадковому зауваженню, кинутому одним із респондентів, говорить він, вбити гарну ідею. Мета полягає в тому, щоб вивчити отриману інформацію і взяти її до уваги, а не ставитися до неї як до вирішального фактора.
На дальших стадіях дослідження, коли дані в основному зібрано й починається їх аналіз, фокусні групи можуть використовуватися для завершального збору даних, особливо тоді, коли результати аналізу важко інтерпретувати. Є тенденція під час аналізу завантажувати в аналітичний апарат якомога більше змінних, а тоді за робочим столом гадати, що ж може означати одержаний результат.
Спитати думку самих учасників є набагато кращою стратегією. Чи розуміли вони запитання і чи відповідали на них так, як це передбачали дослідники? Чи враховували вони фактори, про які дослідники забули їх запитати? Чи можуть вони дати таке пояснення своїм відповідям, яке могло б бути перевірене як гіпотеза?
Прикладом використання фокусних груп для інтерпретації непередбачених результатів може бути праця Моргана про вдівство. Рук у своєму чудовому з усякого погляду аналізі обміну між овдовілими членами сім’ї була збентежена фактом, що вдови почували себе щасливішими, коли отримували від дітей більше допомоги, аніж давали взамін (теорія обміну передбачала збалансованіші стосунки). Рук спробувала дати одержаному результатові доволі витончене, що базується на атрибутивній теорії, пояснення, з якого випливало, що старші члени сім’ї мають більше прав на одержання допомоги.
Спостереження Моргана показують дещо інше джерело такого дисбалансу — проблеми серед удів, котрі надавали більше допомоги своїм дітям. Деякі з них казали, що їм важко було допомагати дітям через хворобу, безробіття чи у зв’язку з розлученням тоді, коли вони самі ще перебували в жалобі. Вони не брали під сумнів потреби надання такої допомоги, оскільки це повністю відповідало їхнім уявленням про родинні обов’язки, але водночас зазначали, що це давалось їм дуже нелегко.
Суть, як нам видається, тут полягає не в абстрактному протиставленні пере- чи недооцінок, а в тому, як удови справлялись з потребами інших членів сім’ї, які не можна було просто проігнорувати через зазнану втрату. Задля справедливості скажемо, що Рук вдалося уникнути надто спрощеної тези із теорії обміну, яка стверджує, що вдови, котрі надають допомогу іншим, легше переживають свою втрату. Така теза, однак, досить типова для деяких праць із удівства.
Всі ці приклади показують потенціал, яким володіють фокусні групи для доповнення досліджень на основі соціологічних опитувань. Той факт, що пропозиції з комбінування фокусних груп та опитувань мають вигляд не такий переконливий, як це було у випадках з іншими методами, пояснюється тим, що опитування міцно утвердили себе в соціології як цілком самодостатній метод. Але без відповідного триангулювання з іншими методами така самодостатність може призвести до виродження. Беручи до уваги значення опитувань у соціології, є доречним не тільки використовувати всі їх переваги, але також і переваги інших методів, які можуть використовуватись разом з ними. Дослідники з соціологічних опитувань часто відзначають потенційну користь об’єднання їхніх праць з фокусними групами, і нині настав момент, коли треба рухатися далі в цьому напрямку.
Незважаючи на те, що нині потенційна користь фокусних груп не дістала загального визнання, цей метод чудово зарекомендував себе в дослідницькій програмі Мертона. У вступному розділі своєї праці він називає чотири випадки застосування фокусних груп, які він реалізував у поєднанні зі своїми комунікаційними експериментами: визначення ефективного стимулу; пояснення розходжень між: передбачуваними та фактичними результатами; пояснення того, як підгрупи відрізняються за переважними ефектами від великих груп населення; пояснення механізму реалізації викликаного експериментом ефекту.
Використання попередніх фокусних груп для визначення способів маніпулювання незалежними змінними та визначення критеріїв для залежних змінних аналогічне розробці запитань для інтерв’ю. Розгляд теми, яка цікавить, з вибраними суб’єктами дослідження дає можливість проводити експеримент відповідно до обраної теорії таким чином, що це стає зрозумілим для учасників.
Такі покращання (зазвичай їх називають посиленням зовнішньої значущості) — це незмінна проблема експериментальних досліджень. Саме цей процес дає змогу збільшити шанси розробки успішного експерименту. Це відбувається завдяки тому, що фокусні групи допомагають дослідникові віднайти дійовіші способи маніпулювання незалежними змінними і чутливіші критерії для змінних залежних. Так само, як у випадку з соціологічними опитуваннями, можуть використовуватися з цією метою і фокусні групи. Мертон із співавторами наводить приклади, як інтерв’ю з учасниками можуть сприяти зважанню на експериментальні факти, які раніше ігнорувались, і навіть — розвиткові абсолютно нових напрямів у дослідженнях.
Як наголошувалося на початку, комбінування фокусних груп з іншими методами не повинно відсувати на другий план їхнього потенціалу як основного методу збирання даних. При об’єднанні з іншими методами роль фокусних груп також не повинна обмежуватись лише стадіями попереднього дослідження. Один із способів привернути увагу до цих моментів — це розглянути ряд можливих дослідницьких проектів, яким не знайшлося місця в цьому розділі, а саме таких, де фокусні групи є основним методом збирання даних, а індивідуальні інтерв’ю, спостереження учасників, опитування та експерименти лише доповнюють їх. Такі поєднання можуть дати користь не меншу, коли не більшу, порівняно з тими, що вище обговорювалися нами. Однак відносна новизна фокусних груп у соціології означає, що доведеться зачекати, доки з’являться комбіновані дослідження, в яких фокусні групи стають відправною точкою.
На завершення слід сказати, що для комбінування можна використовувати й інші якісні методи, які в окремих випадках можуть виявитися ефективнішими для цієї мети, ніж фокусні групи. І коли фокусні групи мають певні переваги в цьому, все ж їх не варто переоцінювати. Аргумент за поєднання — це, до певної міри, апеляція до взаємної доречності всіх дослідницьких методів, а не переваги одного з них. Тому значущість будь-якого нового методу може проявитися лише у взаємодії з тими, що вже є.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Соціальні технології (Конспект лекцій)