Головна Головна -> Підручники -> Підручник Експертиза товарів (Коломієць Т.М.) скачати онлайн-> Компонентні знаки

Компонентні знаки


Одна з вимог, якау запропоновано щодо інформації про товари у законі України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” – це дані про склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох складників, із зазначенням назв, компонентів, використаних у процесі виготовлення продуктів харчування, харчових добавок, барвників, інших речовин або сполук. У міжнародній практиці для цієї мети використовуються компонентні знаки. Добавки – це речовина чи сировина, яка добавляється до харчового продукту з метою поліпшення його споживчих властивостей. Харчові добавки широко використовуються у харчовій промисловості і передбачені рецептурою продуктів. На упаковці більшості імпортних товарів позначені індекси, що означають дозволені харчові добавки.

Відповідно до визначення, даного Всесвітньою організацією охорони здоров’я (\\ГНО), “харчова добавка – це речовина, що не використовується для їжі у чистому вигляді і не є типовим інгредієнтом харчових продуктів незалежно від того, має ця речовина поживні властивості чи ні, а яка навмисне вводиться до харчових продуктів з технологічною метою (включаючи органолептичні) у процесі їх виготовлення, обробляння, виготовлення, пакування, транспортування чи зберігання, або яка може безпосередньо чи опосередковано забезпечити потрібний результат і вплинути на характеристики таких продуктів”. До харчових добавок не належать сторонні речовини (контамінанти), які випадково потрапляють до харчових продуктів і забруднюють їх у процесі вирощування рослин та відгодівлі тварин або внаслідок агротехнічних та ветеринарних заходів, а також внаслідок контакту з обладнанням, тарою, зовнішнім середовищем під час виробництва, перероблення, приготування, пакування, зберігання, транспортування та реалізації продукції.

Дозвіл на застосування харчових добавок видається спеціалізованою міжнародною організацією – Об’єднаним комітетом експертів ФАО/ВООЗ з харчових добавок та контамінантів ( ШСРА). У рамках Європейського Співтовариства працює аналогічна комісія та Постійній комітет з харчових продуктів. В індексах харчових добавок літера Е походить від скороченого слова “Еигоре”. В особливих випадках після індексу може стояти величина типу 50 ррт, яка означає що на 1 млн. вагових (об’ємних) частин продукту припадає 50 частин харчової добавки (ррт – початкові літери виразу “рагі рег тііііоп” – мільйонна частка).

Комітет експертів ФАО/ВООЗ визначає так зване допустиме (прийнятне) добове надходження харчових добавок до організму людини: максимальна кількість безпечної в експерименті на тваринах речовини (яка претендує на роль харчової добавки), повинна бути не менше ніж у 100 разів (інколи в 500 – 1000) меншою.

На практиці можливий рівень харчових добавок у різних видах харчових продуктів установлює та вносить у свої кодекси діюча в рамках ФАО/ВООЗ Комісія з розроблення єдиних стандартів на продовольчі товари (Сойех Аіітепіагіиз) як Міжнародну цифрову систему кодифікації харчових добавок Ш8 (Іпіегпаііопаі №тЬегіп§ Зузіет).

За призначенням харчові добавки умовно поділяються на такі класи:

1. Барвники. Для забарвлення харчових продуктів використовуються барвники, які містять природні пігменти рослинного або тваринного походження – природні барвники, а також синтетичні або штучні барвники, які містять синтезовані хімічним способом пігменти, що не зустрічаються у природі. Для синтетичних барвників обов’язково, а до натуральних – вибірково встановлюються максимально допустимі рівні. Синтетичні барвники можуть застосовуватися як окремо, так і у поєднанні між собою. При цьому сумарна доза барвників у продукті не повинна перевищувати концентрацію того барвника, який має меншу межу.

Консерванти – речовини, які здатні збільшувати термін зберігання харчових продуктів завдяки захисту їх від мікробіологічного псування. Не дозволяється вводити хімічні консерванти у продукти масового споживання, таких як: молоко, борошно, хліб, свіже м’ясо, спеціалізовані дієтичні продукти і продукти дитячого харчування, а також до виробів, які позначаються як “натуральні”. Для консервування продуктів можна використовувати комбінації не більше, ніж з двох хімічних консервантів. При цьому сумарна концентрація консервантів у продукті не повинна перевищувати концентрацію того консерванта, який має меншу межу.

Регулятори кислотності – речовини, які змінюють або регулюють кислотність або лужність харчових продуктів.

Антиоксиданти – речовини, що подовжують термін зберігання харчових продуктів шляхом захисту їх від псування (наприклад, прогірклість жирів і зміна кольору) завдяки окисленню. Введення антиоксидантів у жири допускається тільки у виробництві харчових жирів, призначених для тривалого зберігання (понад З місяці). В одному харчовому продукті може використовуватися тільки один антиоксидант, не зважаючи на присутність синергістів.

Емульгатори – речовини, що сприяють створенню або збереженню гомогенної суміші двох або більше несумісних фаз (наприклад, рослинної олії і води) у харчовому продукті.

Стабілізатори – речовини, що сприяють підтримці незмінного фізико-хімічного стану харчового продукту, дозволяючи зберігати у продукті гомогенну дисперсію двох або більше речовин, що не змішуються. До них відносяться також речовини, які стабілізують, зберігають або посилюють наявний колір харчового продукту.

Згущувачі – речовини, що підвищують в’язкість харчового продукту.

Модифіковані крохмалі – речовини, одержані способом однієї (або більше) хімічної обробки їстівних крохмалів, які могли бути піддаш фізичній або ферментативній обробці і які можуть бути розрідженими лугом, кислотою або відбіленими.

Желетворні агенти – речовини, які надають харчовому продукту густини із-за утворення гелю.

Глазуруючі агенти – речовини, які при нанесенні на зовнішню поверхню продукту харчування надають йому блискучого вигляду або створюють захисне покриття.

Зволожувачі – речовини, які попереджують висихання харчового продукту завдяки протидії впливу атмосфери з низькою відносною вологістю або сприяють розчиненню порошку у водному середовищі.

Антиспікаючі агенти – речовини, що послаблюють тенденцію до злипання окремих частинок продукту. Використовуються для попередження злежування або грудкування деяких сипучих продуктів у процесі зберігання. При цьому додавання антиспікаючих агентів не повинно змінювати органолептичних властивостей продуктів або прозорості солі.

Агенти для обробки борошна та поліпшувачі борошна і хліба – речовини, що використовуються з метою підвищення хлібопекарських якостей пшеничного борошна.

Наповнювачі – речовини, що збільшують об’єм харчового продукту без істотного збільшення його енергетичної цінності.

Підсилювачі смаку і аромату – речовини, що підсилюють властивий харчовому продукту смак або аромат.

Запашні речовини:

натуральні ароматизатори та ароматичні речовини — це препарати та окремі речовини, що можуть допускатися для споживання людиною, одержані винятково фізичними процесами з рослинної сировини, іноді – з тваринних тканин, або – в їх природному стані, або – у переробленому вигляді;

– натурально-ідентичні ароматичні речовини – це речовини, хімічно ідентичні речовинам, які містяться у натуральних продуктах і призначені в обробленому або у необробленому вигляді для споживання людиною.

Штучні ароматичні речовини – це такі речовини, які до цього часу не були ідентифіковані у натуральних продуктах, призначені в обробленому або необробленому вигляді для споживання людиною. Харчові продукти та напої, ароматизовані синтетичними запашними речовинами (есенціями), повинні мати на споживчій упаковці інформацію про наявність у продукті ароматичних харчових есенцій або окремих запашних речовин.

Підсолоджувачі – це група харчових добавок, які використовуються з метою надання солодкого смаку харчовим продуктам. Етикетка кожної пакувальної одиниці харчового продукту з підсолоджувачем повинна містити інформацію про нього, а для аспартаму – попереджувальний надпис: “Містить джерело фенілаланіну”. Продукти для дитячого харчування не повинні містити підсолоджувачів.

Ферментні препарати – це речовини, що використовуються у харчовій промисловості з метою інтенсифікації технологічних процесів і підвищення якості харчових продуктів. Це препарати мікробіологічного синтезу, отримані з культур бактерій, дріжджів мікроскопічних і пліснявих грибів.

Органічні розчинники – використовуються у виробництві харчових продуктів і допоміжної харчової сировини; для приготування екстрактів, есенцій, для екстракції з подальшим звільненням продукту від екстрагенту.

Розчинники носії – речовини для розчинення, розрідження, дисперсії або для іншої фізичної модифікації харчових продуктів без зміни його технологічної функції (носії не повинні мати власного технологічного ефекту), призначені для поліпшення обробки, застосування і споживання харчового продукту.

Сорбенти, освітлювачі, матеріали для обробки – речовини, що необхідні у випадках, коли з технологічних міркувань потрібно видалити з продукту будь-який компонент (способом фільтрації, обробки іонообмінними смолами, комплексонами та ін.).

Консервуючі гази – це гази, що вводяться в упаковку до, під час і після розміщення в ній харчового продукту.

Пропеленти – гази, що виштовхують харчові продукти з упаковки.

За своїм призначенням харчові добавки умовно поділяються індексами літери Е:

Е100 – Е182 – барвники

Е200 і далі – консерванти

ЕЗОО і далі – антиокислювачі /антиоксиданти/

Е400 і далі – стабілізатори

Е500 і далі – емульгатори

Е600 і далі – підсилювачі смаку та аромату

Е700 -Е800 і далі – запасні індекси Е900 і далі антифламінги /знижувачі піни/ Е1000 і далі – глазируючі агенти, підсолоджувачі, інші. В Україні, до прийняття Закону про якість та безпеку харчових продуктів, перелік добавок дозволених для використання у харчових продуктах затверджувало Міністерство охорони здоров’я. З 480 вивчених харчових добавок – 371 були дозволені, заборонені Е121, Е123, Е239 та Е240. Відповідно до Закону на сьогодні перелік харчових добавок має право затверджувати тільки Кабінет Міністрів України. Постановою від 4 січня 1999 р. затверджено новий перелік харчових добавок, якою дозволяється використовувати 155 харчових добавок, інші продовжують вивчати. У Росії заборонені Е 121, 123, 240, 924А та 9246. Багато з дозволених харчових добавок співпадають з Ш8, у той же час є деякі відмінності.

У багатьох засобах масової інформації нашої країни часто зустрічається інформація про харчові добавки позначені кодами Е (“Стій – небезпека”, “Не все те золото що блищить” та ін.), які можуть нести в собі небезпеку. Розглянемо деякі з них. Е150 – “підозрілий” -цукровий колір, Е152 – “заборонений” – активоване вугілля, Е210 -“ракоутворюючий” – бензойна кислота, Е211 – “ракоутворюючий” -бензойнокислий натрій, Е322 “підвищений холестерин” – лецетин, ЕЗЗО – “ракоутворюючий” – лимонна кислота та ін. Цей перелік “небезпечних добавок” можна було продовжити далі, але думаємо, що цього достатньо. Чи можливо обійтись без харчових добавок – ми вважаємо, що ні і нема необхідності. Майже усі перероблені харчові продукти мають у своєму складі додаткові хімічні речовини, які допомагають зберегти продукти, що швидко псуються, надати приємного кольору чи смаку. Запобігти цьому можна, якщо крім номера добавки давати її назву.

Поряд з Е-компонентними знаками, що дозволяють ідентифікувати харчові добавки, існують компонентні знаки, які свідчать про склад непродовольчих товарів. До них відносяться лакофарбові товари, мийні засоби. Наприклад, М-11 позначає, що це фарба масляна (М), для зовнішніх робіт (1) на натуральній оліфі (1), а М-15 – фарба масляна для зовнішніх робіт, але на комбінованій оліфі (5). Слово “біо” або літеру Р або Р у поєднанні з назвою миючого засобу вказують на те, що в ньому містяться ензими, що покращують видалення білкових забруднень із будь-якої поверхні.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Експертиза товарів (Коломієць Т.М.)