3.3. Єдиний податок


Цей податок введено з 1 січня 1999 р. відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” у зв’язку із запровадженням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва. До таких суб’єктів належать:
— фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, і кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім’ї, за рік не перевищує 10 осіб, і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. гривень;
— юридичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 1 млн гривень.
Єдиний податок не стягується з:
— суб’єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” в частині придбання спеціального торгового патенту;
— фізичних осіб, які відповідно до законодавства України сплачують фіксований податок;
— довірчих товариств, страхових компаній, банків, інших фінансово-кредитних та небанківських фінансових установ;
— суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам-учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;
— фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю під акцизними товарами (крім сфери громадського харчування).
Суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, мають право вибирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за календарний місяць.
Якщо фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
У разі, коли платник єдиного податку займається підприємницькою діяльністю з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім’ї, розмір єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань такого платника податку. При цьому доходи, одержані платником єдиного податку, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року.
Форма свідоцтва про сплату єдиного податку та порядок його видачі встановлюються Державною податковою адміністрацією України. Фізичні особи — платники єдиного податку мають право не застосовувати під час розрахунків зі споживачами електронні контрольно-касові апарати.
Суб’єкти підприємницької діяльності — юридичні особи поряд з діючою системою оподаткування можуть самостійно вибирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком. При цьому спосіб оподаткування вибирається один раз і залишається незмінним протягом звітного року.
Ставка єдиного податку для суб’єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб встановлюється в розмірі 6 відсотків обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Для переходу до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за один місяць до початку наступного календарного року за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів у поточному році.
Орган державної податкової служби зобов’язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову вмотивовану відмову.
У разі порушення вимог платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного року.
Суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов’язкових платежів): податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов’язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального додатку; податку на промисел; збору на відрахування до Пенсійного фонду; збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів.
Відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та повернутися до загальної системи оподаткування суб’єкт малого підприємництва може з початку наступного календарного року за умови подання заяви до відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення календарного року.

Контрольні запитання
1. Що таке податок на додану вартість? Коли і де він виник і яке його місце серед інших податків?
2. В чому полягає суть акцизного збору? На які товари встановлюються акцизи і чим регулюється справляння акцизних зборів в Україні?
3. Що е об’єктом податку на прибуток підприємств? За якими ставками оподатковується прибуток підприємств?
4. Як оподатковуються доходи фізичних осіб?
5. Що таке мито? Які предмети (товари) обкладаються митом? Хто є платниками державного мита?
6. Що включає в себе нерухоме майно, як воно оподатковується?
7. Хто є суб’єктами плати за землю та що є об’єктом оподаткування, за якими ставками здійснюється нарахування податку?
8. Що таке рентні платежі?
9. Назвіть об’єкти податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів? Чим регулюється порядок відрахування та зборів на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг?
10. Який порядок обчислення та справляння: зборів за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; зборів за спеціальне використання природних ресурсів та зборів за забруднення навколишнього середовища?
11. З якою метою створений Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення і за якою ставкою здійснюються внески до нього?
12. Хто є платниками збору на обов’язкове соціальне страхування, внесків до Фонду сприяння зайнятості населення (в тому числі на випадок безробіття)?
13. Що є об’єктами і хто є суб’єктами оподаткування при справлянні: збору на обов’язкове державне страхування; збору до Державного інноваційного фонду?
14. Що таке торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, кому і для яких цілей він видається? Від чого залежить розмір плати за торговий патент?
15. Які податки належать до місцевих? У чому полягають особливості місцевих податків?



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Податкове право (Г.В. Бех, О.О. Дмитрик, Д.А. Кобильнік)