Головна Головна -> Підручники -> Підручник Географія (Масляк) скачати онлайн-> Хімічна промисловість

Хімічна промисловість


Багато з того, що оточує нас у побуті,— це вироби хімічної промисловості. До продукції галузі належать лінолеум на підлозі та обшивка ліфта, сидіння в тролейбусі і вагонах метро, різноманітні упаковки, мінеральні добрива, засоби боротьби із шкідниками сільського господарства, полімерні плівки і труби, деталі комбайнів і тракторів.
Багатьох з цих предметів ще не було 30—35 років тому, що свідчить про швидкий розвиток хімії. Чим це зумовлено? Насамперед тим, що хімічна промисловість поряд з машинобудуванням визначає науково-технічний прогрес інших галузей народного господарства. Жодна з них нині не може обійтися без хімії, і ця залежність дедалі зростає.
Водночас хімічна промисловість істотно відрізняється від більшості інших галузей — вона може створювати нові матеріали з певними властивостями. Така її особливість дуже цінна, наприклад, в космічній техніці і будівництві, фармацевтичній, харчовій та легкій промисловості.
Розвиток хімічної промисловості в тому чи іншому районі зумовлюється природними, економічними і соціальними причинами. Характер спеціалізації хімічної промисловості та розміщення її підприємств в Україні залежать від наявності сировини та необхідності найповнішої переробки відходів інших галузей господарства. Важливий чинник розміщення хімічних підприємств — споживач.
Сировиною для хімічної промисловості є кам’яне й буре вугілля, нафта, кам’яна і калійна сіль, фосфорити, крейда, вапняки, супутні й природні гази, сірка тощо. (Знайдіть на карті поклади цих корисних копалин. Де вони розташовані?)
Хімічна промисловість країни використовує також відходи чорної і кольорової металургії, харчової промисловості, лісопромислового комплексу. (Чи є у вашій республіці, області, місті, селі корисні копалини або відходи виробництва для розвитку хімічної промисловості?)
Окремі види продукції хімічної промисловості України, для виробництва яких склалися особливо сприятливі умови, йдуть на експорт. Це азотні та калійні добрива, сірка, синтетичні барвники, кальцинована сода, бром, титанове білило, окремі продукти органічного синтезу.
Хімічна промисловість складається з кількох галузей: гірнича хімія (видобування сировини), основна хімія (виробництво мінеральних добрив, неорганічних кислот і соди) та хімія органічного синтезу (виробництво полімерних матеріалів) (мал. 80).
Підприємства гірничої хімії розміщуються в районах видобування корисних копалин, що використовуються як хімічна сировина. Сірку видобувають у Новому Роздолі (Львівська область), кам’яну сіль — у Слов’янську, Артемівську (Донбас) і Криму. Поклади калійної солі розробляють у Калуші (Івано-Франківська область).
Однією з найбільш розвинутих галузей хімічної промисловості, що базується на потребах чорної металургії Донбасу і Придніпров’я, є коксохімічне виробництво. (Де зосереджене виробництво коксівного вугілля? Чи орієнтується воно в своєму розміщенні на райони видобування вугілля чи райони його споживання?)
Коксохімічна промисловість — комплексоутворююча галузь основної хімії. Вона добре поєднується з металургійним виробництвом. Так, низькокалорійний доменний газ використовується для обігрівання коксових печей. В свою чергу, висококалорійний газ, що утворюється при коксуванні вугілля, передається в мартени для виплавлення сталі і на прокатне виробництво. Крім того, з нього виробляються азотні добрива. Коксохімія є базою для розвитку великої кількості супутніх і допоміжних підприємств, які переробляють доменні і коксові гази, феноли, смоли тощо. З них виробляють сірчану кислоту, медичні препарати, пестициди і гербіциди, барвники, пластмаси, мінеральні добрива.
До провідної галузі основної хімії належить виробництво мінеральних добрив: азотних, калійних, фосфорних, комбінованих гранульованих.
Основними центрами виробництва азотних добрив (аміачна вода, аміачна селітра, сульфат амонію) є Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Алчевськ, Горлівка, Лисичанськ, Сіверськодо-нецьк (Сєверодонецьк). Вони розміщуються в районах коксохімічного виробництва.
Друга група підприємств, що виробляють добрива, тяжіє до споживача і розміщується в районах видобутку природного
газу та на трасах газопроводів. Так виникли виробництва в Черкасах (мал. 81), Рівному, Одесі.
Україна має значну сировинну базу для виробництва калійних добрив. (Ви вже знаєте, де знаходяться основні родовища калійних солей. Знайдіть їх на карті.) Великими підприємствами виробництва калійних добрив є Калуське виробниче об’єднання «Оріана» і Стебниківський калійний завод в Івано-Франківській області.
Підприємства, що випускають фосфорні добрива, працюють на імпортній сировині (апатити Кольського півострова) та на місцевих фосфоритах. Найбільшими підприємствами є Вінницький і Костянтинівський хімзаводи, Одеський суперфосфатний завод, Сумське ВО «Хімпром», металургійний завод «Азовсталь», де з доменних шлаків виготовляють фосфорні добрива (фосфатшлаки).
Виробництво сірчаної кислоти — галузь основної хімії. Сірчана кислота застосовується в багатьох галузях народного господарства (нафтопереробна, харчова, текстильна, виробництво мінеральних добрив), є однією з провідних у хімічній промисловості України. Виробництво сірчаної кислоти має значну сировинну базу. Це самородна сірка в Передкарпатті, відходи коксохімічних, нафтопереробних заводів, сірчисті гази, що утворюються під час виплавляння цинку, міді, нікелю.
Через високу хімічну активність сірчаної кислоти її небезпечно перевозити на далекі відстані. Тому виробництво сірчаної кислоти орієнтується на споживача. Основними виробниками сірчаної кислоти є підприємства Костянтинівки, Сум, Рівного, Нового Роздолу, Дніпродзержинська.
Виробництво соди розміщується біля родовищ кухонної солі і ропи солоних озер, оскільки це дуже матеріаломістка галузь. Щоб виробити 1 т соди, необхідно витратити 1,5 т
кухонної солі, 1,5 т вапняку і 1,7 т умовного палива. (Яка орієнтація матеріаломістких виробництв в розміщенні? Знайдіть на карті основні родовища кухонної солі і вапняків.)
Основними підприємствами содової промисловості є ВО «Хімпром» у Слов’янську (Донецька область) і содовий завод у Лисичанську (Луганська область). На ропі Сиваша працює підприємство в Красноперекопську (Крим). Кальцинована сода використовується в харчовій промисловості для виробництва скла. Каустична сода виробляється в Калуші, її використовують у текстильній промисловості, миловарінні, для виробництва штучних волокон, глинозему з бокситів тощо.
Лакофарбова промисловість — галузь хімії органічного синтезу. Вона випускає лаки, фарби, оліфу, емалі, розчинники, шпаклювальні і шліфувальні суміші тощо. Сировинна база лакофарбової промисловості дуже широка (налічує близько 350 найменувань). Тому це виробництво має широкі виробничі зв’язки з різними галузями господарства України, зокрема нафтопереробною і нафтохімічною, кольоровою та чорною металургією, лісохімічною, олійно-жировою та ін. У різних районах країни налічується близько ЗО великих підприємств та окремих невеликих виробництв.
Великі лакофарбові заводи працюють у Дніпропетровську, Одесі, Львові, Кривому Розі, Бериславі (Херсонська область), Чернівцях, Сімферополі і Красноперекопську, містах Дніпропетровської області.
Анілінофарбова промисловість постачає барвники для поліграфічної, шкіряно-взуттєвої, текстильної, харчової та інших галузей господарства. Найбільшим підприємством анілінофарбової промисловості є Рубіжанський хімкомбінат у Луганській області.
До хімії органічного синтезу належать виробництва синтетичних смол, пластмас і хімічних волокон. Сировинною базою є нафта, газ, кам’яне вугілля, а також кухонна сіль. Хімічні підприємства розміщуються в районах видобутку цієї сировини або в місцях споживання готової продукції.
Продукція хімії органічного синтезу використовується в легкій, харчовій, гумоазбестовій та інших галузях господарства. Найбільші підприємства галузі розміщені в Донбасі і Придніпров’ї. В Запоріжжі виробляють кремнійорганічні сполуки, синтетичні смоли тощо, в Дніпродзержинську — полі-вініл і полістирол, в Сіверськодонецьку — вироби із пластмаси і склопластика. Синтетичні смоли переробляють на плівкові, пластмасові та інші вироби в Калуші, Києві, Одесі, Фастові.
Розміщення виробництва хімічних волокон залежить від трьох чинників — наявності паливно-енергетичних, водних і трудових ресурсів. Для виробництва 1 т хімічних волокон витрачають велику кількість пари (пригадайте, при якій
температурі вона утворюється), до 5 тис. кубічних метрів води, 5—20 тис. кіловат-годин електроенергії. Розрізняють штучні і синтетичні хімічні волокна. Штучні одержують з природних полімерів — переважно з целюлози. До них належать ацетатні, віскозні і мідноаміачні волокна. Синтетичні — анід, капрон, лавсан, нітрон — виробляють із синтетичних смол.
Хімічні волокна використовуються в легкій промисловості, виробництві шин тощо. Вони дешевші від натуральних і мають якості, яких бракує натуральним.
Найбільші підприємства хімічних волокон і ниток знаходяться в Києві, Черкасах, Чернігові, Житомирі, Сокалі (Львівська область). Штучне волокно виробляють в Києві на Дарницькому шовковому комбінаті, в Черкасах і Сокалі, синтетичне — в Чернігівському об’єднанні «Хімволокно» (капронова кордна нитка для виробництва шин).
Нафтохімічна і гумоазбестова промисловість використовує продукцію нафтопереробної і газової промисловості, синтетичний і натуральний каучук. Тому нафтохімічні заводи здебільшого розміщуються поряд з нафтопереробними: Бердянськ, Борислав, Кременчук, Херсон. Окремі заводи нафтохімії орієнтуються на споживача, виробляючи синтетичні миючі засоби, замінники харчових жирів тощо.
Гумоазбестова промисловість налічує понад ЗО підприємств різної потужності і асортименту готової продукції. Найбільшим є ВО «Дніпрошина» в Дніпропетровську і виробниче об’єднання шин і гумоазбестових виробів у Білій Церкві. Крім того, шини випускають у Броварах, що поблизу Києва. (Знайдіть ці міста на карті.)
Гумотехнічні вироби випускають також у Києві (кілька підприємств), Лисичанську, Білій Церкві (окремий від виробничого об’єднання завод), Сумах, Запоріжжі, Одесі, Харкові, Луцьку, Донецьку, Горлівці, Дубному (Рівненська область), Чернівцях (завод гумового взуття), Дашаві і Кременчуці (заводи технічного вуглецю).
Найбільшого розвитку і територіального зосередження хімічна промисловість набула в Донбасі, Придніпров’ї і Перед-карпатті. (Пригадайте, яка сировинна база для розвитку галузі є в кожному із названих районів.)
Орієнтуючись у своєму розміщенні на певну сировину, споживача, трудові ресурси, хімічні підприємства утворюють промислові центри і вузли. Поступово хімічні заводи «обростають» супутніми, допоміжними й іншими виробництвами. Особливо це стосується великих гірничохімічних комбінатів. Під час комплексної переробки сировини, як правило, поблизу розвивається невиробнича сфера. (Пригадайте, в яких галузях також поширена комплексна переробка сировини. Чому?)
Розміщуючись у промислових вузлах, підприємства хімічної промисловості переробляють відходи різних галузей господарства, поліпшуючи екологічну обстановку і підвищуючи ефективність виробництва.
Вузли хімічної промисловості особливого розвитку дістали в районах видобутку хімічної сировини. Окремі з них складаються з багатьох підприємств, розміщених у територіальній близькості, мають прямі виробничі або опосередковані довкіллям зв’язки (під’їзні шляхи, водні ресурси).
Чи будуть мати хімічні заводи опосередковані довкіллям зв’язки, якщо вони використовують трудові ресурси, під’їзні шляхи, водні ресурси одного і того ж населеного пункту?
Великі вузли хімічної промисловості сформувалися в Передкарпатті і Донбасі. В Передкарпатті найбільшими є Дрогобицько – Роздольський і Калусько-Долинський. До Дрогобицько-Роздольського вузла входять ВО «Сірка» в Новому Роздолі, виробництво калійних добрив у Стебнику, хімічні підприємства і виробництва в Бориславі, Жидачеві, Стрию, нафтопереробка у Дрогобичі і Дашаві, а також завод технічного вуглецю.
Калусько-Долинський вузол об’єднує підприємства Калуша, Долини, Вигоди і Рожнятова. Крім виробництва калійних добрив, магнію на ВО «Оріана» у Калуші до складу вузла входять гірничодобувна, газова, нафтопереробна та інші галузі.
У Донбасі на базі використання відходів чорної і кольорової металургії, а також природної хімічної сировини сформувалися Слов’янсько-Артемівський, Лисичансько-Рубіжанський, Гор-лівський, Маріупольський вузли хімічної промисловості. Особливо потужним є Лисичансько-Рубіжанський вузол у Луганській області. (Яка сировинна база цього вузла? Які підприємства тут діють?)
Слов’янсько-Артемівський вузол має. своєрідну для Донбасу сировинну базу. (Які підприємства вузла вам відомі? Яку продукцію вони випускають?) В Горлівському вузлі на базі коксохімії виробляють азотні добрива. Маріупольський вузол спеціалізується на випуску лаків і фарб.
Вузол хімічної промисловості утворився на основі видобутку і переробки сировини у Присивашші (основою вузла є Красноперекопський промисловий центр).
Хімічна промисловість України, як і решта галузей промисловості, за радянських часів розвивалася, задовольняючи насамперед потреби Москви. Тому її структура нині не зовсім відповідає потребам народного господарства нашої країни. Крім того, у спадок від командно-адміністративної системи країні Дісталися підприємства здебільшого із застарілим устаткуванням 1 мало ефективними очисними системами. Тому розвиток хімічної промисловості України за ринкових відносин починає чимдалі більше залежати від екологічних проблем. Для поліпшення становища потрібні кошти і значні організаційні заходи.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Географія (Масляк)