Головна Головна -> Підручники -> Підручник Інноваційні педагогічні технології (Дичківська І.М.) скачати онлайн-> Класифікація педагогічних нововведень

Класифікація педагогічних нововведень


Класифікація нововведень необхідна для з´ясування всебічної характеристики нововведення, пізнання, осмислення спільного і відмінного з іншими нововведеннями. Вона збагачує знаннями, які допомагають якнайточніше обирати необхідне нове і розробляти оптимальну технологію його освоєння, яка максимально враховувала б специфіку нововведення.
У загальній теорії інновацій залежно від предметного змісту розрізнюють такі види нововведень:
– техніко-технологічні (стосуються вдосконалення організаційно-виробничих процесів у промисловості);
– соціально-економічні (спрямовані на оновлення економічних і суспільних явищ);
– організаційно-управлінські (охоплюють різні сфери управлінської діяльності);
– комплексні (органічне поєднання двох або всіх видів нововведень).
Виокремити види педагогічних нововведень досить складно, тому що сфери освіти настільки тісно взаємопов´язані, взаємозумовлені та взаємозалежні, що новації в одній із них зумовлюють новації в будь-якій іншій. Дуже важко впроваджувати новації в деякі компоненти освіти, оскільки у зв´язку з цим неминуче постає проблема сукупного ефекту. Класифікація педагогічних нововведень ще більше утруднюється з огляду на складність, комплексність і динамічність процесу навчання та виховання.
Традиційно інновації в освіті поділяють на такі групи:
1. Залежно від сфери застосування:
– інновації у змісті освіти (оновлення змісту навчальних програм, підручників, посібників тощо);
– інновації в технології навчання та виховання (оновлення методик викладання та взаємодії у виховному процесі);
– інновації в організації педагогічного процесу (оновлення форм і засобів здійснення навчально-виховного процесу);
– інновації в управлінні освітою (оновлення структури, організації і керівництва освітніми закладами);
– інновації в освітній екології (архітектурне планування освітніх закладів, використання будівельних матеріалів, інтер´єр приміщень та ін.).
2. Залежно від масштабу перетворень:
– часткові (локальні, одиничні) нововведення, не пов´язані між собою;
– модульні нововведення (комплекс пов´язаних між собою часткових нововведень, що належать, наприклад, до однієї групи предметів, однієї вікової групи дітей тощо);
– системні нововведення (охоплюють весь навчально-виховний заклад). Вони передбачають перебудову всього закладу під певну ідею, концепцію або створення нового освітнього закладу на базі попереднього (наприклад, дитячий садок — школа, адаптивний дитячий садок, школа-лабораторія тощо). Для їх освоєння необхідне розроблення програми розвитку навчально-виховного закладу.
3. Залежно від інноваційного потенціалу:
– модифікаційні нововведення (пов´язані з удосконаленням, раціоналізацією, видозміною, модернізацією того, що має аналог або прототип). Це може бути програма, методика, окрема розробка тощо. Модернізація може бути спрямована як на технологічний, так і на особистісний аспекти засобу, що оновлюється. Можна видозмінити відому методику чи застосувати її до нового предмета, а можна, виявивши свої особистісні якості, інакше її реалізувати, збагатити і цим суттєво підвищити її ефективність (наприклад, опорні конспекти українського педагога-новатора Віктора Шаталова, ідея яких була запропонована у 1933 р. російським психологом Петром Гальперіним у працях про орієнтовані основи дій);
– комбінаторні нововведення (передбачають нове конструктивне поєднання елементів раніше відомих методик, які в такому варіанті ще не використовувались). Вони є не будь-яким поєднанням, а саме конструктивним, тобто таким, за якого з´являються нові системні властивості і які породжують новий ефект. Таким нововведенням можна вважати розроблену російською вчителькою Оленою Потаповою методику оптимізації навчання 6—7-річних дітей письма в три етапи, яка передбачає тренування дрібної мускулатури пальців (обведення, штрихування), роботу кількох аналізаторів, написання букви за допомогою трафарету. Кожний з елементів (етапів) є модифікованою інновацією (розминка спортсмена, підготовка голосового апарату співака — розспівування, буквені трафарети у М. Монтессорі та ін.). Поєднання цих елементів забезпечує каліграфічне письмо, підвищує орфографічне чуття дитини та економить 20—30 годин навчального часу для звукового аналізу слів і розвитку мовлення. Хоча окремо вони були відомі раніше, саме їх комбінація породила нову якість, тобто дала інтеграційний ефект, що виявився у формуванні розвинених навичок письма та економії часу порівняно з традиційними методиками;
– радикальні, або фундаментальні, глобальні, базові нововведення (вони, як правило, є відкриттями, найчастіше виникають у результаті творчої інтеграції і сприяють створенню принципово нових навчальних засобів). Таким було запровадження класно-урочної системи, освоєння основ наук у Монтессорі-школах не шляхом окремого вивчення традиційних предметів (фізики, біології, історії та ін.), а через так званий мета-предмет — «космічне виховання».
Динаміка, результативність, інші особливості процесу нововведення залежать від інноваційного потенціалу навчально-виховного закладу.
Інноваційний потенціал навчально-виховного закладу — здатність навчально-виховного закладу створювати, сприймати, реалізовувати нововведення і своєчасно позбавлятися від застарілого, педагогічно недоцільного.
Ця здатність переважно є наслідком творчих прагнень педагогічного колективу, його ставлення до нововведень.
4. Залежно від позиції щодо свого попередника:
– заміщуючі нововведення (їх запроваджують замість конкретного застарілого засобу). До них належать театральні, художні студії, спортивні секції, школи балету і танців тощо;
– скасовуючі нововведення (суть їх полягає у припиненні діяльності певних органів, об´єднання, у скасуванні форми роботи, програми без заміни їх іншими, якщо вони неперспективні з огляду на потреби розвитку навчального закладу або гальмують його);
– відкриваючі нововведення (передбачають освоєння нової програми, нового виду освітніх послуг, нової технології тощо). Наприклад, комп´ютеризація освітнього процесу, перехід до нових інформаційних технологій;
– ретровведення (освоєння в навчально-виховному закладі нового, яке існувало в педагогічній практиці раніше). Як правило, воно тривалий час не використовувалося, колись було відмінено помилково чи втратило свою актуальність у тодішніх умовах. Такими ретровведеннями можна вважати вивчення у сучасних школах історії різних релігій, запровадження курсів логіки, психології, риторики, давніх мов тощо.
5. Залежно від місця появи:
– нововведення в науці (оновлення педагогічної теорії);
– нововведення в практиці (оновлення педагогічної практики).
6. Залежно від часу появи:
– історичні нововведення (відродження історико-педагогічної спадщини в нових умовах);
– сучасні нововведення (інновації сьогодення).
7. Залежно від рівня очікування, прогнозування і планування:
– очікувані (планові) нововведення;
– неочікувані (незаплановані) нововведення.
8. Залежно від галузі педагогічного знання:
– виховні нововведення (у галузі виховання);
– дидактичні нововведення (у галузі навчання);
– історико-педагогічні нововведення (у галузі історії педагогіки) тощо.
Типології педагогічних нововведень вибудувані на основі різноманітних підходів. Тому одне й те саме нововведення може з´явитися в різних типологічних групах (у двох і більше) залежно від того, яка його ознака буде в конкретному випадку взята до уваги.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Інноваційні педагогічні технології (Дичківська І.М.)