Головна Головна -> Підручники -> Підручник Географія (Масляк) скачати онлайн-> Донецький район

Донецький район


Район розташований на сході І південному сході країни Площа його становить 53,2 тис. квадратних кілометрів. На селення — понад 8,2 млн чоловік. Район охоплює територію Донецької І Луганської областей (мал 109. Економічні райони Донецький І Придніпровський.)
Для розвитку господарства район має в цілому сприятливі природні умови, значні І різноманітні природні ресурси (родючі ґрунти, кам’яне вугілля, кухонна сіль, кіновар — основна ртутна руда, будівельні матеріали та ш.).
Тут зосереджені значні людські ресурси. За кількістю та густотою населення район посідає перше місце в Україні. Обидві області дуже урбанізовані (Донецька — 90, Луганська — 87 %).
Донецький район має найвищий рівень економічного розвитку в Україні. Найрозвинутішими галузями господарства є електроенергетика, вугільна, металургійна, хімічна промисловість, важке машинобудування та промисловість будівельних матеріалів. У сільському господарстві переважає приміський тип. На півночі і півдні району вирощують зернові культури, соняшник, розвиваються молочно-м’ясне скотарство і свинарство. Район має вихід до Азовського моря і розгалужену транспортну мережу, якою здійснюються інтенсивні міжрайонні і міжнародні зв’язки.
Провідною галуззю в районі є вугільна промисловість. Тут видобувають коксівне (Донецька область) і енергетичне (Луганська область) вугілля. На вугільній промисловості базується потужна електроенергетика. Вона представлена тепловими електростанціями, які дають близько третини всієї електроенергії країни (Вуглегірська, Луганська, Курахівська, Миро-нівська, Сіверськодонецька, Слов’янська, Старобешівська, Штерівська).
Галуззю спеціалізації є чорна металургія, проте за виробництвом металу Донецький район поступається Придніпровському. Тут виробляють чавун, сталь, різноманітний прокат. (Пригадайте, на яких сировинних ресурсах працює ця галузь. Які з них власні, а які девізні?)
Чорну металургію обслуговує потужна коксохімічна промисловість. Найбільшими коксохімічними заводами є: Авді-ївський, Горлівський, Алчевський, Ясинівський, Макіївський. Видобувають у районі флюсові вапняки (Докучаєвськ, Комсо-мольськ і Новотроїцьк) та вогнетриви (Часів Яр, Великоана-дольськ, Микитівка та ін.).
Найбільші підприємства чорної металургії — «Азовсталь» у Маріуполі, Донецький, Макіївський, Алчевський заводи.
Кольорова металургія за рівнем розвитку набагато поступається чорній. Виробництво цинку налагоджено в Костянти-нівці, ртуті — в Микитівці. В Артемівську розміщений завод з обробки кольорових металів (мідний і латунний прокат).
Донецький район має також потужну хімічну промисловість. На базі місцевої коксохімії виробляють азотні добрива в Горлівці і Сіверськодонецьку, анілінофарбова промисловість розвинута в Рубіжному. В Костянтинівці випускають фосфорні добрива. У комплексі з виробництвом добрив розвивається сірчанокислотна промисловість. (Пригадайте, що є сировиною для цієї галузі.)
У районі значно розвинута содова промисловість (Лисичан-ський содовий завод, Слов’янське ВО «Хімпром»). Цьому
сприяють запаси кухонної солі, а також карбонатної сировини. (Пригадайте, де.)
Дістала розвиток хімія органічного синтезу. Сировиною для неї є продукти нафтопереробки, природний і коксовий газ. Нафтопереробна промисловість зосереджена в Лисичансь-ку, смоли і пластмаси виробляють у Донецьку і Сіверськодонецьку, гумотехнічні вироби — в Лисичанську. Сажу (технічний вуглець) постачає виробництво в Стаханові. (Які екологічні проблеми пов’язані з розвитком цих галузей промисловості?)
Значного розвитку в районі досягло важке машинобудування, передусім виробництво обладнання для гірничодобувної, металургійної, будівельної індустрії, рухомого складу залізничного транспорту.
Найбільші підприємства важкого машинобудування знаходяться в Краматорську. Тут виробляють крокуючі екскаватори, прокатні стани, шахтне і транспортне устаткування, верстати для обробки великих деталей для прокатних станів, залізничних вагонів.
Виробництво гірничошахтного устаткування налагоджено на машинобудівних заводах Донецька, Луганська, Горлівки, Дружківки, Ясинуватої, обладнання для металургійної промисловості — у Макіївці, Дебальцевому, Слов’янську.
Транспортне машинобудування Донецького району представлене вагонобудівним заводом у Стаханові. Маріупольське ВО «Маріупольважмаш» виготовляє різні типи залізничних цистерн, ВО «Луганський тепловозобудівний завод» (найбільше підприємство транспортного машинобудування в Україні) — тепловози.
У Луганську і Маріуполі виробляють сільськогосподарські машини, в Первомайську Луганської області — електродвигуни для врубових машин. Виробництво різноманітного електротехнічного обладнання зосереджено у Донецьку, Слов’янську і Торезі.
Район має потужну будівельну індустрію, підприємства якої переважно розміщуються в малих і середніх містах. (Пригадайте, чи є сировинна база для цієї галузі в Донбасі.) Найбільшого розвитку досягла цементна і скляна промисловість. Виробляють також покрівельні матеріали (толь, шифер), керамічні вироби, залізобетонні конструкції.
Високий рівень територіальної концентрації характерний для цементної промисловості району. Працює цементний комбінат у Амвросіївці, цементні заводи в Макіївці, Єнакієвому і Краматорську.
У Донецькому районі зосереджена значна частка виробництва віконного і технічного скла в країні. Найбільшим підприємством галузі є Костянтинівський завод «Автоскло».
Природні умови і потреби міського населення сприяли формуванню в районі потужного АПК. Близько 80 % сіль-
ськогосподарських угідь припадає на орні землі. Вони займають площу понад 3 млн ‘гектарів. З них близько 50 % знаходиться під зерновими культурами, 35 % — під кормовими.
Особливістю сільського господарства району є переважання тваринництва над рослинництвом. Тваринництво має молочно-м’ясний напрям. (Чому?) Розвинуто також свинарство і птахівництво. В найбільш індустріальній частині району сільське господарство має приміський характер. Південь і північ Донецького району спеціалізуються на вирощуванні зерна, насамперед озимої пшениці та соняшнику.
Підприємства, що переробляють сільськогосподарську продукцію, переважно зосереджені у найбільших промислових вузлах. Серед них виділяються борошномельно-круп’яна, м’ясна, молочна, пивоварна, виноробна, хлібопекарська та кондитерська. (Розміщення яких галузей визначається сировинними чинниками, а які тяжіють до споживача?)
Розвинута в районі соляна галузь, що належить до харчової, промисловості. Тут зосереджено 75% видобутку солі в країні.
Легка промисловість використовує як місцеву сировину, так і девізну. В галузі зайняті здебільшого жіночі трудові ресурси. Найбільшими підприємствами в районі є Донецький бавовняний та Луганський тонкосуконний комбінати, трикотажні підприємства Луганська, Донецька, Маріуполя, шкіряно-взуттєві — Донецька, Луганська, Костянтинівки, Артемів-ська. В багатьох містах району знаходяться швейні цехи і
фабрики. І
Значно розвинутий в районі транспортний комплекс. За обсягами перевезень район посідає перше місце в країні. Провідне місце за цим показником займає залізничний транспорт.
Висока густота міських поселень і великі обсяги перевезень сировини і’ готової продукції зумовлюють найгу-стішу в країні мережу залізниць, що становить 56 км на 1 000 км2 території.
Основними електрифікованими залізницями є Ясинувата— Чаплине—Дніпропетровськ—Кривий Ріг, Іловайськ—Слов’янськ— Лозова—Харків, Слов’янськ—Донецьк—Маріуполь.
Друге місце за обсягами перевезень у районі займає автомобільний транспорт. Основними магістралями є: Донецьк— Дніпропетровськ, Донецьк—Артемівськ—Харків, Луганськ— Дебальцеве—Донецьк—Запоріжжя.
Промисловими вузлами району є: Донецько-Макіївський, Маріупольський, Горлівсько-Єнакіївський, Луганський, Кра-маторсько-Костянтинівський, Стаханово-Алчевський, Лисичан-сько-Рубіжанський.
Провідними галузями Донецько-Макіївського промислового вузла є вугільна промисловість і чорна металургія. Основні центри вузла — Донецьк (1 млн 121 тис. чоловік) і Макіївка (424 тис. чоловік).
У межах вузла знаходяться підприємства чорної металургії, представлені Донецьким і Макіївським металургійними заводами, Харцизьким трубним заводом.
Машинобудівні підприємства розташовані в Донецьку, Макіївці, Ясинуватій тощо. Розвинуті також легка та харчова галузі промисловості. Донецьк — важливий залізничний вузол, що об’єднує 6 станцій.
Маріупольський промисловий вузол розміщений на півдні району на березі Азовського моря. Найбільшим центром вузла є Маріуполь (549 тис. чоловік). Тут працюють два великих металургійних комбінати. Зосереджено виробництво залізничних цистерн і металургійного устаткування, коксохімія. В місті є підприємства легкої (швейна, взуттєва, трикотажна) та харчової (м’ясна, молочна, рибоконсервна, борошномельна, хлібопекарська, кондитерська) галузей промисловості. Маріупольський порт — найбільший на Азовському морі.
До Горлівсько-Єнакіївського промислового вузла належать Горлівка, Єнакієве, Дебальцеве, Пантелей-монівка та Ясинівка.
У промисловому вузлі зосереджені вугільна, хімічна, коксохімічна, металургійна і машинобудівна галузі промисловості. В Горлівці (336 тис. чоловік) та на її околицях працює кілька великих шахт потужністю понад 1 млн тонн вугілля на рік.
На газі Горлівського і Єнакіївського коксохімічних заводів виробляють аміак і гранульовані добрива (Горлівське ВО «Стирол»).
Великий машинобудівний завод в Горлівці випускає вугільні комбайни та інше шахтне устаткування. На території вузла знаходиться Микитівський ртутний комбінат. Для забезпечення потреб населення міста і збалансованого використання трудових ресурсів в Горлівці виникли підприємства легкої і харчової промисловості.
Єнакієве (120 тис. чоловік) майже втричі менше Горлівки за кількістю населення. Місто є значним центром вугільної, коксохімічної, металургійної та цементної промисловості.
До складу Краматорсько-Костянтинівського промислового вузла входять Краматорськ, Слов’янськ, Артемівськ, Часів Яр та ін. Вузол знаходиться на півночі Донецької області і спеціалізується на важкому машинобудуванні, чорній І кольоровій металургії. Розвинуті тут також хімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, видобуток вогнетривких глин і кам’яної солі. Промисловість вузла працює на електроенергії Слов’янської і Миронівської ДРЕС.
Найбільшим промисловим центром вузла є Краматорськ (204 тис. чоловік). Серед галузей переважає важке машинобудування. Три машинобудівні заводи виробляють машини і обладнання для чорної металургії, хімії, енергетики, вугільної
промисловості: блюмінги, слябінги, ротори для турбін, мостові крани, крокуючі екскаватори, потужні преси, шахтні підйомники тощо. Працюють також заводи: металургійний, коксовий, будівельних матеріалів.
Важливим центром Краматорсько-Костянтинівського вузла є Слов’янськ (138 тис. чоловік) — досить своєрідне за своєю спеціалізацією місто. Місцеві ресурси солі і крейди є основою для розвитку хімічної і соляної промисловості (ВО «Хімпром»). Розвинуті також важке і електротехнічне машинобудування, виробництво обладнання для чорної металургії і коксохімії та арматурно-ізоляційного устаткування, будівельних машин. Місто — найбільший в країні центр, що виробляє олівці. Поряд із Слов’янськом розташований Слов’яногірськ — важливий рекреаційний центр, що використовує грязі і соляну ропу Торських соляних озер.
На південь від Краматорська знаходиться Костянтинівка (106 тис. чоловік) — потужний центр чорної і кольорової металургії, хімічної і будівельної індустрії. В місті працюють металургійний і цинковий заводи, виробляють фосфорні добрива і сірчану кислоту (яка це галузь?), віконне, кольорове і автомобільне скло, мінеральну вату, дзеркала тощо.
Центром гірничодобувної промисловості (кам’яна сіль, крейда, гіпс, вогнетривкі глини) є Артемівськ (92 тис. чоловік). Працює кілька соляних шахт. Розвинуті машинобудування і металообробка, промисловість будівельних матеріалів. У місті знаходиться завод шампанських вин. Легка промисловість представлена взуттєвою і швейною галузями.
Між Краматорськом і Костянтинівкою знаходиться Друж-ківка (75 тис. чоловік) — центр важкого машинобудування і будівельної індустрії. В місті виробляють породонавантажувальні машини, електровози і вагонетки для шахт і рудників, механізовані кріплення для вугільних шахт. Фарфоровий завод здебільшого використовує жіночі трудові ресурси.
У місті Часів Яр видобувають найкращі за якістю в країні вогнетривкі глини, налагоджено виробництво вогнетривких матеріалів.
До Луганського промислового вузла входять Луганськ (504 тис. чоловік) і навколишні селища. Основою виробничої спеціалізації вузла є транспортне (тепловозобудівний завод), а також важке машинобудування, виробництво інструментів, верстатів, деталей до автомобілів і сільськогосподарських машин, санітарно-технічного обладнання, труб.
Легка промисловість представлена швейною, текстильною, взуттєвою галузями. Розвинута меблева і харчова промисловість (молочна, м’ясна і кондитерська).
До Лисичансько-Рубіжанського промислового вузла входять Лисичанськ, Сіверськодонецьк, Рубіжне і Кремінна.
Центром хімічної промисловості є Сіверськодонецьк (1’35 тис. чоловік), де працюють підприємства ВО «Азот» і ВО «Склопластик». Доповнюють виробничий комплекс міста приладобудування, легка і харчова промисловість.
у Лисичанську (127 тис. чоловік) розвинуті вугільна, хімічна, скляна галузі промисловості і промисловість будівельних матеріалів. У місті і поблизу нього є кілька шахт. Хімічна промисловість представлена содовим заводом, заводами гумо-технічних виробів та нафтопереробним. У Лисичанську виробляють скло для автомобілів, телевізорів, вагонів тощо. Розвинута також легка і харчова промисловість.
Центром хімічної промисловості є Рубіжне (76 тис. чоловік). У місті знаходиться хімічний комбінат (виробництво синтетичних барвників, отрутохімікатів тощо). Працюють підприємства промисловості будівельних матеріалів (виробництво силікатної цегли), легкої (швейне і панчішно-шкарпеткове виробництва) і харчової промисловості.
До Стаханово-Алчевського промислового вузла входять міста Стаханов, Алчевськ, Брянка, Первомайськ та ін.
Центром вугільної і коксохімічної промисловості є Стаханов (114 тис. чоловік). У місті і поблизу нього є вугільні шахти. Розвинута чорна металургія (завод феросплавів). Хімічна промисловість представлена коксохімічним заводом і заводом технічного вуглецю, машинобудівна — виробництвом бурового устаткування і металоконструкцій, легка — комбінатом шовкових тканин із штучного волокна. Є підприємства харчової промисловості.
Алчевськ (129 тис. чоловік) — центр металургії і коксохімії. Одне з найзабрудненіших міст України. Тут також розвинуті машинобудування, промисловість будівельних матеріалів, легка і харчова промисловість.
З Донецького економічного району експортують в інші райони вугілля, кокс, чорні метали, електроенергію, різноманітні машини і устаткування, добрива, продукцію АПК. З Придніпров’я в Донбас надходять залізна і марганцева руди, з Карпатського району — калійні добрива, ліс, автобуси, телевізори, із Столичного — різноманітні машини і обладнання, продукція легкої промисловості. Значну кількість продуктів харчової промисловості дістає район з Причорноморського- та Подільського районів.
Проблеми Донецького району можна розділити на соціально-економічні і екологічні. Такий поділ досить умовний, оскільки всі вони взаємопов’язані.
Важливою проблемою є нерівномірність розвитку окремих частин району. Передусім це стосується Луганської області, на півночі якої багато слаборозвинутих малих міст. (Поміркуйте, що може стати основою їх економічного розвитку в Ринкових умовах.)
Ще одна проблема пов’язана з раціональним використанням трудових ресурсів. Для Донбасу гострою є також проблема розвитку малих і середніх міст, селищ міського типу, господарство яких тісно пов’язане з вуглевидобутком. Закриття шахт, скорочення обсягів будівництва нових підприємств призводять до того, що населення працездатного віку починає залишати такі міста і селища. (Чи впливає на це явище екологічна ситуація в містах району?)
Проблемою є також технічне переозброєння і реконструкція металургійних підприємств району, де знаходяться найстаріші заводи України. Гостроти набула і соціальна проблема, оскільки умови праці на таких підприємствах дуже важкі.
Надзвичайно гострою є також проблема водопостачання промисловості та сільського господарства. Здебільшого підприємства району дуже водомісткі. Не вистачає води і на побутові потреби населення.
Багато проблем у розвитку сільського господарства району. Насамперед необхідно збільшити вирощування свіжих овочів, картоплі, фруктів, ягід, виробництво незбираного молока для промислових районів і міст. Ґрунти стають менш родючими. Великі площі в Донбасі і Приазов’ї займають еродовані землі.
Азовське море, в минулому одне з найчистіших і найпродуктивніших на рибу морів світу, поступово втрачає своє значення. (Поміркуйте, чому так сталось.)
Проведіть прес-конференцію на тему «Проблеми соціально-економічного розвитку нашого села (міста)».
Придніпровський район
Район розташований у центральній і південно-східній частинах країни, в басейні Дніпра.
Площа його становить 59,1 тис. квадратних кілометрів. Населення — 6,0 млн чоловік. Район охоплює територію Дніпропетровської і Запорізької областей (див. мал. 109).
За рівнем економічного розвитку Придніпровський район поступається тільки Донецькому. За вартістю виробленої про-
дукції промисловість значно, переважає над сільським господарством, її частка досягає 80 %.
Найрозвинутішими галузями району є чорна металургія, машинобудування та металообробка, хімічна промисловість та електроенергетика.
На відміну від Донецького району в Придніпровському виробляється більший обсяг сільськогосподарської продукції, тут більша розораність земель і більші її площі зрошуються. Рослинництво розвинуте краще, ніж тваринництво. У районі розгалужена транспортна мережа, конфігурацію якої визначають розміщення головних промислових центрів і географічне положення району.
Район має сприятливі природні умови, різноманітні й багаті природні ресурси. Окремі з них за якістю і кількістю мають світове значення.
За кількістю населення Придніпровський район посідає шосте місце в країні. Проте він досить густо заселений (понад 103 чоловіка на 1 км2). (Визначте за картами, яка частина району і чому найменш заселена.)
За рівнем урбанізації район поступається лише Донбасу. Разом з тим за кількістю міст, де проживає понад 700 тис. чоловік, він не має собі рівних у країні. (Які це міста? Знайдіть їх на карті. Чому саме в цьому районі вони виникли?)
Однією з провідних галузей промисловості Придніпров’я є чорна металургія. За виробництвом чорних металів (більша частина загального обсягу) район посідає перше місце в країні. Тут виник цикл виробництв, що складається з добування коксівного вугілля (Західний Донбас), залізної і марганцевої руд, нерудної сировини, виробництва коксу, вогнетривів, чавуну, сталі, сплавів, прокату. (Накресліть у зошиті схему циклу виробництв чорної металургії.)
Коксохімія району розвивається в комплексі з чорною металургією. Основними її центрами є Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Новомосковськ, Нікополь. Кольорова металургія представлена виробництвом алюмінію, магнію і титану (Запоріжжя).
Машинобудування і металообробка поступається тільки чорній металургії. Провідну роль відіграє важке металомістке машинобудування, але воно все ж поволі втрачає свої позиції, поступаючись трудомістким його галузям — виробництву інструментів, верстатів, приладобудуванню тощо. Металургійне і гірничошахтне устаткування виробляють у Дніпропетровську, Кривому Розі, Марганці, електротехнічне — в Запоріжжі і Бердянську, будівельно-шляхове — в Бердянську, Дніпропетровську, Нікополі. Транспортне машинобудування зосереджено в Дніпродзержинську і Запоріжжі, виробництво металоконструкцій — у Кривому Розі і Дніпропетровську.
Підприємств хімічної промисловості в районі порівняно небагато, але їх продукція значна за обсягом.
Шини для автомобілів виробляють у Дніпропетровську, мінеральні добрива — у Дніпродзержинську, лаки і фарби — у Кривому Розі і Дніпропетровську, пластмаси — у Дніпропетровську.
У Придніпров’ї дуже розвинута будівельна індустрія (чому? ), яка використовує значну і різноманітну сировинну базу (яку?). Основні підприємства розміщено у найбільших містах (назвіть їх).
У великих містах району розміщується також деревообробна промисловість (чому?).
Велику роль у розвитку господарства Придніпров’я відіграє АПК. За валовою продукцією сільського господарства район посідає шосте місце серед економічних районів країни. А за загальною земельною площею, площею сільськогосподарських угідь і площею орних земель він переважає Донецький район. Значно більші тут і площі зрошувальних земель.
Головною галуззю сільськогосподарського виробництва є рослинництво. Під зерновими культурами зайнято близько 50 % посівних площ. Більша частина посівів зернових припадає на озиму пшеницю. Провідними технічними культурами є соняшник, цукрові буряки, південні коноплі. Поблизу великих міст створено приміські господарства.
Потреби населення індустріальних центрів визначають спеціалізацію тваринництва. Провідну роль відіграє молочно-м’ясне скотарство. Дістали розвиток також свинарство, птахівництво, вівчарство. У водосховищах Дніпра і в Азовському морі виловлюють рибу. Особливу цінність мають осетрові Азовського моря.
І На місцевій, а також частково девізній сировині працюють підприємства легкої і харчової промисловості, основні потужності яких зосереджено у великих містах. Найрозвинутішими галузями легкої промисловості є швейна, трикотажна і взуттєва. ‘ Підприємства харчової промисловості району розміщень повсюдно. Основні її галузі — м’ясна, молочна, олійно-жирова, борошномельно-круп’яна, цукрова, консервна, крохмале-пато-кова, хлібопекарська, кондитерська.
Підприємства яких галузей харчової промисловості і чому (із зазначених) тяжіють у розміщенні до сировинних зон, а яких — до споживача?
Придніпровський район має добре розвинуті всі види транспорту, але перше місце належить залізничному. За густотою залізниць, що становить 38 км на 1 000 км2, район поступається тільки Донбасу. Тут є кілька великих залізничних вузлів: Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Апостолове, Пологи, П’ятихатки, Синельникове.
У внутрішньообласних перевезеннях на невеликі відстані першість веде автомобільний транспорт. Найбільшими вузлами є Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Нікополь, Мелітополь, Новомосковськ.
Велике значення мають річковий і морський транспорт. Найбільшими портами на Дніпрі є Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Нікополь. У Запоріжжі працюють два великих річкових порти. Найбільший порт на Азовському морі — Бердянськ.
У різних напрямах район перетинають трубопроводи, що йдуть переважно від газових родовищ Шебелинки до найбільших міст.
Основними промисловими вузлами району є Дніпропетров-сько-Дніпродзержинський, Нікополь-Марганецький, Павло-градсько-Петропавлівський, Запорізький.
Найпотужніший промисловий вузол Придніпров’я — Дні-пропетровсько-Дніпродзержинський. До його складу входять Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Новомосковськ, Підгородне, Таромське, Придніпровськ та ін.
Значним промисловим центром вузла є Дніпропетровськ (1 млн 186 тис. чоловік). Він має винятково зручне географічне положення. (У чому його зручність?)
Основою промислового комплексу міста є чорна металургія, машинобудування і хімічна промисловість. Тут знаходяться чотири металургійних заводи, які виплавляють чавун, сталь, виробляють сталевий лист, труби і різноманітний прокат. Чорна металургія є базою для розвитку важкого машинобудування.
Машинобудівні і металообробні підприємства міста виробляють металеві конструкції, металургійне устаткування для доменного і прокатного виробництва, шахт, рудників, збагачувальних фабрик, тюбінги для шахт метрополітенів та інших підземних споруд, обладнання для целюлозно-паперової промисловості, ковальсько-пресові машини і штампувальні преси. Відомою продукцією є також бурякозбиральні комбайни, електровози, електротехнічні вироби, інструменти тощо.
Дніпропетровськ займає провідні позиції в країні за рівнем розвитку військово-промислового комплексу. Останнім часом тут інтенсивно відбувається конверсія оборонної промисловості. Одним з реальних її здобутків є випуск дефіцитних у нашій країні тролейбусів.
Хімічна промисловість міста досить тісно пов’язана з чорною металургією. Тут виробляють різноманітні продукти коксування, пластмаси, смоли. Найбільшим в Україні щодо виробництва лаків, фарб, емалей, білил, оліфи є Дніпропетровський лакофарбовий завод. ВО «Дніпрошина» спеціалізується на виробництві шин для великовантажних автомобілів, культиваторів, сівалок тощо.
На девізній сировині розвиваються деревообробна, меблева і паперова галузі промисловості.
Як і в кожному великому місті, в Дніпропетровську є підприємства легкої і харчової промисловості. До легкої належать швейна, трикотажна і шкіряно-взуттєва галузі. Харчова представлена майже всіма галузями, що обслуговують населення великого міста. (Які це галузі?)
Сприятливе географічне положення Дніпропетровська перетворило місто у важливий транспортний вузол. (Які види транспорту і чому дістали тут найбільший розвиток?)
Вище за течією Дніпра від Дніпропетровська знаходиться Дніпродзержинськ (217 тис. чоловік). Господарська спеціалізація міста дещо відмінна від Дніпропетровська передусім через значно меншу частку машинобудування у галузевій структурі.
Основними галузями промисловості міста є чорна металургія, машинобудування, хімічна та цементна промисловість. Дніпродзержинський металургійний комбінат — один із провідних у країні. В комплексі з ним працюють коксохімічні підприємства. Крім своєї основної продукції — коксу, вони виробляють коксовий газ, фенол, бензол, толуол, нафталін, смоли тощо.
Виробниче об’єднання «Азот» спеціалізується на виробництві азотних добрив, кислот (азотна, сірчана, соляна), аміаку тощо.
Найбільшим машинобудівним підприємством є вагонобудівний завод, що виробляє вантажні вагони для перевезення гарячого агломерату, гранульованої сажі, нафтобітуму, різноманітних сипких вантажів.
Зручне географічне положення (у чому воно проявляється?) має також Новомосковськ (78 тис. чоловік). Основною галуззю міста є чорна металургія. Новомосковський трубний завод виробляє труби для нафто- і газопроводів, оцинкований і сталевий лист, емальований та оцинкований металевий посуд. Є підприємства будівельної індустрії — заводи залізобетонних виробів, цегельний, а також шпалопросочувальний завод, меблева фабрика, підприємства легкої і харчової промисловості.
Великим промисловим центром району є Кривий Ріг (737 тис. чоловік) — місто, що у вигляді окремих селищ простяглеся на багато десятків кілометрів вузькою смугою уздовж Інгульця і Саксагані. (Поміркуйте, що визначає таку незвичну конфігурацію великого міста.)
Кривий Ріг — найбільший у країні центр залізорудної промисловості. Високоякісну залізну руду видобувають на десятках шахт, серед яких виділяються «Гігант-Глибока», «Сак-сагань». Залізна руда збагачується на п’ятьох гірничо-збагачувальних комбінатах. Комбінат «Криворіжсталь» має повний цикл виробництва. Він є одним з найпотужніших у країні. На комбінаті працює найбільша у світі доменна піч. Тісно
пов’язані з металургійним виробництвом коксохімія і цементна промисловість міста. Машинобудування спеціалізується на випуску гірничого і енергетичного устаткування. Найбільшим виробником сурикової фарби в країні є Криворізький суриковий завод. Серед галузей легкої промисловості виділяються швейна, вовнопрядильна і взуттєва, харчової — м’ясна, молочна, олійна (чому?).
Нікополь-Марганецький промисловий вузол. До складу вузла входять міста Нікополь, Марганець, Орджо-нікідзе.
Нікополь (161 тис. чоловік) знаходиться на правому березі Каховського водосховища. Місто — порт на Дніпрі, через який проходить важлива залізниця з Кривого Рогу до Запоріжжя, центр марганцеворудної промисловості світового значення (шахти, кар’єри, збагачувальні фабрики). Південно-трубний завод виробляє безшовні сталеві труби (нафтопровідні, для буріння, радіорелейних ліній зв’язку тощо). Машинобудування представлене заводом будівельних машин. Тут виробляють баштові крани, транспортери для шахт і елеваторів, пасажирські ліфти, розвантажувачі сипких матеріалів та ін. У Нікополі працюють підприємства легкої і харчової промисловості, будівельної індустрії тощо.
На схід від Нікополя, також на березі Каховського водосховища, знаходиться місто Марганець (56 тис. чоловік). Сама назва міста свідчить про його спеціалізацію. Це — значний центр марганцеворудної промисловості з шахтами, кар’єрами, гірничо-збагачувальними комбінатами. В місті розміщено підприємства будівельної індустрії, легкої і харчової промисловості.
На захід від Нікополя розташоване місто Орджонікідзе (46,2 тис. чоловік) — центр видобування і збагачення марганцевих руд, ремонту гірничого устаткування.
Ядром Павлоградсько-Петропавлівського промислового вузла, що формується, є Павлоград (137 тис. чоловік) — великий багатогалузевий промисловий центр, «столиця» Західного Донбасу. Поблизу міста розміщені 11 вугільних шахт і збагачувальна фабрика. У Павлограді провідною галуззю є машинобудування і металообробка (заводи з виробництва ливарних машин та хімічного машинобудування), Є підприємства будівельної індустрії, легкої і харчової промисловості.
До Запорізького промислового вузла входять Запоріжжя, Вільнянськ та кілька селищ, що знаходяться на обох берегах Дніпра.
Провідними галузями промисловості Запоріжжя (900 тис. чоловік) є чорна і кольорова металургія, машинобудування і металообробка, електроенергетика.
Чорна металургія представлена потужними заводами «За-поріжсталь» та електрометалургійним «Дніпроспецсталь», що
виплавляють чавун, всі види високоякісної сталі, виробляють стальний лист, інші види прокату. До цієї ж галузі належать феросплавний завод та завод вогнетривів. У Запоріжжі зосереджено також виробництво кольорових металів. Це насамперед Дніпровський алюмінієвий завод і Запорізький титаномагнієвий комбінат.
Машинобудування і металообробка представлена найбільшими у країні підприємствами: «Запоріжтрансформатор» (силові трансформатори), ВО «АвтоЗАЗ» (малолітражні автомобілі «Таврія»), Запорізьким абразивним комбінатом (абразивні інструменти), «Моторобудівник» та ін.
Серед галузей легкої промисловості виділяються швейна і взуттєва, харчової — м’ясна, молочна, борошномельна, олійно-жирова. Запоріжжя є залізничним вузлом і річковим портом.
Великими промисловими центрами району є Мелітополь і Бердянськ. Мелітополь (178 тис. чоловік) знаходиться на півдні району у Запорізькій області на перетині автомобільних і залізничних магістралей, що ведуть з Північно-Східного і Донецького районів до Криму. Це значний промисловий центр, який у Запорізькій області за індустріальним потенціалом поступається тільки Запоріжжю. Машинобудування і металообробка найбільш розвинута порівняно з іншими галузями. В місті працюють заводи: моторний, «Автокольорлит», «Ав-тогідроагрегат», ВО «Мелітопольпродмаш», «Старт».
Харчова промисловість складається з борошномельної, молочної, олійної, плодоовочевої та інших галузей. Легка — представлена швейним, трикотажним і панчішно-шкарпетковим виробництвом. (Що є основою для розвитку харчової промисловості в місті? Які фрукти і овочі вирощують поблизу
міста? )
Бердянськ (137 тис. чоловік) — місто, що знаходиться на півдні району на березі Азовського моря. За галузями промисловості нагадує Мелітополь, хоч має і відмінності (чим вони зумовлені?).
Провідна галузь міста — машинобудування і металообробка, що представлена заводами: «Азовкабель», сільськогосподарських машин, дорожніх машин та ін. Працюють завод скловолокна і дослідний нафтомаслозавод. Розвинуті швейна, трикотажна та взуттєва галузі промисловості. Розміщено кілька підприємств м’ясної, молочної, борошномельної, плодоовочевої, виноробної, рибної промисловості.
Бердянськ — другий за значенням порт країни на Азовському морі, відомий кліматичний і бальнеологічний курортний центр.
З Придніпровського району вивозять у Донбас залізну і марганцеву руди, алюміній, титан, гірниче і металургійне устаткування. В усі економічні райони країни звідси надходять
легкові автомобілі, шини, лак*и і фарби, бурякозбиральні комбайни тощо, продукція АПК (олія, черешні тощо). З інших районів країни Придніпров’я одержує вугілля і кокс, гірниче і металургійне устаткування, різноманітні машини і обладнання, продукцію легкої промисловості і АПК.
Проблеми Придніпровського району багато в чому збігаються з проблемами Донецького району. Так, загальною є проблема, що пов’язана із спеціалізацією обох районів. Донбас і Придніпров’я доцільно спеціалізувати не тільки на виробництві чавуну, сталі і прокату для металомістких галузей машинобудування (автомобілі, комбайни, локомотиви, судна, вагони, сільськогосподарські машини). Металургійні заводи мають задовольняти потреби в асортименті металу підприємства точного машинобудування, що розвиватиметься прискореними темпами.
Проблемою є розміщення Запорізької АЕС поряд з потужною ДРЕС. Теплова станція викидає у повітря тисячі тонн пилу, оксидів сірки і азоту, ставок-охолоджувач АЕС випаровує десятки мільйонів тонн води щороку. Це призвело до утворення в районі найпотужнішого в Європі «генератора» кислотних дощів. (Який механізм утворення кислотних дощів? Використайте знання з хімії.)
Ґрунти втрачають свою родючість. Рекультивовані землі майже непридатні для використання. Видобування залізної і марганцевої руд відкритим способом призвело до значних змін земної поверхні, різко знизило рівень ґрунтових вод.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Географія (Масляк)