Головна Головна -> Підручники -> Підручник Нотаріат в Україні (Семаков Г.С, Кондракова С.П.) скачати онлайн-> 3.4. Приватна нотаріальна діяльність

3.4. Приватна нотаріальна діяльність


Закон України “Про нотаріат”, що був прийнятий у 1993 p., змінив організаційну структуру побудови нотаріату в Україні. Основним прогресивним положенням Закону було створення інституту приватного нотаріату. Це поклало початок нотаріальної реформи, мета якої полягала у створенні нотаріату, адекватного ринковій економіці демократичної держави.
З часу прийняття зазначеного Закону у правовому житті суспільства з’явився новий суб’єкт нотаріальної діяльності — приватно практикуючий нотаріус. Приватний нотаріус здійснює діяльність від імені держави, що делегує йому спеціальні повноваження і наділяє його відповідними правами та обов’язками. Приватний нотаріус не перебуває у штаті державного апарату, а організовує свою діяльність самостійно.
Для того щоб стати приватним нотаріусом, необхідно одержати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю і зареєструвати приватну нотаріальну діяльність в установленому законом порядку.
Згідно із ст. 24 Закону приватну нотаріальну діяльність реєструють Головне управління Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, управління юстиції областей, міст Києва і Севастополя на підставі Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності [21].
Реєстрація приватної нотаріальної діяльності почалася з часу введення в дію Закону України “Про нотаріат” — 1 січня 1994 р. Посвідчення про реєстрацію цієї діяльності видавалися відповідними управліннями юстиції у 15-денний строк з дня надходження заяви від заінтересованої особи. Відмовляти у реєстрації приватної нотаріальної діяльності заборонялося.
Згідно з Указом Президента України “Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні”, який набрав чинності з 1 жовтня 1998 p., кількість приватних нотаріусів у межах нотаріального округу визначає Міністерство юстиції України залежно від чисельності населення в окрузі, на підставі аналізу статистичних даних про діяльність нотаріусів у різних регіонах України. Якщо Міністерство юстиції України встановило для конкретного нотаріального округу певну кількість приватних нотаріусів (а така кількість або й більше вже зареєстрована), управління юстиції має право відмовити заінтересованій особі в реєстрації приватної нотаріальної діяльності.
У разі позитивного вирішення питання про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності управління юстиції у 15-денний строк з моменту одержання заяви про реєстрацію такої діяльності видає реєстраційне посвідчення. Про видане реєстраційне посвідчення управління юстиції повідомляє податкову інспекцію за місцем розміщення робочого місця нотаріуса.
У реєстраційному посвідченні приватної нотаріальної діяльності зазначаються прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса, територія діяльності приватного нотаріуса (нотаріальний округ) і адреса розміщення його робочого місця.
Нотаріальний округ визначає управління юстиції за заявою нотаріуса відповідно до адміністративно-територіального поділу України. У містах, що мають районний поділ, округом діяльності нотаріуса є територія відповідного міста, де повинно розміщуватись робоче місце нотаріуса. У разі зміни адреси робочого місця нотаріус зобов’язаний у п’ятиденний строк повідомити про це орган юстиції для внесення змін у реєстраційне посвідчення щодо адреси робочого місця, а управління юстиції повідомляє про ці зміни податкову інспекцію.
Після отримання реєстраційного посвідчення приватний нотаріус зобов’язаний у тримісячний строк розпочати нотаріальну діяльність. Якщо він порушить цей строк, за рішенням управління юстиції видане йому реєстраційне посвідчення може бути анульоване.
На підставі реєстраційного посвідчення нотаріус виготовляє печатку із зображенням Державного герба України (відповідно до Указу Президента України “Про врегулювання діяльності нотаріату в України” [15]), зазначенням посади, свого прізвища, імені та по батькові, а також нотаріального округу і відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку.
На відміну від державного приватний нотаріус несе особисту відповідальність за заподіяну шкоду. Шкоду, яку може заподіяти особі приватний нотаріус внаслідок власних незаконних дій або недбалості, він відшкодовує в повному розмірі.
Згідно зі ст. 28 Закону для забезпечення відшкодування заподіяної шкоди протягом тримісячного строку, встановленого ст. 24 Закону, приватний нотаріус зобов’язаний укласти з органом страхування договір службового страхування або внести на спеціальний рахунок у банківську установу страхову заставу в розмірі стократної мінімальної заробітної плати. У разі витрачення коштів на відшкодування заподіяної шкоди приватний нотаріус зобов’язаний протягом одного року поповнити страхову заставу до встановленого розміру. Розмір заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку.
Приватний нотаріус зобов’язаний повідомити управління юстиції про те, що має намір припинити виконання своїх обов’язків на строк понад тиждень, оскільки управління юстиції здійснює контроль за законністю виконання приватними нотаріусами їхніх обов’язків. Заміщення приватного нотаріуса можливе тоді, коли він має намір тимчасово, на строк понад тиждень, припинити виконання своїх обов’язків. Приватний нотаріус може укласти угоду з іншим приватним нотаріусом про його заміщення. Про укладення такої угоди він зобов’язаний повідомити управління юстиції. Заміщення приватного нотаріуса означає можливість виконання обов’язків одного приватного нотаріуса іншим із цього самого нотаріального округу на підставі укладеної угоди чи наказу управління юстиції. При цьому нотаріус, якого заміщують, не має права виконувати службові обов’язки на встановлений строк заміщення.
Припинення приватної нотаріальної діяльності регулює ст. 30 Закону. Із припиненням приватної нотаріальної діяльності реєстраційне посвідчення приватного нотаріуса анулюється і особа перестає ним бути. У ч. 1 ст. 30 Закону зазначено перелік випадків, коли приватна нотаріальна діяльність припиняється. Цей перелік вичерпний і не підлягає розширеному тлумаченню.
Приватна нотаріальна діяльність припиняється в таких випадках:
– за поданням приватним нотаріусом письмового клопотання про припинення своєї діяльності;
– у разі анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;
– коли приватний нотаріус не уклав угоду службового страхування або не вніс страхову заставу для забезпечення відшкодування шкоди, що передбачається ст. 28 Закону, або не поповнив страхову заставу до встановленого розміру;
– якщо приватний нотаріус без поважних причин не виконує своїх обов’язків протягом двох місяців і не повідомив про це управління юстиції;
– у разі невідповідності приватного нотаріуса обійманій посаді або виконуваній роботі через стан здоров’я, що на тривалий час перешкоджає нотаріальній діяльності.
Приватний нотаріус, діяльність якого припиняється, у місячний строк зобов’язаний передати документи, що стосуються вчинених ним нотаріальних дій, до державного нотаріального архіву. Законодавство містить також положення про призупинення приватної нотаріальної діяльності. Таке можливе лише у разі припинення права власності чи права користування приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. Призупинити нотаріальну діяльність може особисто нотаріус, який подає відповідну заяву до управління юстиції не пізніше одного тижня після закінчення прав на приміщення, або управління юстиції за наявності таких відомостей. Нотаріальна діяльність вважається відновленою з моменту внесення відповідних змін до реєстраційного посвідчення щодо нової адреси робочого місця приватного нотаріуса.
Контроль за законністю виконання приватними нотаріусами їхніх обов’язків здійснюється відповідними управліннями юстиції.
Згідно із ст. 31 Закону за вчинення нотаріальних дій приватні нотаріуси справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом і громадянином або посадовою особою.
З набранням чинності Указу Президента України “Про впорядкування справлення плати за вчинення нотаріальних дій” [16] розмір плати за вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом не може бути менший від розміру ставок державного мита, яке справляється державним нотаріусом за аналогічні нотаріальні дії. Гроші, які приватний нотаріус одержує за вчинення нотаріальних дій, є його доходом. Але відповідно до вимог Указу Президента “Про врегулювання діяльності нотаріату в України” [15] діяльність приватного нотаріуса не може бути визнана підприємницькою, що спрямована на одержання прибутку.
З доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством.
Приватний нотаріус має право відкрити контору, укладати цивільно-правові та трудові договори, а також відкривати розрахункові та інші рахунки в установах банку.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Нотаріат в Україні (Семаков Г.С, Кондракова С.П.)