Головна Головна -> Підручники -> Підручник Міжнародне приватне право (Дахно І.І.) скачати онлайн-> 2.5. Внутрішнє законодавство України з міжнародного приватного права

2.5. Внутрішнє законодавство України з міжнародного приватного права


Багато країн світу, передусім континентальної системи права, мають окремі закони про міжнародне приватне право. Польща прийняла такий закон ще в 1965 р. за соціалістичного режиму, Австрія — у 1978 р., Угорщина — в 1979 р., Туреччина — у 1982 р., Швейцарія — у 1987 р., Румунія — у 1992 р. Очевидно, в окремих країнах такі закони справедливо можна вважати кодексами. Наприклад, у Швейцарії Закон з міжнародного приватного права налічує близько 200 статей. Закони з міжнародного приватного права є комплексними. Вони містять як колізійні, так і матеріально-правові норми (розглянемо їх у наступному розділі).
Для загального уявлення про міжнародне приватне право у контексті англосаксонської системи права наведемо коротку інформацію про його розвиток в Англії. Дослідники дивуються, що до XIX ст. в Англії цього права фактично не було, хоча Англія відома як торговельна країна з давніх часів. Ця гілка права сформувалася протягом XIX–XX ст. Міжнародне приватне право було створене суддями, тобто його джерелом вважається судовий прецедент. Протягом кількох останніх десятиліть XX ст. певний внесок у розвиток міжнародного приватного права зробив парламент, приймаючи відповідні закони, які британські правники називають “статутним законодавством”.
Найдавніші судові справи стосувалися надання чинності іноземним судовим рішенням. У другій половині XVIII ст. помітний внесок у розвиток міжнародного приватного права зробив суддя лорд Менсфілд, якому доводилося вирішувати справи про іноземні контракти, делікти, чинність іноземних судових рішень.
Міжнародне приватне право почало інтенсивно розвиватися у другій половині XIX ст. Цьому сприяли швидкі темпи розвитку міжнародної торгівлі та збільшення обсягу фінансових операцій. Суди сформулювали положення про доміцилій, дійсність шлюбів, визнання іноземних законів, відповідний закон контракту, деліктну відповідальність, визнання та виконання іноземних судових рішень. Суди враховували доктрини відомих юристів — голландця У. Губера та американця Дж. Сторі. Англійський правник А. Дайсі вперше систематизував міжнародне приватне право Англії і, як уже зазначалося, у 1896 р. опублікував свій трактат “Конфлікт законів”.
Окремі положення статутного законодавства, що стосуються іноземного елемента, використовуються в Англії з 1868 р. Статутне законодавство стосувалося визнання і виконання іноземних судових рішень. Дослідники звертають увагу на ту обставину, що колізійних норм (правил вибору права — rules of choice of law) у ньому тривалий час не було.
Участь Великої Британії у міжнародних конвенціях сприяла прийняттю парламентом законів у сфері міжнародного приватного права і нині значна його частина має статутне походження.
В Україні поки що немає окремого закону з міжнародного приватного права, відомо тільки, що існує кілька його проектів.
Нині норми, що стосуються міжнародного приватного права, розпорошені на правничому полі України — від Конституції до нормативних актів центральних органів виконавчої влади, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України. У цьому посібнику наведено багато норм з різних нормативно-правових актів України.
З огляду на зазначене в нашій державі існує потреба створити власний кодекс з міжнародного приватного права, зібравши у ньому всі норми, що стосуються іноземного елемента, систематизувати найважливіші з них, не вносячи до кодексу норм, що зустрічаються рідше. Зрозуміло, у законотворчому процесі постійно виникають нові норми, які перебуватимуть поза межами кодексу.
У Стародавньому Римі Закон 12 таблиць був чинним упродовж тисячі років. Нинішнім законам таке довге життя не судилося. Образно кажучи, нинішня ситуація з міжнародним приватним правом в Україні нагадує архіпелаг. Подібно до того, як у ньому є великі та дрібні острови, так само чинне законодавство України містить і великі нормативно-правові акти, і невеликі за обсягом положення.
Існують акти, які стовідсотково стосуються іноземного елемента. Класичним прикладом може бути Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р. Він, власне, й виник з огляду на потребу врегулювати зовнішньоекономічну діяльність, коли її основними суб’єктами стали фізичні особи — підприємці та юридичні особи, а не держава, що було характерно для періоду командно-адміністративної економіки, за якої існувала державна монополія на зовнішню торгівлю.
Повністю стосується іноземного елемента коротенька постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1999 р. № 1569 “Про відчуження на митній території України транспортних засобів, що належать іноземним дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних організацій, їх персоналу та членам сімей персоналу” (див.: Офіційний вісник України. — 1999. — № 35 і розділ “Право власності” цього посібника).
Для того щоб нормативно-правовий акт стосувався міжнародного приватного права, він повинен обов’язково містити іноземний елемент.
У більшості нормативних актів України питома вага іноземного елемента істотно коливається. Багато нормативно-правових актів присвячують іноземному елементу лише спеціальні, а то й окремі норми. Відсоток, що припадає на іноземний елемент, можна було б визначити принаймні двома способами — питомою вагою сторінок, що припадають на іноземний елемент, у загальному обсязі відповідного акта або питомою вагою статей (пунктів), що стосуються іноземного елемента, у загальній кількості статей (пунктів) певного юридичного акта.
Розглянемо найбільш відомий в Україні проект кодифікації міжнародного приватного права. Пропонований перелік містить 71 статтю, назви яких свідчать про розмаїття відображених питань.
Наведемо структуру Книги восьмої “Міжнародне приватне право” проекту Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р. (з повним текстом проекту Кодексу можна ознайомитися в журналі “Українське право”. — 1996. — № 2).
Глава 106 Загальні положення міжнародного приватного права
Стаття 1551. Визначення права, що підлягає застосуванню до цивільно-правових відносин, укладених іноземним елементом.
Стаття 1552. Автономія волі.
Стаття 1553. Обсяг іноземного права.
Стаття 1554. Правова кваліфікація.
Стаття 1555. Встановлення змісту норм іноземного права.
Стаття 1556. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни.
Стаття 1557. Наслідки обходу закону.
Стаття 1558. Взаємність.
Стаття 1559. Застереження про публічний порядок.
Стаття 1560. Застосування імперативних норм.
Стаття 1561. Застосування права країни з множинністю правових систем.
Стаття 1562. Визнання документів, виданих органами іноземних держав.
Розділ І. Колізійне право
Глава 107 Колізійні норми щодо осіб
§ 1. Фізичні особи
Стаття 1563. Особистий закон фізичної особи.
Стаття 1564. Правоздатність та дієздатність фізичної особи.
Стаття 1565. Визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її такою, що померла.
Стаття 1566. Ім’я фізичної особи.
Стаття 1567. Реєстрація актів стану громадян України поза межами України.
Стаття 1568. Опіка та піклування.
§ 2. Юридичні особи
Стаття 1569. Особистий закон юридичної особи.
Стаття 1570. Правоздатність та дієздатність юридичної особи.
Стаття 1571. Обмеження повноважень органу або представника юридичної особи.
Стаття 1572. Національний режим діяльності іноземних юридичних осіб в Україні.
§ 3. Держава як учасник цивільно-правових відносин з іноземним елементом
Стаття 1573. Участь держави в цивільно-правових відносинах з іноземним елементом.
Глава 108 Колізійні норми щодо правочинів, довіреності, позовної давності
Стаття 1574. Форма правочину.
Стаття 1575. Зміст правочину.
Стаття 1576. Дійсність правочину та правові наслідки недійсного правочину.
Стаття 1577. Довіреність.
Стаття 1578. Позовна давність.
Глава 109 Колізійні норми щодо особистих немайнових прав та інтелектуальної власності
Стаття 1579. Захист особистих немайнових прав.
Стаття 1580. Права інтелектуальної власності.
Глава 110 Колізійні норми речового права
Стаття 1581. Загальні положення про право, що застосовується до речових прав.
Стаття 1582. Виникнення та припинення речових прав на рухоме майно.
Стаття 1583. Речові права на транспортні засоби та інше майно, що підлягає внесенню до державних реєстрів.
Стаття 1584. Речові права на рухоме майно, що перебуває в дорозі.
Стаття 1585. Захист речових прав.
Глава 111 Колізійні норми зобов’язального права
§ 1. Договірні зобов’язання
Стаття 1586. Вибір права за погодженням сторін договору.
Стаття 1587. Право, що застосовується до договору за відсутності погодження сторін про вибір права.
Стаття 1588. Право, що застосовується до договору споживання.
Стаття 1589. Право, що застосовується до трудового договору.
Стаття 1590. Право, що застосовується до засновницького договору юридичної особи з іноземною участю.
Стаття 1591. Сфера дії права, що застосовується до договору.
§ 2. Недоговірні зобов’язання
Стаття 1592. Зобов’язання, що виникають з односторонніх дій.
Стаття 1593. Зобов’язання внаслідок завдання шкоди.
Стаття 1594. Відповідальність за збитки, завдані споживачеві.
Стаття 1595. Безпідставне збагачення.
Глава 112 Колізійні норми сімейного права
Стаття 1596. Умови укладення шлюбу.
Стаття 1597. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні.
Стаття 1598. Укладення шлюбу в посольствах і консульствах.
Стаття 1599. Визнання шлюбів, укладених за межами України.
Стаття 1600. Шлюбний договір.
Стаття 1601. Загальні юридичні наслідки шлюбу.
Стаття 1602. Майнові права та обов’язки подружжя.
Стаття 1603. Припинення шлюбу.
Стаття 1604. Визнання шлюбу недійсним.
Стаття 1605. Встановлення та оскарження батьківства.
Стаття 1606. Права та обов’язки батьків і дітей.
Стаття 1607. Зобов’язання щодо утримання.
Стаття 1608. Утримання родичів та інших членів сімей.
Стаття 1609. Усиновлення.
Глава 113 Колізійні норми щодо спадкування
Стаття 1610. Спадкові відносини.
Стаття 1611. Спадкування нерухомого майна і майна, що підлягає внесенню до державного реєстру.
Стаття 1612. Здатність особи складання і скасування заповіту. Форма заповіту і акта його скасування.
Розділ ІІ. Міжнародний цивільний процес
Глава 114 Цивільні процесуальні права іноземців
Стаття 1613. Цивільні процесуальні права іноземних фізичних, юридичних осіб та осіб без громадянства.
Стаття 1614. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців та іноземних юридичних осіб.
Глава 115 Підсудність та виконання іноземних судових доручень
Стаття 1615. Загальні права визначення компетенції судів України.
Стаття 1616. Підстави визначення компетенції судів України.
Стаття 1617. Виключна компетенція.
Стаття 1618. Договірна підсудність.
Стаття 1619. Судові доручення.
Глава 116 Визнання та виконання рішень іноземних судів
Стаття 1620. Чинність рішень іноземних судів на території України.
Стаття 1621. Виконання рішень іноземних судів.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Види джерел міжнародного приватного права у країнах світу та в Україні.
2. Чи містить Конституція України норми прямої дії, що стосуються іноземного елемента?
3. Коли було прийнято Закон України “Про міжнародні договори України”?
4. Що означає примат норм міжнародного договору над нормами внутрішнього законодавства?
5. Трансформація норм міжнародних договорів у норми національного законодавства України.
6. Чи є нині в Україні окремий закон з міжнародного приватного права?
7. Загальна характеристика міжнародного приватного права України.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Міжнародне приватне право (Дахно І.І.)