Головна Головна -> Підручники -> Підручник Міжнародне приватне право (Дахно І.І.) скачати онлайн-> 10.4. Загальна характеристика транспортного законодавства України

10.4. Загальна характеристика транспортного законодавства України


Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. — досить великий нормативно-правовий акт. Розглянемо структуру розд. V “Морські перевезення”.
Глава 1
Загальні правила
Стаття 128. Організація морських перевезень вантажів.
Стаття 129. Морські перевезення транспортом загального користування.
Стаття 130. Заборона на прийом вантажу до перевезення.
Стаття 131. Каботажні перевезення.
Стаття 132. Міжнародні перевезення.
Глава 2
Договір морського перевезення вантажу
Стаття 133. Поняття договору морського перевезення вантажу.
Стаття 134. Доказ наявності і зміст договору морського перевезення вантажу.
Стаття 135. Правовідносини перевізника й одержувача вантажу.
Стаття 136. Реквізити рейсового чартеру.
Стаття 137. Докази прийому вантажу до перевезення.
Стаття 138. Реквізити коносаменту.
Стаття 139. Кількість примірників коносаменту.
Стаття 140. Передача коносаменту.
Стаття 141. Повернення вантажу відправнику.
Стаття 142. Тарування та упаковка вантажу.
Стаття 143. Морехідний стан судна.
Стаття 144. Документи на вантаж.
Стаття 145. Заміна судна.
Стаття 146. Розміщення вантажу на судні.
Стаття 147. Перевезення вантажів в опломбованих приміщеннях.
Стаття 148. Сталійний час.
Стаття 149. Контрсталійний час.
Стаття 150. Понадсталійний час.
Стаття 151. Приймання вантажу за затримки судна під навантаженням.
Стаття 152. Вивантаження стороннього вантажу.
Стаття 153. Неправильно зазначений вантаж.
Стаття 154. Вивантаження небезпечного вантажу.
Стаття 155. Відправка судна з неповним вантажем.
Стаття 156. Відмова сторін від договору до відходу судна.
Стаття 157. Відмова сторін від договору під час рейсу.
Стаття 158. Припинення договору без відмови сторін.
Стаття 159. Перешкоди до заходу в порт.
Стаття 160. Термін доставки вантажу.
Стаття 161. Девіація судна.
Стаття 162. Видача вантажу.
Стаття 163. Платежі при одержанні вантажу. Право удержання вантажу.
Стаття 164. Право застави на вантаж.
Стаття 165. Огляд і перевірка кількості вантажу.
Стаття 166. Заява про недостачу або пошкодження вантажу.
Стаття 167. Здавання незапитаного вантажу на зберігання.
Стаття 168. Оплата зберігання несвоєчасно вивезеного вантажу.
Стаття 169. Продаж незапитаного та зданого на зберігання вантажу.
Стаття 170. Оплата фрахту.
Стаття 171. Забезпечення оплати фрахту.
Стаття 172. Оплата фрахту за відмови відправника від договору, якщо для перевезення було надане все судно.
Стаття 173. Оплата фрахту за відмови відправника від договору, якщо для перевезення було надане не все судно.
Стаття 174. Дистанційний фрахт.
Стаття 175. Прострочка оплати фрахту.
Стаття 176. Підстави звільнення перевізника від відповідальності за втрату, недостачу і пошкодження вантажу.
Стаття 177. Навігаційна помилка.
Стаття 178. Звільнення перевізника від відповідальності за недостачу вантажу.
Стаття 179. Розмір відповідальності перевізника за втрату, недостачу і пошкодження вантажу.
Стаття 180. Визначення вартості вантажу.
Стаття 181. Обмеження відповідальності перевізника за невказаної вартості вантажу.
Стаття 182. Відповідальність перевізника за втрату чи пошкодження контейнера.
Стаття 183. Відповідальність за простоювання судна з вини відправника або одержувача вантажу.
Глава 3
Договір морського перевезення пасажира
Стаття 184. Поняття договору морського перевезення.
Стаття 185. Сфера застосування договору морського перевезення пасажирів.
Стаття 186. Недійсність умов договору.
Стаття 187. Доказ укладення договору.
Стаття 188. Відмова пасажира від договору.
Стаття 189. Відмова перевізника від договору.
Стаття 190. Права пасажира.
Стаття 191. Страхування пасажира.
Стаття 192. Морехідний стан судна.
Стаття 193. Відповідальність перевізника.
Стаття 194. Межі відповідальності перевізника.
П’ятий розділ Кодексу містить також гл. 4 “Договір морського круїзу”. Розділ VII має назву “Фрахтування суден”. Він складається з двох глав:
1. Договір фрахтування суден на визначений час.
2. Договір лізингу судна.
Розділ VIII відведено морському страхуванню.
У п. 1.3 Інструкції про порядок реєстрації ліній закордонного плавання від 31 травня 2000 р. зазначається:
“Загальними ознаками лінії закордонного плавання є:
– установлення обов’язкових і факультативних іноземних та українських портів заходу;
– установлення періодичності заходу закріплених суден в українські порти;
– закріплення для роботи на лінії типів суден;
– реєстрація лінії Державним департаментом морського і річкового транспорту за поданням начальника порту (морського порту)”.
Розглянемо Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р.
Розділ ІІІ “Використання повітряного транспорту України” зазначеного кодексу містить ст. 12 “Використання міжнародного повітряного простору” такого змісту:
“При виконанні повітряним судном польоту у міжнародному просторі юрисдикцію щодо нього на протязі всього його польоту здійснює та держава, де зареєстроване повітряне судно. Знаходячись у міжнародному повітряному просторі, повітряне судно є недоторканним і незалежним від будь-якої держави, за винятком тієї, де повітряне судно зареєстроване і діє на підставі лише її законів.
Використання міжнародного простору регулюється міжнародними правилами”.
Розділ Х “Міжнародні польоти” складається з двох статей:
“Стаття 57. Норми й правила здійснення міжнародних польотів
Регулярні міжнародні польоти повітряних суден, за яких повітряні судна перетинають державний кордон України і іншої держави, здійснюються на підставі міжнародних домовленостей і міжнародних угод.
Нерегулярні міжнародні польоти можуть виконуватися за спеціальними дозволами, порядок видачі яких визначається органом державного регулювання діяльності авіації і узгоджується з митними органами України.
Міжнародні польоти у повітряному просторі України виконуються на підставі нормативних актів і правил, які встановлюються органом державного регулювання діяльності авіації України і включаються до збірників аеронавігаційної інформації.
Стаття 58. Переліт державного кордону
Переліт державного кордону України повітряними суднами здійснюється за спеціально виділеним коридором.
Переліт державного кордону України поза спеціально виділеними повітряними коридорами, якщо це не передбачено міжнародною угодою або іншими нормативними актами України, заборонений”.
Пункт 1.4 Інструкції про повітряні перевезення спеціальних та небезпечних вантажів від 25 жовтня 1999 р. містить такі дефініції:
“Міжнародне повітряне перевезення — перевезення, коли аеропорт відправлення та аеропорт призначення розташовані на території різних держав або на території однієї держави, якщо передбачена зупинка на території іншої держави.
Транзитний політ — політ повітряного судна, яке перетинає повітряний державний кордон України без посадки в аеропортах України або з технічною посадкою”.
Ознайомимося з таким вітчизняним нормативно-правовим актом, як Закон України “Про залізничний транспорт” від 4 липня 1996 р. Зовнішньоекономічних зв’язків стосуються такі його статті:
“Стаття 18. Транспортне забезпечення зовнішньоекономічних зв’язків України
“Укрзалізниця”, залізниці та інші підприємства, установи і організації залізничного транспорту загального користування можуть виступати як суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності і здійснювати її на підставі чинного законодавства України і міжнародних договорів України.
Для забезпечення зовнішньоекономічних зв’язків України залізниці здійснюють міжнародні перевезення в прямому залізничному, прямому змішаному і непрямому міжнародному сполученнях.
Перевезення вантажів і пасажирів у прямому і непрямому міжнародному і прямому змішаному сполученнях регулюється чинним законодавством України і міжнародними договорами України.
Залізниці при міжнародних перевезеннях мають право на відшкодування витрат, пов’язаних з додатковими послугами, не передбаченими міжнародними договорами, за рахунок вантажовідправника і вантажоодержувача на підставі договорів.
Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, що поставляють продукцію на експорт з перевезенням її залізницями України, можуть відраховувати частину валютних коштів залізницям у рахунок провізної плати і на відшкодування витрат на додаткові послуги.
Обов’язковому продажу іноземної валюти і оподаткуванню коштів в іноземній валюті, одержаних залізницями за міжнародні перевезення, підлягають грошові кошти, що залишаються у залізниць після відрахувань іноземним залізницям, що беруть участь у цих перевезеннях.
Стаття 19. Розвиток інфраструктури залізниць щодо транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності України
Залізниці мають здійснювати розвиток інфраструктури транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України, підвищувати пропускну і переробну здатність прикордонних передавальних пунктів, приводити парк рухомого складу і контейнерів, що виходять на іноземну мережу залізниць, відповідно до міжнародних стандартів і вимог.
Стаття 20. Міжнародне співробітництво у галузі міжнародного транспорту
Здійснення співробітництва з організаціями залізничного транспорту іноземних держав, правовий захист з питань залізничного транспорту України у відповідних міжнародних організаціях залізничного транспорту загального користування покладаються на “Укрзалізницю””.
Закон України “Про транспорт” від 10 листопада 1994 р. практично не містить згадок про іноземний елемент. Лише у ст. 21 “Єдина транспортна система України” зазначається, що ця система повинна “забезпечувати зовнішньоекономічні зв’язки України”.
Відповідно до ст. 42 “Водокористувачі” Водного кодексу України від 6 червня 1995 р. “водокористувачами в Україні можуть бути… іноземні юридичні і фізичні особи, які здійснюють забір води з водних об’єктів, скидають у них зворотні води або користуються водними об’єктами”.
Згідно зі ст. 48 цього Кодексу судноплавство не вважається спеціальним видом водокористування, оскільки не пов’язане із забором води з водних об’єктів. На спеціальне водокористування потрібний дозвіл.
Закон України “Про транзит вантажів” невеликий за обсягом і має таку структуру:
Стаття 1 Визначення термінів.
Стаття 2 Законодавство про транзит вантажів.
Стаття 3 Свобода транзиту вантажу.
Стаття 4 Маршрут та способи транзиту вантажів.
Стаття 5 Транзитні вантажі.
Стаття 6  Документація транзиту вантажів.
Стаття 7 Транзитні послуги (роботи).
Стаття 8 Тарифи і розрахунки при транзиті вантажів.
Стаття 9 Контроль транзитних вантажів.
Регулювання та координація діяльності в сфері транзиту вантажів. Відповідальність за порушення законодавства про транзит вантажів. Прикінцеві положення.
Розглянемо окремі статті зазначеного Закону.
Стаття 4 сформульована так: “Транзит вантажів здійснюється відповідними автомобільними, залізничними, водними та повітряними шляхами сполучення, що пролягають через пункти пропуску через державний кордон України, визначені Кабінетом Міністрів, з урахуванням принципу свободи транзиту та вимог міжнародних договорів України.
Транзит вантажів може здійснюватися у прямому або змішаному (комбінованому) сполученні. У прямому сполученні транзит вантажів передбачає їх транспортування одним видом транспорту без перевантаження на інший. У змішаному сполученні транзит вантажів може бути пов’язаний з їх перевантаженням з одного виду транспорту на інший, переробкою, сортуванням, пакуванням, обмірюванням, накопиченням, формуванням або подрібненням партій транзитного вантажу, тимчасовим зберіганням тощо. Такі операції здійснюються в зонах митного контролю виключно за вибором вантажовласника (уповноваженої ним особи).
Транзит вантажів у прямому сполученні передбачає їх перевезення за єдиними транспортним документом протягом усього шляху слідування”.
У ст. 5 зазначається:
“Транзитними вантажами є насипні, наливні, навалочні, штучні, тарно-штучні товари, вантажобагаж, що прийняті до перевезення згідно з договором (контрактом). Такі вантажі, а також транспортні засоби транзиту і контейнери вважаються прохідними через територію України у разі, якщо проходження цих вантажів з перевантаженням, складуванням, подрібненням на партії, зміною транспортного засобу транзиту чи без таких операцій є частиною повного маршруту перевезення, що розпочинається і закінчується за межами території України”.
Про транзитну документацію йдеться у п. 1 ст. 6:
“Транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна товарна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна СМГС, коносамент (Bill of Lading). Крім того, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Іnvoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR). При декларуванні транзитних вантажів згідно з митним законодавством України до митних органів подається вантажна митна декларація (ВМД)…”
У ст. 7 зазначено:
“Транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту. Договори (контракти) про надання (виконання) транзитних послуг (робіт) укладаються як резидентами і нерезидентами, так і між самими резидентами і нерезидентами, які вільно обирають комплекс транзитних послуг (робіт), їх надавачів (виконавців), а також засоби транзиту залежно від умов перевезень”.
У ст. 1 “Визначення термінів” Закону України “Про перевезення небезпечних вантажів” від 6 квітня 2000 р. зафіксовано:
“Міжнародне перевезення небезпечних вантажів з території України на територію іноземної держави, з території іноземної держави на територію України; транзитом через територію України”.
Стаття 25 “Міжнародні перевезення небезпечних вантажів і міжнародне співробітництво у сфері перевезень небезпечних вантажів” зазначеного Закону сформульована так: “Міжнародні перевезення небезпечних вантажів здійснюються відповідно до цього Закону та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України встановлюються інші правила перевезення небезпечних вантажів, ніж передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері перевезення небезпечних вантажів відповідно до норм міжнародного права.
Транзит небезпечних вантажів через територію України здійснюється виключно у прямому сполученні одним видом транспорту без перевантаження на інший”.
У п. 1 наказу Міністерства транспорту України від 11 травня 1998 р. № 182 зазначалося:
“Встановити, що вартість проїзду іноземних громадян визначається згідно з діючими тарифами на перевезення пасажирів і багажу залізничним транспортом у внутрішньодержавному сполученні, затвердженими відповідно до чинного законодавства”.
На мові міжнародного приватного права таке формулювання означає, що іноземці отримали національний режим, тобто вартість проїзду іноземця-пасажира та перевезення його багажу встановлюється на такому самому рівні, як і для громадян України та їх багажу. До цього наказу в Україні діяли правила, згідно з якими іноземці за послуги залізниць України платили більше, ніж українці. Отже, спостерігалася така сама ситуація, як і з готелями: за ті самі номери іноземці сплачували у кілька разів більше, ніж громадяни України.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Міжнародне приватне право (Дахно І.І.)