Головна Головна -> Підручники -> Підручник Міжнародне приватне право (Дахно І.І.) скачати онлайн-> Розділ 11. Міжнародні розрахунки 11.1. Джерела права

Розділ 11. Міжнародні розрахунки 11.1. Джерела права


Зовнішньоекономічні зв’язки неможливі без виконання міжнародних розрахунків. За радянських часів, коли існувала державна монополія на зовнішню торгівлю, розрахунки з соціалістичними країнами здійснювалися за допомогою клірингу. Для розрахунків з фірмами капіталістичних країн залучали документарний акредитив. Існують такі основні форми міжнародних комерційних розрахунків:
– акредитив;
– інкасо товарних документів;
– банківський переказ.
У міжнародних контрактах часто міститься “валютне застереження”. У ньому йдеться про те, що при зміні курсу валюти платежу сума платежу переглядається пропорційно до зниження чи збільшення курсу валюти. Зустрічаються одно- і двосторонні застереження (відповідно страхування ризику продавця або покупця; страхування ризику і покупця, і продавця). Опосередковано валютне застереження використовують тоді, коли валюта ціни товару і валюта платежу не збігаються. Пряме валютне застереження застосовують, коли зазначені валюти однакові. Застереження називають за назвою валюти — “доларовим”, “стерлінговим” тощо. Мультивалютне застереження означає, що ціна товару і сума платежу, виражені в якійсь валюті, прив’язуються до кошика валют. “Закон валюти боргу” часто використовують як колізійну прив’язку.
Міжнародне торговельне право у сфері міжнародних розрахунків користується такими актами:
Кредитні розрахунки
1. Типовий закон Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (UNCITRAL, ЮНСІТРАЛ) про міжнародні кредитні перекази. Затверджений на 25-й сесії ЮНСІТРАЛ 14 травня 1992 р. Відомий як документ А/CN.9/XXVCRP.1/Add/13.
2. Керівництво Міжнародної торговельної палати щодо міжнародного міжбанківського переказу коштів і компенсації (публікація Міжнародної торговельної палати, м. Париж, 1990 р.).
3. Правове керівництво ЮНСІТРАЛ про електронний переказ коштів (1987 р.).
Акредитив
1. Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів. Підготовлені Міжнародною торговельною палатою. Перша редакція Правил була опублікована в 1933 р., а наступні — у 1953, 1962, 1974, 1983 і 1993 р. Остання редакція відома також як “Публікація Міжнародної торговельної палати № 500”.
Міжнародна торговельна палата є міжнародною громадською, а не міждержавною організацією, тому названий документ має рекомендаційний характер і не має статусу міжнародного договору. Проте цей документ у межах звичаю можна розглядати як джерело міжнародного приватного права.
2. Керівні зауваження до стандартних форм документарного акредитиву. Документ Міжнародної торговельної палати № 416.
3. Стандартні заявки на документарний акредитив та керівні зауваження для заявників на акредитив. Документ Міжнародної торговельної палати № 416 “А”.
Інкасо
Уніфіковані правила з інкасо (редакція 1995 р.). Набрали чинності 1 січня 1996 р. Документ Міжнародної торговельної палати № 522. Попереднім документом вважаються Міжнародні правила з інкасо (редакція 1978 р.). Набрали чинності з 1 січня 1979 р. Публікація Міжнародної торговельної палати № 322.
Банківські гарантії
Уніфіковані правила з договірних гарантій. Опубліковані в 1978 р., документ Міжнародної торговельної палати № 325.
Примірні зразки для випуску договірних гарантій. Опубліковані в 1983 р., документ Міжнародної торговельної палати № 406.
Уніфіковані правила для гарантій за першою вимогою. Опубліковані в 1991 р., документ Міжнародної торговельної палати № 458.
Примірні зразки для випуску гарантій за першою вимогою. Опубліковані в 1991 р., документ Міжнародної торговельної палати № 503.
Банківські гарантії у міжнародній торгівлі. Документ Міжнародної торговельної палати № 547.
Векселі
Конвенція ООН про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі (United Nations Convention on International Bills of Exchange and International Promisory Notes). Відома ще як “Нью-Йоркська конвенція” за місцем укладення 9 грудня 1988 р. Конвенцію розробила UNCITRAL.
1. Конвенція, що має за мету вирішення деяких колізій законів про переказні і прості векселі. Укладена у Женеві 7 червня 1930 р.
2. Конвенція про уніфікований закон з переказних і простих векселів. Укладена у Женеві 7 червня 1930 р.
3. Верховна Рада України законами від 6 липня 1999 р. відповідно № 827-XIV і 826-XIV приєднала Україну до зазначених вище двох Женевських конвенцій.
4. Конвенція про гербовий збір щодо простих і переказних векселів. Укладена у Женеві 7 червня 1930 р. Зазначені Женевські конвенції 1930 р. відомі як “вексельні”. Вони були прийняті під егідою Ліги Націй.
5. “Переказний вексель” (2-ге вид.). Документ Міжнародної торговельної палати № 531.
Чеки
1. Конвенція, що має за мету вирішення деяких колізій законів про чеки. Укладена у Женеві 19 березня 1931 р.
2. Конвенція про уніфікований закон про чеки. Укладена у Женеві 19 березня 1931 р.
3. Конвенція про гербовий збір щодо чеків. Укладена у Женеві 19 березня 1931 р.
4. Конвенція про міжнародні чеки. Укладена у рамках UNCITRAL у 1988 р.
Внутрішнє законодавство України
Іноземну валюту на території України справедливо можна розглядати як один з видів (форм) іноземного елемента, а саме як об’єкт. Іноземна валюта перебуває в Україні у чужому для неї правовому полі. З погляду вітчизняного правопорядку іноземна валюта є для нього чужа. Отже, зазначені валюта і поле взаємно чужі. Співвідношення між гривнею та іноземною валютою визначає валютний курс.
Оскільки за радянських часів фізичні та юридичні особи в Україні не вступали у валютні обмінні операції, а також в інші операції з іноземною валютою, то і в підручниках з міжнародного приватного права не розглядалася іноземна валюта у контексті вітчизняного правового поля. З метою усунення такого ігнорування і виявлення відображення цього питання в законодавстві перелік джерел цієї теми містить підбірку нормативно-правових актів, що стосуються іноземної валюти на теренах України.
Серед вітчизняних джерел права у зв’язку з розглядуваною темою слід зазначити такі:
1. Закон України “Про банки і банківську діяльність”. Прийнятий Верховною Радою Української РСР 20 березня 1991 р. № 873-ХІІ.
2. Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. Прийнятий Верховною Радою України 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР. Закон спрямовувався на те, щоб валютна виручка не осідала за кордоном, а негайно зараховувалася на валютні рахунки резидентів в уповноважених банках України. Ефективність дії цього Закону не коментуватимемо.
3. Указ Президента України “Про заходи з упорядкування розрахунків за договорами, що укладаються суб’єктами підприємницької діяльності України” від 4 листопада 1994 р. № 566/94.
Згідно з п. 1 Указу розрахунки за зовнішньоекономічними договорами необхідно виконувати відповідно до названих “Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів” та “Уніфікованих правил з інкасо”. Пункт 5 Указу зобов’язував Кабінет Міністрів протягом двох тижнів опублікувати ці Правила в газеті “Урядовий кур’єр”.
Відповідно до п. 6 Указу Кабінет Міністрів України повинен був протягом місяця разом з Національним банком України затвердити “Положення про типові платіжні умови зовнішньоекономічних контрактів” та “Положення про захисні застереження до договорів, що передбачають розрахунки в іноземній валюті”.
4. Порядок переміщення валюти через митний кордон України. Затверджений наказом Національного банку України та Митного комітету України від 14 березня 1993 р.
5. Інструкція про безготівкові розрахунки в господарському обороті України (Інструкція № 7). Затверджена постановою Правління Національного банку України від 2 серпня 1996 р. № 204.
6. Порядок застосування іноземної валюти у страховій діяльності. Затверджений постановою Правління Національного банку України від 23 вересня 1996 р. № 245 (дод. 7), реєстраційний № 39.
7. Порядок надання уповноваженим банкам індивідуальних ліцензій на вивезення банкнот іноземних держав і спеціальних дозволів на ввезення банкнот іноземних держав та бланків чеків. Затверджений постановою Правління Національного банку України від 9 липня 1997 р. № 227.
8. Класифікатор іноземних валют. Затверджений постановою Правління Національного банку України від 4 лютого 1998 р. № 34 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 7).
9. Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях. Затверджене постановою Правління Національного банку України від 26 березня 1998 р. № 118 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 15).
10. Правила використання готівкової іноземної валюти на території України. Затверджені постановою Правління Національного банку України від 26 березня 1998 р. № 119 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 15).
11. Інструкція про порядок відкриття та функціонування кодових рахунків фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) у іноземній та національній валюті України. Затверджена постановою Правління Національного банку України від 9 листопада 1998 р. № 469 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 47).
12. Положення про міжбанківські розрахунки за операціями, що здійснюються із застосуванням банківських платіжних карток міжнародної платіжної системи Visa International. Затверджене постановою Правління Національного банку України від 20 листопада 1998 р. № 490 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 50).
13. Положення про управління ризиками і формування та використання страхових фондів для забезпечення проведення міжбанківських розрахунків за операції, що здійснюються із застосуванням банківських карток міжнародної платіжної системи Visa International. Затверджене постановою Правління Національного банку України від 20 листопада 1998 р. № 490 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 50).
14. Положення про виконання міжбанківських розрахунків через розрахунковий банк за операції, що здійснюються із застосуванням банківських платіжних карток міжнародної платіжної системи Visa International. Затверджене постановою Правління Національного банку України від 20 листопада 1998 р. № 490 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 50).
15. Правила бухгалтерського обліку уповноваженими банками України обмінних операцій в іноземній валюті та банківських металах. Затверджені постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 1998 р. № 520 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 16 грудня 1998 р. № 520, у редакції постанови Правління Національного банку України від 7 грудня 2000 р. № 471). Зареєстровані у Міністерстві юстиції України 26 грудня 2000 р. за № 950/5171. Код нормативного акта 17485/2000 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 52).
16. Інструкція про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті. Затверджена постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 р. № 527 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 1).
17. Інструкція про порядок закриття діючих анонімних валютних рахунків фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) або трансформації цих рахунків у інші рахунки. Затверджена постановою Правління Національного банку України від 23 грудня 1998 р. № 540 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 52).
18. Тимчасові правила одержання валюти за переказами з-за кордону в євро та чеками у євро. Затверджені постановою Правління Національного банку України від 6 квітня 1999 р. № 174 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 17).
19. Положення про порядок надання індивідуальних ліцензій на право відкриття юридичними особами — резидентами України рахунків в іноземних банках. Затверджене постановою Правління Національного банку України від 5 травня 1999 р. № 221 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 20).
20. Положення про операції банків з векселями. Затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 травня 1999 р. № 258 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 25).
21. Постанова Правління Національного банку України “Про розрахунки між резидентами за векселями, вираженими в іноземній валюті” від 14 червня 1999 р. № 285 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 25).
22. Постанова Правління Національного банку України “Про врегулювання порядку здійснення іноземними інвесторами інвестицій в Україну” від 20 липня 1999 р. № 356 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 32).
23. Інструкція про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон. Затверджена постановою Правління Національного банку України від 16 березня 1999 р. № 122 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 17).
24. Порядок встановлення і використання офіційного обмінного курсу гривні до іноземних валют. Затверджений постановою Правління Національного банку України від 18 березня 1999 р. № 129 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 11).
25. Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України. Затверджені постановою Правління Національного банку України від 18 березня 1999 р. № 127 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 12).
26. Інструкція про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями. Затверджена постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 р. № 136 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 22).
27. Порядок розпорядження валютними цінностями (крім цінних паперів), дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, що переходять у власність держави. Затверджений постановою Правління Національного банку України від 31 березня 1999 р. № 153 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 18).
28. Інструкція про міжбанківські розрахунки в Україні. Затверджена постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 1999 р. № 621. Зареєстрована у Міністерстві юстиції України 27 січня 2000 р. за № 53/4274. Код нормативного акта 14218/2000 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 5).
29. Інструкція про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України. Затверджена постановою Правління Національного банку України від 12 липня 2000 р. № 283. Зареєстрована у Міністерстві юстиції України 28 липня 2000 р. за № 452/4673 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 31).
30. Положення про порядок надання фізичним особам — резидентам України індивідуальних ліцензій на відкриття рахунків за межами України та розміщення на них валютних цінностей. Затверджене постановою Правління Національного банку України від 2 листопада 2000 р. № 431. Зареєстроване у Міністерстві юстиції України 20 листопада 2000 р. за № 839/5060 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 5).
31. Положення про порядок надання індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу членами ІАТА та агентами авіапідприємств — членів ІАТА. Затверджене постановою Правління Національного банку України від 3 листопада 2000 р. № 435. Зареєстроване у Міністерстві юстиції України 20 листопада 2000 р. за № 840/5061 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 47).
32. Правила здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти. Затверджені постановою Правління Національного банку України від 17 січня 2001 р. № 18. Зареєстровані в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2001 р. за № 99/5290 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 6).
33. Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України. Затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2000 р. за № 520. Зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2001 р. за № 152/5343. Код нормативного акта 17893/2001 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 8).
Зазначений перелік не можна вважати вичерпним, а відповідне поле — стабільним. Зміни відбуваються так швидко, що за ними можна встежити лише за допомогою комп’ютеризованої бази даних.
Сподіваємося, що перелік виявиться корисним як з пізнавального, так і з практичного погляду. Зокрема, він може знадобитися для самостійної роботи. Особливо доречним є вивчення іноземної валюти у курсі “Міжнародне приватне право”, якщо вона не вивчається іншими дисциплінами.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Міжнародне приватне право (Дахно І.І.)