Головна Головна -> Підручники -> Підручник Міжнародне приватне право (Дахно І.І.) скачати онлайн-> 12.1.2. Законодавство СРСР

12.1.2. Законодавство СРСР


Протягом останнього періоду існування Радянського Союзу у сфері промислової власності були чинними такі основні нормативні акти:
– Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції. Затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 21 серпня 1973 р. № 584.
– Положення про промислові зразки. Затверджене наказом Державного комітету Ради Міністрів СРСР у справах винаходів і відкриттів від 8 червня 1981 р. № 539.
– Положення про товарні знаки. Затверджене наказом Державного комітету Ради Міністрів СРСР у справах винаходів і відкриттів від 8 січня 1974 р.
Зазначені акти містили дефініції відкриття, винаходу, промислового зразка, товарного знака.
“Відкриттям… визнається встановлення невідомих раніше закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, що об’єктивно існують, які вносять докорінні зміни у рівень пізнання”.
“Винаходом визнається нове і таке, якому притаманні суттєві відмінності, технічне рішення у будь-якій галузі народного господарства, соціально-культурного будівництва або оборони країни, що дає позитивний ефект”.
“Промисловим зразком визнається нове художньо-конструкторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, яке відповідає вимогам технічної естетики, придатне до здійснення промисловим способом і дає позитивний ефект”.
“Товарні знаки — це зареєстровані у встановленому порядку позначення, що слугують для відрізнення товарів певних підприємств від однорідних товарів інших підприємств. Товарні знаки можуть бути словесними, зображувальними, об’ємними та іншими”.
Корисна модель була невідома радянському законодавству.
Існувало також “Положення про правову охорону нових сортів рослин в СРСР”. Воно було затверджене наказом Міністерства сільського господарства СРСР від 13 серпня 1980 р. № 225. Новий сорт сільськогосподарської культури мав бути “константним і однорідним”. Поняття “сорт” поширювалося також на гібрид сільськогосподарської культури чи іншої вирощуваної рослини, нову батьківську форму (самозапилену лінію) — компонент нового гібриду сільськогосподарської культури, нову породу (лінію) та гібрид тутового шовкопряда.
Відповідно до зазначених актів було встановлено такі види охоронних документів:
– для відкриття — диплом;
– винаходу — авторське свідоцтво (author’s certificate) чи патент;
– промислового зразка — свідоцтво або патент;
– товарного знака (знака обслуговування) — свідоцтво (certificate);
– нового сорту — свідоцтво.
Авторське свідоцтво (свідоцтво) означало, що виключні права на відповідний винахід, промисловий зразок, новий сорт передавалися державі. Пріоритети на право авторства зберігалися за відповідним винахідником (дизайнером).
Свого часу Радянському Союзу довелося докласти чимало зусиль для того, щоб світова спільнота визнала авторське свідоцтво як документ, рівнозначний патенту.
Авторське свідоцтво — це форма охоронного документа, пристосована до соціалістичної командно-адміністративної економіки. Намагання перевести економіку на рейки ринкового розвитку зумовили необхідність прийняття Радянським Союзом у 1991 р. законодавства, згідно з яким подальше видання авторських свідоцтв припинялося. Власником відповідних винаходів і промислових зразків мала бути конкретна юридична або фізична особа, а не держава. Щоправда, передбачалося створення державного Фонду винаходів.
За часів колишнього СРСР правова охорона об’єктів промислової власності регулювалася законодавством федерального рівня. Цивільний кодекс Української РСР, прийнятий 18 липня 1963 р., містив розділ V “Право на відкриття” і розділ VI “Право на винахід, раціоналізаторську пропозицію і промисловий зразок”. Норми цих розділів були скороченою “калькою” чинних союзних нормативно-правових актів.
У ст. 1 Закону СРСР “Про винаходи в СРСР”, прийнятого 31 травня 1991 р., передбачалося, що об’єктами винаходів могли бути пристрій, спосіб, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин, а також застосування відомого раніше пристрою, способу, речовини, штаму за новим призначенням. Критеріями патентоспроможності були новизна, винахідницький рівень та промислова придатність.
Закон СРСР “Про промислові зразки” було прийнято 10 липня 1991 р. Промисловим зразком вважалося “художнє і художньо-конструкторське рішення”, що визначає зовнішній вигляд виробу. Промислові зразки можуть бути “об’ємними (моделі), площинними (малюнки) або комбінованими”.
Закон СРСР “Про товарні знаки і знаки обслуговування” від 3 липня 1991 р. фіксував: “Товарний знак і знак обслуговування — це позначення, здатні відповідно відрізняти товари і послуги певних юридичних осіб чи громадян від однорідних товарів і послуг інших юридичних осіб і громадян”.
Зазначеним законам СРСР не судилося набрати чинності, бо СРСР зник зі світової арени.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Міжнародне приватне право (Дахно І.І.)