Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економіка аграрних підприємств (Андрійчук В.Г.) скачати онлайн-> 15.4. Оцінка ефективності інвестицій за недисконтованими фінансово-економічними показниками

15.4. Оцінка ефективності інвестицій за недисконтованими фінансово-економічними показниками



У сучасній міжнародній практиці проекти, пов’язані з інвестиціями, оцінюють за методикою, що викладена в «Посібнику з підготовки промислових техніко-економічних досліджень», розробленому ООН (ЮНІДО). Цей посібник рекомендує послідовність і механізм розробки техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) інвестиційного проекту. Один з найважливіших розділів ТЕО — фінансово-економічна оцінка такого проекту. Це завершальний розділ, в якому передбачаються обсяг капіталовкладень, джерела їх фінансування, виробничі витрати, грошові потоки і фінансово-економічні показники проекту, на підставі яких робляться остаточні висновки про доцільність його здійснення.

Найширшого застосування в практиці оцінки інвестиційних проектів набули такі фінансово-економічні показники, як чиста поточна вартість, внутрішня норма окупності, максимальний грошовий відток, строк окупності капіталовкладень, норма прибутку, норма беззбитковості.

Зазначені показники умовно можна поділити на дві групи: недисконтовані (прості) й узагальнюючі (інтегральні). Недисконтовані — це показники, що розраховуються не за весь строк життя інвестицій (період повного обороту активної частини основних виробничих фондів), а лише на один рік на основі недисконтованих на фактор часу даних. До них відносять строк окупності і норму інвестиційного прибутку.

Строк окупності — це такий період (у роках), який необхідний для відшкодування капітальних вкладень інвестиційним прибутком (Іп), одержаним завдяки здійсненню цього проекту. Його визначають за формулою:

Іп = Пч +А, (15.3)

де Пч — чистий прибуток, що визначається як різниця між одержаним прибутком від реалізації продукції (послуг), виробленої завдяки проекту, і податком на прибуток та сплаченими процентами за кредит; А — амортизаційні відрахування на основні фонди, введені в дію в результаті реалізації проекту.

Розглянемо приклад розрахунку строку окупності капітало-вкладень обсягом 250 тис. грн (табл. 15.1).

Таблиця 15.1

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ СТРОКУ ОКУПНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

Роки Інвестиційний прибуток, тис. грн У тому числі Капітало-вкладення, тис. грн Баланс на кінець року, тис. грн
чистий прибуток амортизація
1-й 250 –250
2-й 60 40 20 –190
3-й 75 50 25 –115
4-й 85 60 25 –30
5-й 85 60 25 55

Як бачимо, капіталовкладення окупляться за чотири роки і чотири місяці. Інвестиційний проект є економічно вигідним, якщо строк окупності значно менший від строку служби активної частини основних виробничих фондів, а також менший від фактично досягнутого строку окупності капіталовкладень у даній галузі.

За умови, що від проекту одержують однакову суму прибутку щорічно, строк окупності можна було б визначити простішим способом, розділивши капіталовкладення на зазначену суму прибутку. Якби, скажімо, щорічний прибуток разом з амортизацією становив 73 тис. грн, строк окупності дорівнював би 4,4 роки (250 : 73 = 3,4 + 1 рік, коли прибутку не було).

Необхідно пам’ятати, що напрями виробничих капіталовкладень досить різноманітні. Це нерідко вимагає застосування нестандартних підходів для визначення додаткового ефекту від здійснення інвестицій, на основі якого можна було б розрахувати строк їх окупності. В підтвердження цього наведемо такий приклад. Підприємство поставило за мету побудувати типове секцій-не картоплесховище первісною вартістю 250 тис. грн і місткістю на 1000 т зберігання насіннєвої картоплі. Умови її зберігання в картоплесховищі значно сприятливіші, ніж на відкритій площадці в буртах. Отже, додатковий ефект від таких капіталовкладень виникає завдяки скороченню втрат картоплі. Для розрахунку цього ефекту потрібно знати відсоток втрат картоплі при зберіганні в буртах (скажімо, 18 %) і при зберіганні в картоплесховищі (5 %), а також повну собівартість тонни картоплі за цих способів зберігання, наприклад 200 і 231 грн відповідно. Тоді додатковий прибуток від зберігання картоплі в картоплесховищі (Пк) можна визначити за формулою:

Пк = (Чк2 • Ц – К3 • С2) – (Чк1 • Ц – К3 • С1),

де Чк1 і Чк2 — чистий вихід картоплі після завершення її зберігання відповідно за варіантом зберігання на відкритій площадці і в картоплесховищі. Щоб його розрахувати, спочатку потрібно визначити втрати картоплі за цих способів її зберігання множенням обсягу зберігання (1000 т) на відповідний відсоток втрат з наступним діленням результату на 100. Звідси чистий вихід картоплі після завершення строку зберігання дорівнюватиме різниці між закладеною картоплею на зберігання та її втратами при зберіганні; Ц — ціна реалізації 1 т картоплі; Кз — обсяг закладеної для зберігання картоплі (однаковий в обох варіантах — по 1000т); С1 і С2 — собівартість 1 т картоплі за вказаними варіантами. Якщо в цю формулу підставити фактичні дані, то одержимо додатковий прибуток. У нашому прикладі він дорівнює: Пк == (950 • 450 – 1000 • 231) – (820 • 450 – 1000 • 200) = 27 500 грн. При цьому Чк1 = 820 т, тому що 1000 • 0,18 = 180 т, 1000 – 180 = 820 т.

Звідси строк окупності картоплесховища за додатковим прибутком становитиме 9,1 року (250 000 : 27 500 = 9,10), а за інвестиційним прибутком з урахуванням того, що норма амортизації на картоплесховище становить 3,5 %, дорівнюватиме 6,9 року250 000 : (27 500 + )інвестиційним прибутком з урахуванням .

Переваги показника строку окупності капіталовкладень полягають у тому, що він простий для визначення і має чіткий економічний зміст. Проте цей показник не враховує динаміки зміни в часі цінності одержуваних доходів, а також не дає відповіді на питання про ефективність проекту після досягнення строку окупності капітало-вкладень. Тому його доцільно використовувати лише як допоміжний засіб для оцінки ступеня вигідності певного варіанта інвестицій.

Аналогічну роль відіграє і такий недисконтований показник, як норма інвестиційного прибутку. Вона може розраховуватися за кожний окремо взятий рік і в середньому за всі роки окупності капіталовкладень. Якщо інвестиційний прибуток за роками стабільний або коливається не істотно (в межах 3—5 %), норму інвестиційного прибутку можна визначати за один рік. В іншому разі, як це характерно для нашого прикладу, коли неможливо вибрати звичайний рік з «нормальною» величиною інвестиційного прибутку, виправдано визначати середньорічну норму цього прибутку як процентне відношення усередненого інвестиційного прибутку, одержаного за період окупності капіталовкладень, до їх величини. В нашому прикладі сума інвестиційного прибутку за означений період становить 305 тис. грн (10 + 60 + 75 + 85 + 85), а його середньорічна величина — 61 тис. грн. Звідси середньорічна норма інвестиційного прибутку дорівнюватиме (61:250) • 100 = 24,4 %.

Як бачимо, даний показник елімінує істотні коливання за роками інвестиційного прибутку, а тому дозволяє об’єктивніше судити про ефективність капіталовкладень у процесі порівняння рівня цього показника з фактично досягнутою на підприємствах галузі нормою прибутку (відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів) і процентною ставкою за довгостроковий кредит. Якщо середньорічна норма інвестиційного прибутку перевищує згадані показники, проект вважається ефективним. Проте слід мати на увазі, що для розглянутого показника характерні ті ж недоліки, що й для показника строку окупності капіталовкладень.

Важливо пам’ятати, що вихідні дані для розрахунку інвестиційного прибутку можуть бути не досить точними через невизначеність майбутнього. Як наслідок, інвестиційний прибуток також буде неточним. Адже в майбутньому періоді може змінитися кон’юнктура ринку на ресурси, які купує дане підприємство для функціонування нового проекту, а також попит і пропозиція на товари, що виробляються завдяки його реалізації. Це призведе до змін обсягу витрат на виробництво, обсягу продажу і рівня цін на продукцію, і нарешті, до зміни інвестиційного прибутку. З викладеного випливає, що, по-перше, необхідно ретельно підходити до обґрунтування обсягу продажу, грошової виручки від реалізації продукції, виробничих та інвестиційних витрат; по-друге, оцінити ступінь ризику при виконанні інвестиційного проекту в умовах ринкової невизначеності, яка має місце при прийнятті перспективних рішень. Ця невизначеність може бути посилена, крім згаданих причин, інфляційними процесами, змінами в технології, непередбаченим моральним старінням обладнання тощо.

Для оцінки ступеня ризику здійснення інвестиційного проекту розраховують норму беззбитковості (Нб):

норму беззбитковості

(15.4)

де норма беззбитковості — норма беззбитковості; постійні витрати— постійні витрати; вартість реалізованої продукції — вартість реалізованої продукції; обсяг змінних витрат — обсяг змінних витрат.

Економічний зміст показника Нб полягає в тому, що він указує, за якої частки обсягу реалізації продукції досягається беззбитковість виробництва. Якщо, скажімо, в нашому прикладі грошо-ва виручка від реалізації продукції становить 800 тис. грн, постійні витрати — 200 тис. грн, змінні витрати — 350 тис. грн, норма беззбитковості дорівнюватиме 44,44 %. Одержана відповідь означає, що проект буде беззбитковим, коли використовуватимуться лише 44,44 % його потужності, тобто буде вироблено і реалізовано продукції на суму тільки 355,5 тис. грн. Саме за такого обсягу продажу досягається нульовий прибуток. У цьому переконують такі розрахунки. Змінні витрати на 1 грн реалізованої продукції — 350 : 800 = 0,4375, а сума змінних витрат на обсяг реалізації 355,5 тис. становитиме 0,4375 • 355,5 = 155,5 тис. грн. Загальна сума постійних і змінних витрат на цей обсяг реалізації складає 155,5 + 200 = 355,5 тис. грн, тобто дорівнює обсягу продажу.

Інвестиційний проект вважається тим надійнішим, чим менша норма беззбитковості. Із збільшенням постійних і змінних витрат при стабільному обсязі продажу цей показник зростає, що робить проект не захищеним до зниження попиту на продукцію. Водночас зростання виробництва і реалізації продукції при стабільних постійних витратах і пропорційному підвищенні змінних витрат знижує норму беззбитковості, а отже, зменшує ступінь ризику підприємства в умовах ринкової невизначеності. Зрозуміло також, що цей показник буде знижуватися за умови підвищення ціни на продукцію за тих самих змінних витрат на одиницю продукції.

Переваги даного показника полягають у тому, що за його допомогою можна оцінити альтернативні інвестиційні проекти для розв’язання однієї і тієї ж господарської задачі, або один і той же проект за різних модифікацій технології виробництва, зміни обсягу продажу, проектної потужності, тобто факторів, що призводять до змін основних параметрів, за якими визначається норма беззбитковості. Наприклад, прогресивніші технології, як правило, забезпечують менші змінні витрати без істотного впливу на постійні витрати.

Щодо нашого прикладу, то даний інвестиційний проект є дуже надійним, оскільки навіть при збільшенні постійних витрат у 2 рази норма беззбитковості становитиме 88,9 %. За тих же постійних витрат проект працюватиме беззбитково, якщо змінні витрати зростуть у 1,7 раза — 200 : (800 – 1,7 • 350) • 100 = 97,6 %.

Аналіз норми беззбитковості доцільно доповнити даними про рентабельність продажу, яка визначається відношенням прибутку до вартості реалізованої продукції. В нашому випадку цей показник становить [800 – (200 + 350) : 800] • 100 = 31,25 % і свідчить про можливість регулювання рівнів ціни за незмінного обсягу продажу. Для цього проекту така можливість досить висока, оскільки проект буде беззбитковим, якщо ціна на продукцію буде знижена навіть на 31,25 %. Ця інформація є надто важливою, особливо на початковій стадії роботи проекту, коли існує висока конкуренція і підприємство ставить за мету проникнути зі своїм товаром на ринок і завоювати в ньому свою «нішу».








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економіка аграрних підприємств (Андрійчук В.Г.)