Головна Головна -> Підручники -> Підручник Аграрне право України (Погрібний О.О.) скачати онлайн-> § 4. Членство в сільськогосподарських кооперативах

§ 4. Членство в сільськогосподарських кооперативах



Правові засади членства сільськогосподарських кооперативах встановлені Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію”. Підкреслюючи важливість правового інституту членства у кооперативі, законодавці присвятили йому окремий розділ — III.
Членом сільськогосподарського кооперативу може бути фізична або юридична особа, яка:
1) зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом кооперативу;
2) визнає принципи й цілі кооперативу;
3) визнає статут кооперативу і дотримується його вимог;
4) має право ухвального голосу;
5) користується послугами кооперативу.
Членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фізичні особи, а членами обслуговуючого кооперативу — як фізичні, так і юридичні особи.
Новим у кооперативному законодавстві є запровадження інституту асоційованого членства в сільськогосподарському кооперативі, в який може вступати фізична чи юридична особа, що зробила пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу.
Членство в сільськогосподарському кооперативі, особливо у виробничому, є тією відмітною ознакою, яка відрізняє його від інших форм господарювання в сільському господарстві. Воно організаційно пов’язує громадян, які добровільно об’єдналися в кооператив для виконання певних спільних завдань. Членство є характерною ознакою й фермерських господарств, однак членами останніх можуть бути тільки родичі, що вказує на сімейно-трудовий характер такого об’єднання.
Вступ у члени кооперативу ґрунтується на принципі добровільності, юридично закріпленому в п.1 ст. 9 Закону “Про сільськогосподарську кооперацію”: він означає відсутність будь-якого примусу під час вступу в члени кооперативу. Членом кооперативу може стати тільки той, хто має таке бажання і висловить його.
Законом встановлено вимоги, яким повинні відповідати особи, що бажають організувати або стати членами вже діючого кооперативу, їх можна поділити на об’єктивні (досягнення встановленого законом віку (для фізичних осіб), необхідного для вступу у члени кооперативу; здатність брати участь у здійсненні цілей і завдань кооперативу) і суб’єктивні (бажання брати особисту участь у діяльності кооперативу, користування його послугами, формування його фондів).
Волевиявлення громадянином бажання стати членом кооперативу оформляється письмово (подачею заяви). Має місце й волевиявлення кооперативу — на його загальних зборах ухвалюють письмове рішення про прийняття громадянина в члени кооперативу. Отже, членство в кооперативі виникає як наслідок волевиявлення двох сторін — кооперативу та громадянина. Причому прийняття громадянина в члени кооперативу як юридичний факт має для кооперативу не менш важливе значення, ніж для самого громадянина: адже так формується склад кооперативу.
Закон “Про сільськогосподарську кооперацію”, визначаючи основні вимоги до фізичних осіб — членів сільськогосподарського кооперативу (досягнення 16-річного віку, бажання брати участь у діяльності кооперативу), разом з тим не встановлює жодних обмежень на вступ до сільськогосподарську кооперативу.
До статутів окремих сільськогосподарських кооперативів можуть бути внесені обмеження на вступ до кооперативу осіб лише певної професії. Якщо кооператив є фаховим (наприклад, з агрохімічного чи зооветеринарного обслуговування господарств), то цілком логічно, що до нього можуть вступати тільки особи певного фаху (агрономи чи ветеринари). Звичайно, членами фахових кооперативів можуть бути й представники інших професій (наприклад, бухгалтери), проте їх кількість має бути обмежена.
Фізичні або юридичні особи можуть бути членами кількох обслуговуючих кооперативів, різних за напрямами діяльності. Обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи можуть обслуговувати різні сфери діяльності товаровиробника. Жодного обмеження на членство в кількох кооперативах одночасно законодавство не має.
Щоб вступити до кооперативу, фізична чи юридична особа по-‘ винна подати заяву чи клопотання в його правління, рішення якого підлягає затвердженню загальними зборами. І лише з моменту позитивного вирішення цього питання загальними зборами кандидат у члени кооперативу вважається прийнятим. Порядок прийняття рішень загальними зборами в такому разі має бути закріплений у статуті кооперативу. Член кооперативу робить вступний і пайовий внески в порядку, визначеному статутом кооперативу.
Обов’язковою умовою членства у виробничому сільськогосподарському кооперативі є участь у його діяльності особистою працею, оскільки кооператив є насамперед об’єднанням осіб, а не капіталів. Членство в кооперативі не переходить до спадкоємців. Щоб стати членами кооперативу, особи повинні в установленому порядку бути прийнятими до його членів.
Членство в сільськогосподарському кооперативі є підставою для набуття статутних прав та обов’язків.
Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” значно розширив обсяг прав членів кооперативів: покладав на них додаткові обов’язки, які випливають із специфіки кооперативної організації праці.
Крім того, члени сільськогосподарських виробничих кооперативів мають додатково окремі права та обов’язки, пов’язані зі специфікою сільськогосподарського виробництва (право на земельну частку в разі виходу із сільськогосподарського кооперативу для створення фермерського господарства, обов’язок ефективно використовувати та охороняти землі тощо).
Права та обов’язки членів сільськогосподарських кооперативів поділяються на:
1) конституційні й інші загальні права та обов’язки, які поширюються на всіх громадян України;
2) ті, що зумовлені специфікою кооперативної організації праці;
3) ті, що зумовлені специфікою сільськогосподарського виробництва (в основному — використанням земель сільськогосподарського призначення).
Статутні права та обов’язки членів кооперативу також класифікують за об’єктом: земельні, трудові, майнові, управлінські.
Їх також поділяють на особисті та майнові права та обов’язки. Особистими є ті, які невіддільні від особи конкретного члена кооперативу, їх реалізація не може бути передана іншій особі. Особисті права та обов’язки випливають із самої природи кооперативу. До них слід віднести право брати участь у діяльності кооперативу та управлінні його справами, обирати й бути обраним до органів управління кооперативу, ревізійної комісії, вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів і службових осіб.
До майнових прав належить право одержувати частку доходу на пай (додатковий пай); одержувати кооперативні виплати; користуватися майном кооперативу, пільгами й перевагами, передбачених для його членів; право на одержання пайового внеску у випадках і порядку, передбаченими законодавством і статутом кооперативу тощо. Усі ці права випливають із кооперативної природи суспільних відносин.
У Законі України “Про сільськогосподарську кооперацію” права та обов’язки членів кооперативу поділяються на основні та додаткові. Основними є ті з них, які встановлені Законом. До них належать: право на участь в управлінні справами кооперативу; право голосу на загальних зборах кооперативу; право обирати та бути обраним до органів управління кооперативом; право користування послугами кооперативу; право на одержання кооперативних виплат; на одержання частки доходу на пай (додатковий пай); на одержання паю в разі виходу з кооперативу в порядку і термін, визначені його статутом. Основними обов’язками членів кооперативу є дотримання статуту та виконання рішень загальних зборів і правління об’єднання.
Додаткові права та обов’язки можуть бути передбачені статутом кооперативу. До них належать передусім ті, що пов’язані з трудовою діяльністю в цій організації.
Крім уже згаданих прав, якими користуються члени всіх видів кооперативів, окремими специфічними правами наділені члени виробничих кооперативів. Вони пов’язані із трудовою діяльністю у виробничих кооперативах, і їх надання має на меті забезпечити членам кооперативів певний рівень соціального захисту. Це — право на одержання роботи в кооперативі, в тому числі право на вибір професії і роду занять відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти з урахуванням потреб кооперативу; право на відпочинок; на соціальне страхування й соціальне забезпечення; право на культурно-побутове обслуговування й задоволення інших потреб у порядку, встановленому загальними зборами членів кооперативу.
Рівність прав тягне за собою і рівність обов’язків членів кооперативу. Як і права, обов’язки є особисті й майнові. До особистих належать обов’язок брати участь в управлінні справами кооперативу, додержуватись статуту кооперативу й виконувати рішення загальних зборів і виборних органів управління й контролю кооперативу. Особисті обов’язки, як і особисті права, випливають із принципу самоуправління кооперативом і однакові для членів усіх видів сільськогосподарських кооперативів.
Однаковими є й майнові обов’язки членів кооперативу. Насамперед, член кооперативу зобов’язаний особистою працею брати участь у діяльності виробничого кооперативу, а члени обслуговуючих кооперативів — виконувати зобов’язання, пов’язані з участю в операціях кооперативу. Саме цим кооператив відрізняється від господарських товариств. Член кооперативу не має права передоручати будь-кому особисту участь у діяльності кооперативу. Членство не переходить у спадщину.
Члени кооперативу зобов’язані брати участь у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу в обсязі, що становить більшу частину від річного обороту його діяльності.
До майнових належить також обов’язок виконувати свої зобов’язання перед кооперативом, пов’язані з трудовою і майновою участю в його діяльності, берегти і зміцнювати кооперативну власність.
Важливим нововведенням Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” є допущення у кооперативах усіх видів асоційованого членства. Відповідно до п. 1 ст. 12 цього Закону, асоційованими членами можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнають статут кооперативу та зробили пайовий внесок у його створення та розвиток. Вони мають право дорадчого голосу, а також на отримання частки доходу на свій пай.
Асоційоване членство дає змогу кооперативу збільшувати свої фонди, без зростання його кількісного складу. Особливо важливим є положення п. 5 ст. 12 Закону положення, згідно з яким у разі ліквідації кооперативу його асоційовані члени мають першочергове право на отримання свого майнового внеску та відповідних часток доходу і повернення своїх земельних ділянок у натурі (на місцевості).
Асоційоване членство в кооперативі є взаємовигідним: кооператив, не збільшуючись кількісно, має змогу залучати додаткові кошт ти; асоційовані члени можуть користуватися послугами кооперативу за невисокими цінами.
Членство в сільськогосподарському кооперативі може бути припинено внаслідок добровільного виходу з кооперативу або виключення з його членів. І в першому, і в другому випадках припиняються членські відносини особи з кооперативом. Крім того, такі відносини в кооперативах припиняються в разі припинення існування суб’єкта членських відносин. Це може бути смерть громадянина або ліквідація юридичної особи, яка була членом кооперативу, чи самого кооперативу.
Членські відносини можуть бути припинені з ініціативи кожного окремого члена кооперативу. Поряд із правом добровільного вступу до кооперативу закон гарантує і право добровільного виходу з кооперативу. Член кооперативу, який вирішив вийти з нього, не зобов’язаний мотивувати свого вчинку. Закон не регламентує процедури добровільного виходу з кооперативу. Водночас вона має бути докладно викладена в статуті кожного кооперативу: строк попередження про вихід, порядок розрахунків тощо. Особливо слід врегулювати порядок розрахунків, вирішення інших питань майнового характеру. Звичайно, провадити розрахунки треба відразу ж після припинення членських відносин. Проте в сільськогосподарських кооперативах, особливо у виробничих, не завжди є така можливість. Це пов’язано в основному із сезонним характером сільськогосподарського виробництва. Інколи вимога тієї чи іншої особи про негайний розрахунок може негативно позначитися на майновому стані кооперативу (наприклад, напередодні посівної кампанії). Тому визначення у статутах кооперативів строків розрахунків, зокрема повернення пайових внесків особам, які виходять з кооперативу, є обов’язковим.
Своє волевиявлення про вихід з кооперативу член кооперативу повинен засвідчити поданням заяви до.правління кооперативу (або його голові). Якщо заяви немає, а має місце фактичне припинення членських відносин, наприклад, переїзд в іншу місцевість без подачі заяви про вихід із членів кооперативу, то в статуті також потрібно зазначити строк, коли саме членські відносини з таким членом кооперативу, що фактично вибув, припиняються.
Членські відносини можуть бути припинені також виключенням із кооперативу. Таке виключення може бути лише крайнім заходом відповідно до умов та порядку, визначених статутом кооперативу. Прийняття такого рішення є виключно компетенцією загальних зборів (хоча очевидно, що готує його правління, а загальні збори, по суті, лише затверджують його чи ні). Закон “Про сільськогосподарську кооперацію”, сучасне законодавство України не Містить переліку підстав, за якими члена кооперативу може бути виключено з нього. Такі підстави мають бути передбачені в статуті кожного конкретного кооперативу.
Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду. Членство в сільськогосподарському кооперативі припиняється також у разі припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу, реорганізації та ліквідації кооперативу, втрати членом кооперативу — юридичною особою — свого статусу.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Аграрне право України (Погрібний О.О.)