Головна Головна -> Підручники -> Підручник Організаційно-правові основи біржової діяльності (Берлач) скачати онлайн-> Розділ 1 ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТІВ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ 1.1. ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК БІРЖОВИХ СТРУКТУР

Розділ 1 ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТІВ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ 1.1. ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК БІРЖОВИХ СТРУКТУР


Етимологічне поняття біржа походить від грецького byrza (сумка, гаманець), німецького borse і голландського blurs за місцем її першої появи в XV ст. в м.Брюгге (Нідерланди), а також від фламандського купецького прізвища Van der Burse, біля будинку в м. Брюгге, де відбувалися збори купців і банкірів з різних країн для обміну торговою інформацією, купівлі іноземних векселів й інших торгових операцій без пред’явлення конкретного предмета купівлі-продажу. Три шкіряні мішки (гаманці) були зображені на родовому гербі, який був прикріплений на воротах будинку Ван дер Бюржей. Назва “біржа” прижилось і розповсюдилось по всій континентальній Європі. Лише Англія, а потім й інші англомовні країни назвали і досі іменують торговий інститут Stosk Exchange.
Традиційно слово “біржа” вживається для позначення трьох понять: збори, де в одному місці продають і купують; місце, де проводяться такі збори; сукупність угод, що укладаються при цьому. Якщо поєднати все назване, вийде, що біржа – це певним чином організований ринок. Особливість його в тому, що він завжди оптовий, а предметом торгівлі є замінимі цінності із заздалегідь певними характеристиками, які відсутні в місці продажу: сировина і готова продукція, цінні папери, послуги, робоча сила і т.д. Для біржового ринку характерне також те, що ділові угоди тут завжди укладаються публічно, у заздалегідь встановлений час і в певному місці, що дає змогу всім бажаючим взяти участь у таких торгах.
Біржа – старий торговий інститут, її виникнення іноді пов’язують також з давньоримськими collegine mercantorium (збори, де торгують). Однак, якщо ці збори, де торгували, і були прототипом біржі, то досить віддаленим. Справжня біржова організація могла виникнути лише з розвитком торгівлі, зародженням великих торгових центрів, появою численного купецького стану. Час виникнення у Західній Європі організацій купецтва, близьких за своїми функціями до бірж, – XII- XIII ст. Саме в цей період середньовічна торгівля набуває достовірно міжнародного характеру. Найбільшими її центрами стають міста Північної Італії, Південної Франції, Фландрії. В умовах, коли сполучення між містами були ускладнені, а мандрівників, тим паче купців, чекали численні небезпеки, величезне значення в розподілі товарних потоків відігравали ярмарки. Саме з розвитком ярмарків тісно пов’язане виникнення численних фінансових і торгових інститутів, в тому числі і бірж.
На ринках торгівля велася регулярно, але на відміну від біржі товар продавався реальний, а покупці одночасно були і споживачами товару. Однак на ярмарках реальний товар не був присутнім, торгівля велася за зразками, оптовими партіями, і товар придбавали торгові посередники. Крім того, ярмарки організовувалися лише декілька разів на рік. Як правило, ринок сприяв торговому обороту обмеженої кількості районів, а ярмарок – розвитку міжнародного торгового обороту.
Надалі, з розвитком промисловості, виникла необхідність у постійному оптовому ринку, який поєднував між собою господарські області (регіони), що розвивалися. Такий ринок склався в XVI ст. у ході розвитку торгівлі між Іспанією і Нідерландами у формі біржі.
Перші класичні біржі виникли в Італії (Венеція, Генуя, Флоренція), де на основі міжнародної мануфактури зростала зовнішня торгівля, а також у великих торгових містах інших країн. Першою міжнародною біржею, яка відповідала новому рівню розвитку продуктивних сил, вважається біржа в Антверпені, де здійснювалися операції з цінними паперами (купівлею-продажем боргових зобов’язань урядів Голландії, Англії, Португалії, Іспанії і Франції). Із захопленням і пограбуванням Іспанією Антверпена та припиненням платежів за позичками іспанськими і французькими королями, Антверпенська біржа до кінця XVI ст. прийшла в занепад. За зразком Антверпенської біржі були створені Ліонська (1545), Лондонська Королівська (1566) й інші біржі, які були в основному товарними і валютними (вексельними). У 1602 році була організована Амстердамська біржа, що відігравала в XVII ст. головну роль у міжнародній торгівлі, на ній вперше предметом біржових угод стали щойно випущені акції перших акціонерних компаній.
На них почали котируватися не тільки облігації державних позик, але й акції Голландської і Британської Ост-Індської, а пізніше і Вест-Індської торгової компанії, а також виникла торгівля колоніальними товарами. У XVIII ст. на Амстердамській біржі котирувалися цінні папери 44 найменувань (акції та облігації).
Амстердамська біржа була універсальною. Тут відбувалася торгівля хлібом, сіллю, рибою, прянощами, лісом, грошима, облігаціями, акціями та іншими товарами. В той час остаточно визначилося поняття біржової гри: на підвищення, коли купувалися акції з метою збуту їх через деякий час за більш високою ціною, і на пониження, коли акції продавалися з розрахунку на їх майбутню купівлю за нижчою ціною. Розвиток строкових операцій поступово сформував певні біржові звичаї компенсаційних операцій: виконання всіх строкових операціях призначалося на заздалегідь встановлені дні, що давало змогу при незначній кількості готівки, яка була в обігу, значно розширити оборот біржової торгівлі. Безліч відвідувачів, які прагнули швидкого збагачення, спонукали до того, що організатори біржі в Амстердамі у XVII ст. спорудили першу в історії спеціальну будівлю для біржі. Таким чином, з’явився атрибут сучасної біржі – біржовий зал.
До кінця XVII – початку XVIII ст. естафету нідерландських бірж підхопила Лондонська біржа, яка виникла у 1570 p., розквіт якої пов’язаний із заснуванням знаменитої торгової Компанії Південних морів. Успішна діяльність цієї компанії викликала справжню акціонерну лихоманку, так зване грюндерство (“засновництво”): виникали і знаходили численних передплатників акціонерні товариства на зразок товариства для винаходу вічного двигуна, для торгівлі “деякими товарами” і т.п. Засновники таких товариств з часом зникали, прихопивши, зрозуміло, гроші вкладників, що не заважало успішній діяльності інших шахраїв. Це викликало активну законодавчу діяльність і появу акціонерного законодавства, спрямованого переважно на захист інтересів акціонерів.
Одним із результатів боротьби з грюндерством і біржовою спекуляцією акціями, яка не контролювалася, була реорганізація Лондонської біржі. Вона реформувалася в закриту корпорацію, доступну лише для незначної кількості солідних комерсантів.
Схожі обставини передували організаційній перебудові біржової діяльності і на найбільшій біржі XVIII -XIX ст. – Паризькій. Після краху грандіозної афери, пов’язаної з ім’ям Джона Ло, у 1724 р. уряд офіційно затверджує вексельно-фондову Паризьку біржу. Паризька біржа на відміну від Лондонської являла собою інший тип біржової організації: біржі-установи. Як і на Лондонської біржі, тут діяла закрита маклерська корпорація, що монопольне здійснювала всі посередницькі операції.
Найбільшою фондовою біржею в XIX ст. нарівні з Лондонською і Паризькою була біржа у Франкфурті-на-Майні, створення і розквіт якої пов’язаний з прізвищем Ротшильдів.
До кінця XIX ст. поступово змінюється характер цінних паперів, що знаходилися в обігу на фондових біржах. Якщо спочатку об’єктами біржових угод були практично будь-які види цінних паперів, в тому числі векселі, акції, облігації, то з розвитком банків функції обслуговування короткострокового кредиту переходять до банків, що здійснюють операції з векселями і власне банківські операції своїх клієнтів. На біржах короткостроковий кредит відіграє дещо скромну роль і обмежується ломбардною операцією, призначеною для кредитування спекулятивних строкових угод. Головними об’єктами угод на фондових біржах з кінця XIX ст. і до нинішнього часу стають акції й облігації (боргові зобов’язання держави, органів місцевого самоврядування, великих банків й інших комерційних організацій).
Ті товарні біржі, що виникли в XVI ст., не відігравали такої помітної ролі, як фондові. Розквіт товарних бірж, що спеціалізувалися на певних видах товарів, наступив у кінці XIX ст. Він був нерозривно пов’язаний із розвитком сільськогосподарського виробництва. Найбільші товарні біржі спеціалізувалися на торгівлі зерном, цукром, какао і т.п. Ця сільськогосподарська продукція (сировина) найбільшою мірою придатна для біржової торгівлі: внаслідок об’єктивних факторів (короткочасний період виробництва і постійний попит) вирівнювання цін на неї ускладнене. Сільськогосподарські продукти добре вписуються в систему біржової торгівлі за стандартами: без пред’явлення зразка, на основі його відповідного найменування – стандарту. До цих пір ці об’єкти є основним предметом угод на товарних біржах.
Американська торгова біржа пройшла декілька етапів розвитку – від операцій з реальними товарами до строкових контрактів і ф’ючерсних угод, що передбачають сплату грошової суми за товар через певний строк і за ціною, обумовленою в контракті. На частку реальної поставки товару припадає біля 1% обороту товарних бірж. Тому ф’ючерсні угоди не тільки визначають ціну на той чи інший товар, а й страхують виробників від непередбачених коливань ринкової кон’юнктури.
Поява в Росії біржі, як і багатьох інших раніше невідомих населенню країни торгових інститутів, пов’язана з ім’ям Петра Великого. У 1721 р. ним була заснована в Санкт-Петербурзі перша російська біржа, яка згодом стала однією з найбільших у Європі. Приміщення біржі, яке було побудоване урядом, Олександр І передав петербурзькому купецтву. До початку XX ст. в Росії активно функціонувало близько півсотні товарних, а також ряд фондових бірж (самостійних фондових відділів товарних бірж) загальноєвропейського значення. За масштабами біржової торгівлі Росія ніскільки не поступалася найбільш розвиненим європейським державам (у Німеччині до початку XX ст. нараховувалося близько 20 бірж, у Франції – 70).
Інститут біржової торгівлі розвивався в Росії в рамках самостійних громадських організацій підприємців. Контроль держави за їх діяльністю здійснювався у формі концесійної (дозвільної) системи установ бірж. В Росії не було загального правового регулювання біржової діяльності. Біржі здійснювали операції на основі своїх статутів і ділових звичаїв, які формувалися в повсякденній торговій практиці, що зводилися біржовими комітетами до правил біржової торгівлі. Це був період, коли держава покладалася на авторитет і професіоналізм самих комерсантів. Причому деякі біржі з успіхом справлялися з покладеними на них державою контрольними функціями. Наприклад, Санкт-Петербурзька фондова біржа здійснювала серед іншого обов’язковий попередній контроль за фондовими (інвестиційними) паперами, що випускалися на всіх інших російських біржах.
Біржі були органічно вплетені в розгалужену систему суспільного саморегулювання економічних відносин. Поряд з іншими громадськими торговими інститутами, зокрема, ярмарками, торговими і торгово-промисловими палатами, купецькими зборами, спілками промисловців – російські біржі виконували необхідні функції у сфері балансування попиту і пропозиції, ціноутворення, налагодження міцних міжрегіональних і міжнародних торгових зв’язків, контролю за емісією і обігом цінних паперів.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Організаційно-правові основи біржової діяльності (Берлач)