Головна Головна -> Підручники -> Підручник Цивільне право України (Панченко) скачати онлайн-> Яка організація визнається юридичною особою?

Яка організація визнається юридичною особою?


Учасниками цивільних правовідносин поряд з фізичними особами є також юридичні особи. Слід зазначити, що юридична особа є самостійним суб’єктом правовідносин і існує незалежно від фізичних осіб, які її утворили.
Юридична особа – це організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Вона створюється шляхом об’єднання осіб та (або) майна.
Правоздатність юридичної особи виникає в момент її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Вона має такі самі цивільні права та обов’язки, як і фізична особа, за винятком тих, які за своєю природою можуть належати тільки людині.
Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Окремими видами діяльності, перелік яких визначається законом, юридична особа може займатися тільки після одержання спеціального дозволу (ліцензії). До змісту цивільної правоздатності юридичної особи входить також її здатність мати особисті немайнові права та обов’язки, своє комерційне найменування, торговельну марку. Вона має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації і вказується в її установчих документах.
Юридична особа набуває цивільних прав та бере на себе Цивільні обов’язки через свої органи, які діють відповідно До закону та установчого документа. Керівний орган юридичної особи виражає її волю, тому його дії — це дії самої юридичної особи. Органи, що виступають від імені юридичної особи, повинні діяти в інтересах юридичної особи, яку вони представляють, добросовісно і не перевищувати повноважень. Члени органу юридичної особи, які порушили свої обов’язки з представництва, несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Цивільний кодекс України встановлює, що залежно від порядку створення, юридичні особи поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Сутність цієї класифікації полягає в тому, що юридичні особи публічного права створюються незалежно від волі приватних осіб, як правило, для здійснення соціальних функцій, не обумовлених їх участю в цивільному обігу (наприклад, міністерства і відомства, установи соціальної сфери, культурно-освітні заклади та ін.). І навпаки, юридичні особи приватного права створюються з ініціативи приватних осіб на договірних засадах, саме з метою участі у різноманітних цивільно-правових відносинах.
Цивільним правом регулюється порядок створення і діяльності саме юридичних осіб приватного права. Порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб публічного права визначаються Господарським кодексом України.
Юридичні особи можуть створюватись у формі товариств, установ, виробничих кооперативів та в інших формах, установлених законом.
Товариством є організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі в цьому товаристві. Товариство може бути створене однією особою, якщо
інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.
Установою є об’єднання майна у відокремлену організацію, без членів, створену однією або кількома особами (засновниками) для досягнення визначеної засновниками мети за рахунок цього майна
Установа може задовольняти культурні, соціальні чи економічні потреби суспільства (суспільно корисна установа) чи потреби третіх осіб — дестинаторів (приватне корисна установа).
Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також у заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).
Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання та наступного розподілу між учасниками прибутку (підприємницькі товариства) можуть бути організовані як господарські товариства (акціонерне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, повне та командитне товариства) або виробничі кооперативи.
Непідприємницькими є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об’єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, якщо інше не встановлено законом.
Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються усіма учасниками, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження.
Установчим документом товариства є затверджений Учасниками статут або засновницький договір між учасниками. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.
Статут товариства має включати найменування юридичної особи, вказівку на її місцезнаходження, адресу, визначати органи управління товариством, їхню компетенцію, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього.
В установчому акті установи зазначається її мета, визначається майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, організація управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні деякі з зазначених вище положень, їх встановлює відповідний орган, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб.
В установі обов’язково створюється правління. Засновники установи не беруть участі в управлінні нею. Нагляд за діяльністю установи здійснює її наглядова рада. Вона здійснює нагляд за управлінням майном установи, додержанням мети установи та за іншою діяльністю відповідно до установчого акта.
Юридична особа розширює масштаби своєї діяльності шляхом відкриття філій і представництв. Філія — це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює усі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Керівництво філій та представництв призначається юридичною особою і діє на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.
Юридична особа несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов’язаннями і відповідає усім належним їй майном.
Управління товариством здійснюють його органи. Такими органами є загальні збори його учасників і виконавчий орган.
Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить 50 % і більше майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як 10 % голосів, можуть вимагати проведення зборів і мають право самі скликати загальні збори.
Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Він може мати назву “правління”, “дирекція” тощо. Його функції та повноваження визначаються установчими документами.
Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, поділ, перетворення) або в результаті ліквідації.
Учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають за погодженням з органом, який здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, комісію щодо припинення юридичної особи (ліквідаційна комісія, ліквідатор, зовнішній управляючий) та встановлюють відповідно до Цивільного кодексу України порядок та строки припинення.
У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування Шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи Іншим способом; у другу чергу задовольняються вимоги Працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів); у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.
Юридична особа вважається такою, що припинила існування, після внесення про це запису до єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Рис. 1. Види юридичних осіб згідно з Цивільним кодексом України



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Цивільне право України (Панченко)