Головна Головна -> Підручники -> Підручник Цивільне право України (Панченко) скачати онлайн-> Які немайнові права забезпечують соціальне буття фізичної особи?

Які немайнові права забезпечують соціальне буття фізичної особи?



\Право на ім’я забезпечує правову індивідуалізацію особи. Право на власне ім’я надає його носієві юридично забезпечену можливість мати з моменту народження певне ім’я, вимагати від оточення, щоб його називали власним іменем. Інші особи не можуть користуватися цим ім’ям чи привласнювати його. Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах як персонажа допускається лише за її згодою, а після її смерті – за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, — батьків, братів та сестер.
Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.
Ім’я особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину або адміністративної провинності, може бути використане (обнародуване) лише у разі набрання чинності, відповідно, вироком суду чи постановою адміністративного органу. Ім’я потерпілого від правопорушення, а також ім’я учасника цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути обнародуване чи використане іншими особами лише за його згодою.
Особа, якій виповнилося 14 років, має право у порядку, встановленому законом, за згодою батьків або одного з батьків, з ким вона проживає, чи піклувальника змінити своє прізвище та ім’я. Ім’я по батькові може бути змінене у разі зміни батьком свого імені. Прізвище фізичної особи може бути змінене відповідно до закону у разі реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу або визнання його недійсним.
Право на честь, гідність та ділову репутацію є юридичне забезпеченою можливістю фізичної особи вимагати від оточення осіб утриматися від будь-яких дій, які порочать її честь, гідність та ділову репутацію.
Честь і гідність – – це важливі духовні нематеріальні блага, втілені у самій особі. Кожен має право на повагу до його гідності, честі та право на недоторканність своєї ділової репутації.
Честь — це певна соціальна оцінка фізичної особи, яка визначається вчинками, професійною діяльністю та поглядами конкретної особи в контексті норм суспільного життя.
Гідність — це самооцінка особою своїх ділових, моральних та інших соціальних якостей. Є певні об’єктивні критерії при визначенні честі та гідності, які підлягають оцінці на предмет їх порушення чи непорушення.
Ділова репутація — суспільна категорія, дуже близька до честі та гідності. Як і честь та гідність, ділова репутація базується на певній суспільній оцінці фактичних ділових якостей фізичної особи.
Фізична особа, людська гідність, честь або ділова репутація якої зганьблена усно, письмово чи будь-яким іншим чином, має право звернутися для їх захисту з позовом до суду.
Кожен зобов’язаний шанобливо ставитися до тіла особи, що померла, а також до місця поховання особи. У разі глуму над тілом особи, що померла, або над місцем її поховання, члени її сім’ї, родичі мають право на компенсацію завданої їм матеріальної і моральної шкоди.
Право на індивідуальність, особисте життя та його таємницю означає, що кожна фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомитись із ним інших осіб. Обставини особистого життя особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, підтвердженні вироком, рішенням (постановою) суду.
Право на інформацію і на особисті папери дає фізичній особі змогу відповідно до закону шукати, одержувати та поширювати інформацію. При поширенні інформації особа зобов’язана переконатися в її достовірності. Вважається, що інформація, яка подається посадовою, службовою особою при виконанні нею своїх службових обов’язків, а також інформація, яка міститься в офіційних джерелах (звіти, стенограми, повідомлення засобів масової інформації, засновниками яких є відповідні державні органи чи органи місцевого самоврядування), є достовірною. Особа, яка поширила таку інформацію, не зобов’язана перевіряти її достовірність і не відповідає у разі її спростування.
Збирання, збереження, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи проти її волі не допускається.
Не допускається також збирання інформації, яка є державною таємницею або конфіденційною таємницею юридичної особи.
Особисті папери (документи, фотографії, щоденники, записки, особисті архіви, матеріали тощо) фізичної особи є її власністю. Кожному надається свобода у створенні, веденні та накопиченні особистих документів.
Право на особисті папери дає особі змогу не допускати третіх осіб до особистої документації. Цьому праву відповідає і обов’язок оточення утримуватися від отримання інформації, що міститься в особистій документації особи.
Особа, якій належать особисті папери, може усно або письмово розпоряджатися ними на власний розсуд, у тому числі на випадок своєї смерті. Ознайомлення з особистими матеріалами, їх використання, у тому числі шляхом опублікування, допускається лише за згодою фізичної особи.
Право на місце проживання і на недоторканність житла. Фізична особа має право на вибір місця проживання та його зміну. Новонароджена дитина одержує право на місце проживання за місцем проживання своїх батьків (усиновителів).
Житло особи є недоторканним. Це право ґрунтується на Конституції України (ст. 30), у якій встановлено, що ніхто не має права без вмотивованого рішення суду увійти до житла проти волі осіб, які проживають у ньому.
Відповідно до права на недоторканність житла, уповноважена особа може діяти у своєму житлі на свій розсуд і перешкоджати будь-яким способом вторгненню у нього поза волею осіб, які там проживають, крім випадків, прямо зазначених у законі. Це означає, що ніхто не вправі вказувати особі, як вона має право поводитися у своєму житлі, організовувати свій побут тощо.
Закон встановлює низку винятків, коли можливе проникнення у житло третіх осіб поза волею особи, яка таї.. проживає. Зокрема це може бути: пожежа, вибух газу, профілактичні роботи з контролю за газовим обладнанням, обшук за рішенням суду та ін.
Особа не може бути виселена з житла, крім випадків, передбачених законом або договором.
Право на вибір роду занять і на пересування означає, що фізична особа не може бути присилувана до виконання примусової чи обов’язкової праці, а сама має право на вибір та зміну роду занять. У випадках, встановлених законом, фізичній особі може бути заборонено виконувати певну роботу або обіймати певні посади.
Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Особа, якій виповнилося 14 років, має право на вільне пересування по території України і вибір місця перебування. Особа, якій виповнилося 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України, а особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну.
Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом. Законом можуть бути встановлені особливі правила поступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя Та здоров’я людей.
Військовослужбовці строкової служби, а також особи, які відбувають альтернативну (невійськову) службу, можуть бути обмежені у здійсненні права на пересування.
Право на свободу об’єднань і на мирні зібрання означає, що фізичні особи мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації. Законом, статутами об’єднань громадян можуть встановлюватися вимоги до особи, згідно з якими вона може бути засновником цього об’єднання або його членом. Належність чи неналежність особи до об’єднання не є підставою обмеження її прав, надання їй пільг чи переваг.
Фізичні особи мають право вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо. Органи державної влади можуть заборонити або припинити проведення зібрань, якщо вони порушують громадський порядок, створюють загрозу життю та здоров’ю їх учасників та інших осіб, відповідно до закону.
Право на таємницю кореспонденції дає змогу фізичній особі перешкоджати третім особам у доступі до власного листування, телефонних розмов та інших видів кореспонденції.
Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть бути доведені до відома третіх осіб, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила кореспонденцію, і адресата. Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої особи, то на її опублікування потрібна її згода.
Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігання злочинові чи з’ясування істини під час Розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Охороняючи інтереси особи, яка зображена на фотографіях та у творах образотворчого мистецтва, Цивільний кодекс України визначає, що фотографія, твір мистецтва, де зображено особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті — за згодою близьких родичів. Фотографія може бути розповсюджена проти волі особи, яка зображена на ній, якщо це зумовлено необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.
Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода, яку дала фізична особа, зображена на фотографії, іншому художньому творі, може бути після її смерті відкликана близькими родичами, які повинні відшкодувати витрати особі, що здійснювала публічний показ, відтворення чи розповсюдження фотографії, іншого художнього твору.
Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди. Після смерті такої особи її діти та вдова (вдівець), батьки, брати та сестри можуть вимагати припинення публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії за умови відшкодування автору або іншій особі пов’язаних із цим збитків.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Цивільне право України (Панченко)