Головна Головна -> Підручники -> Підручник Цивільне право України (Панченко) скачати онлайн-> У чому полягає зміст права власності?

У чому полягає зміст права власності?



Право власності має об’єктивний і суб’єктивний аспекти. Під правом власності в об’єктивному аспекті розуміють систему правових норм, що регулюють відносини власності. Суб’єктивне право –це забезпечена законом міра можливої поведінки суб’єкта щодо володіння над речами (тобто надана особі можливість володарювати над певною річчю). Складовими суб’єктивного права власності є правомочності: володіння, користування і розпорядження речами. Названі правомочності становлять юридичне забезпечені можливості власника, вони належать йому доти, доки він залишається власником.
Право володіння — юридична забезпечена можливість фактичного панування власника над річчю. Володіння треба розуміти не як постійний матеріальний зв’язок власника з річчю, а як постійну можливість такого матеріального зв’язку, воно тісно пов’язане з волевиявленням. Для власника право володіння забезпечує можливість у будь-який час вирішувати долю речі, використовувати її корисні якості. Тому, коли особа володіє річчю, то це дає можливість лише припустити, що вона є її власником. Це враховується правом при встановленні презумпції законності фактичного володіння, що означає: той, у кого перебуває річ, припускається її законним володільцем, якщо не буде доведено протилежне.
Володіння може бути фактичним і юридичним, законним і незаконним (добросовісним і недобросовісним), давнішнім.
Фактичне володіння може виникнути як на загальній підставі (наприклад, за договором оренди), так і внаслідок протиправного заволодіння (розбій, крадіжка). Тому наявності лише фактичного володіння недостатньо для того, щоб визнати його законним. Потрібні юридичні підстави такого володіння, його юридичний статус. Саме це дає привід іменувати законне володіння титульним володінням.
Незаконне володіння, яке не спирається на правову основу і є безтитульним, у свою чергу поділяють на добросовісне і недобросовісне. Добросовісним е володіння, за якого володілець не знав і не повинен був знати про його незаконність (особа придбала в комісійному магазині річ, яка перед тим була викрадена у законного володільця). Різновидом добросовісного володіння є володіння за набувальною давністю. Цивільний кодекс України встановив, що фізична чи юридична особа, що не є власником майна, але добросовісно, відкрито, безперервно і беззаперечно володіє нерухомим майном як власним протягом 15 років або рухомим майном — протягом п’яти років, набуває права власності на це майно.
Якщо володілець майна знав або повинен був знати про незаконність володіння, він називається незаконним недобросовісним володільцем. Недобросовісне володіння може бути самовільним, насильницьким, підробним (фальшивим).
Виникнення права власності у набувача закон пов’язує з моментом передачі-отримання речі. Отримання є початком володіння.
Право користування – – юридична забезпечена можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб. Користування майном може виявлятися по-різному. Так, власник земельної ділянки, обробляючи землю, користується нею. Власник будинку, проживаючи в ньому, теж користується будинком. Власник може використовувати своє майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності. Користуючись майном, власник зобов’язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати прав та інтересів інших осіб, що охороняються законом, дотримуватись моральних засад суспільства.
Право користування, як і право володіння, може налети не дише власникові, а й іншим особам на підставі, зокрема, цивільно-правових договорів або адміністративних актів. Наприклад, працівники міліції мають право на підставі п. 26 ст. 11 Закону України “Про міліцію” використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать фізичним чи юридичним особам, для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставлення до лікувальних закладів осіб, що потребують невідкладної медичної допомоги.
Користування, як і володіння, також може бути законним і незаконним.
Право розпорядження – – юридична забезпечена можливість визначати юридичну чи фактичну долю майна, тобто подарувати, продати, обміняти, знищити річ та ін. Коли власник знищує річ або викидає її, то він, говорячи мовою цивільного права, розпоряджається нею шляхом укладення одностороннього правочину, оскільки воля власника тут спрямована на відмову від права власності. Але якщо право власності припиняється в результаті використання речі (власник спалює вугілля в печі), то тут воля власника спрямована зовсім не на припинення права власності, а на вилучення з речі її корисних властивостей. Тому в цьому разі має місце лише право користування річчю, а не право розпорядження нею.
Якщо правомочність володіння є початком права власності, то з правом розпорядження пов’язується початок припинення права власності назавжди або відокремлення власника від майна на певний час. Власник або безпосередньо приймає рішення про розпорядження своїм майном, або опосередковано — через представників.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Суб’єктивне право власності є абсолютним правом. Власникові як уповноваженій особі протистоять усі інші особи, зобов’язані не порушувати його прав.
Отже, зміст права власності становлять права володіння, користування і розпорядження майном, а також обов’язки, пов’язані з утриманням, ризиком розорення та випадковою загибеллю речей. Саме сполучення прав та обов’язків робить відносини власності правовідносинами, з усіма правовими наслідками, що виникають із цього.
Підсумовуючи викладене, можна дати таке визначення права власності як цивільно-правового інституту.
Право власності — це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов’язки власника не порушувати прав та інтересів інших осіб.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Цивільне право України (Панченко)