Головна Головна -> Підручники -> Підручник Міжнародна економіка (Конспект лекцій КНЕУ) скачати онлайн-> 5. Міжнародна валютна ліквідність (МВЛ)

5. Міжнародна валютна ліквідність (МВЛ)


Здатність країни (чи групи країн) забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань прийнятними для кредитора платіжними засобами
· Сукупність джерел фінансування та кредитування світового платіжного обігу.
· Сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані у міжнародних розрахунках
МВЛ визначається відношенням золотовалютних резервів центральних банків країн світового співтовариства (BP) до загальної суми річного імпорту товарів та послуг (IP):
МВЛ=ВР:ІР *100%
Основні компоненти МВЛ
· Офіційні золоті резерви країни-запаси золота у злитках та монетах
· Валютні резерви країни – іноземна валюта резервна для міжнародних розрахунків
· Резервна позиція в МВФ (право країни – члена на автоматичне отримання безумовного кредиту в іноземній валюті в межах 25% від її квоти )
· Розрахунки в СДР та євро
Стан МВЛ виражається такими показниками:
Ё Якість резервів, що визначається часткою золота у ліквідних резервах, темпами знецінення резервних валют, динамікою їхнього курсу та попиту на них на світових ринках, зовнішньою заборгованістю країн-емітентів резервної валюти;
Ё Відповідність обсягу резервів потребам у них, що визначається кількістю ліквідних резервів порівняно з обсягом міжнародних операцій певної країни, сальдо платіжного балансу, в тому числі поточного , зовнішнім боргом, рухом короткострокових і довгострокових капіталів.
Міжнародна ліквідність виконує такі головні функції:
§ виступає засобом міжнародних платежів, що використовуються головним чином для покриття дефіциту платіжного балансу;
§ є засобом валютних інтервенцій.
Резервна валюта – національна валюта провідних країн світу, яка накопичується центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків
Об’єктивні посилки для здобуття статусу резервної валюти
· Домінуючі позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів і капіталів, в золото-валютних резервах.
· Розвинена мережа кредитно-банківських установ, в тому числі за кордоном.
· Організований та місткий ринок позичкових капіталів.
· Лібералізація валютних операцій.
· Вільна оборотність валюти, що забезпечує попит на неї в інших країнах
· Активна зовнішня та валютно-кредитна політика.
· Упровадження валюти в міжнародний оборот через банки та міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації.
Резервні валюти (світові гроші) це:
· Національні валюти ведучих промислово розвинених країн – долар США, фунт стерлінгів, японська ієна, німецька марка, французький франк (дві останні були такими до 1 січня 2002р.)
· Міжнародні валюти (СДР)
· Регіональні (ЕКЮ, з 1 січня 1999р. – євро).
Міжнародні валютно-фінансові організації – інституціональний елемент валютної системи.
· Регламентація діяльності національних органів управління та регулювання валютних відносин країни (центральний банк, міністерство економіки, міністерство фінансів; в деяких країнах – органи валютного контролю)
· Міждержавне валютне регулювання здійснює МВФ (1944р.), а в Європейській валютній системі – Європейський фонд валютного співробітництва (1973-1993рр.), замінений Європейським валютним інститутом (1994-1998рр.), а з 1 червня 1998р. – Європейським Центральним банком.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Міжнародна економіка (Конспект лекцій КНЕУ)