Тема 5. Операційна система Мicrosoft Windows



Теоретичні відомості та методичні поради до вивчення теми

Вивчаючи цю тему, варто, насамперед, зупинитися на таких питаннях.

·          Основні поняття про операційні системи.

·          Коротка історія MS Windows.

·          Робота у Windows.

5.1. Вступ

5.1.1. Поняття про операційні системи.

Робочі характеристики будь-якого комп’ютера визначаються характеристиками функціональних пристроїв, що входять до його складу, та його програмним забезпеченням.

Для користувача-початківця звичайно буває достатньо пристроїв і тих мінімальних знань про їх функціональні можливості, які дозволяють йому виконувати основні дії з обслуговування комп’ютера в процесі обчислень. Складнішим завданням є вивчення програмного забезпечення, без якого жоден комп’ютер функціонувати не може. Практичне значення програмного забезпечення при роботі з комп’ютером обумовлене особливостями обчислювального процесу, який складається з двох взаємопов’язаних частин:

·                      переробка вхідної інформації, яка визначається алгоритмами програм, що використовуються при розв’язуванні поставленої задачі;

·                      поточного забезпечення даної переробки, яке включає управління переробкою, доставку та збереження вхідних і проміжних даних, комутацію окремих програм тощо.

Хоча вимоги різних користувачів різні, зазвичай вони мають деякі загальні елементи, які можна задовольнити за допомогою загальних програм, що полегшують підготовку та використання прикладних програм. Такий набір програм загального призначення називається системним програмним забезпеченням і являє собою сукупність програмних засобів, що забезпечують користувачу при наявному обладнанні експлуатацію комп’ютера та всіх його пристроїв.

Основу програмного забезпечення утворює операційна система (ОС), яка являє собою сукупність програм, призначених для управління всіма апаратурними та програмними ресурсами і координації проходження різноманітних завдань через комп’ютер.

Операційна система слугує ланцюгом, що з’єднує комп’ютер і людину-оператора, а також комп’ютер і прикладні (службові) програми, що дають можливість виконувати окремі стандартні завдання, пов’язані з розв’язанням мовних проблем, обробкою текстів, створенням баз даних, управлінням графічним зображенням та ін. Таким чином, системне програмне забезпечення істотно полегшує спілкування людини з комп’ютером.

Операційні системи умовно розподіляються на 4 типи відповідно до нижчеописаних режимів їх роботи.

Однопрограмний режим. Системи, що працюють у цьому режимі, здійснюють виконання в даний проміжок часу лише одного завдання, якому належать усі ресурси системи. Ці системи називають моніторними.

Пакетна обробка з послідовним виконанням завдань. Системи, що працюють у цьому режимі, дають можливість записувати в зовнішній пам’яті відразу декілька завдань (пакет) та виконувати їх послідовно без втручання оператора. Слід зазначити, що в певний проміжок часу система обслуговує лише одне завдання, в той час як решта завдань перебуває в стані очікування у зовнішній пам’яті.

Завдання, що опрацьовується, не може бути тимчасово зупинено для виконання наступного завдання. Після закінчення поточного завдання система переходить до виконання чергового завдання з пакета. Завдання з пакета викликаються на обробку в тій послідовності, в якій вони перебувають у ньому. Недоліком цього методу є неефективне використання ресурсів ЕОМ, оскільки одне окреме завдання не може завантажити їх максимально.

Мультипрограмування. Системи в цьому режимі опрацьовують одночасно кілька завдань з пакета паралельно з їх введенням та виведенням результатів. Здійснення кожного завдання може бути зупинено для переходу до здійснення іншого завдання з наступним поверненням до зупиненого.

Правила переходу від одного завдання до іншого встановлюються з урахуванням підвищення продуктивності системи шляхом ліквідації простоїв найкоштовніших елементів машини, зокрема центрального процесора. Коли здійснення однієї програми припиняється, виконання надається іншій програмі. Але може бути так, що якась програма рідко буває в стані очікування, блокуючи тим самим інші програми. Час обробки пакета менший, ніж у процесі послідовної обробки. Ефективність використання системи багато в чому залежить від складу пакета завдань, що підлягають спільному виконанню. Інколи можуть виникнути такі проміжки часу, коли всі завдання перебувають у стані очікування, й центральний процесор простоює.

Розподіл часу. Системи, що працюють у цьому режимі, дають можливість виконувати кілька завдань одночасно. Перехід від одного завдання до іншого здійснюється через короткі проміжки часу, й у користувачів створюється враження відсутності черги на виконання їхніх завдань.

Режим розподілу часу розширює можливості мультипрограмування головним чином завдяки безпосередньому доступу до системи багатьох користувачів. Режим дає змогу отримати результати без очікування кінця обслуговування всього пакета. Режим розподілу часу поєднується з мультипрограмуванням, тобто в системі є два типи переривання виконання завдань: природний — у час очікування введення/виведення (мультипрограмування) та вимушений — у кінці проміжку часу, що призначається в кожній програмі (режим розподілу часу).

Управління персональним комп’ютером здійснює дискова операційна система (Disk Operating System), яка забезпечує:

·                      управління зовнішніми запам’ятовувальними пристроями (НГМД, НМД типу «вінчестер»);

·                      виконання прикладних і системних програм (наприклад, програма сортування, програма-інтерпретатор Basic і т. ін.);

·                      організацію обміну даними між блоками персонального комп’ютера (дисплеєм — диском, диском — диском, диском — оперативною пам’яттю тощо).

Операційна система MS DOS підтримує 2 вищезгадані режими: однопрограмний режим та пакетну обробку файлів з послідовним виконанням завдань (файли пакетної обробки мають розширення ВАТ).

У загальному випадку DOS — це комплекс програм, організований у вигляді файлів.

Програма дискової операційної системи звичайно розташовується на диску, а не в постійному запам’ятовуючому пристрої комп’ютера, і обчислювальна система повинна якимсь чином перенести програму DOS з диска в динамічну пам’ять машини. Цю функцію виконує маленька програма самозавантаження, яка завжди міститься в постійному запам’ятовуючому пристрої комп’ютера. Ця програма називається BIOS (Базова система введення/виведення). BIOS забезпечує автоматичне тестування основних апаратних компонентів. Вона звертається до НГМД (Floppy Disk), а не виявивши DOS на дисководі, звертається до НМД (Hard Disk) для пересилки DOS в оперативну пам’ять комп’ютера, реалізучи процес, який називається завантаженням або самозавантаженням DOS.

Програма BIOS завантажує DOS одразу під час вмикання системного блоку чи скидання системи у вихідний стан шляхом натискання комбінації клавіш Ctrl + Alt + Del. У другому випадку тестування оперативної пам’яті не здійснюється.

На початку роботи з DOS користувач бачить на дисплеї стандартне запрошення DOS:

С:\>

DOS персонального комп’ютера має у своєму розпорядженні чимало різних команд, за допомогою яких можна підтримувати диски у відповідному стані. Існують команди, дія яких поширюється на диск у цілому, на окремі файли, на каталог диска, на системний час та дату і т. ін. Ми детально не розглядатимемо роботу в DOS, а підкреслимо той факт, що працювати безпосередньо в DOS досить важко. Для полегшення роботи на даний момент уже випущені досконаліші операційні системи. Чим досконаліша операційна система, тим зручніше з нею працювати, тим більше закладено в ній програм-драйверів для роботи з зовнішнім устаткуванням, тим менше нерозв’язаних апаратних та програмних конфліктів залишається на долю користувача.

Досконала операційна система має відповідати таким вимогам:

1) розширення операційного простору;

2) розширення підтримки апаратних засобів;

3) розширення підтримки програмних засобів;

4) підвищення надійності експлуатації устаткування та програм;

5) підвищення ефективності роботи;

6) підвищення комфортності роботи;

7) спрощення обслуговування комп’ютера та самої оперційної системи.

Ці вимоги, певною мірою суперечливі. Наскільки ці суперечності розв’язано в сучасних операційних системах, ми побачимо під час розгляду в цьому розділі однієї з останніх розробок фірми Microsoft графічної операційної системи Microsoft Windows 98.

5.1.2. Коротка історія MS Windows.

Роботу над графічним середовищем для IBM PC компанія Microsoft почала відразу після випуску операційної системи MS DOS 1.0 у 1981 році. У червні 1985 року вийшла перша графічна операційна система Windows 1.0. Ця перша версія не отримала підтримки ні в користувачів, ні в розробників програмного забезпечення. Проте фірма Wicrosoft продовжувала роботу над проектом, і в квітні 1987 року була оголошена, а в жовтні 1987 року вийшла в світ версія Windows 2.0. У листопаді того ж року для роботи у Windows 2.0 була випущена перша версія програми Wicrosoft Excel для роботи з електронними таблицями. Хоча Windows 2.0 теж мала недоліки, але можна вважати, що вона мала успіх, бо за одне півріччя було продано перший мільйон копій цієї програми. Для Windows 2.0 був розроблений ряд текстових процесорів, у тому числі й Word 1.0 for Windows. У процесі модифікації Windows 2.0 була реалізована багатозавданнєвість.

Головне те, що Windows 2.0 зацікавила виробників програмного забезпечення, тому, коли в травні 1990 року вийшла версія Windows 3.0, то вона дістала цілковиту підтримку з їхнього боку. Але найбільше Windows 3.0 сподобалася користувачам. Завдяки Windows 3.0 з’явилася можливість ефективного використання як нових потужних процесорів, особливо 80486, так і збільшеної оперативної пам’яті. Windows 3.0 мала повноцінний графічний інтерфейс та багатозавданнєвість. Крім цього, вона мала вбудований Диспетчер програм (Program Manager), який давав можливість перейти на керування комп’ютером за допомогою миші. У квітні 1992 року була випущена модифікована версія Windows 3.1. У цій версії вперше була впроваджена концепція віртуальної пам’яті, коли на жорсткому диску створюється «файл підкачки», який імітує роботу оперативної пам’яті, що вможливило запуск додатків та загрузку документів великих обсягів. У вересні 1995 року була випущена перша графічна операційна система Microsoft Windows 95 для комп’ютерної платформи IBM PC.

Людські можливості не безмежні, але іноді хочеться працювати більше ніж 24 години на добу. Система Windows 98 дає можливість наблизитися до цієї межі. Комп’ютер, обладнаний цією системою, може працювати, коли господар відпочиває. Windows 98 багато чого здатна виконати самостійно:

1) почистити жорсткі диски та видалити сміття, що нагромадилося протягом дня;

2) перевірити стан жорстких дисків і усунути наявні дефекти файлової структури;

3) виконати резервне копіювання найважливішої інформації;

4) перевірити стан стиснутого тому, провести перепакування, підвищити ступінь стиснутості рідко використовуваних даних і програм;

5) обслужити жорсткі диски та провести дефрагментацію таким чином, щоб файли, що послідовно завантажуються під час запуску програм, розташовувалися на диску в порядку їх виклику;

6) підключитися до Інтернету і перевірити, чи не з’явилися в світі нові драйвери пристроїв, що є в комп’ютері; одержати їх і запропонувати встановлення;

7) перевірити свій стан і автоматично оновитися, якщо на сервері Microsoft будуть виявлені зміни чи доповнення до системи;

8) автоматично «підлікуватися», якщо неакуратне встановлення та вилучення сумнівних програм призвели до втрати важливих системних файлів;

9) перевірити стан Web-вузлів, на постачання інформації з яких оформлена підписка; прийняти оновлену інформацію;

10) відповісти на виклик каналів Інтернету і одержати свіжу пресу;

11) перевірити поштову скриньку, одержати й відфільтрувати пошту, що надійшла;

12) відправити повідомлення, підготовлені до розсилки;

13) перевірити групи новин телеконференцій; одержати непрочитані повідомлення.

Перелічувати особливості Windows 98 і переваги цієї системи можна ще дуже й дуже довго. А головний висновок зі сказаного вище простий: це система XXI століття. Не всі можливості з того, що вона пропонує, ми використовуємо негайно, але в разі потреби ми можемо бути певні, що все необхідне в нас уже є.

Коли щодо операційних систем перефразувати відоме прислів’я «по одежі зустрічають, а по розуму проводжають», то вийде, що «зустрічають за оформленням, а проводжають за керуванням». Наше перше знайомство з Windows 98 ми й почнемо саме з оформлення нової операційної системи.

Поглянемо на систему в її вихідному стані безпосередньо після інсталяції-встановлення.

5.1.3. Робота у Windows 98, вхідне оформлення.
Робочий стіл

Усе, що відображається на екрані, так само як і те, що поки сховано, але можна побачити в майбутньому, — це об’єкти Windows. У даному разі об’єкти розташовуються на так званому Рабочем столе.

Рабочий стол — такий же повноправний об’єкт Windows, як і всі інші. Поняття об’єкт дає можливість описати все, що завгодно, починаючи від значка, що зображує посилання на файл, який міститься в іншому комп’ютері, до конкретного жорсткого диска, який встановлено на вашому комп’ютері.

Незважаючи на те, що поняття об’єкт усеохоплююче (принципово неможливе існування двох однакових об’єктів), в об’єктів Windows є одна спільна риса: в кожного об’єкта є власні унікальні властивості. Довідатися про властивості будь-якого об’єкта дуже просто: потрібно клацнути правою кнопкою миші на об’єкті — відкриється меню, що називається контекстним.

Меню — це список команд, які можна виконати для даного об’єкта, а контекстним воно називається остільки, оскільки склад цих команд визначається тим, на якому об’єкті відбулося клацання, тобто залежить від контексту. Цікаво відзначити, що контекст у кожного об’єкта також свій, тож можна вважати, що це одна з властивостей об’єкта.

Контекстне меню будь-якого об’єкта завжди закінчується пунктом Свойства. Клацнувши на цьому пункті кнопкою миші, ми можемо довідатися про властивості певного об’єкта (рис. 5.3).

Рисунок 5.3

Будь-який об’єкт Windows може мати свій значок (значок, призначений об’єкту, є однією з його властивостей), значок — це елемент оформлення Рабочего стола, що представляє об’єкт, з ним пов’язаний.

Деякі значки Рабочего стола — обов’язкові, тобто з ними пов’язані об’єкти, яких не може не бути. Такий, наприклад, значок Мой компьютер. До обов’язкових належать і деякі інші значки, наприклад, значок Корзина, куди вилучають ті об’єкти, що стають непотрібними в ході роботи.

Одні значки є обов’язковими, інші — ні. Різниця полягає в тому, що обов’язковий значок не зможемо вилучити у Корзины, а довільний — так. Якщо значок належить до обов’язкових, вилучення не відбудеться. У цьому разі при наведенні на значок Корзина з’явиться покажчик забороненої дії (перекреслене коло), наприклад, у процесі вилучення в Корзину значка Мой компьютер.

У процесі вилучення об’єктів у Корзину видається попереджувальне повідомлення з проханням підтвердити свої наміри: «Отправить … в корзину?». Для підтвердження своїх намірів слід вибрати «Да», при виборі «Нет» вилучення скасовується.

Панель задач — один з елементів Рабочего стола, що присутній на ньому майже завжди, а точніше кажучи, — доти, доки не набридне. Розташована вона внизу. Панель задач Windows 98 відрізняється від Панели задач у Windows 95 — вона стала багатшою за функціональними можливостями, трохи кращою за оформленням і набагато мобільнішою. На Панели задач Windows 98 містить чотири характерні елементи.

Кнопка Пуск з неї звичайно починається і з її допомогою закінчується робота з комп’ютером.

1. Панель швидкого запуску — ділянка, в якій можна розташувати значки найчастіше використовуваних програм і документів, щоб вони завжди були напохваті.

2. Кнопки відкритих вікон і додатків — ділянка, в якій автоматично створюються кнопки зі значками вікон і додатків, що перебувають у роботі, для зручності переключення між ними.

3. Панель індикації — ділянка на правому краї Панели задач, на якій відображаються показники системного годинника, календаря та деяких індикаторів (наприклад, індикатора розкладки клавіатури «українська» — «англійська»), значки інших системних і позасистемних засобів, які можна за бажання вивести на Панель задач.

Вікна

Види вікон

Вікна — основні елементи Рабочего стола і, відповідно, основні об’єкти Windows. «Windows» англійською це і є «Вікна». У системі Windows є чотири типи вікон — вікна папок, вікна додатків, діалогові вікна і вікна довідкової системи. Кожен тип характерний своїми елементами оформлення та керування. Почнемо розгляд з вікон папок. Характерним вікном папки (теки) є вікно Мои документы. Воно має рядок заголовка, рядок меню, звичайні кнопки та адресний рядок.

Загальна концепція Windows полягає в максимальній формалізації й уніфікації, щоб, освоюючи нові програмні продукти, не доводилося заново освоювати техніку та прийоми керування. Тому структура основних видів вікон значною мірою одноманітна й залишається однаковою в усіх розділах операційної системи й у більшості її додатків:

1. Вікна папок по суті є певного роду контейнерами для збереження об’єктів. До речі, одним з об’єктів, вкладених у такий контейнер, може бути інша папка — у цьому разі вона називається вкладеною папкою.

2. Діалогові вікна мають інші функції — вони призначені для керування роботою системи та її обслуговувань, тому виконують роль своєрідних міні-панелей керування. Всякий раз, коли користувач має визначити якісь параметри чи змінити настроювання або дати відповідь на запит, що надходить від системи, використовуються діалогові вікна.

3. Вікно додатка — це фактично робоче поле, в межах якого ви можете виконувати роботу з додатком: набирати і редагувати тексти, створювати малюнки, керувати відтворенням музики й відео, переглядати сторінки World Wide Web. У тих випадках, коли виникає необхідність якось налаштувати роботу додатка чи задати якісь параметри, на допомогу знову приходять діалогові вікна.

4. Вікна довідкової системи можна розглядати як різновид діалогових вікон. У них немає нічого такого, чого не буває в діалогових вікнах, але все-таки дещо своєрідні, тому ми розглянемо їх окремо.

Вікна папок

Вікна папок у системі Windows 98 стали складнішими за структурою, ніж були у Windows 95, зате простішими в керуванні і вигадливіше оформленими. Розглянемо основні елементи структури вікна папки.

Рядок заголовка — обов’язковий елемент кожного вікна. Він виконує декоративні, інформаційні та службові функції. Як декоративний елемент заголовок вікна у Windows 98 відрізняється від аналогічного у Windows 95 тим, що його тло може містити 256 колірних тонів. Службові функції рядка заголовка виражаються в тому, що перетягання вікна по екрану виконується саме «взявшись» за цей рядок. Для переміщення вікна в інше місце встановлюємо покажчик миші на рядку заголовка і натискаємо ліву кнопку — вікно рухатиметься разом з покажчиком миші.

Залежно від настроювань системи під час переміщення миші може пересуватися або вікно цілком, разом зі змістом, або тільки рамка вікна. У цьому разі вікно займе нове положення в той момент, коли кнопка миші буде відпущена. Переключення режиму переміщення вікна виконується в діалоговому вікні Свойства папки. Його знаходимо, клацнувши на кнопці Пуск у головному меню пункт Настройка, далі пункт Свойства папки — відкриється діалогове вікно Свойства папки. У ньому вибираємо вкладку Вид і прокручуємо за допомогою смуг прокручування список Дополнительная настройка в пошуках групи елементів керування Параметры отображения. У цій групі включаємо прапорець Отображать содержимое окна при перетаскивании. Звичайно відображення змісту під час переміщення включають, маючи процесор не гірше Pentium 100, а в комп’ютерах з менш продуктивним процесором переміщають лише рамку.

Кнопки керування розміром вікна. На правому краї рядка заголовка розташовані три кнопки керування розміром вікна. Це згортаюча, розгортаюча та закриваюча кнопки.

Призначення закриваючої кнопки зрозуміло з її назви. Якщо у вікні немає необхідності, його можна закрити (вилучити з Рабочего стола) натискуванням цієї кнопки. При цьому звільняються ресурси комп’ютера, але якщо вікно знову знадобиться, його доведеться відкривати заново, а на це потрібен час.

Кнопка, що згортає, надає можливість «відкласти» вікно для дальшого використання. При цьому також звільняються простір Рабочего стола і певною мірою зберігаються ресурси комп’ютера. Вікно згортається до розміру однієї кнопки, що міститься на Панель задач. Швидко повернути вікно на місце можна натиснувши цю кнопку.

Кнопка, що розгортає, служить для розгортання вікна в розмір екрана. З вікнами папок виконувати таку операцію доводиться рідко, оскільки розгорнуте вікно папки закриє всі інші і перешкодить орієнтації на Рабочем столе. Зате під час роботи з додатками ця кнопка використовується вельми часто.

Якщо вікно папки розгорнуте на весь екран, то кнопка, що розгортає, заміщається кнопкою, що відновлює, натискання на яку дає змогу повернути розмір вікна до вихідного.

Розгортати і згортати вікна можна й по-іншому — подвійним клацанням лівою кнопкою на рядку заголовка.

Незважаючи на те, що користатися кнопками зміни розміру вікна дуже зручно, існує принаймні два інші поширені способи для маніпуляцій з вікнами. Клацнувши правою кнопкою миші на кнопці, що відповідає вікну на Панели задач, можна одержати контекстне меню, що містить пункти Ввосстановить, СвернутьРазвернуть і Закрыть. Дія цих команд аналогічна дії відповідних кнопок, але користуватися таким контекстним меню зручніше, оскільки вікно на Рабочем столе може бути закрите іншими вікнами, а кнопки на Панели задач доступні завжди. Таке саме контекстне меню можна одержати і натиснувши правою кнопкою миші на рядок заголовка.

Системний значок і системне меню. Від вікна, якщо до межі зменшити його розміри на Рабочем столе, залишається зовсім небагато — три кнопки праворуч та фрагмент рядка заголовка. А ще залишиться системний значок, що знаходиться на лівому краї рядка заголовка. По ньому нерідко можна довідатися призначення папки. На рис. 5.5 наведений фрагмент «перевантаженого» Рабочего стола, де про призначення деяких вікон можна здогадатися лише за системним значком.

Рисунок 5.5

Сам по собі системний значок папки відіграє не тільки інформаційну роль. Якщо по ньому клацнути, відкривається системне меню, за допомогою якого також можна керувати відображенням вікна, а подвійне клацання дає змогу швидко закрити вікно.

Системне меню папки рідко використовується за наявності миші, але якщо вона вийшла з ладу чи не підімкнена, то це меню дуже зручно використовувати для керування вікнами за допомогою клавіатури. Воно відкривається комбінацією клавіш Alt + Інтервал.

Під рядком заголовка розташовується рядок меню. Як і всяке інше меню, це звичайний список команд. У всіх вікон папок рядок меню стандартний і містить шість команд:

·          Файл

·          Правка

·          Вид

·          Переход

·          Избранное

·          Справка

Клацання на кожному з пунктів рядка меню приводить до відкриття спадаючих меню. Меню Файл, подане на малюнку, призначене для роботи з об’єктами, що є присутніми в даному вікні. Це меню контекстно-залежне: його склад і зміст залежать і від властивостей папки, і від того, який об’єкт у даний момент виділений у вікні папки. Наприклад, меню Файл вікна Корзина містить команди операцій, специфічних саме для Корзины: команду Очистить кошик, а якщо у вікні Корзины виділений об’єкт, то в меню Файл повинна бути присутня команда Ввостановить.

Меню Правка теж призначене для операцій з об’єктами, але його склад є стандартнішим, ніж склад меню Файл. Основне призначення цього меню — виконання операцій, зв’язаних з буфером обміну: Вирезать, Копировуать, Вставить. Буфер обміну — один з найважливіших засобів Windows, тому команди цього меню використовуються особливо часто.

При виконанні операцій, пов’язаних з переносом об’єктів через буфер обміну, зручно користуватися іншими засобами: командами контекстного меню та командами клавіатури. Контекстне меню відкривається клацанням правою кнопкою миші на об’єкті, а команди клавіатури не завжди однакові й можуть залежати від настроювання властивостей клавіатури. Довідатися про клавіатурні еквіваленти можна в меню Правка і праворуч від пунктів меню. Якщо команда має клавіатурний еквівалент, то він тут наводиться.

Звичайна практика є такою. Працюючи з мишею, наприклад, під час редагування малюнків, користуються правою кнопкою миші і командами контекстного меню. Працюючи з клавіатурою, наприклад під час набору та редагування тексту, користуються командами клавіатури. Командами меню Правка користуються, коли мають справу з новим, незвичним вікном чи коли хочуть переглянути повний список можливих операцій з поточним об’єктом, а також клавіатурні еквіваленти.

З командами меню Вид матимемо справу найчастіше, оскільки Windows 98 внесла чимало змін у відображення на екрані системних об’єктів, зокрема вікон папок. Саме це меню й відповідає за параметри відображення. Докладніше з пунктами меню Вид ми познайомимося, коли обговорюватимемо прийоми зміни оформлення Windows 98, а наразі відзначимо тільки, що якщо ви не бачите у своєму вікні папки чогось, про що ми розповідаємо, то в цьому вікні відключене відображення потрібного елемента. За допомогою меню Вид вмикається чи вимикається відображення елементів вікна, задається стиль оформлення, встановлюється режим відображення інформації, виробляється сортування та вирівнювання значків, а також здійснюється доступ до інших — більш глибоким настроюванням параметрів відображення.

Меню Переход служить цілям навігації, що заслуговує окремої розмови і буде розглянуто нижче. Велика частина команд цього меню служить для навігації в Інтернеті, але ступінь інтеграції в Інтернет для настільного комп’ютера, що працює під керуванням Windows 98, настільки велика, що немає чіткої межі між тими об’єктами, доступ до яких відкривається через Інтернет чи локальну мережу, і тими, котрі розташовані безпосередньо в комп’ютері. Це меню може однаково служити і для навігації в Інтернеті, і для навігації в локальному комп’ютері в автономному режимі.

Меню Избранное — містить команди, що відкривають доступ до папки \Favorites, і засоби для її обслуговування. Значення цієї папки в системі Windows 98 настільки велике, що пункт доступу до неї був навіть уведений у Головне меню. Початкове призначення папки \Favorites полягало в збереженні адресних посилань для доступу до найчастіше відвідуваних Web-вузлів і Web-сторінок Інтернету, але оскільки в Windows 98 немає принципової різниці між ресурсами Інтернету, ресурсами корпоративної мережі чи ресурсами самого комп’ютера, то цю папку можна використовувати і для збереження поточних документів.

Таке посилене використання папки для різних справ може призвести до її перевантаження інформацією й даними. У зв’язку з цим у систему були введені спеціальні засоби для впорядкування папки \Favorites, доступ до яких і відривається з меню Избранное. Останнім пунктом рядка меню типового вікна папки є команда Справка. Вона відкриває невелике меню з двох пунктів:

·          Вызов справки

·          О программе

Пункт О программе — формальний, загальноприйнятий пункт, що містить відомості про власника авторських прав на операційну систему і про власника конкретної копії системи, в той час як пункт Вызов справки має величезну практичну цінність — він відкриває доступ до всіх ресурсів довідкової системи Windows 98. Наявність такого пункту в будь-якому вікні папки забезпечує зручний доступ до довідкової системи.

Останній (крайній правий) об’єкт рядка меню у Windows 98 — це кнопка запуску Оглядача Internet Explorer 4.0. Роль Оглядача у Windows 98 настільки велика, що доступ до нього можливий звідусіль: з Робочого столу, Панелі завдань, з Головного меню.

Оглядач Internet Explorer 4.0 — принципово новий програмний продукт. У нього два попередники: Internet Explorer З.х, що раніше використовувався як засіб перегляду WWW, і Провідник, що служив основним інструментом для роботи з файловою системою Windows 95. Що б ми не робили у Windows 98, ми так чи інакше працюємо з Оглядачем, навіть якщо самі того не усвідомлюємо.

Панелі інструментів

Панель інструментів вікна папки містить кнопки для швидкого виконання часто використовуваних команд.

Усі команди, які можна виконати за допомогою кнопок панелі інструментів, можна виконати і користаючись лише рядком меню, але робота з кнопками відбувається швидше, зручніше та наочніше. Кнопки панелі інструментів на вигляд досить великі. Щоб їх зменшити, потрібно клацнути правою кнопкою миші на панелі інструментів і в контекстному меню, що відкриється,  в пункті Текст кнопки встановити “Без подписей к кнопкам”, а в пункті Размер значка“Мелкие значки”. Тоді кнопки стануть меншими, але під ними зникнуть підписи. В цьому разі на перших етапах знайомства з Windows 98 можна користатися підказкою, що виринає. Вона з’являється, коли навести покажчик миші на одну з кнопок панелі інструментів і почекати секунду-другу. Поруч з покажчиком вирине підказка з назвою кнопки.

Останні програмні продукти компанії Microsoft — такі, як Office 97, Internet Explorer 4.0 і, звичайно, Windows 98, мають новий елемент керування на панелі інструментів вікна — кнопки, що розкривають. Зверніть увагу, що праворуч від деяких кнопок панелі інструментів розташовані вузькі кнопки, позначені стрілкою, спрямованою вниз, — це і є кнопки, що розкривають. При клацанні по них розкривається список вибору, що розширює можливості команди, закріпленої за основною кнопкою.

Рядок адреси

Під час роботи в Інтернеті цей рядок має величезне значення. По-перше, з нього завжди можна довідатися про місцезнаходження, а по-друге, в нього можна ввести адреси чи Web-вузла, чи Web-сторінки та перейти до них натисканням клавіші Enter. Під час роботи в автономному режимі відмовлятися від цього рядка теж не варто. На його правому краї є кнопка, що розкриває, яка дає можливість побачити всю структуру дисків й основних папок комп’ютера та швидко перейти до нового об’єкта.

Панель посилань

У вихідному стані системи в цьому рядку є адресні посилання на деякі Web-вузли Інтернету. Можна вважати, що це перші рекомендації від компанії Microsoft для тих, хто починає роботу в Мережі. Якщо немає інших переваг, можна почати роботу в Інтернеті, клацнувши по одному з цих посилань. Під час роботи в автономному режимі можна розмістити на цій панелі посилання на папки і документи, якими користуєтеся найчастіше, хоча сенсу в цьому нітрохи не більше, ніж у розміщенні значків тих самих документів і папок на Робочому столі чи на Панелі швидкого запуску Панелі завдань. Якщо немає вагомих причин, щоб витрачати один рядок площі вікна для панелі посилань, то її відображення просто вимикають. Робоча ділянка вікна — це основна частина вікна папки, у якій відображаються значки файлів і вкладених папок. Фактично всі інші елементи керування вікна служать для роботи з об’єктами, що перебувають у робочій ділянці. Від того, як розміщені і як представлені об’єкти в робочій ділянці вікна, багато в чому залежить продуктивність роботи з комп’ютером.

Смуги прокручування

Смуги прокручування виникають, якщо вміст вікна не може цілком поміститися в робочій ділянці. У деяких випадках цього можна уникнути.

1. Змінити розмір вікна, розтягуючи його за одну з рамок. Установлюючи покажчик миші на рамку вікна спостерігаємо зміну форми — перетворення в двоспрямовану стрілку. В цей момент можна натиснути ліву кнопку миші і, не відпускаючи її, розтягти межі вікна в потрібному напрямку. Якщо це проробити в куті вікна, то вікно можна розтягти по діагоналі, змінюючи і вертикальний, і горизонтальний розміри.

2. Розгорнути вікно одним з описаних вище способів.

3. Не доводити справу до моменту, коли вікно папки стає таким перевантаженим, що з ним важко працювати. Створювати всередині цього вікна кілька папок і розподіляти об’єкти між ними в зручному порядку. Наприклад, якщо в одній папці зберігаються десятки листів, створити в ній кілька папок і розподілити листи між ними за тематичною належністю.

Якщо ж смуги прокручування з’явилися, то з їх допомогою можна переглянути все, що є у вікні. Робимо це таким чином:

·          порядковим прокручуванням;

·          або посторінковим прокручуванням;

·          або швидким прокручуванням.

Кожна смуга прокручування (і вертикальна, й горизонтальна) має кінцеві кнопки (кнопки зі стрілками) і повзунок, що показує, яка частина поточного об’єкта в даний момент відображається у вікні. Порядкове прокручування виконується клацаннями по одній з кінцевих кнопок. Одне клацання  виконує прокручування на один «рядок». У даному разі поняття «рядок» — умовне. Розмір цього «рядка» залежить як від обсягу вмісту вікна, так і від параметрів самого вікна.

Під час посторінкового прокручування вміст вікна прокручується на одну «сторінку». Це поняття теж умовне. Йдеться про «віконну сторінку»: те, що вміщається у вікні — це і є «сторінка». Для посторінкового прокручування потрібно клацати на самій смузі прокручування вище чи нижче повзунка. Клацання вище повзунка — прокручування на сторінку нагору, нижче повзунка — відповідно на сторінку вниз. Аналогічно діє прокручування ліворуч і праворуч. Швидке прокручування виконується перетяганням повзунка за допомогою миші.

Сортування об’єктів у вікні

Робота з вікнами ніколи не буває самоціллю. Основне завдання в цьому разі — одержання доступу до об’єкта, потрібного в даний момент. Якщо у вікні відображається не надто багато об’єктів і в ньому немає смуг прокручування, то, швидше за все, потрібний об’єкт відображається на екрані. Але якщо вікно переповнене, то розшукати потрібний об’єкт допоможе сортування.

Існують чотири методи сортування: за іменем, за типом, за розміром і за датою створення об’єкта. Залежно від того, що вам треба, можна користатися кожним з цих методів. Найпростіше задати порядок сортування об’єктів — клацнути правою кнопкою миші в робочій ділянці вікна і навести покажчик на пункт Упорядочить значки контекстного меню. Відкриється вкладене меню, що містить чотири пункти можливих методів сортування і ще один пункт автоматично. Те саме меню можна одержати і з меню Вид рядка меню.

Якщо відоме ім’я розшукуваного об’єкта, допоможе сортування по имени, якщо відомий тип розшукуваного файла (текстовий, графічний, файл звукозапису і т. ін.), то доцільно виконати сортування по типу. Сортування по размеру звичайно застосовують, щоб вибрати об’єкт для видалення, якщо потрібно швидко звільнити дисковий простір, а сортування по дате використовують, щоб з’ясувати, які з однотипних файлів є свіжими, а які застаріли.

Пункт автоматически — це не команда сортування, а прапорець. Якщо він увімкнений, то значки у вікні впорядковуються автоматично. При переміщенні значків з місця на місце рівняння рядів і стовпців не порушується.

Способи відображення об’єктів

У Windows 98 є чотири способи відображення об’єктів у вікні папки: у вигляді великих чи дрібних значків або списку таблиці. Спосіб відображення вибирається залежно від умісту даного вікна і поставленої мети.

Крупные значки прекрасно характеризують такі об’єкти, як додатки та програми. Кожен додаток має унікальний значок, що належить лише йому. Якщо мова йде про вікно, з якого виконується запуск додатків, то великі значки — добрий вибір способу відображення. Прикладом може служити вікно “Панель управления”. У ньому чимало значків, потреба в зміні чи відображення сортування яких виникає вкрай рідко.

Мелкие значки краще підходять для папок, у яких зберігаються різнотипні документи. Оскільки документи одного типу відображаються однаковими значками, останні неоднозначно характеризують документ — назва теж відіграє важливу роль.

Список підходить для папок, у яких зберігаються документи одного типу. У цьому разі значок документа взагалі не відіграє жодної ролі, оскільки він однаковий для всіх. Назва документа в даному випадку є важливішою.

Таблица — найдетальніший спосіб відображення об’єктів. У таблиці присутня назва об’єкта, його тип, розмір, а також дата створення чи останньої зміни. Такий режим використовується в тих випадках, коли важливо бачити додаткові атрибути. Він зручний, наприклад, при роботі в офісі, якщо розробляється багато версій того самого документа з подібними назвами.

У системі Windows 98 режим Таблица має особливу перевагу за рахунок того, що атрибути Имя, Размер, Тип і Изменен оформлені у вигляді стовпців із заголовками, що є функціональними кнопками, — якщо клацнути на такому заголовку — усі дані у вікні будуть відсортовані за атрибутом активного стовпця. Це чудовий спосіб сортування.

У будь-якому стовпці сортування може бути висхідним (від А до Я чи від 1 до 9) або спадним (від Я до А чи від 9 до 1). Після того, як ви клацнете по заголовку того стовпця, по якому відсортовані об’єкти, порядок сортування змінюється на протилежний. Дуже зручно сортувати документи по стовпцю Изменен у спадному порядку, щоб «найсвіжіший» документ був на початку списку — тоді його простіше знайти, вибрати і відкрити. Не менш зручно у Windows 98 організований і доступ до керування способом відображення об’єктів у вікні. На панелі інструментів є спеціальна кнопка Вид. Клацнувши по ній, ви змінюєте спосіб відображення. Для повного перебору буде потрібно не більше трьох клацань. Поруч із кнопкою Вид розташована кнопка, що розкриває (стрілка), клацнувши по ній — відкриваємо невелике меню, з якого вибирають бажаний спосіб відображення. Якщо панель інструментів схована, то призначити спосіб відображення можна за допомогою команди Вид у рядку меню.

Рядок стану

Останній за порядком (але не за важливістю) елемент вікна папки — рядок стану, що розташований найближче. Його легко можна сховати, скориставшись командою Вид > Строка состояния, але краще цього не робити. У рядку стану зазвичай наводиться досить корисна інформація. У прикладі, поданому на рис. 5.6, у Строке состояния повідомляється, що папка Aladdin має об’єм 2,84 МБ і вікно це папки «Мій комп’ютер». Перш ніж видаляти папки цілком, варто перевіряти, чи не зберігаються в них сховані об’єкти.

Рядок стану є інформаційним. Вибираючи команди, доступні з рядка меню, в рядку стану маємо їх короткий опис. Це корисно, особливо для тих, хто не знайомий із усіма командами й починає освоювати Windows 98 «від самого початку». Під час роботи в Інтернеті з рядка стану можна довідатися про те, як відбувається прийом інформації і куди ведуть гіпертекстові посилання.

Зміна властивостей папок

Новинкою в системі Windows 98 є багаті можливості змінювати властивості й оформлення папок. Доступ до цих можливостей відкривається або з Головного меню: Пуск > Настройка >
> Папки и значки
, або з рядка меню будь-якої відкритої папки: Вид > Свойства папки. І в тому й в іншому разі відкривається діалогове вікно Свойства папки (рис. 5.7).

У системі Windows 98 можливо представляти папки на екрані в стилі Web (рис. 5.8) і в класичному стилі. Додатково допускається створення власного стилю на основі особистих переваг. Вибір того чи іншого стилю задається ввімкненням відповідного перемикача.

Рисунок 5.7

Діалогове вікно Свойства папки має три вкладки:

·          Общие — використовується для вибору стилю відображення та керування;

·          Вид — служить для настроювання параметрів відображення вмісту папки;

·          Типы файлов — дає засоби для реєстрації та зміни властивостей типів файлів, що використовується для автоматизації рутинних операцій. Вибираючи стиль, що ґрунтується на особистих перевагах, активізується командна кнопка Настройка…, за допомогою якої відкривається діалогове вікно Пользовательские настройки для вибору параметрів стилю.

З-поміж стилів оформлення та керування — як для елементів Рабочего стола, так і для елементів папки — можна вибрати класичний стиль чи стиль Web. Класичний стиль в основному відповідає стилю, прийнятому в операційній системі Windows 95. У цьому разі всі вікна папок мають стандартизоване оформлення. Виділити значки, що містяться в папці, можна клацнувши один раз лівою кнопкою миші, а відкрити вкладені папки і запустити додатки — клацнувши двічі. Якщо використаний стиль, прийнятий в Інтернеті, а точніше кажучи, в службі World Wide Web (стиль Web), то кожна папка може мати унікальне оформлення. Виділення значків, що містяться в папці, здійснюється простим наведенням покажчика миші, а запуск додатків і відкриття вкладених папок, — клацнувши один раз лівою кнопкою.

Можливість оригінального оформлення кожної папки в стилі Web забезпечується за рахунок того, що папка представляється у вигляді Web-документа (файла HTML). У цьому режимі всі значки, що входять до папки, є графічними гіпертекстовими посиланнями (рис. 5.8), а оскільки кожній папці відповідає певний документ, то з’являється можливість його редагування навіть нехитрими засобами стандартних програм, що входять в операційну систему. Таким чином, працюючи в стилі Web, можна нестандартно оформлювати папки.

Рисунок 5.8

Настроювання режиму відображення вмісту папки

Ці настроювання виконуються на вкладці Вид.

Елементи керування параметрами відображення вмісту папок представлені прапорцями:

·          Помнить установки вида для каждой папки — якщо цей прапорець установлений, стан папки запам’ятовується під час її закриття і повторюється при наступному відкритті;

·          Выводить полный путь в строке заголовка;

·          Не показывать расширения для зарегистрированных типов файлов;

·          Отображение кнопки подключения сетевых устройств на панели инструментов;

·          Отображение всплывающих описаний папок и элементов рабочего стола;

·          Разрешить имена в верхнем регистре.

У групі, що належить до режиму відображення схованих файлів, представлені три прапорці — ними доводиться користуватися особливо часто:

·          Не показывать скрытые и системные файлы;

·          Не показывать скрытые файлы;

·          Показывать все файлы.

В останній групі Параметры отображения представлені прапорці, що дублюють елементи керування, раніше розглянуті нами, коли йшлося про опис вкладки Эффекты діалогового вікна Свойства :Экран.

·          Прятать значки, если рабочий стол представлен как веб-страница;

·          Сглаживать неровности экранных шрифтов;

·          Отображать содержимое окна при перетягивании.

Настроювання стилю, що ґрунтується на особистих перевагах

Якщо в діалоговому вікні Свойства папки включений перемикач На основе выбранной настройки, то активізується кнопка Настройка…, що дає можливість задати параметри власного, нестандартного стилю. Клацнувши по цій кнопці, ви відкриєте діалогове вікно Пользовательские настройки, представлене на рис. 5.9.

Перемикачі групи Active Desktop визначають стиль Робочого столу:

·          Задействовать все связанное с Вебом содержимое рабочего стола.

·          Использовать обычный вид рабочего стола Windows;

Кнопка Настройка припиняє настроювання параметрів папок і переміщує до вкладки Web діалогового вікна Свойства:Экран.

Перемикачі групи Способ обзора папок визначають, чи відкриваються нові вікна для вкладених папок в процесі перегляду змісту папки. У першому випадку Рабочий стол не перевантажується вікнами відкритих папок. У другому  — простіше орієнтуватися та виконувати операції копіювання і переміщення вмісту з однієї папки в іншу:

Рисунок 5.7

·          відкривати всі папки в тому самому вікні;

·          відкривати кожну папку в окремому вікні.

Перемикачі групи Просмотр папок как веб-страниц визначають, у яких випадках для відображення вмісту папки застосовується режим відображення у вигляді Web-сторінки:

·          для всіх папок з гіпертекстовими документами;

·          тільки для папок, для яких у меню Вигляд обраний стиль Web.

Остання група перемикачів визначає режим керування папками за допомогою миші:

·          відкривати одним клацанням, виділяти наведенням покажчика;

·          підкреслювати підписи значків, як під час огляду Web;

·          підкреслювати підписи значків лише при наведенні покажчика;

·          Відкривати подвійним клацанням, виділяти одним клацанням.

Нестандартне оформлення папки

Оскільки в стилі Web папка представляється у вигляді HTML-документа, оформлюючи її зовнішній вигляд можна застосувати довільні засоби редагування та створення Web-документів. Можна створити малюнок, на тлі якого відображається вміст папки, використовувати власний логотип як значок, що з’являється в лівому верхньому куті папки, наповнити папку службово-довідковою інформацією. Усе це виконується засобами самої системи Windows 98. При цьому немає необхідності вдаватися до використання сторонніх програм. Найпростіший спосіб створення власного макета папки полягає у використанні Проводника.

1. Відкрити Проводник і перейти до потрібної папки.

2. Вибрати команду Вид > Свойства папки. На вкладці Общие установити перемикач Стиль Web і клацнути по кнопці ОК.

3. У Проводнику дати команду Вид > Настроить вид папки — буде запущений Майстер настроювання папки (рис. 5.8).

4. Установити перемикач Выбрать фоновый рисунок і клацнути по кнопці Далее.

5. У наступному вікні майстра клацнути по кнопці Обзор, знайти і вибрати файл із зображенням, що має використовуватися в цій папці як фоновий малюнок. Цей файл повинен бути або у форматі, прийнятому в Інтернеті (.GIF, .JPG), або у форматі, прийнятому в Windows (.BMP). Можна також вибрати контрастні кольори шрифту і тла, щоб добре читалися написи.

6. Клацнути по кнопці Далее, аотім по кнопці Готово. В ділянці значків з’явиться зазначений фоновий малюнок-підкладка.

Рисунок 5.8

Змінити значок, розташований у лівому верхньому куті вікна папки, трохи складніше. Це робиться так.

1. Дати команду Вигляд > Настроїти вигляд папки. На першому етапі роботи майстра настроювання папки встановити перемикач Створити чи змінити документ HTML.

2. Клацнути по кнопці Далі, прочитати текст у вікні майстра і ще раз клацнути по кнопці Next. Майстер підготує текст документа HTML і відкриє його в редакторі HTML чи програмі Блокнот.

3. Формат документа складний для початківців, і краще не намагатися вносити в нього довільні зміни. У Блокноті дати команду Пошук > Знайти як рядок пошуку можна задати res.:. Цей рядок зустрічається в документі лише один раз у сполученні, що має вигляд URL(res://webvw.dll/folder.gif). Замінимо текст, що стоїть у дужках, на повний шлях пошуку файла зі значком, наприклад, file://c:\pictures\logo.gif.

4. Зберегти файл, закрити програму Блокнот. Клацнути по кнопці Готово, і дана папка буде істотно відрізнятися від інших.

Елементи керування в діалогових вікнах

Діалогові вікна Windows 98 служать для настроювання властивостей системи та її об’єктів. За допомогою діалогових вікон курують робочими процесами.

Усякий раз, коли системі потрібно одержати додаткові вказівки, відкриваються діалогові вікна. Вони ж використовуються для зміни параметрів оформлення чи системи характеру її роботи. На відміну від вікон папок, що значною мірою уніфіковані та одноманітні, діалогові вікна можуть значно різнитися за структурою і змістом. Зате уніфіковані елементи керування, що складають структуру діалогових вікон, тож, вивчивши особливості роботи кожного з цих елементів керування, можна швидко освоїти роботу з діалоговими вікнами.

Одне з найнасиченіших елементами керування діалогових вікон називається Властивості: Екран (рис. 5.9). Воно призначене для формування робочого середовища Windows 98 на екрані комп’ютера. На його прикладі вельми зручно знайомитися з дією більшості елементів керування. (Клацнути правою кнопкою миші по будь-якому вільному від значків місцю Робочого столу й у контекстному меню, що відкриється, вибрати пункт Властивості).

Рисунок 5.9

1. Рядок заголовка. Як і вікно папки, діалогове вікно має рядок заголовка. По-перше, тут записана назва вікна, що допоможе не заплутатися в численних діалогових вікнах. По-друге, «взявшись» за цей рядок, вікно можна переміщувати по екрану методом перетягування за допомогою миші.

2. Кнопка, що закриває. Вона розташована в правому верхньому куті вікна. Клацнувши по ній, вікно можна закрити, хоча так робити не заведено. Зазвичай виходять з діалогового вікна іншими способами. Якщо налаштовувалися якісь параметри і потрібно ввести їх у дію, виходять клацнувши по кнопці ОК. Якщо ні — по кнопці Скасування. У цьому разі всі зміни скасовуються і вікно закривається.

3. Кнопка «Що це таке?» У більшості діалогових вікон поруч із закриваючою є кнопка «Що це таке?» Вона дає можливість одержати довідку щодо окремих елементів керування. Клацнувши по ній лівою кнопкою, а потім по елементу керування, про який потрібно одержати довідку, можна дістати підказку з описом його призначення.

Вікна додатків

Якою б досконалою не була операційна система, яких би розвитих елементів оформлення та керування не мала, мета її використання все-таки полягає в роботі з додатками. Саме з ними проводимо основний час, працюючи на комп’ютері. Більшість додатків Windows об’єднує єдність інтерфейсу. Цим досягається можливість швидкого освоєння нових програмних продуктів користувачем. Для більшості додатків стандартними є рядки заголовка, рядка стану, кнопки зміни розміру вікна, а також деякі елементи керування, наприклад, смуги прокручування й елементи діалогових вікон. Значною мірою уніфіковано все, що стосується довідкової системи.

Кожен додаток має свої функціональні особливості. Зазвичай вони реалізуються зміною рядка меню, панелі інструментів і додаванням додаткових інструментальних панелей. Їх наявність чи відсутність визначається призначенням додатка і його функціональними можливостями (рис. 5.10, 5.11).

Рядок меню. На відміну від вікон папок рядок меню вікон додатків не одноманітний, хоч і стандартизований. Це означає, що рядки меню різних додатків мають спільні риси за структурою та складом, але можуть і різнитися залежно від функціональних особливостей додатків.

Рисунок 5.10

Робоче поле вікна додатка. Склад, структура й оформлення робочого поля вікна додатка визначаються винятково функціональністю. Вікно може містити робоче поле для розміщення документів (у текстовому редакторі Word) чи тільки елементи керування додатком, як, наприклад, у додатках Калькулятор, Media Player (Універсальний програвач) тощо. У багатьох вікнах є робоче поле з панеллю інструментів й інших панелей (наприклад, у графічному редакторі Paint).

Чимало додатків дає змогу відкривати всередині свого робочого вікна кілька вікон для різних документів. У цьому разі кожне вікно документа може мати свої власні елементи керування. Таким режимом роботи часто користуються для одночасного редагування кількох документів з переносом об’єктів з одного документа в інший шляхом копіювання через буфер обміну.

Кожне вікно документа має свої кнопки зміни розміру (кнопку, що згортає, кнопку, що розгортає, і кнопку, що закриває), які розташовані всередині вікна додатка. Особливість дії кнопки, що розгортає, документа вікна, полягає в тому, що вона розгортає документ не на весь екран, а лише до повного розміру вікна батьківського додатка, в якому відкритий документ.

Рисунок 5.11

Особливість кнопки, що згортає, в тому, що при згортанні документа він не відкладається у вигляді кнопки на Панель завдань. Замість кнопки, що закриває, краще використовувати Збереження і вихід з документа з меню Файл. Це пов’язано з тим, що можливі помилки, коли замість кнопки, що закриває документ, використовують кнопку, що закриває весь додаток.

Вікна довідкової системи

Windows 98 має могутню довідкову систему, що дає можливість вивчати операційну систему і її компоненти, одержувати довідки та роз’яснення з незрозумілих питань, а також здійснювати пошук і усунення пошкоджень у системі. Вікно розділу довідкової системи має спільні риси з вікном папки (панель інструментів), з діалоговим вікном (елементи керування) і з вікнами деяких додатків, наприклад, з вікном Провідника (дві панелі) (рис. 5.12).

Рисунок 5.12

На лівій панелі вікна є три вкладки: Зміст, Покажчик і Пошук. Вкладка Зміст являє собою список за абеткою основних розділів довідки. Цією вкладкою користуються в тих випадках, коли відома тема, щодо якої потрібно одержати довідку, і, можливо, відомий розділ. Структура довідкової системи, що відкривається з цієї вкладки, найбільше відповідає структурі звичайної книжки, і, таким чином, цей режим можна використовувати для вивчення системи. Вкладку Покажчик застосовують у тих випадках, коли потрібно одержати довідку щодо конкретного терміна. Вкладку Пошук використовують для встановлення кола розділів, що стосуються слова, питання, об’єкта, дії, які вас цікавлять.

Панель інструментів вікна довідкової системи містить кілька кнопок, що мають суто навігаційне призначення. Загальна націленість Windows 98 на роботу з Інтернетом позначилася і на довідковій системі. Тут можна знайти засоби для підімкнення до Мережі й одержання звідтіля довідкової інформації. Довідкова система Windows 98 організована таким чином, щоб оновлюватися через Інтернет за потреби. За задумом розробників, усі зміни Windows 98, проведені в компанії Microsoft, мають негайно знаходити висвітлення на сервері компанії, а через нього й у зареєстрованих користувачів системи. Робота зі структурою категорій, розділів і статей довідкової системи, відображуваної на лівій панелі, не повинна становити труднощів навіть для користувачів-початківців. Закриті розділи та категорії відображаються значком згорнутої книжки. Розкриті розділи — значком розгорнутої книжки. Конкретні статті відображаються значком зі знаком питання. Щиглик по статті відкриває на правій панелі її зміст.

Вікна довідкової системи мають стандартні кнопки управління розміром вікна. Розмір вікна можна змінювати загальноприйнятим методом розтягування рамки за допомогою миші. Додаткова можливість — зміна співвідношення розмірів лівої та правої панелей. Це виконується перетягуванням розділової смуги за допомогою миші при натиснутій лівій кнопці.

Методи та засоби навігації

Кнопка Пуск

Як і в системі Windows 95, у системі Windows 98 усе можна зробити далеко не єдиним способом. Технологія залежить від конкретної мети користувача. Наприклад, можна добре освоїти якийсь один метод навігації і завжди користуватися тільки ним, хоча ефективна робота з комп’ютером усе-таки припускає знання і застосування всіх доступних засобів залежно від конкретного завдання (обслужити комп’ютер, обслужити операційну систему, створити чи відкрити документ, запустити додаток, скопіювати документ або видалити його). Система навігації Windows 98 має чотири основні засоби навігації і, відповідно, надає чотири основних методи.

Три з цих засобів призначені для навігації на автономному комп’ютері чи в межах локальної мережі, а четвертий — оглядач Internet Explorer 4.0 — для навігації в деяких службах

Інтернету (насамперед у WWW) і в структурах корпоративних мереж Інтранет.

Розглянемо засоби навігації на автономному комп’ютері, полишивши питання, пов’язані з Оглядачем, хоча ніщо не заважає використовувати Internet Explorer 4.0 і для навігації на локальній машині. Основними засобами навігації на автономному комп’ютері є:

— структура Головного меню;

— багатовіконна структура Мій комп’ютер;

— системний засіб навігації Провідник.

Усі вони, відповідно, надають різні методи навігації і застосовуються для виконання різних завдань, хоча ідеологія Windows така, що будь-яке конкретне завдання можна виконати будь-яким засобом з більшою чи меншою зручністю.

Будь-яка навігація починається з Робочого столу. Незважаючи на розмаїття засобів навігації, для виконання будь-якого завдання вам необхідні лише два об’єкти: значок Мій комп’ютер і кнопка Пуск.

Все інше є надлишковим, служить лише для спрощення виконання деяких операцій і настроюється чи видаляється за бажанням. Якщо ж значок Мій комп’ютер на Робочому столі затулений вікнами папок чи додатків, то для виконання будь-якого завдання нам вистачить взагалі однієї лише кнопки Пуск.

Клацнувши по цій кнопці, відкриємо Головне меню. З його допомогою в Windows виконується будь-яка операція.

Навігація в структурі Головного меню

Клацнувши по кнопці Пуск, можна побачити меню, що заведено називати Головним (рис. 5.13). На іншому комп’ютері воно не обов’язково повинно мати такий самий вигляд, оскільки в системі Windows 98 є маса доступних можливостей з налаштовування змісту цього меню, і кожен може змінити його так, як йому заманеться.

Рисунок 5.13

У Головному меню є дві горизонтальні риси, що поділяють його на три зони. Верхня зона призначена для «вільної творчості». Внести туди свої пункти може як користувач, так і будь-яка стороння програма. Призначення подібних пунктів, очевидно, — забезпечити швидкий доступ до необхідних об’єктів. Друга зона містить такі пункти:

Програми — меню;

Вибране — папка;

Документи — список;

Настроювання — меню;

Знайти — пошуковий засіб;

Довідка — довідкова система Windows 98;

Виконати — засіб запуску програм.

Зі структурою меню середньої зони також можна зробити багато чого, хоча і не все що завгодно. Ці сім пунктів призначені радше для використання, а не зміни.

Третя зона Головного меню містить два пункти «обов’язкової програми», втручання в яку з боку користувача не передбачається.

Завершення сеансу — команда завершення роботи без вимикання комп’ютера (інший користувач може ввійти під своїм ім’ям і продовжити роботу із системою);

Завершення роботи — команда, що випереджає завершення роботи із системою і перезапуск чи вимикання комп’ютера.

Меню Програми

Якщо метою навігації є запуск додатка, то меню Програми — найзручніший для цього засіб. Установивши покажчик миші на цьому пункті Головного меню, видно, як праворуч відкривається вкладене меню, що містить програми та папки (рис. 5.14). Затримка покажчика миші над однією з папок відкриває наступне вкладене меню і т. д.

Рисунок 5.14

Інформація про програми заноситься в меню Програми автоматично під час їх установки, тож у ньому можна знайти майже будь-яку програму з числа встановлених. Ми говоримо «майже» тільки тому, що насправді сюди потрапляють лише програми, що пройшли правильну (з погляду операційної системи) установку і правильно «прописані» в системних файлах Windows 98. Наприклад, сюди можуть не потрапити деякі ранні додатки Windows, розраховані на систему Windows 3.11.

Запуск додатка за допомогою меню Програми

Клацнути по кнопці Пуск — відкривається Головне меню. Установити покажчик на пункті Програми — відкриється вкладене меню з папками і програмами.

Перемістити покажчик за структурою вкладених папок до потрібного додатка.

Клацнути по значку додатка — він запуститься.

Створення ярлика додатка на робочому столі

Ярлики дають змогу швидко запустити програму чи відкрити файл або папку без необхідності шукати розташування файла у вікні провідника. Особливо корисно створювати ярлики для часто використовуваних програм, файлів чи папок.

1. У структурі меню Програми розшукати потрібний додаток і клацнути по ньому правою кнопкою миші. Кнопку не відпускати.

2. Натиснувши праву кнопку перетягнете покажчик миші на Робочий стіл і відпустите кнопку.

3. Після цього поруч з покажчиком відкриється невелике меню, що містить пункти:

Перемістити

Скопіювати

Створити ярлик

Скасування

Пункт Перемістити еквівалентний перетяганню за допомогою лівої кнопки. Пункт Скопіювати приводить до створення копії значка і, відповідно, копії об’єкта.

4. Вибрати пункт Створити ярлик. На Робочому столі з’явиться ярлик для запуску додатка. Ім’я ярлика може починатися зі слів Ярлик для…, але може і не включати цих слів. У системі Windows 98 це залежить від настроювань, що ми розглянемо нижче.

5. Якщо не влаштовує ім’я ярлика, клацнути на ньому правою кнопкою миші й у контекстному меню, що відкривається, вибрати пункт Перейменувати, після чого ввести потрібне ім’я.

Додавання об’єктів у меню Програми

Інформація про всі встановлювані додатки, як правило, заноситься в розділи меню Програми Головного меню. Це відбувається автоматично і не вимагає втручання. Установивши додаток, відразу ж можна знайти значок для його запуску в меню Програми.

Але не всі додатки розпізнаються системою як правильно встановлені. Не розпізнаються програми MS-DOS, чимало застарілих додатків Windows 3.11, а також деякі цілком сучасні, але такі, що не відповідають специфікації Windows 95/98 програми. Правильне установлення додатків передбачає неодмінне використання для цієї мети значка Встановлення і видалення програм, що розташований у вікні Панель керування. Деякі користувачі про це забувають і встановлюють нові додатки не засобами Windows, а тими засобами, що приходять з додатком. У результаті встановлення (інсталяція) не завжди відбувається коректно.

Так чи інакше, але існують додатки MS-DOS і Windows, доступ до яких неможливий через меню Програми Головного меню відразу після встановлення. У цьому разі система Windows 98 надає простий і зручний спосіб їх додавання, що діє навіть для додатків MS-DOS. Для додавання програми в меню Програми необхідно:

1. Перетягнути значок програми на кнопку Пуск — відкриється Головне меню.

2. Не відпускаючи кнопку миші, протягти його до пункту Програми — відкриється вкладене меню.

3. Як і раніше, не відпускаючи кнопку миші, протягти значок за структурою вкладених меню до тієї папки, в яку потрібно помістити значок додатка (програми). Установивши значок у потрібне місце, відпустити кнопку — новий пункт з’явиться в структурі Головного меню. Якщо значка додатка на Робочому столі немає, то, по-перше, його можна створити, а по-друге, ту саму операцію можна виконати за допомогою Провідника.

Папка Вибране

Цей пункт Головного меню дає швидкий доступ до папки Вибране (рис. 5.15), у якій прийнято зберігати документацію, пов’язану з роботою в Інтернеті: інформацію про передплату на канали Інтернету, адреси найчастіше відвідуваних Web-вузлів, адреси вузлів, що виконують дистанційне обслуговування вашого комп’ютера, наприклад, відновлення ресурсів операційної системи.

Рисунок 5.15

Оскільки в операційній системі Windows 98 маємо можливість роботи з папкою Вибране з будь-якого вікна будь-якої теки, то папка Вибране набуває особливого статусу. Цей статус закріплюється її постійною присутністю в Головному меню.

Список Документи

У цьому списку зберігаються дані про останні 15 документів, що відкривалися на екрані монітора (рис. 5.16).

Фізично це не самі документи, а лише їх ярлики, тобто видалення документа зі списку не веде до видалення файла з жорсткого диска.

Клацнувши лівою кнопкою миші по значку документа в списку Документи, ми відкриємо документ у вікні батьківського додатка (у якому документ створювався). Іноді зустрічаються документи, що можуть переглядатися одним додатком, а редагуватися — іншим. Такі, наприклад, Web-документи, що мають розширення .htm. Вони переглядаються оглядачем Internet Explorer 4.0, але редагуються спеціальним редактором Web-сторінок Frontpage Express. Якщо потрібно мати вибір, у якому додатку варто відкрити документ (для перегляду чи для редагування), то клацають правою кнопкою миші — і відкривається контекстне меню. Вибравши в ньому пункт Перегляд буфера обміну (Виправлення), можна відкрити документ у додатку, призначеному для редагування.

Рисунок 5.16

У контекстному меню варто звернути увагу на наявність команд, що виконують переміщення об’єкта в буфер обміну, пересилання його в інше місце, а також видалення. Нічого цього в Головному меню системи Windows 95 не було. Єдина стандартна можливість полягала у видаленні всіх документів з Головного меню — інші операції вимагали нестандартних дій.

Меню Настроювання

Доступ до абсолютної більшості настроювань у Windows 98, крім тих, що легко виконуються за допомогою клацання правою кнопкою по об’єкту, надається саме тут. Напевно, це «найвідвідуваніший» пункт Головного меню (рис. 5.17).

Рисунок 5.17

Кількість пунктів меню Настроювання в системі Windows 98 збільшено порівняно із системою Windows 95. В останній версії системи меню містить шість пунктів.

Панель керування забезпечує доступ до численних засобів панелі керування операційною системою. Цими засобами виконується настроювання екрана й органів керування, встановлення та видалення програмних додатків, керування інсталяцією нового обладнання, настроювання периферійних пристроїв, а також настроювання властивостей багатьох інших об’єктів Windows 98.

Принтери — панель керування настроюванням принтера (принтерів), за допомогою якої також здійснюється контроль над виконанням завдань з друку.

Панель завдань і меню кнопки «Пуск» — засіб настроювання Головного меню і Панелі завдань. Чимало об’єктів, які ми розглядаємо в структурі Головного меню, настроюються і перенастроюються за допомогою саме цього пункту.

Папки і значки. Вікна папок у системі Windows 98 мають значно більше «прав і свобод», ніж у системі Windows 95, — звідси й необхідність додаткового пункту меню для їх настроювання.

Робочий стіл Active Desktop — меню настроювань активного Робочого столу, що відрізняється від статичного Робочого столу системи Windows 95 за рахунок застосування активних елементів.

Відновлення Windows — особливий розділ, призначений для періодичної модернізації та відновлення операційної системи за рахунок підімкнення до спеціального сервера компанії Microsoft.

Команда Знайти

Цей пункт можна вважати «пошуковим центром» системи Windows 98. У ньому міститься кілька засобів пошуку інформації, кожен з яких дублює пошукові засоби свого батьківського додатка (рис. 5.18). Оскільки пошук ніколи не буває самоціллю (він потрібний для виконання конкретного завдання), то й виконувати його краще з додатка, в якому запущене завдання. Проте, як єдиний центр, у якому зібрані основні пошукові засоби системи Windows 98, цей пункт Головного меню також може використовуватися. Він відкриває доступ до таких засобів пошуку:

Файли і папки — засіб пошуку папок і файлів у файловій системі автономного комп’ютера. Дає можливість пошуку файла за його іменем (чи фрагментом імені), типом, датою створення (зміни) чи за фрагментом змісту. Пошуковий засіб дублює пошукову систему програми Провідник (Windows Explorer), що створює додаткові зручності в роботі.

Комп’ютер — засіб пошуку папок, дисків і комп’ютерів у локальній мережі. Він дублює пошукову систему, вбудовану в систему Network Neighborhood (Мережне довкілля).

В Інтернеті. Засіб пошуку інформації в Інтернеті. Сам по собі він не виконує пошукові функції, а замість цього дає можливість за допомогою оглядача Internet Explorer 4.0 одержати доступ до пошукових систем Інтернету, що, в свою чергу, й виконують пошук інформації у всесвітній Мережі. Існуючі пошукові системи поділяються на тематичні каталоги і пошукові індекси. Вони дають можливість розшукувати ресурси, присвячені заданій темі, за ключовими словами, а також розшукувати не лише текстові документи, а й графічні та мультимедійні.

Рисунок 5.18

Переналаштувати засіб пошуку інформації в Інтернеті можна в рамках настроювання оглядача Internet Explorer 4.0.

За допомогою Microsoft Outlook. Засіб пошуку інформації в прикладних документах, створених додатками пакета Microsoft Office та іншими додатками Microsoft. У тих випадках, коли інформація, що міститься в цих документах, форматована спеціальними засобами, звичайний пошук за допомогою системного засобу Шукати файли і папки може не дати позитивних результатів. У цьому разі й користуються засобом пошуку, що входить до складу Microsoft Outlook.

Людей. Засіб пошуку інформації про людей (телефони, адреси й ін.) Пошук може вестися не тільки в межах власноручно створеної Адресної книги (Address Book), а й за допомогою спеціальних систем, що зберігають персоналії в Інтернеті.

Команда Довідка

Цей пункт Головного меню відкриває доступ до великої довідкової системи Windows 98 і є відправною точкою навігації по ній. Аналогічний доступ є й у всіх вікнах папок і системних додатків.

Команда Виконати

У тих випадках, коли інформація про встановлюваний додаток не заноситься в меню Програми чи коли мова йде про додаток MS-DOS, запуск такого додатка можна виконати за допомогою пункту Виконати Головного меню. Діалогове вікно Виконати містить поле Відкрити, в якому варто набрати команду запуску додатка (рис. 5.19).

Рисунок 5.19

По своїй суті це поле еквівалентне тому, що раніше було в командному рядку MS-DOS.

Запуск програм з командного рядка MS-DOS дає можливість вказати параметри, що визначають характер і особливості роботи програми. Звичайний запуск програм засобами системи Windows позбавлений такої переваги, але даний пункт Головного меню заповнює цю прогалину.

Якщо повний шлях доступу до файла додатка, що виконується, невідомий, то для його пошуку можна скористатися кнопкою Огляд (рис. 5.20). Вона надає можливість вибрати диск, знайти і відкрити папку, що містить шуканий файл, після чого ім’я файла разом з повним шляхом пошуку можемо занести в командний рядок, клацнувши по кнопці Відкрити. Якщо потрібно, тут же в командному рядку після назви файла вказують параметри запуску.

Рисунок 5.20

Додаткову зручність для запуску файлів, що виконуються, з командного рядка створює кнопка, що розкриває, — вона розташована праворуч. Система зберігає шляхи пошуку останніх двадцяти п’яти програм, що запускалися. Якщо якась програма запускається не вперше, то, швидше за все, її можна знайти у списку, що розкривається, і не потрібно буде вдаватися ні до кнопки Огляд, ні до введення шляху пошуку вручну.

Навігація в структурі Мій комп’ютер

Папка Мій комп’ютер

Головне меню надає найзручніший метод навігації, якщо її метою є запуск додатка чи відкриття документа. Але в навігації можуть бути й інші завдання — обслуговування жорсткого диска чи локальної мережі.

І жорсткий диск, і локальна мережа являють собою фізичні пристрої, тому підходити до подібного завдання можна двома шляхами. Припустимо, що необхідно перевірити жорсткий диск D: на наявність дефектів робочої поверхні. Для цього можна знайти і запустити програму перевірки диска, а потім у рамках даної програми вибрати диск D: і провести перевірку. Але можна піти й іншим шляхом — почати з об’єкта (знайти та вибрати жорсткий диск D:), а потім вибрати програму для його обслуговування. У першому випадку робота починається з вибору програми ScanDisk у Головному меню, а в другому — з вибору значка диска D: у вікні Мій комп’ютер. Цей приклад характеризує два можливі підходи: логічний і фізичний.

У цьому й полягає різниця в методиці навігації за допомогою структури Головного меню і структури Мій комп’ютер: Головне меню краще забезпечує навігацію за логічною структурою, а Мій комп’ютер — за фізичною.

Щоб відкрити вікно Мій комп’ютер (рис. 5.6), досить двічі клацнути по значку Мій комп’ютер, що зазвичай розташований у лівому верхньому куті Робочого столу. Це вікно надає негайний доступ до дисководів гнучких і компакт-дисків, до жорстких дисків, а також до корисних папок для обслуговування фізичних пристроїв — Панель керування, Принтери, Вилучений доступ до мережі та Призначені завдання.

Засоби навігації в структурі Мій комп’ютер

Подвійний щиглик по значку диска приводить до того, що відкривається вікно папки, в якому представлено вміст даного диска.

Якщо компакт-диск, що знаходиться в дисководі CD-ROM, має засоби для автоматичного запуску, то подвійний щиглик по значку дисковода приведе не до відображення вмісту диска, а до запуску програмного забезпечення, що зберігається на ньому. Якщо це не потрібно, тоді правою кнопкою миші слід клацнути по значку дисковода CD-ROM і в контекстному меню вибирати пункт Відкрити.

Те, що ми бачимо на рис. 5.6 — це типове вікно папки. Ієрархічна структура Мій комп’ютер представлена послідовністю звичайних вікон папок. Навігація в цій структурі здійснюється засобами, що наявні в складі вікна папки, а саме:

·          за допомогою команди Перехід рядка меню;

·          використанням кнопок переходу Вперед, Назад і Нагору на один рівень;

·          зазначенням адреси переходу в поле Адреса;

·          вибором пункту переходу зі списку за допомогою кнопки, що розкриває, поля Адреса.

Швидкий доступ до папки Вибране і наявність панелі Посилання дають додаткові можливості навігації. Якщо потрібен вихід для навігації в Інтернеті, в правому верхньому куті є значок Windows 98, клацнувши по якому запускаємо Оглядача. Якщо ж потрібен перехід для навігації по довідковій системі, для цього служить пункт Довідка рядка меню.

Як бачимо, вікно надає достатньо можливостей для навігації як у межах одного комп’ютера, так і по всьому світі. Проте нам слід згадати і про завдання навігації.

Завдання навігації в структурі Мій комп’ютер

Навігація в структурі Головного меню служить для пошуку та запуску єдиного додатка чи відкриття єдиного документа. При цьому зовсім не відомо, де фізично розташований додаток чи де перебуває документ.

Коли спробувати застосувати для щойно згаданих цілей навігації структуру папок Мій комп’ютер, то доведеться тримати в голові повний шлях доступу до кожного документа і до кожного додатка. Шлях до документа чи додатка, що лежить на глибині 4—5 рівнів папок, може перетворитися в непрохідний лабіринт із поворотами й глухими кутами. Висновок простий: для запуску додатків і відкриття документів вікно Мій комп’ютер застосовувати не слід. Його основний недолік — складність структури лабіринту папок. Для того, щоб не губитися в ієрархії, занурення в структуру не має перевищувати одного-двох рівнів, а найкоштовніше, що лежить на такій скромній глибині, — це диски комп’ютера. Таким чином, значком Мій комп’ютер користуються, насамперед, для виконання операцій з дисками: контролю за їх станом, обслуговування, переміщення і копіювання файлів між дисками, огляду вмісту дисків і т. ін.

Ще однією цінною властивістю структури Мій комп’ютер є можливість одночасного відкриття двох і більше вікон, що відповідають різним дискам чи різним папкам одного диска.
У цьому разі процес копіювання та переміщення файлів з одного диска на іншій набуває особливої простоти і наочності.

Особливості навігації в структурі Мій комп’ютер

Істотна особливість навігації в структурі Мій комп’ютер пов’язана з тим, що в процесі переходу від одного вікна папки до іншого є два режими відкриття нових вікон папок. Можна зробити так, що кожна нова папка відкриватиметься у своєму вікні, але можна зробити й так, що чергова папка відкриватиметься у вікні попередньої папки (цей варіант прийнятий за замовчуванням).

У першому випадку простіше орієнтуватися в структурі папок, оскільки перед нами не тільки вікно поточної відкритої папки, а й вікна всіх папок, відкритих раніше. Але при цьому екран надто швидко переповнюється вікнами відкритих папок (рис. 5.3). Другий варіант не перевантажує екран, але ускладнює орієнтацію.

Настроювання режиму відображення кожної папки в окремому вікні.

1. Клацнути на пункті Вигляд у рядку меню. В меню, що відкривається, вибрати пункт Властивості папки — з’явиться діалогове вікно Властивості папки.

2. На вкладці Загальні включити перемикач Класичний стиль.

Або: на вкладці Загальні ввімкнути перемикач Стиль на основі особистих переваг. Клацнувши по кнопці Настроювання відкрити діалогове вікно Переваги, у якому ввімкнути перемикач Відкривати кожну папку в окремому вікні. Закрити діалогове вікно Переваги, клацнувши по кнопці ОК.

3. Клацнувши по кнопці ОК, закрити діалогове вікно Властивості папки.

Настроювання режиму відображення всіх папок в одному вікні

1. Натиснути на пункт Вигляд у рядку меню. В меню, що відкриється, вибрати пункт Властивості папки — відкриється діалогове вікно Властивості папки.

2. На вкладці Загальні ввімкнути перемикач Стиль на основі особистих переваг. Клацнувши по кнопці Настроювання відкрити діалогове вікно Переваги, в якому ввімкнути перемикач Відкривати всі папки в одному вікні. Закрити діалогове вікно Переваги клацнувши по кнопці ОК.

3. Клацнувши по кнопці ОК, закрити діалогове вікно Властивості папки.

Провідник

Запуск програми Провідник

Провідник викликається щигликом правої кнопки по меню Пуск, чи будь-якому реквізитному (обов’язковому і що не видаляється) значку Робочого столу чи по значку папки. Для швидкого виклику провідника, можливо, буде зручно створити і помістити на Панель швидкого запуску Панелі завдань його персональний значок — тоді він запускатиметься одним щигликом.

Щоб створити значок Провідника на Робочому столі, потрібно:

1) клацнути по кнопці Пуск — відкриється Головне меню;

2) вибрати пункт Програми;

3) у вкладеному меню, що відкрилося, розшукати пункт Провідник і клацнути по ньому правою кнопкою миші. Кнопку не відпускати;

4) перемістити покажчик миші, не відпускаючи праву кнопку, на вільне місце Робочого столу. Відпустити праву кнопку;

5) в контекстному меню вибрати пункт Копіювати і клацнути по ньому — на Робочому столі з’явиться ярлик програми Провідник.

Перенос значка Провідника на Панель швидкого запуску:

1) переконатися в наявності вільного місця на Панелі швидкого запуску Панелі завдань. Якщо вільного місця для розміщення нового значка немає, можна розширити Панель швидкого запуску: установити покажчик миші на маркері переміщення праворуч від Панелі швидкого запуску і, коли покажчик миші змінить форму, розтягти панель вправо;

2) перетягнути значок Провідника на Панель швидкого запуску.

Структура вікна програми Провідник

Клацаємо правою кнопкою миші на значку папки Мої документи і з контекстного меню відкриваємо вікно програми Провідник. Як видно, в основному його структура відповідає вище розглянутій структурі вікон папок, хоча важливі відмінності все-таки є. Відрізняється рядок меню, панель інструментів, але головна особливість полягає в наявності двох робочих ділянок (двох панелей), завдяки чому і забезпечується простота маніпуляцій з папками та файлами (рис. 5.21).

Рисунок 5.21

Ліва панель (панель папок) — суто навігаційна. На ній відображається ієрархічна структура всієї комп’ютерної системи. Права панель — панель змісту. Коли на лівій панелі відкрита папка (а якась папка там відкрита завжди), то на правій панелі відображається її вміст. Операції з файлами та папками виконуються за допомогою миші завдяки перетягуванню значків з одного місця в інше.

Відкриття/закриття папок здійснюється щигликом лівої кнопки миші на значку папки по лівій панелі. Згортання/розгортання папок виконується щигликом по значку вузла S чи EL.

На сьогоднішній день це найефективніший спосіб швидкого доступу до будь-якого об’єкта. У системах Windows 95/98 цей метод навігації використовується не тільки в Провіднику, і корисні практичні навички роботи з такими структурами можуть знадобитися неодноразово.

Операції на правій панелі вікна Провідника

Основна перевага навігації за допомогою Провідника перед іншими методами в негайному й досить простоиу використанні результату. Все, що відкривається на правій панелі, може бути відразу оброблене й перероблене. Далі випливає перелік операцій, довжелезність якого свідчить про різноманіття можливостей роботи з Провідником.

Створення нової папки в поточній папці

Клацнути правою кнопкою миші де-небудь на вільному місці правої панелі вікна Провідника (рис. 5.22). У контекстному меню, що відкриється, вибрати пункт Створити, потім пункт Папка, клацнути по ньому, і в поточній папці буде створена нова папка. Можна ввести її ім’я.

Рисунок 5.22

Створення нового документа в поточній папці

Клацнути правою кнопкою миші на вільному місці правої панелі вікна Провідника. В контекстному меню, що відкривається, вибрати пункт Створити — відкриється меню, що містить список типів документів, які можна створити. Вибрати потрібний пункт, наприклад, Текстовий документ, і клацнути по ньому — в поточній папці буде створений новий файл.

Створення ярлика чи програми існуючого документа

1. Клацнути правою кнопкою миші на вільному місці правої панелі вікна Провідника. В контекстному меню, що відкривається, вибрати пункт Створити. У вкладеному меню вибрати пункт Створити Ярлик.

2. Клацнути на пункті Створити Ярлик — відбудеться запуск Майстра Створення Ярлика. У рядок Командний рядок майстра потрібно ввести повний шлях пошуку файла чи додатка документа. Кнопка Огляд допоможе знайти його.

3. Щиглик по кнопці Огляд відкриває діалогове вікно Огляд, за допомогою якого досить просто знайти з’ясувати місцезнаходження об’єкта, для якого потрібно створити ярлик.

4. Насамперед слід задати тип шуканого об’єкта, для якого створюється ярлик. Якщо це програма, то в поле Тип файла встановити значення Програми. Якщо це документ, то встановити в цьому полі значення Усі файли.

5. Засіб навігації діалогового вікна Огляд допоможе розшукати потрібний об’єкт. Можна скористатися кнопкою, що розкриває, праворуч від поля Папка для доступу до різних дисків комп’ютера. Подвійним щигликом миші можна відкривати папки, представлені у вікні, і поринати в їх структуру. Якщо потрібно повернутися на один рівень угору, користуємося кнопкою Нагору на один рівень.

6. У результаті такого пошуку об’єкт звичайно відшукується досить швидко. Оскільки ми вирішили створити значок для об’єкта, виходить, напевно маємо справу з ним часто й уявляємо, де він перебуває. Якщо ж пошук у вікні Огляд зайде в глухий кут, то доведеться застосувати інші засоби пошуку, про які ми розповімо нижче.

7. Коли об’єкт знайдено, виділяємо його, клацнувши раз, і в полі Ім’я файла з’являється запис імені файла обраного об’єкта. Клацаємо по кнопці Відкрити — у командному рядку Майстра Створення ярлика буде прописаний повний шлях пошуку обраного об’єкта.

8. Клацаємо по кнопці Далі у вікні майстра. У рядок Вибір імені для ярлика вводимо ім’я ярлика і клацаємо по кнопці Готово — на правій панелі вікна Провідника з’явиться новий значок.

Видалення об’єкта в Кошик

Видалення об’єкта в Кошик відбувається в такий спосіб. Клацаємо на об’єкті правою кнопкою миші, вибираємо в контекстному меню пункт Видалити, клацаємо по ньому, у вікні запиту підтвердження на видалення клацаємо по кнопці Так, і об’єкт видаляється.

Переміщення об’єкта на Робочий стіл

Зменшуємо розмір вікна Провідника так, щоб воно займало не весь екран і було видно частину Робочого столу. Переміщення об’єкта з поточної папки на Робочий стіл виконується перетягуванням об’єкта за допомогою миші при натиснутій лівій кнопці.

Переміщення не обов’язково має відбуватися на власне Робочий стіл. Можливе переміщення на будь-які його елементи, — наприклад, на Панель швидкого запуску Панелі завдань чи в будь-яке вікно папки, відкрите в даний момент на Робочому столі. Об’єкт можна перемістити й у закриту папку: характерний приклад — переміщення в Кошик (еквівалентно видаленню). Якщо перетягнути якийсь об’єкт на значок закритої папки — він буде поміщений усередину цієї папки, в чому нескладно переконатися, відкривши вікно папки.

Копіювання об’єкта на Робочий стіл

Копіювання об’єкта відрізняється від переміщення тим, що в результаті копіювання вихідний об’єкт не видаляється, а залишається в поточній папці. Копіювання також виконується шляхом перетягування, але при натиснутій правій кнопці миші. У момент, коли кнопка відпускається, відкривається контекстне меню, в якому можна вибрати бажану дію, наприклад Копіювати. Як і переміщення об’єкта, копіювання теж можна виконувати не лише на сам Робочий стіл, а й на його елементи (панелі, відкриті вікна, закриті папки й інші елементи, що виконують функції контейнерів).

Копіювання та переміщення об’єкта в довільну папку

Це завдання під час роботи з Провідником виникає найчастіше. Під «довільною» ми розуміємо папку, якої немає напохваті і яку ще слід відшукати.

Така операція виконується копіюванням (переміщенням) об’єкта з правої панелі вікна Провідника на ліву.

1. На лівій панелі вікна Провідника розшукуємо папку, в яку відбуватиметься копіювання (переміщення). Під час пошуку потрібно лише розгортати і згортати папки, клацаючи по вузлових значках, але не розкривати жодних папок. Якщо відкрити якусь папку, зміниться зміст правої панелі.

2. Знайшовши папку-приймач, в яку відбуватиметься копіювання чи переміщення, перетягнути на неї об’єкт із правої панелі. Якщо виконується переміщення, то перетягуйте об’єкт утриманням натиснутої лівої кнопки, а якщо копіювання, — натиснутої правої кнопки.

3. Головні труднощі такого перетягування в тому, що слід правильно «потрапити» до потрібної папки. У системі Windows 95 це було проблемою. В системі Windows 98 схибити майже неможливо. Під час проведення значка об’єкта, що копіюється, поверх значків папок потрібно уважно стежити за тим, як змінюється колір написів з іменами папок. Коли об’єкт перебуває над потрібною папкою, колір її назви інвертується. Відпускання кнопки миші в цей момент гарантує стовідсоткове влучення копійованого чи переміщуваного об’єкта в папку-приймач.

Копіювання і переміщення об’єкта через буфер обміну

Цей метод дає можливість не тільки копіювати й переміщувати об’єкти між існуючими папками, а й навіть копіювати та переміщувати їх між папками, що наразі не існують, або ж існують, але не знайдені.

Копіювання об’єкта через буфер обміну Windows

1. На правій панелі вікна Провідника клацнути правою кнопкою миші по об’єкту, що підлягає копіюванню.

2. У контекстному меню, що відкриється, необхідно вибрати пункт Копіювати і клацнути по ньому — об’єкт буде скопійований у буфер обміну.

3. Поки об’єкт перебуває в буфері обміну, з ним можна виконати такі дії:

розшукати на лівій панелі вікна Провідника об’єкт-приймач, у який буде скопійоване об’єкт-джерело. Таким приймачем може служити, наприклад, певна папка;

використовувати будь-які інші засоби пошуку для віднайдення об’єкта-приймача;

створити об’єкт-приймач у потрібному місці. Можна створити нову папку на Робочому столі чи всередині будь-якої іншої папки, в тому числі й на лівій панелі вікна Провідника. Щоб створити нову папку потрібно клацнути правою кнопкою миші і вибрати з контекстного меню пункт Створити > Папка.

4. Розшукавши чи створивши об’єкт-приймач, у який відбудеться копіювання об’єкта-джерела, клацнути по ньому правою кнопкою миші й у контекстному меню, що відкривається, вибрати пункт Вставити.

Якщо йдеться не про копіювання, а про переміщення об’єкта, то в контекстному меню (п. 2) замість пункту Копіювати вибрати пункт Вирізувати. Подальший порядок дій не відрізняється.

Зміна режиму відображення об’єктів на правій панелі вікна Провідника

Як і у вікнах папок, у Провіднику є чотири способи відображення об’єктів у вікні: Великі значки, Дрібні значки, Список і Таблиця. Переключення між цими режимами перегляду зручніше за все виконувати серією послідовних щигликів на кнопці Вигляд, хоча можна використовувати й команду Вигляд контекстного меню, і команду Вигляд рядка меню, і кнопку, що розкриває, яка розташована поруч із кнопкою Вигляд на панелі інструментів. Можна користатися будь-яким зручним способом — усе залежить від вмісту вікна і від виконуваного завдання.

Найбільші можливості з управління відображенням надає режим Таблиця. В цьому режимі відображається максимум інформації про об’єкти. У чотирьох стовпцях — Ім’я, Розмір, Тип і Змінений — наводяться відомості про основні атрибути об’єктів. При цьому об’єкти можна відсортувати по кожному з чотирьох стовпців. Для цього потрібно клацнути по заголовку стовпця. Можливі два порядки сортування: висхідний і спадний. Для зміни порядку сортування по будь-якому стовпцю потрібно клацнути по заголовку цього стовпця ще раз.

Якщо інформація, подана в стовпці, не вкладається по його ширині, стовпці можна розтягувати (чи стискати). У рядку заголовків стовпців установити покажчик миші на межі між стовпцями і після того, як покажчик змінить форму, натиснути ліву кнопку миші і перетягнути межу ліворуч чи праворуч.

Якщо встановити покажчик миші на межі між стовпцями і зробити подвійний щиглик лівою кнопкою, відбудеться автоматична зміна ширини лівого стовпця. При цьому ширина стовпця установиться так, щоб уся інформація кожного рядка стовпця вміщався цілком.

Групові операції з об’єктами

Чимало з перерахованих вище операцій можна виконувати не з окремим об’єктом, а одночасно з цілою групою. Особливо часто доводиться групувати файли перед виконанням операцій переміщення, копіювання і видалення. Для виконання групової операції насамперед необхідно виділити групу.

Перед проведенням групової операції зручно подати відображення об’єктів у вигляді списку чи таблиці. Часом доцільно застосувати сортування у висхідному чи спадному порядку — в цьому разі слід включити режим відображення Таблиця.

Клацнувши один раз, виділяємо тільки один об’єкт, а для виділення групи — користуємося клавішами Shift і Ctrl. Утримуючи натиснутою клавішу Ctrl щигликом миші можна виділяти будь-які об’єкти в довільному порядку. У цьому разі кнопка миші діє як перемикач. Повторний щиглик по виділеному об’єкту знімає виділення. Для 1-го виділення групи з N об’єктів потрібно N разів клацнути кнопкою миші.

Коли натиснути клавішу Shift, цілу групу можна виділити лише двома щигликами — потрібно клацнути по першому і по останньому об’єктах групи. Щоправда, при цьому виникає природне обмеження: об’єкти повинні слідувати підряд. Розташувати їх у порядку, зручному для групування клавішею Shift, часто вдається попереднім сортуванням.

На практиці нерідко застосовують спочатку групове виділення за допомогою клавіші SHIFT, а потім знімають виділення з обраних об’єктів, натискаючи клавішу Ctrl. Такий комбінований прийом дає змогу одержувати досить складні виділені групи об’єктів. Нерідко трапляються випадки, коли потрібно виділити всі об’єкти. Для цього використовують команду Виправлення > > Виділити все чи еквівалентна клавіатурна комбінація Ctrl + A, що діє й у системі Windows 98, і в більшості додатків Windows.

Засоби пошуку Провідника

Далеко не завжди вдається знайти необхідне простою навігацією — в цьому разі потрібні більш могутні засоби пошуку, які має Провідник. Вони знаходяться в рядку меню на команді Сервіс, пункт Знайти — меню з п’яти пунктів, де знаходимо різні засоби пошуку на автономному комп’ютері, в локальній і глобальній мережах.

Уміст меню Знайти нічим не відрізняється від пункту Знайти Головного меню. Це цілковитий аналог, але в Провіднику ті самі засоби пошуку мають зовсім інше значення. Працюючи в Провіднику, можна не лише знайти необхідне, а й відразу виконати потрібну операцію зі знайденим об’єктом. Якщо згадати, що пошук і навігація є не самоціллю, а лише засобом для реалізації наміченого, то стає зрозуміло, що користатися засобами пошуку в Провіднику набагато доцільніше, ніж у Головному меню.

На локальному комп’ютері найчастіше доводиться користуватися засобом пошуку Шукати файли і папки, що дає можливість розшукати «заблукані» і загублені файли.

Діалогове вікно Знайти: Усі файли має три вкладки (див. рис. 5.18):

Ім’я і розміщення дає можливість обмежити коло пошуку визначеною категорією імен об’єктів і папок, у яких вони можуть зберігається;

Дата дає можливість обмежити пошук визначеним діапазоном дат;

Додатково дає можливість додатково вказати тип розшукуваного файла і задати діапазон його передбачуваних розмірів.

Ім’я — поле зі списком для введення імені шуканого об’єкта чи фрагмента його назви. Якщо ім’я цілком не відоме, можна використовувати підстановочні символи. Символ «*» заміняє будь-яку кількість будь-яких символів, а символ «?» служить для заміни одного будь-якого символу. Під час роботи в полі зі списком уведення можна виконувати як вручну, так і вибором готового значення зі списку, що розкривається. Для перегляду значень слід клацнути по кнопці списку, що розкривається. Вона розташована праворуч.

Якщо файл має «довге» ім’я, всередині якого використані пробіли, то таке ім’я слід вводити в лапках. Наприклад, для пошуку файла з ім’ям Мій файл.doc введення в поле слід здійснювати у формі: «Мій файл.doc».

Шукати текст — поле введення текстового фрагмента, що може міститися в розшукуваному документі. Наприклад, якщо розшукується документ, присвячений випробовуванню нової стрілецької зброї, і відомо, що він містить слова «секторний приціл», то можна ввести цей фрагмент у дане поле.

Слова, введені в це поле, сприймаються «буквально». Тобто за завданням на пошук фрагмента «операційна система» не будуть обрані документи, що містять слова «операційна» і «система» окремо. На відміну від поля Ім’я значення, введені в поле Шукати текст, не вимагають лапок, якщо вони складаються з двох і більше слів. Відповідно до принципу «буквальності» тут не діють підстановочні символи. Якщо не відомо, чи міститься в тексті слово «операційна» чи «операційні», краще ввести фрагмент операційн, але не операційна.

Де шукати — поле зі списком, що дає можливість ввести (чи вибрати) ім’я папки, в якій проводиться пошук. Це поле має бути заповнене обов’язково. Якщо не відома папка файла, потрібно вказати весь диск.

Включаючи вкладені підпапки — прапорець, який вказує на те, що пошук має вестися не тільки в поточній папці, а й у вкладених до неї папках.

Огляд — кнопка вибору папки, всередині якої ведеться пошук.

Знайти — кнопка початку пошуку.

Зупинити — кнопка зупинення пошуку.

Скидання — кнопка початку настроювання пошуку з новими умовами.

Елементи керування, за допомогою яких задаються умови пошуку за датою створення, зміни чи останнім звертанням до файла, представлені на вкладці Дата (рис. 5.23).

Рисунок 5.23

Усі файли — перемикач, що відмикає режим перевірки дати в процесі пошуку файлів.

Знайти всі файли — перемикач, що підмикає перевірку дати під час пошуку файлів. З ним зв’язаний список вибору режиму цієї перевірки: За датою створення файлу, За датою зміни чи За датою останнього звертання.

Якщо обраний режим перевірки дати створення (зміни, останнього звертання), то інші перемикачі цієї сторінки вкладки надають можливість задати інтервал часу:

Між … і …;

за останні… місяців;

за останні… днів;

На вкладці Додатково розташовані елементи керування, що дають змогу задати тип файла і діапазон його можливих розмірів (рис. 5.24).

Рисунок 5.24

Тип — список, що розкривається, вибору, типу файла.

Розмір — список, що розкривається, і поле лічильника для зазначення умови добору (більше/менше) й уведення числового значення розміру файла.

Пункт Параметри рядка меню містить два значення, що виконують функцію прапорців. Пункт Розрізняти рядкові і прописні букви дає змогу проводити пошук з урахуванням регістра. Пункт Зберігати результати забезпечує збереження настроювання пошукової системи, щоб у майбутньому повторювати пошук з тими самими чи з близькими настроюваннями.

Стандартні додатки Windows 98

Типи додатків Windows 98

Операційна система Windows 98 порівняно з Windows 95 має розширений комплект стандартних додатків. Основне призначення стандартних засобів, що входять до її складу, — надання користувачеві мінімального набору зручних інструментів для повсякденної роботи. Питання «мінімальності» та «зручності» — це проблема балансу. В даній операційній системі цей баланс установлений на такому рівні, що засобами стандартних додатків можна підготувати і найпростішу записку накшталт «Пішла на базу» і мультимедійну енциклопедію на CD-ROM.

Стандартні додатки Windows 98 зосереджені в меню Стандартные Главного меню. Доступ до цієї групи відкривається через меню Программы: Пуск/Программы/Стандартные. До неї входять такі категорії:

Тип — список, що розкривається, вибору, типу файла.

Размер — список, що розкривається, і поле лічильника для зазначення умови добору (більше/менше) й уведення числового значення розміру файла.

Пункт Параметры рядка меню містить два значення, що виконують функцію прапорців. Пункт Различать строчные и прописные буквы дає змогу проводити пошук з урахуванням ре-
гістра. Пункт Сохранять результаты забезпечує збереження настроювання пошукової системи, щоб у майбутньому повторювати пошук з тими самими чи з близькими настроюваннями.

·          Специальные возможности — засоби настроювання робочого середовища для осіб, які мають обмеження зору, слуху, а також обмежені можливості керування клавіатурою і мишею;

·          Средства связи — стандартна підтримка апаратних засобів зв’язку;

·          Мультимедиа — група підтримки засобів мультимедіа;

·          Игры — найпростіші комп’ютерні ігри;

·          Служебные программы стандартні засоби обслуговування апаратних компонентів комп’ютера і програмних компонентів операційної системи. Зупинимося на прикладних програмах, що найактивніше використовуються в процесі створення та редагування документів.

Арифметичні обчислення з використанням програми Калькулятор

Калькулятор програмна імітація настільного електронного калькулятора. Призначена для виконання найпростіших арифметичних, інженерних і статистичних розрахунків. Має один регістр пам’яті, дає змогу використовувати основні та зворотні алгебраїчні й тригонометричні функції, а також гіперболічні функції; проводити обчислення з числами, представленими у двійковій, вісімковій, десятковій і шістнадцятковій системах, а також виконувати деякі логічні операції. Має два режими роботи: Стандартный — для арифметичних розрахунків і Инженерный для математичних, інженерних і статистичних обчислень.

Найпростіші арифметичні розрахунки виконуються в режимі Стандартный (рис. 5.27). Для переходу в цей режим у рядку меню вибираємо команду Вид, у меню, що відкривається, — пункт Стандартный. Дії в ньому виконуються в стандартній послідовності:

Рис. 5.27

1) ввести перше число, що бере участь в операції (перший операнд). Для введення можна скористатися мишею чи клавішами додаткової панелі клавіатури (якщо попередньо ввімкнуто режим NumLock). Неправильно введені знаки видаляються клацанням по кнопці Backspace. Неправильно введене число видаляємо, клацнувши по кнопці СЕ. Кнопка С скидає не тільки введене число, а й уведений знак операції;

2) закінчивши введення першого операнда, клацаємо по кнопці зі знаком арифметичної операції;

3) вводимо другий операнд;

4) клацаємо по кнопці зі знаком «дорівнює» — і на панелі індикації з’являється результат.

Отриманий результат можна використовувати в подальших обчисленнях як перший операнд наступної операції.

Програма Калькулятор підтримує перенесення даних між додатками Windows за допомогою буфера обміну.

1. Увести число чи відобразити на панелі індикації результат арифметичної операції.

2. В рядку меню клацнути по кнопці Правка. В меню, що відкриється, вибрати пункт Копировать — значення буде скопійовано в буфер обміну Windows.

3. У документі, відкритому в одному з додатків Windows, установити покажчик миші в точці вставки числа і клацнути правою кнопкою миші. В контекстному меню, що відкриється, вибрати пункт Вставить. Число буде вставлено в документ.

Аналогічно виконується і зворотна операція розміщення числа з буфера обміну на панелі індикації Калькулятора. Якщо в буфері обміну міститься число, потрібно клацнути в рядку меню програми Калькулятор на команді Правка й у меню, що відкриється, вибрати пункт Вставить. Число з буфера обміну буде введено на Панель индикации.

Калькулятор має один регістр пам’яті, що може бути використаний для збереження проміжних результатів обчислень. Про те, що пам’ять калькулятора зберігає число, свідчить індикатор у лівому верхньому куті кнопкової панелі — на ньому загоряється літера «М».

Для операцій з пам’яттю використовуються такі кнопки:

·          МС — очищення пам’яті;

·          MR — запит до пам’яті (виведення числа, що зберігається в пам’яті, на Панель індикації);

·          MS — завантаження в пам’ять (збереження в пам’яті числа, що знаходиться на Панели индикации);

·          М+ — нагромадження в пам’яті (число, що знаходиться на Панели индикации, додається до того числа, що міститься в пам’яті; результат вводиться в пам’ять).

Особливості інженерного режиму роботи

Калькулятор має спеціальний інженерний режим роботи для проведення інженерних, статистичних і математичних розрахунків (рис. 5.28).

Рис. 5.28

1. Інженерний режим роботи калькулятора включається командою: Вид/Инженерный.

2. У цьому режимі калькулятор має три додаткові панелі:

— панель статистичних функцій;

— панель математичних функцій;

— панель логічних операторів.

3. Режим статистичних розрахунків включаємо, клацнувши по кнопці Sta, після чого

— відкривається додаткове вікно Статистика;

— дані в цьому вікні обробляються масивами;

— окремі елементи засилаємо в масив, клацнувши по кнопці Dat;

— масив обробляється командами Ave (обчислення середнього арифметичного елементів масиву); Sum (сума значень елементів масиву); s (середньоквадратичне відхилення).

4. Дія математичних функцій змінюється на протилежну ввімкненням прапорця Inv.

5. Для тригонометричних функцій увімкнення прапорця Hyp спричинює виконання відповідних гіперболічних функцій.

6. Під час виконання тригонометричних розрахунків величина кута може задаватися в таких виглядах: Degrees (Градуси), Radians (Радіани), Gradients (Градієнти).

7. Під час виконання багатоступінчастих операцій порядок дій визначається прийнятим у математиці пріоритетом. Порядок дій можна змінити за допомогою дужок.

8. Розрахунки виконуються в чотирьох системах числення:

·                      шістнадцятковій (перемикач Hex);

·                      десятковій (перемикач Dec);

·                      вісімковій (перемикач Oct);

·                      двійковій (перемикач Bin).

9. Логічні операції є бітовими — вони належать до бітового представлення цілих чисел у двійковій системі, хоча застосовуються до чисел, представлених у будь-якій системі.

Використання текстового редактора Блокнот

Блокнот — це найпростіший текстовий редактор. Його запуск із Головного меню виконується в такий спосіб: Пуск/Програм-мы/Стандартные/Блокнот. Зовнішній вигляд вікна програми подано на рис. 5.12.

Спочатку Блокнот розглядався як робочий журнал для коротких заміток. Проте практичне застосування цієї програми виявилося ширшим. Нині вона служить переважно для швидкого перегляду та редагування документів, підготовлених у форматі простого неформатованого тексту .ТХТ. У вихідному стані система Windows 98 настроєна так, що подвійне клацання по файлах, що мають розширення .ТХТ, приводить до їх відкриття у вікні редактора Блокнот.

Якщо програма Блокнот використовується як журнал для нотаток, може виявитися корисним спосіб вставки в документ штампа із зазначенням поточного часу і дати — це виконується функціональною клавішею F5.

Зазначення дати і часу під час внесення доповнень у документ можна автоматизувати. Для цього в найпершому рядку документа треба помістити запис .LOG. При кожному відкритті файла в ньому проставлятимуться дата й час внесення чергового запису.

Блокнот призначений для створення та редагування текстових файлів, що не потребують форматування і не перевищують 64 Кбайти. Блокнот працює лише з файлами у форматі (простий текст). Якщо файл вимагає форматування чи текст перевищує 64 Кбайти, варто використовувати текстовий редактор WordPad.

Для запуску блокнота можна натиснути кнопку Пуск, вибрати команди Программы і Стандартные, а потім вибрати Блокнот.

Використання текстового редактора WordPad

Текстовий редактор WordPad призначений для роботи з невеликими документами. WordPad підтримує форматування документів з використанням різних шрифтів і стилів абзацу.

Рис. 5.29

На відміну від найпростішого текстового редактора Блокнот, програма WordPad має функції текстового процесора, тобто служить не тільки для створення, редагування та перегляду документів, а й для їх форматування. Робоче вікно програми подане на рис. 5.29. Програма підтримує технологію впровадження і зв’язування об’єктів OLE, завдяки чому можна використовувати в тексті ілюстрації та мультимедійні кліпи, працює з усіма шрифтами, встановленими в системі Windows 98, у тому числі й зі шрифтами в кодуванні Unicode, і нерідко застосовується для перетворення формату файлів, що не читаються іншими додатками. Запуск текстового редактора WordPad виконується в такий спосіб: Пуск, вибрати команди Программы і Стандартные, а потім вибрати WordPad.

Опис основних операцій, виконуваних у текстовому редакторі WordPad, і використовувані елементи керування наведені в табл. 5.1. Варто мати на увазі, що більшість операцій має кілька способів виконання. У тих випадках, коли можна скористатися кнопкою панелі інструментів, а не командою рядка меню, зазначений перший спосіб.

Таблиця 5.1

Функції текстового редактора WordPad

Операція

Елементи
керування

Розміщення

Примітка

Операції з файлом документа

Створення нового документа

Створити документи

Панель інструментів

Тип створюваного документа вибирається в списку

Збереження нового документа

Файл > Зберегти як

Рядок меню

Вибирається папка, тип файла, що зберігається, (Зберегти як) і

Збереження після редагування

Зберегти документ

Панель інструментів

Відкриття документа

Відкрити

Панель інструментів

Вибирається папка, що містить документ інструментів (Look in). Якщо документ не відображається в папці, перевірити вибір типу файла

Настроювання робочого вікна

Приховання чи відображення панелі Інструментів

Вид > Панель інструментів

Рядок меню

Операція

Елементи
керування

Розміщення

Примітка

Приховання чи відображення панелі форматування

Вид > Панель форматування

Рядок меню

Приховання чи відображення Допоміжної Лінійки

Вид > Лінійка

Рядок меню

Операції з текстом

Скасування останньої дії

Скасувати

Панель інструментів

Пошук фрагмента

Знайти

Панель інструментів

Уводиться шуканий текст (Find What) інструментів, потім запускається пошук (Find Next)

Заміна фрагмента

Правка > Замінити

Рядок меню

Уводиться шуканий текст (Find What), уводиться текст, що заміняє (Replace with), після чого запускається пошук (Find Next) і виробляється покрокова заміна (Replace) чи повсюдна заміна (Replace all)

Видалення виділеного фрагмента

Вирізувати

Панель інструментів

Виділений фрагмент видаляється в буфер обміну Windows. Клавіша ВИДАЛИТИ видаляє виділений фрагмент, минаючи буфер обміну

Вставка дати/часу

Дата/час

Панель інструментів

Формат відображення дати і часу вибирається заздалегідь

Форматування тексту

Зміна шрифту

Шрифт

Панель форматування

Шрифт вибирається зі списку, що розкривається

Зміна розміру шрифту

Розмір

Панель форматування

Розмір шрифту вибирається зі списку, що розкривається

Зміна накреслення шрифту

Напівжирний; Похилий (курсив); Підкреслений

Панель форматування

Скасування зміни накреслення виконується повтором команди

Зміна кольору шрифту

Колір

Панель форматування

Колір вибирається з палітри, що розкривається

Зміна вирівнювання

По лівому краю; По центру; По правому краю

Панель форматування

Зміна режиму перенесення тексту

Вид > Параметри > Текст

Рядок меню

Вибирається один із трьох режимів перенесення за словами Не робиться; У межах вікна; У межах полів

Форматування абзацу

Формат > Абзац

Рядок меню

Задаються відступи: Лівий, Правий і Перший рядок

Розміщення позицій табуляції

Формат > Табуляція

Рядок меню

Координати позицій табуляції задаються введенням значення в поле Tab stop position (Позиції табуляції). Інший спосіб — розміщення маркерів табуляції на лінійці

Друк документа

Попередній перегляд перед друком

Попередній перегляд

Панель інструментів

Завдання параметрів друкованої сторінки

Файл > Макет сторінки

Рядок меню

Розміри полів вводяться в групі елементів керування (Поля)

Зміна принтера і його настроювань

Файл > Макет сторінки

Рядок меню

Вибираються принтер, параметри паперу, орієнтація сторінки, розміри полів

Робота з об’єктами

Упровадження об’єкта

Вставка > > Об’єкт > Створити з файла

Рядок меню

Переконайтеся в тому, що прапорець (Зв’язок) знятий

Зв’язок з об’єктом

Вставка > > Об’єкт > Створити з файла

Рядок меню

Установити прапорець (Зв’язок)

Відображення об’єкта як значка

Вставка > Об’єкт

Рядок меню

Установити прапорець (у вигляді значка)

Інше
Виклик довідкової системи Довідка > Виклик довідки Рядок меню

Графічний редактор Paint

Як і в системі Windows 95, у новій операційній системі Windows 98 графічний редактор Paint залишається базовим графічним додатком. Поняття «базовий додаток» означає, що, хоча сам по собі цей редактор має вельми скромні (за сучасними мірками) можливості для роботи з графікою, проте він часто-густо використовується разом з більшістю інших додатків компанії Microsoft (як системних, так і позасистемних) для найпростіших операцій із графічними об’єктами.

Зокрема, в багатьох додатках за необхідності незначного виправлення графічних чи об’єктів зміни колірної палітри «вбудованого» малюнка завантажуються програмні компоненти графічного редактора Paint. При цьому в документі використовується стандартна технологія компанії Microsoft для зв’язування й упровадження об’єктів (OLE). Компактність і простота графічного редактора Paint відіграють у даному разі позитивну роль, що дає змогу вносити необхідні зміни легко й швидко. У зв’язку з цим даний редактор має обов’язково бути встановлений в операційній системі, незважаючи на його начебто надмірну простоту й обмеженість можливостей.

Ми вже не вперше переконуємося, що вдавані простота та обмеженість деяких стандартних програм у системі Windows часто є не слабкістю, а силою. Не варто нехтувати цими стандартними програмами (Notepad, Paint, WordPad), розраховуючи на те, що існують «могутніші» та «ефективніші» засоби. Кожен користувач нерідко має справу з дрібними проблемами, що миттєво налагоджуються за допомогою редактора Paint, тоді як «наймогутніший» графічний редактор тільки завантажується. Загальна орієнтованість системи Windows 98 на Інтернет знайшла відображення в додатку Paint. Тепер він працює з файлами популярних «мережних» форматів .GIF і .3PG.

Запуск графічного редактора Paint зі структури Головного меню виконується в такий спосіб:

Рис. 5.30

Пуск/Программы/Стандартные/ Paint. Вікно редактора представлене на рис. 5.30.

Робоче вікно графічного редактора Paint відрізняється тим, що до складу його елементів керування, крім рядка меню, входить панель інструментів і колірна палітра. Кнопки панелі інструментів служать для виклику креслярсько-графічних інструментів. Елементи колірної палітри служать для вибору основного кольору (клацанням лівої кнопки миші) й фонового кольору (клацанням правої кнопки миші). Опис основних операцій, виконуваних у редакторі, й використовувані для цього елементи керування наведені в табл. 5.2.

Таблиця 5.2

Елементи керування програмою Paint

Операція Елемент
керування
Розміщення Примітка
Креслярсько-графічні операції
Креслення прямої лінії Лінія Панель інструментів Виконується протяганням миші при натиснутій лівій кнопці
Креслення довільної лінії Олівець Панель інструментів Виконується протяганням миші. Товщина лінії визначається заздалегідь
Креслення кривої лінії Крива Панель інструментів Виконується в три прийоми. Спочатку протяганням миші викреслюється пряма, потім двома клацаннями миші задаються радіуси кривизни. Товщина лінії призначається заздалегідь
Креслення еліпса Еліпс Панель інструментів Протягання миші. У нижній частині панелі інструментів вибирається колір заповнення
Креслення кола Еліпс Панель інструментів Протягання миші при натиснутій клавіші SHIFT. Колір заповнення визначається заздалегідь
Креслення прямокутника Прямокутник Панель інструментів Протягання миші. Колір визначається заздалегідь
Креслення квадрата Прямокутник Панель інструментів Протягання миші при натиснутій клавіші SHIFT. Колір заповнення визначається заздалегідь
Операція Елемент
керування
Розміщення Примітка
Креслення багатокутника Багатокутник Панель інструментів Протягання миші, клацнувши лівою кнопкою в кожній вершині. В останній точці клацаємо двічі — фігура замикається автоматично. Колір заповнення визначається заздалегідь
Малювання пензлем Пензель Панель інструментів Форма пензля вибирається в нижній частині панелі інструментів. Малювання виконується протяганням миші чи методом набивання клацанням миші
Ефект розпилювача Розпилювач Панель інструментів Щільність плями вибирається в нижній частині панелі інструментів. Малювання виконується протяганням миші
Заливання замкнутої ділянки Заливання Панель інструментів Як колір заливання використовується основний колір. Заливання виконуємо, клацнувши мишею всередині замкнутої ділянки. Якщо вона має розриви, фарба заливання «випливає» за межі ділянки. Скористайтеся командою Отменить
Стирання малого фрагмента Ластик Панель інструментів У нижній частині панелі інструментів вибирається розмір інструмента. Стирання фрагмента виконується при натиснутій лівій кнопці миші. Ділянка вилученого зображення набуває фонового кольору
Стирання великого фрагмента Виправлення > > Очистити виділення Рядок меню Попередньо слід виділити ділянку, що підлягає очищенню
Очищення всієї робочої ділянки Малюнок > Очистити Рядок меню Робоча ділянка зафарбовується у фоновий колір
Скасування операції Виправлення > > Відмінити Рядок меню Можна скасувати до трьох останніх дій
Операції з текстом
Уведення тексту Напис Панель інструментів Клацнувши мишею, задаємо місце введення, відкривається ділянка введення. Розмір ділянки введення змінюється перетягуванням маркерів зміни розміру. Введення і редагування тексту виконуються клавішами клавіатури
Форматування тексту Вид > Панель атрибутів тексту Рядок меню Вибирається шрифт, розмір, накреслення символів
Операції з кольором
Вибір основного кольору Колірна палітра Клацаємо лівою кнопкою на потрібному кольорі
Вибір фонового кольору 14-колірна палітра Клацаємо правою кнопкою на потрібному кольорі
Створення додаткової фарби Палітра > Змінити палітру > > Визначити колір Рядок меню Потрібний колірний відтінок вибирається в матриці кольорів і засилається в палітру додаткових кольорів натисканням кнопки (Додати в набір)
Перемикання в чорно-білий режим Малюнок > Атрибути > Чорно-біла Рядок меню
Перемикання в режим роботи з кольором Малюнок > Атрибути > Кольорова Рядок меню
Негативне перетворення малюнка Малюнок > > Обернути кольори Рядок меню Під час перетворення кожен колір заміняється додатковим (кольором)
Визначення кольору пікселя Вибір кольорів Панель інструментів Інструмент «визначає» колір заданої крапки за клацанням миші. При клацанні лівої кнопки даний колір стає основним кольором, при клацанні правою кнопкою — фоновим
Операції з об’єктами
Виділення прямокутної ділянки Виділення Панель інструментів Прямокутна ділянка задається діагональним протяганням миші
Виділення довільної ділянки Виділення довільної ділянки Панель інструментів Довільна ділянка задається протяганням миші по контуру
Копіювання виділеного об’єкта в буфер обміну Правка > Копіювати Рядок меню
Вставка об’єкта з буфера обміну Правка > Вставити Рядок меню Існують два режими вставки — «непрозорий» і «прозорий». Вибір режиму виконується в нижній частині панелі інструментів
Операції з малюнком у цілому
Зміна розміру малюнка Малюнок > Атрибути > Ширина/Висота Рядок меню Розмір малюнка по горизонталі і вертикалі задається введенням числового значення у відповідні поля
Масштабування Вид > Масштаб > Звичайний/ Крупний/Вибрати Рядок меню Уведення тексту може виконуватися тільки в масштабі Normal Size (Звичайний)
Перегляд робочої ділянки Вигляд > Переглянути малюнок Рядок меню Тільки перегляд. Редагування неможливе
Друк малюнка Файл > Друк Рядок меню Настроювання принтера виконується командою Файл > > Параметри сторінки
Операції з файлом
Завантаження файла Файл > Відкрити Рядок меню Формати, що завантажуються: .BMP, JPG, .GIF
Збереження Файл > Зберегти/Зберегти як Рядок меню Формати, що зберігаються: .BMP, JPG, .GIF
Перетворення формату Рядок меню Послідовно: спочатку завантаження в одному форматі, потім збереження в іншому форматі
Стирання малого фрагмента Ластик Панель інструментів У нижній частині панелі інструментів вибирається розмір інструмента. Стирання фрагмента виконується при натиснутій лівій кнопці миші. Ділянка вилученого зображення набуває фонового кольору, попередньо треба виділити ділянку, що підлягає очищенню
Стирання великого фрагмента Правка > Обчистити виділення Рядок меню
Очищення всієї робочої області Малюнок > Очистити Рядок меню Робоча ділянка зафарбовується у фоновий колір
Скасування операції Правка > Скасувати Рядок меню Можна скасувати до трьох останніх дій
Форматування тексту Вигляд > Панель атрибутів тексту Рядок меню Вибирається шрифт, розмір, накреслення символів

Засіб перегляду буфера обміну Windows

Ефективна робота з додатками Windows передбачає широке використання системного буфера обміну. Через буфер обміну між додатками можуть переноситися майже будь-які об’єкти Windows: окремі символи, фрагменти тексту і текстові документи, графічні об’єкти, Web-документи, мультимедійні об’єкти (аудіо- та відеокліпи) і навіть комплексні документи — такі, як бази даних, аркуші і книги електронних таблиць, і багато чого іншого. Буфер обміну універсальний, не всякий додаток має засоби для визначення поточного вмісту буфера. Цю прогалину заповнює наявний в операційній системі стандартний додаток Просмотр буфера обмена.

Стандартний додаток Просмотр буфера обмена запускається командою Пуск/Программы/Стандартные/Служебные программы/Просмотр буфера обмена. У вікні додатка під час запуску автоматично відображається об’єкт, що перебуває в даний момент у буфері. Опис елементів керування програмою подано в табл. 5.3.

Таблиця 5.3

Елементи керування програмою Clipboard Viewer

Операція Елемент
керування
Розміще-ння Примітка
Очищення буфера обміну Правка > Видалити Рядок меню
Збереження вмісту буфера Файл > Зберегти як Рядок меню Ім’я файла вводиться в поле Файл. Ім’я папки вибирається в списку Папки; файл зберігається у форматі .CLP
Завантаження буфера обміну із зовнішнього файла Файл > Відкрити Рядок меню
Зміна формату перегляду Вигляд Рядок меню Список пропонованих форматів залежить від властивостей об’єкта, що знаходиться в буфері

Підвищення ефективності і комфортності роботи за допомогою настроювань робочого середовища

Здобуваючи і встановлюючи нову операційну систему, ми розраховуємо одержати робоче середовище, яким, можливо, користуватимемося не один рік. Багато чого з того, що ми робимо на комп’ютері, залежить від властивостей цього середовища. Нам напевно небайдуже, наскільки просто здійснюється керування мишею, наскільки привабливий графічний інтерфейс системи, наскільки зручно організоване перемикання розкладки клавіатури з української мови на англійську і навпаки.

Очевидно, найбільше впливають на продуктивність праці властивості екрана. Якщо встановити занадто низьку роздільну здатність, то робоча площа екрана буде невелика. На екрані розміститься не дуже багато вікон, і доведеться часто змінювати їх розміри (розгортати і згортати), витрачати час на використання смуг прокручування, згадувати, де що знаходиться. При високій роздільній здатності екрана простіше уникнути появи смуг прокручування, вікна папок відразу виявляються місткішими, працювати стає простіше, але підвищується навантаження на очі через необхідність розглядати дрібні значки та шрифти.

Головна вимога до системи — надати можливість зміни робочого середовища з урахуванням специфічних запитів користувача і розв’язуваних ним задач. Система Windows 98, як ніяка інша операційна система у світі, дає можливість маніпулювати параметрами робочого середовища.

На ефективність роботи впливають усі настроювання робочого середовища. Висока роздільна здатність екрана дає можливість розмістити на одній і тій самій площі більше вікон папок і додатків. Висока колірна роздільна здатність виключає необхідність зайвих перемикань для відновлення екранної палітри. Оптимальне настроювання відеоадаптера знижує стомлюваність очей. Правильне встановлення властивостей миші та клавіатури підвищує швидкість виконання операцій і знижує ймовірність помилок.

Комфортні умови праці забезпечуються настроюванням графічного і звукового оформлення робочого середовища, а також автоматизацією рутинних операцій. Якщо робота з комп’ютером створює відчуття комфорту й упевненості в собі, вона приносить радість, а до того ще й гроші.

Зрозуміло, що в різних людей різні уявлення про комфортну роботу, які часто-густо залежать від звички. Одна з особливостей Windows 98 полягає в орієнтації на дві категорії користувачів: на тих, хто звик працювати з автономним комп’ютером, і на тих, хто переважно збирає та аналізує інформацію з Інтернету. Залежно від своїх смаків і намірів можна вибрати придатний стиль керування: класичний (звичайний) чи стиль Web. В останньому випадку Робочий стіл і вікна папок можуть відображатися на екрані у вигляді Web-сторінки, навігація за файловою структурою здійснюється, як навігація в Інтернеті, — один раз клацнувши мишею на посиланні. Для виділення об’єкта досить навести на нього покажчик.

Засоби зміни робочого середовища

Windows 98 має досить системних засобів для керування параметрами робочого середовища. Чимала їх частина зосереджена на Панели управления, хоча в системі є й інші можливості. Панель управления — це ніби «віртуальна папка» в тому сенсі, що на твердому диску фізично немає такої папки, але в системі є
вікно Панель управления, у якому сконцентровані основні засоби для управління робочим середовищем. Самі засоби можуть бути розташовані де завгодно на твердих дисках комп’ютера й у різних папках. Головне призначення вікна Панели управления — централізація доступу до основних засобів настроювання.

Панель управления

Якщо на Рабочем столе чи на Панели быстрого запуска значок папки Панели управления відсутній, то доступ до неї відкривається або через Главное меню, або через значок Мой компьютер. Основними засобами Панели управления, використовуваними для настроювання робочого середовища Windows, є:

·          Специльные возможности — для забезпечення роботи особи, яка має недоліки зору і слуху, а також з обмеженою рухливістю;

·          Дата/время — для настроювання системного годинника і системного календаря;

·          Тематические композиции — для комплексного оформлення робочого середовища за заданою темою;

·          Экран — для настроювання параметрів екрана;

·          Игровые устройства — для настроювання джойстиків, геймпадів, ігрових консолей та інших засобів керування комп’ютером;

·          Инфракрасные устройства — для настроювання дистанційних засобів керування;

·          Интернет — для настроювання властивостей оглядача Internet Explorer 4.0;

·          Клавиатура — для настроювання параметрів клавіатури;

·          Мышь — для настроювання чутливості й інших параметрів миші;

·          Язык и стандарты — для настроювання мовної підтримки і національних форматів відображення дати/часу та символів позначень грошових одиниць;

·          Звук — для звукового оформлення системних подій;

·          Tweak UI — могутній позасистемний засіб для оформлення Користувацького інтерфейсу (додається до системи);

·          Пользователи — для створення окремих конфігурацій користувачів, щоб кожен міг працювати з персональними настроюваннями робочого середовища.

Клацнувши правою кнопкою миші десь на вільній від значків поверхні Рабочего стола — відкриваємо контекстне меню, в якому є пункт Свойства. Вибір цього пункту приводить до відкриття діалогового вікна Свойства: Экран (рис. 5.31), за допомогою якого здійснюється настроювання властивостей екрана. Цей прийом аналогічний вибору значка Экран у вікні Панель управления, та оскільки він виконується простіше, користуватися ним зручніше.

Рис. 5.31

Додаткові позасистемні засоби

На дистрибутивному компакт-диску Windows 98 є комплект додаткових службових засобів, за допомогою яких можна керувати настроюваннями робочого середовища.

Папка\Tools\Res kit, у якій зберігається комплект службових програм, призначених як для досвідчених системних адміністраторів, так і для звичайних користувачів. Пакет програм Windows 98 Resource Kit має файл, що її встановлює, Setup.exe. Установлення пакета виконується звичайно через значок Установка і видалення програм вікна Панель управления. З погляду можливості зміни робочого оточення найбільший інтерес являє комплект програм, що входить у папку \Powertoys, і особливо програма Tweak User Interface (Tweak UI). В процесі її установлення у вікні Панель управления створюється додатковий значок. Запуск цього засобу виконується подвійним клацанням. Діалогове вікно Tweak UI має тринадцять укладок. За допомогою Tweak UI можна проводити такі спеціальні настройки операційної системи:

·          настройка чутливості органів керування комп’ютером;

·          настройка оформлення Windows;

·          настройка відображення яликів;

·          керування Главным меню;

·          вибір «реквизитных» значків;

·          відображення дисків;

·          відображення елементів Панели управления;

·          автоматизація входу в мережу;

·          створення нових документів;

·          вилучення відомостей про установку програм;

·          керування початковим завантаженням;

·          відновлення попсованих настройок;

·          ліквідовування наслідків роботи.

Детальний опис роботи програми Tweak UI знаходиться за межами нашої роботи, тому тим, хто бажає детальніше ознайомитися з роботою програми Tweak UI, слід звернутися до спеціальної літератури.

Настроювання звичайного Рабочего стола

Для часто використовуваних додатків має сенс перенести їх значки на Рабочий стол, щоб додаток завжди був напохваті.

1. У структурі меню Программы клацнути по ньому лівою кнопкою миші. Кнопку не відпускати.

2. Перетягнути покажчик миші на Рабочий стол і відпустити кнопку.

3. Додаток буде вилучено зі структури меню Программы, а його значок утвориться на Рабочем столе.

Для створення значка додатка на Рабочем столе та збереження його в структурі меню Программы на Рабочем столе можна створити ярлик додатка.

1. Зовні ярлик схожий на значок, але в його лівому нижньому куті присутня стрілка. Різниця в тому, що значок об’єкта являє собою сам об’єкт, а ярлик — лише вказує на нього. Якщо зробити для одного об’єкта копіюванням кілька значків, то це рівнозначно його розмноженню. Кожна копія має той самий розмір, що і вихідний об’єкт (при цьому нераціонально витрачається місце на диску). Натомість ярлик об’єкта займає дуже мало дискового простору, однак, як і значок, забезпечує доступ до об’єкта. Запуск додатка клацанням по ярлику здійснюється настільки ж надійно, як і клацанням по значку. Створення ярлика здійснюється в такий спосіб.

2. Вибрати вільне місце і відкрите контекстне меню, у якому вибрати пункт Создать/Ярлык. З’являється вікно Создание ярлыка. Натисніть на кнопку Обзор, вона відкриває нове вікно Обзор у якому необхідно виділити потрібний файл та натиснути на кнопку Открыть. Після цього повертаємося у вікно з назвою Создание ярлыка і обираємо кнопку Далее. На наступному кроці у вікні Выбор названия программы необхідно вказати нове ім’я ярлика.

3. Якщо не влаштовує ім’я ярлика, треба клацнути по ньому правою кнопкою миші й у контекстному меню, що відкривається, вибрати пункт Переименовать, після чого ввести потрібне ім’я.

Настроювання властивостей Панели задач

Загальновживаний метод настроювання об’єктів Windows полягає у зміні їх властивостей, а найзручніший доступ до властивостей об’єктів надає контекстне меню. Для настроювання Панели задач потрібно вибрати на ній місце, вільне від кнопок і значків, і клацнути по ньому правою кнопкою миші. В контекстному меню, що відкривається, вибрати пункт Свойства — з’явиться діалогове вікно Свойства: Панель задач. Нині нас цікавить лише ліва вкладка цього діалогового вікна — Параметры Панели задач (рис. 5.32).

Рис. 5.32

Необхідно встановити прапорець Расположить поверх всех окон, щоб вікна папок і додатків не закривали Панель задач. Вона завжди має бути доступна.

Якщо на поверхні Рабочего стола бракує місця (багато хто зустрічаються з цією проблемою незалежно від роздільної здатності екрана та діагоналі монітора), то можна встановити прапорець Автоматически убирать с экрана. У цьому разі Панель задач ховається за краєм екрана, але автоматично виринає з появою покажчика миші поблизу цього краю.

Якщо Головне меню перевантажене і не вміщається в межах екрана по вертикалі, варто встановити прапорець Мелкие значки в Главном меню. Головне меню стане займати менше місця (це настроювання особливо корисне тим, хто працює зі скромною роздільною здатністю екрана 640 ´ 480 пікселів).

Останній прапорець Отображать часы виводить на Панель задач показ системного годинника — на правому краї Панели задач у ділянці, що називається Панель индикации.

Настроювання змісту Панели задач

У системі Windows 98 на Панели задач є спеціальна ділянка, яку називають Панели быстрого запуска. Вона розташована на лівому краї Панели задач поруч із кнопкою Пуск. Ця ділянка дає змогу розвантажити Рабочий стол і винести сюди значки найчастіше використовуваних додатків. Незалежно від того, в якому режимі працює Рабочий стол (класичному чи Active Desktop), запустити додатки з Панели быстрого запуска завжди можна, клацнувши один раз мишею. Перевага цієї панелі й у тому, що вона завжди напохваті, і не доводиться шукати, де «сховався» потрібний значок. Розміщення значків додатків на Панели быстрого запуска виконується звичайним перетягуванням їх з Рабочего стола. Перетягувати сюди значки можна також з відкритих вікон папок і, найголовніше, з Проводника. Не треба забувати користуватися правою кнопкою миші при перетягуванні значків додатків, якщо необхідно, щоб джерело залишилося в недоторканності — у цьому разі не можна плутати копіювання та переміщення.

За бажання завдяки Панели быстрого запуска можна «розчистити» Рабочий стол, що на ньому залишаться тільки деякі «реквізитні» значки, що є його постійними атрибутами, не видаляються в Корзину і не переміщуються на Панель быстрого запуска. (Втім, позасистемними засобами можна позбутися й цих значків.)

Панель быстрого запуска обмежена праворуч вертикальним «рубчиком» (маркером зміни розміру). Якщо необхідні значки не вміщаються, перетягнути цей маркер праворуч для створення достатнього запасу вільного місця.

Загальний розмір Панели задач можна збільшити. Для цього потрібно встановити покажчик миші на внутрішню крайку Панели задач і, коли він змінить форму, натиснути ліву кнопку миші та розтягти Панель задач до центру екрана. Панель завдань може зайняти до 50 % площі екрана, хоча корисність такого рішення не очевидна.

Зміна розташування Панели задач

У вихідному стані (після встановлення Windows 98) Панель задач розташована вздовж нижнього краю екрана, що можна згодом змінити, розмістивши її вздовж кожного з чотирьох країв, наприклад, збоку. Таке положення має свою перевагу. При горизонтальному розташуванні Панели задач зміна її висоти відбувається «кроками», що дорівнюють висоті стандартної кнопки. При вертикальному розташуванні Панели задач регулюється не висота, а ширина з точністю до одного пікселя. На вертикальній Панели задач вміщується набагато більше кнопок, а ширину Панели задач можна установити так, щоб усі написи на кнопках добре читалися. Якщо при цьому Панель задач займає занадто багато місця на екрані, їй задається режим автоматичного заховування.

Для зміни положення Панели задач її слід «підхопити» покажчиком миші натиском лівої кнопки і перетягнути до будь-якого краю. Кнопка миші відпускається, коли на краю екрана утвориться прямокутна рамка. На відміну від вікон переміщення вміст Панели задач при її перетягуванні ніяк візуально не відображається.

Настроювання параметрів екрана

Настроювання параметрів екрана виконується або з Панели управления, або клацанням правою кнопкою миші по Рабочему столу. У першому випадку необхідно відкрити вікно Панель управления і клацнути по значку Экран, у другому випадку вибрати в контекстному меню пункт Свойства. Обидва способи приведуть до відкриття діалогового вікна Свойства: Экран.

Діалогове вікно Свойства: Экран має шість вкладок. Короткий опис призначення кожної вкладки подано нижче.

Вкладка Фон служить для зміни фонового малюнка чи фонового візерунка.

Вкладка Заставка служить для вибору екранної заставки і настроювання режиму її роботи.

На вкладці Оформление зосереджені засоби керування оформленням робочого середовища Windows 98. Тут можна не лише змінити оформлення окремих елементів Рабочего стола, а й застосувати готову схему оформлення.

Настроювання, виконувані на вкладці Web, призначені для оформлення робочого столу Active Desktop. Тут можна підключити чи відключити активні компоненти, оформити підписку на нові компоненти, видалити компоненти, що стали непотрібними, і переглянути попередню розкладку підключених активних компонентів на поверхні Рабочего стола.

Вкладка Эффекты служить для вибору значків Рабочего стола і параметрів відображення.

Вкладка Настройка дає можливість виконувати такі настроювання:

·          роздільної здатності екрана («разрешения»);

·          колірної роздільної здатності екрана (одночасна кількість відображуваних кольорів);

·          виведення значка для швидкої зміни екранних настроювань на панель індикації панелі завдань;

·          частоти оновлення екрана;

·          установлення і заміна драйвера відеоадаптера;

·          настроювання властивостей відеоадаптера, ввімкнення/вимкнення апаратного прискорення операцій із графічними елементами;

·          установлення та заміна драйвера монітора;

·          вибір параметрів колірного калібрування екрана для точної відповідності колірного настроювання в системі сканер—екран—принтер.

Після встановлення системи Windows 98 одне з перших завдань користувача — перевірити і змінити настроювання властивостей екрана та відеоадаптера.

Настроювання роздільної здатності екрана

Доступні режими роздільної здатності екрана залежать від властивостей відеокарти й монітора. Мінімальна вимога системи Windows 98 — режим 640 ´ 480 пікселів. У цьому режимі по горизонталі екран має 640 елементарних точок, а по вертикалі — 480. Для звичайного використання комп’ютера як побутового пристрою цей режим достатній, але для комфортної роботи в Інтернеті нині бажано мати режим 800 ´ 600 пікселів, у противному разі на більшості Web-вузлів ви зіштовхнетеся з тим, що інформація не вкладається в тісні рамки екрана, і виникає необхідність у постійному використанні горизонтальних смуг прокручування. Для професійного застосування режим роздільної здатності екрана вибирається відповідно до розмірів екрана монітора і припустимого навантаження на очі. У табл. 5.4 наведені дані, що рекомендуються.

Таблиця 5.4

Режими роздільної здатності екрана, що рекомендуються

Розмір Роздільна
здатність екрана
Додаткові умови
14″ 640 ´ 480 Мінімальні вимоги
14″ 800 ´ 600 Лише при якісному моніторі
15″ 800 ´ 600 Комфортні умови роботи
15″ 1024 ´ 768 Короткочасна робота
17″ 1024 ´ 768 Комфортні умови роботи
17″ 1152 ´ 864 Тривала робота при якісному моніторі
17″ 1280 ´ 1024 Короткочасна робота

Настроювання роздільної здатності екрана виконується переміщенням двигунця на вкладці Настройка. Треба встановити двигунець у потрібне положення і клацнути по кнопці Применить. Нову установку можна застосувати без перезавантаження. Після зміни роздільної здатності екрана протягом 15 секунд на ньому відображатиметься пропозиція прийняти нове настроювання чи відмовитися від нього. Якщо встановлений режим приводить до істотного спотворення екранного зображення, то система не одержить очікуваного підтвердження і по 15-ти секундах автоматично повернеться до колишніх настроювань.

Зміна частоти оновлення екрана

Частота оновлення зображення на екрані залежить від властивостей відеокарти і монітора та прямо зв’язана з установленою графічною роздільною здатністю екрана. Чим вищою є роздільна здатність, тим менш доступна частота оновлення екрана. Змінивши роздільну здатність екрана, обов’язково потрібно перевірити частоту оновлення.

Якщо після зміни графічної роздільної здатності екрана з’явилися явні геометричні спотворення пропорцій і форми зображення, це також може бути пов’язане з неоптимальною частотою оновлення екрана. Не слід поспішати вдаватися до ручного регулювання монітора — спочатку необхідно перевірити частоту оновлення екрана.

Регулювання частоти оновлення екрана виконується в діалоговому вікні властивостей відеоадаптера: у діалоговому вікні Свойства: Экран відкрити вкладку Параметры і клацнути по кнопці Дополнительно — відкриється діалогове вікно властивостей відеокарти (рис. 5.33). Після цього відкрити вкладку Адаптер і клацнути по кнопці списку, що розкривається, Частота обновления.

Рис. 5.33

Залежно від типу відеокарти в цьому списку можуть бути присутніми кілька можливих частот, а також режими Оптимальный і Частота обновления устанавливается видеоадаптером. Якщо відомі припустимі параметри монітора, можна вибрати максимально можливу частоту, що він підтримує. Якщо властивості монітора не відомі, не треба ризикувати — бажано установити режим автоматичного вибору частоти оновлення, вибравши варіант Оптимальный чи Частота обновления устанавливается видеоадаптером. Після перезавантаження комп’ютера слід обов’язково перевірити, що змінилося.

Існують практичні рекомендації для вибору частоти оновлення екрана:

·          частота оновлення, нижча від 60 Гц, вважається неприпустимою для нормальної роботи. Тремтіння зображення помітно навіч, призведе до стомлюваності та погіршення самопочуття;

·          частота оновлення 72 Гц є мінімальною для тривалої роботи з комп’ютером;

·          частота оновлення 85 Гц є нормативною для тривалої роботи і дає можливість уникнути перевантажень органів зору;

·          частота 100 Гц і вище є комфортною і досяжна на відносно дорогих моделях моніторів і відеоадаптерів;

·          усі режими «з чергуванням рядків», у яких працюють деякі відеоадаптери, мовби подвоюючи частоту оновлення екрана та обробляючи зображення через рядок, неприпустимі. Якість зображення при цьому значно знижується.

Зміна колірної роздільної здатності екрана

Колірна роздільна здатність екрана визначає, скільки різних колірних відтінків може відтворюватися одночасно. Мінімальна вимога Windows 98 — 256 кольорів. При цьому на завдання кольору кожного піксела витрачається один байт відеопам’яті.

У режимі High Color на кожен піксел виділяються 2 байти(16 бітів) — у цьому режимі відтворюється понад 65 тис. кольорів одночасно. У режимі True Color на кожен піксел витрачається 3 байти (24 біти), й у цьому режимі одночасно відображається до 16,7 млн кольорів. Сучасні відеокарти підтримують також режим Super True Color (32 байти на піксел), хоча на око помітити відмінність від режиму True Color можуть лише фахівці.

Під час роботи в Інтернеті рекомендується використовувати режим відображення 256 кольорів (нині цього поки що досить). В усіх інших випадках у системі Windows 98 рекомендується колірна роздільна здатність, не нижча High Color, хоча працювати в режимі 256 кольорів усе-таки можна.

Чим вищою є колірна і графічна роздільна здатність екрана, тим більшою — потреба у відеопам’яті, тому доступний режим колірної роздільної здатності залежить від установленої графічної роздільної здатності та обсягу пам’яті відеоадаптера. Ця залежність відображена в табл. 5.5.

Таблиця 5.5

Графічна роздільна здатність і обсяг відеопам’яті

Графічна
роздільна здатність

Колірна
роздільна здатність

Обсяг відеопам’яті,
Мбайт

640 ´ 480 256 кольорів 0,5
800 ´ 600 High Color 1,0
800 ´ 600 True Color 2,0
1024 ´ 768 High Color 2,0

Зміна колірної роздільної здатності, як і графічної, здійснюється на вкладці Параметры. Для цього потрібно відкрити список, що розкривається, Цветовая палитра вибрати потрібне настроювання, після чого клацнути по кнопці Применить чи ОК.

Зміна фонового малюнка і фонового візерунка

Для оформлення Рабочего стола можна застосувати фоновий малюнок, фоновий візерунок чи обидва засоби разом (якщо фоновий малюнок покриває не всю площу Рабочего стола).

Зміна фонового малюнка чи фонового візерунка здійснюється на вкладці Фон діалогового вікна Свойства: Экран (рис. 5.29). Для зміни фонового малюнка і фонового візерунка: вибрати бажаний малюнок зі списку, що розкривається, і клацнути по кнопці Применить чи ОК.

Фоновий малюнок (.BMP) може по-різному розташовуватися на Рабочем столе. У системі Windows 98 реалізовані три способи розміщення: По центру, Рядом і Растянуть. Для вибору способу розташування фонового малюнка служить список, що розкривається, Вывести.

У процесі виведення способом Рядом малюнка повторюється до повного заповнення Рабочего стола (кратність залежить від прийнятої роздільної здатності екрана та фізичних розмірів малюнка). В режимі Растянуть малюнок перемасштабовується і заповнює весь екран. При цьому неминучим буває перекручування змісту малюнка. Ступінь спотворення залежить від вихідних розмірів малюнка і коефіцієнта масштабування. При викладанні способом По центру навколо малюнка може залишатися порожнє поле, якщо його розмір менший від розміру Рабочего стола для прийнятої роздільної здатності екрана. В цьому разі вільне поле можна заповнити фоновим візерунком. Застосовують фоновий візерунок і в тому випадку, коли фоновий малюнок узагалі не використовується.

Якщо кнопка Узор активна, то клацнувши по ній, відкриємо список вибору візерунка. Додатково надається можливість самостійного редагування візерунка — кнопка Изменить.

Фонові малюнки, встановлені разом з операційною системою, зберігаються в папці Windows. Якщо помістити туди малюнок, зроблений власноручно, то він також відображатиметься в списку фонових малюнків вкладки Фон діалогового вікна Свойства: Экран, і можна буде прикрасити ним Рабочий стол. Якщо ж він зберігається деінде, то кнопка Обзор дасть можливість розшукати потрібний малюнок чи документ HTML і використовувати їх як фонове зображення.

Зміна екранної заставки

Екранні заставки перестали відігравати роль засобу попередження вигоряння люмінофора екранів відтоді, як технологія виготовлення моніторів піднялася на вищий рівень. Нині про збереження моніторів уже ніхто не думає, але екранні заставки, як і раніше, застосовуються вельми широко. Для програмістів-початківців створення власної заставки стало чимось на кшталт дипломної роботи, а для користувачів колекціонування й випробування нових заставок приємно урізноманітнює роботу з комп’ютером.

Крім того, що заставки урізноманітнюють роботу і нерідко дарують суто естетичне задоволення, вони виконують також функцію захисту інформації на екрані від стороннього ока. Це, звичайно, не означає, що за допомогою заставки можна захиститися, скажімо, від промислового шпигунства, але розчарувати зацікавленого колегу чи випадкового відвідувача все-таки можна.

Колекція заставок, установлюваних разом із системою Windows 98, налічує кілька десятків примірників. До неї входять також ті заставки, що встановлюються разом з тематичними композиціями Рабочего стола. Вибір, підімкнення та настроювання заставок виконуються на вкладці Заставка діалогового вікна Свойства: Экран (рис. 5.31). Основні елементи керування вкладки Заставка:

·          список, що розкривається, Заставка служить для вибору заставки;

·          діалогове вікно Параметры служить для настроювання параметрів заставки (різні заставки мають власні набори регульованих параметрів);

·          кнопка Просмотр служить для відображення зменшеної копії заставки в ділянці попереднього перегляду;

·          прапорець Пароль дає змогу встановити режим захисту екранної заставки паролем (у цьому разі вимкнути заставку і побачити зображення на екрані може тільки особа, яка знає пароль);

·          кнопка Сменить служить для зміни пароля (змінити пароль може лише особа, яка знає чинний пароль);

·          поле лічильника Интервал служить для завдання інтервалу часу, по закінченні якого відбувається автоматичне ввімкнення заставки, якщо протягом цього періоду не було активних дій із клавіатурою, мишею й іншими органами керування. На цій же вкладці виконується настроювання енергозберігаючих функцій монітора:

— клацнувши по кнопці Параметры, відкриємо діалогове вікно Свойства: Управление питанием;

— встановлюється в списках, що розкриваються, Отключение монитора і Отключение жесткого диска величина інтервалу часу, після якого вмикається режим енергозбереження.

Зміна оформлення Windows

Зміною оформлення Windows доводиться займатися не так часто, як зміною роздільної здатності екрана чи колірної р/здатності, але часом така необхідність усе-таки виникає. Настроювання виконуються на вкладці Оформление діалогового вікна Свойства: Экран (рис. 5.34).

Рис. 5.34

Засоби керування, подані на цій вкладці, мають відношення насамперед до елементів оформлення вікон і Рабочего стола. Тут можна зробити вибір і настроювання кольорів і шрифтів майже для двох десятків елементів оформлення.

Порядок настроювання оформлення вікон і Рабочего стола є таким.

1. У списку, що розкривається, Элемент вибирається елемент оформлення, що вас цікавить. Його також можна вибрати, клацнувши по елементу в ділянці попереднього перегляду.

2. У палітрах, що розкриваються, Цвет і Цвет2 вибирається колір елемента оформлення. Якщо другий колір для елемента не передбачений, палітра Цвет2 не активізується.

3. Розмір елемента можна змінити в полі лічильника Размер.

4. Якщо елемент має шрифтовий зміст, у списку, що розкривається, Шрифт можна вибрати гарнітуру шрифту.

5. Можна змінити розмір шрифту, його колір і накреслення. Доступні два види накреслення: напівжирне (Ж) і похиле (К).

6. Проведені настроювання можна застосувати до всього екрана, клацнувши по кнопці Применить, і зберегти — клацнувши по кнопці ОК. Якщо обрані настроювання не влаштовують, від них можна відмовитися, клацнувши по кнопці Отмена.

Настроювання оформлення Windows вимагає не лише копіткої роботи, а й певних дизайнерських навичок. Добре рішення з оформлювання досягається далеко не відразу, тому в системі є колекція заготовок, що називаються схемами оформлення. Кожна схема являє собою закінчений комплекс настроювань різних елементів оформлення. Тому можна застосувати одну з заготовлених схем чи створити власну схему і зберегти її на диску під новим ім’ям.

Вибір готової схеми оформлення здійснюється за допомогою кнопки списку, що розкривається, Схема. Можна вибрати будь-яку схему з трьох десятків заготовок і оцінити її в ділянці попереднього перегляду. Схема застосовується натисканням кнопок Применить чи ОК. Часто власноручну зміну оформлення окремих елементів зручніше починати не «з нуля», а редагуючи готову схему. Якщо вдалося створити нове рішення з оформлення, його можна зберегти як готову схему, клацнувши по кнопці Со-
хранить как
. У поле Сохранение цветовой схемы ввести назву схеми та клацнути по кнопці ОК. Надалі ця схема відображатиметься в списку Схемы, що розкривається, і стане доступна для вибору.

Додаткові елементи оформлення Windows

Деякі додаткові елементи оформлення Windows 98 подані на вкладці Эффекты. Група Значки Рабочего стола дає можливість змінити зовнішній вигляд деяких «реквізитних» значків — таких, як Корзина, Мой компьютер та ін. Кнопка Сменить значок дає змогу вибрати інше оформлення значка. Стандартный значок служить для скасування вибору і повернення до стандартного оформлення. Якщо потрібно, щоб у режимі перегляду Рабочего стола як Web-сторінки він не захаращувався значками, то слід встановити прапорець Убирать значки.

Група прапорців Эффекты служить для персональної зміни оформлення Windows.

Прапорець Применить крупные значки забезпечує найпростіший спосіб дворазового збільшення розміру значків на Рабочем столе. Може використовуватися для швидкої зміни оформлення екрана, якщо з комп’ютером працює дитина.

Прапорець Улучшенные значки застосовується для поліпшеного представлення значків. При цьому зовнішній вигляд значків справді поліпшується, хоча це певною мірою позначається на продуктивності комп’ютера. Якщо процесор системи має частоту, меншу 100 МГц, цей режим краще відімкнути.

Прапорець Анимация меню окон и списков установлює режим анімації, що надає неповторного колориту Windows 98. Якщо цей прапорець скинути, установлюється такий самий стиль відкриття вікон, меню та списків, які розкриваються, котрий раніше використовувався у Windows 95. Під час установлення цього прапорця також бажано взяти до уваги продуктивність процесора.

Прапорець Сглаживать неровности экранных шрифтов служить для ввімкнення режиму згладжування шрифтів. Необхідність «згладжування» викликана тим, що при контрастній колірній схемі добре проглядаються окремі піксели, з яких побудовані шаблони символів. У результаті екранні шрифти можуть на вигляд бути «зазубреними», що особливо помітно за низької роздільної здатності екрана. Суть «згладжування» полягає в тому, що між окремими темними та світлими пікселами вбудовуються додаткові піксели проміжної яскравості. У результаті зображення символів на екрані виходить рівнішим.

Прапорець Отображать содержимое окна при перетаскивании дає можливість переміщувати і розтягувати вікна на екрані разом з їх умістом, що не тільки значно поліпшує оформлення робочого середовища, а й, як не дивно, сприяє зростанню продуктивності (на комп’ютерах із процесором Pentium 100 чи вище).

Друк документа

Ця операція в Windows виконується дуже просто. Якщо даний документ відкритий, у меню Файл вибираємо команду Печать. Якщо документ не відкритий, його потрібно знайти в папці Мой компьютер у вікні провідника Windows і скопіювати у відповідний принтер у папці Принтеры. Для цього слід відкрити папку Принтеры, що знаходиться в папці Мой компьютер, і, захопивши мишкою файл документа, відпустити його над значком принтера. На час друкування документа в нижньому правому куті панелі завдань з’явиться значок принтера. Його зникнення означає, що друкування документа завершено. Щоб спростити доступ до принтера, можна створити для нього ярлик на Рабочем столе. Якщо необхідно надрукувати графічний об’єкт, то в меню Пуск вибираємо команду Настройка, потім Принтеры. Клацаємо правою кнопкою значок потрібного принтера і вибираємо команду Свойства, потім вкладку Графика (рис. 5.35).

Рис. 5.35

Набір доступних параметрів істотно залежить від типу використовуваного принтера.

Якщо є потреба друкувати кілька об’єктів, то необхідно створити чергу друку, скопіювавши їх усі на значок принтера. Зміна порядку документів у черзі друку здійснюється так:

1. Натиснути кнопку Пуск, вибрати команду Настройка, а потім Принтеры.

2. Двічі клацнути по значку використовуваного принтера.

3. Вибрати документ і перетягнути його в інше місце в черзі.

4. Перемістити документ можна лише до початку його виведення на друк.

Висновки

Історія MS DOS демонструє паралельність розвитку апаратних і програмних засобів: поява нових пристроїв неминуче «знаходить відгук» у зміні операційної системи. Водночас, історія Windows є прикладом того, як операційне середовище випереджає поточні потреби користувачів і визначає розвиток електронно-обчислювальної техніки на багато років уперед. Залишаючись поза увагою протягом 1985—1990 р., середовище Windows змінило обличчя комп’ютерного світу в наступне п’ятиліття.

Очевидно, кілька років ще буде залишатися бездіяльним такий засіб Windows 98, як WebTV for Windows, але в XXI столітті архітектура широкого мовлення, основи якого закладені в цій програмі, вплине на життя кожної людини, незалежно від того, чи користується вона комп’ютером.

Сьогодні відеотелефонія вже є реальною для користувачів Windows 98 за допомогою програм Microsoft NetMeeting. Щоправда, нині відеотелефонія доступна лише для деякого, але мине лише кілька років, і відеоконференції на підприємствах стануть звичайною справою, а відеоконтроль за діяльністю певних торгових точок потрібний уже тепер, навіть у малому бізнесі. Телефонна лінія, недорога відеокамера, персональний комп’ютер і операційна система Windows — ось і все, що для цього потрібно.

Пересічні користувачі, які ніколи не вивчали програмування, давно мріють про самореалізацію за допомогою персонального комп’ютера платформи IBM PC. Десяток років тому найпростіший восьмирозрядний побутовий комп’ютер будь-якої системи давав можливість увімкнути його в мережу і починати творчі експерименти без необхідності що-небудь завантажувати і вивчати щось складніше від Бейсика. З операційною системою Windows 98 до мільйонів простих людей повертається можливість творчості і самореалізації. Не виходячи за межі Windows 98, можна своїми руками створити мультимедійну енциклопедію! Тут усе передбачено: редактор Frontpage Express для створення мультимедійних документів, оглядач Internet Explorer 4.0 для перегляду їх, засоби мультимедіа для управління звуковим і музичним супроводом, графічні й текстові редактори для роботи з графікою та текстами.

Засоби сертифікації видавців і програмного забезпечення, як і засоби керування електронним банківським рахунком, включені в Internet Explorer 4.0, теж раніше чи пізніше дадуть реальну віддачу. Вони вже нині застосовуються тими, хто, працюючи вдома, випускають комп’ютерні програми і, не залишаючи робочого крісла, сертифікують їх у світових центрах, виставляють на продаж в електронних магазинах Інтернету і керують своїми банківськими рахунками засобами Windows 98.

Windows 2000 — альтернатива Windows 98

У процесі розвитку операційних систем можна зауважити орієнтацію на збільшення обсягу взаємодії з Інтернетом та зручності, а також появу нових можливостей у цьому напрямку. Нова система Windows 2000 також підтримує цю тенденцію.

2000 року побачили світ три продукти компанії Microsoft — Windows 2000 Professional, Windows 2000 Server і Windows 2000 Advanced.

Windows 2000 Professional побудована на ядрі Windows NT, що до того ж удосконалювалося протягом трьох років (з моменту виходу Windows NT 4). Це зручна та надійна операційна система, що поєднує кращі якості Windows NT 4 Workstation і Windows 98 (наскільки це виявилося можливим).

Зупинимося на особливостях нової операційної системи.

Windows 2000 Professional не розглядається як заміна Windows 98, вона не позиціонується як споживацька операційна система. У цьому амплуа виступила Windows Millennium.

Windows 2000 Professional — насамперед мережна операційна система, і найбільший ефект від її використання може спостерігатися саме в мережному довкіллі (під керуванням, природно, одного з серверних варіантів Windows 2000), однак у багатьох випадках її можна використовувати і як заміну Windows 98 на настільних і навіть мобільних комп’ютерах. Головним чином це забезпечується реалізацією в Windows 2000 Professional підтримки Plug-and-Play (пристроїв, що самоналаштовуються) і ACPI.

Нова операційна система «знає» величезну кількість устаткування і працює з ним не гірше, а іноді навіть краще від Windows 98. Особливо добре вона вміє працювати з мережними адаптерами та мережними картами.

Для індивідуальних користувачів важлива підтримка сучасного мультимедійного устаткування, і тут ситуація значно поліпшилася, хоча наразі вона все ще далека від ідеалу. Наприклад, Windows 2000 Professional має у своєму розпорядженні драйвери для багатьох 3D-акселераторів (пристроїв для поліпшення якості графіки). Крім того, в неї вбудована повна версія Direct 7, а підтримка OpenGL є присутньою ще з колишніх версій (можна без проблем грати в сучасні 3D-ігри, хоча швидкість зміни кадрів є майже в півтора раза нижчою, ніж у Windows 98, і причиною тому не нова операційна система — надійність Windows 2000 Professional навряд чи змогла б ужитися з повними помилок драйверами, що їх розроблювачі роками не можуть довести до ладу. Безумовно, потрібно розуміти, що нині Microsoft розглядає Windows 2000 Professional винятково як корпоративну платформу, а отже, практично не приділяє увагу розважальним аспектам).

У багатьох випадках Windows 2000 Professional є набагато простішою і зручнішою не тільки лише від Windows NT 4, а й навіть від Windows 98 — так, зміни численних настроювань, включаючи параметри ТСР/ТР, не вимагають перезавантаження комп’ютера. Інший приклад — система вилученого доступу: для кожного з’єднання можна скласти список телефонних номерів, що не тільки будуть перебиратися під час додзвонювання, а й автоматично сортуватися за приступністю; можна також виключити необхідність підтвердження різних дій і т. ін. З’явилася можливість початкового завантаження в командний рядок, про яку давно мріяли адміністратори. У Windows 2000 Professional RC3 включені повна й остаточна версія Direct 7; Internet Explorer 5.01, що містять новітні виправлення і заплатки; Outlook Express, у якій нарешті з’явилася можливість роботи з повідомленнями про доставку/прочитання повідомлень; остання версія NetMeeting 3.01; аналоги кращих системних аплетів з Windows 98, у тому числі програма дефрагментації твердих дисків; підтримка FAT32, яку має сенс вибирати індивідуальним користувачам.

Проте з погляду індивідуального чи домашнього користувача, ситуація з новою системою небездоганна. По-перше, відсутня цілковита сумісність: DOS-орієнтовані ігри та деякі серйозні додатки не запускаються, те саме можна сказати й про 16-розряднй і меншою мірою 32-розрядний додаток для Windows 9x; підтримка сучасних мультимедійних пристроїв не завжди здійснюється в повному обсязі.

По-друге, відносно висока ресурсоємність і, відповідно, проблеми з продуктивністю. Офіційні системні вимоги досить невисокі (Pentium 166, 32 MB RAM, близько 600 MB на твердому диску), і Microsoft стверджує, що машина з 64 MB RAM Windows 2000 Professional повинна обганяти Windows 98, однак навіть без усяких тестів відчувається, що деякі стандартні операції — завантаження, відновлення бази даних драйверів — виконуються занадто довго. Зате чимало тестерів позитивно відгукувалися про продуктивність нової ОС у системах із 128 MB RAM; щодо процесора, то, на загальну думку, цілком достатньо рівня Pentium ІІ 300 MHz.

У Windows 2000 Professional є весь необхідний інструментарій (насамперед керування живленням) і для роботи на мобільних ПК.

Можна сказати, що Windows 2000 — «найпростіша» Windows. Певні зміни в користувальницькому інтерфейсі з’являлися практично в кожній збірці. Нові піктограми, вдаліші системні шрифти, широкий вибір схем оформлення робочого столу, зміна назв певних системних піктограм і аплетів (наприклад, Network Neighborhood перейменована в My Network Places) — усе це причепурювання. Є, одначе, й істотніші зміни:

·          нові вікна Open/Save, працювати з якими справді зручно;

·          нові системні папки My Pictures і My Faxes зі специфічним інтерфейсом;

·          змінений рядок меню і підменю.

У лівій частині вікна відкриття/збереження з’явився список найчастіше використовуваних папок. З його допомогою можна одним клацанням миші перейти в папки History (вона доповнює підменю Документы головного меню Windows), Мои документы, Избранное чи на Рабочий стол. Також вікно містить кнопку «Назад». Крім того, воно намальоване дуже красиво і в ньому є в півтора раза більше об’єктів, ніж було раніше.

Вдосконалення торкнулися й буфера обміну. Тепер у нього можна вирізувати чи копіювати до дванадцяти об’єктів, а потім вставляти їх поодинці чи всі разом командою Paste All.

Відразу після запуску Windows меню вже містять команди, використовувані протягом 95 % робочого часу, а рідко викликувані команди в них не відображені. Розташована в нижній частині кожного меню кнопка розширення виводить на екран повний набір варіантів, так що можна одержати доступ до всіх команд. Крім того, меню автоматично розширюється відповідно до правил технології IntelliSenese (наприклад, по закінченні певного відтинку часу, за затримки покажчика миші і т. ін.). Коли вибирається якась команда — вона переміщується ближче до початку меню. За бажанням ця функція легко може бути налаштована чи виключена.

Настроювані панелі інструментів працюють багато в чому так само, як і настроюване меню. У Windows 2000 вони виводяться з накладенням, в один рядок. До всіх команд можна одержати доступ, клацнувши мишею по трикутному символу (шеврону), що є на кожній панелі. Вибрані значки переміщуються у видиму частину панелі, а ті, що давно не застосовувалися, віддаляються за роздільник і стають невидимими. Щоб вивести на екран більше значків, потрібно пересунути бігунок. З часом конфігурація панелей інструментів підлаштовується під потреби користувача — в результаті вдається уникнути захаращення екрана і при цьому полегшити доступ до найчастіше застосовуваних функцій.

Крім того, спростилося настроювання панелей. Досить клацнути на кнопці Toolbar Options, що є на всіх панелях, навести курсор по кнопку Add or Remove Button, і на екрані з’явиться список усіх доступних для даної панелі кнопок. У ньому можна позначити прапорцем кнопки, що повинні бути видимі на екрані, а також забрати прапорці з непотрібних. Істотно змінився й пакет Microsoft Office.

Легше стало переходити від вікна до вікна. Звичайно в будь-якому додатку з багатодокументним інтерфейсом переключення між файлами, що редагуються, здійснюється через меню Вікно (Window). Проте розробники Office змогли ще більше спростити і цей, сам по собі нескладний, процес. Тепер якщо відкрити дві таблиці Excel, вони відобразяться на панелі завдань за допомогою двох (а не однієї, як було раніше) кнопок. Переходити від вікна до вікна в такий спосіб дуже зручно.

В Office 2000 помічник став на вигляд зовсім іншим. По-перше, він набагато привабливіший. По-друге, він сам вибирає для себе оптимальне розташування, щоб не заважати працювати.

Але й це ще не все. Тепер помічник мовби живе власним життям. Так, як, наприклад, маленьке, грайливе кошеня, що замінило паперову кішку, Office 97 може крутити хвостом, умиватися, спати в кількох позах, ганяти метелика і багато чого іншого. А коли в нього виникне бажання щось підказати, він не пропустить цієї знаменної події — йому аж свербить вистрибнути з екрана!

Насправді вдосконалення торкнулися практично кожного модуля й аспекту системи, програми організовані логічніше, вибір параметрів за замовчуванням виправданіший і т. ін. З’явилася безліч нових дрібних корисностей, наприклад спеціальна піктограма, що оповіщає про обрив з’єднання не тільки під час роботи через вилучений доступ, а й у локальній мережі. Персоналізовано меню Start (Пуск), користувач може легко налаштувати його на власний смак, у тому числі виключити «персонализацію», розгорнути аплети панелі керування, список принтерів і т. ін.

Словом, Microsoft майже виконала всі обіцянки, незважаючи на чергову відстрочку в реалізації своєї глобальної ідеї — переведення ОС усіх рівнів на єдине ядро. По суті, за бортом частково залишилися тільки «геймери» та користувачі «раритетного» ПО, а також власники застарілого устаткування, які змушені будуть задовольнятися Windows 98 (а деякі і більш ранніми версіями). Але тут важливо зрозуміти одне: зрештою, нова операційна система — не самоціль, а лише більш-менш ефективна платформа для розв’язування конкретних задач.

Основні терміни та визначення

Microsoft Windows — інтегрована графічна операційна система для роботи з локальним або мережним комп’ютером.

Plug & Play — технологія спрощеного відкритого підімкнення нових пристроїв до комп’ютера («Підімкнув — Працюй!»).

Вікна — основні об’єкти, в яких проводиться робота з інформацією.

Меню — список команд, які можна виконати для даного об’єкта.

Операційна система (ОС) — сукупність програм, призначених для управління всіма апаратурними та програмними ресурсами комп’ютера.

Панель завдань — засіб швидкого запуску програмних додатків і перемикання між ними.

Папка — об’єкт, що є вмістилищем для файлів та інших папок.

Системне програмне забезпечення — сукупність програмних засобів, що забезпечують користувачеві за наявного обладнання експлуатацію комп’ютера й усіх його компонентів.

Ярлик — графічний елемент, що використовується для прискореного доступу до об’єктів.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Інформатика. Комп’ютерна техніка та програмне забезпечення. Інформаційні системи (Курс лекцій)