Головна Головна -> Підручники -> Підручник Цивільне право України (Панченко) скачати онлайн-> Як здійснюється правове регулювання перевезень?

Як здійснюється правове регулювання перевезень?


Особливість транспорту, як одної з головних галузей суспільного виробництва, полягає в тому, що в процесі діяльності транспорту (залізничного, автомобільного, повітряного, річкового, морського) нова вартість не утворюється, оскільки надання транспортних послуг полягає у переміщенні вантажів, пасажирів, багажу, пошти.
Головна особливість договорів про надання послуг перевезення, на відміну від договорів про виконання робіт, полягає в тому, що надання послуг невіддільне від діяльності особи, яка надає послуги.
Корисний ефект такої діяльності не настає у вигляді певного досягнутого матеріального результату, як це має місце у підрядних договорах, а полягає в самому процесі надання послуги. Підприємства транспорту здійснюють перевезення та надання послуг на основі державних контрактів і договорів на перевезення пасажирів і вантажів з урахуванням економічної ефективності провізних і переробних можливостей транспорту.
Економічні відносини підприємств транспорту, що виникають у процесі перевезення, ґрунтуються на принципах взаємної вигоди, рівної та повної відповідальності.
Транспортні договори поділяють на основні та допоміжні.
Основні транспортні договори опосередковують головну сферу взаємовідносин транспортних організацій і клієнтів (договори перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, договори буксирування).
Допоміжні договори сприяють нормальній організації перевізного процесу (договори на організацію перевезень, експедиції, на експлуатацію під’їзних колій, подачу і прибирання вагонів тощо).
Перевезення пасажирів, вантажів та пошти залежно від видів транспорту, яким воно здійснюється, поділяють на:
а) залізничні;
б) річкові;
в) морські;
г) повітряні;
д) автомобільні.
При цьому перевезення у межах територіальної сфери дії однієї транспортної організації (наприклад Придніпровської залізниці) вважаються перевезеннями місцевого сполучення; перевезення двома чи кількома організаціями одного виду транспорту є перевезенням у прямому сполученні, а перевезення за єдиним транспортним документом організаціями різних видів транспорту — перевезеннями у прямому змішаному сполученні.
На морському транспорті перевезення бувають:
а) каботажні — між портами України;
б) міжнародні — між іноземними портами.
У Цивільному кодексі України окремо дається визначення таких договорів: перевезення вантажу; перевезення пасажира та багажу; договору чартеру (фрахтування); договору транспортного експедитування.
Детальніше умови перевезення регулюються статутами (кодексами) окремих видів транспорту і правилами, що прийняті у встановленому порядку. Основними нормативними актами є такі транспортні кодекси і статути:
• Повітряний кодекс України (4 травня 1993 р.);
• Кодекс торговельного мореплавства України (9 грудня 1994 р.);
• Статут автомобільного транспорту (27 червня 1969 р.);
• Статут залізниць України (6 квітня 1998 р.);
• Статут внутрішнього водного транспорту СРСР (15 жовтня 1955 р., діє дотепер).
Крім того, прийнято Закони України “Про транспорт” (10 листопада 1994 р.), “Про залізничний транспорт” (4 червня 1996 р.), “Про трубопровідний транспорт” (15 травня 1996 р.), “Про перевезення небезпечних вантажів” (6 квітня 2000 р.). Кабінет Міністрів України затвердив Правила надання послуг пасажирам автомобільного транспорту (18 лютого 1997 р.) і Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом (13 квітня 1997 р.), а Міністерство транспорту України — Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом (14 жовтня 1997 р.).


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Цивільне право України (Панченко)