Головна Головна -> Підручники -> Підручник Загальна історія. Коротко про основне скачати онлайн-> 126. Християнська церква

126. Християнська церква


Християнська церква має багату історію.
Християнство, що виникло як релігія пригноблених (рабів), яке виступало проти земних порядків та “сильних миру сього” (тобто правителів), з часом перетворилася на релігію насильства (придушення), якою вміло користувалися саме ті, проти кого воно спочатку було й направлено – королі, царі та імператори.
Виникло воно, як ви, мабуть, пам’ятаєте, на початку першого століття нашої ери, коли на величезних територіях Європи, Азії, Африки під тяжким гнітом кучки римських рабовласників знаходилися мільйони рабів, селян та ремісників.
Повстання зазнавали поразки, виходу з цього становища не було, і тому серед найбільш знедолених почали народжуватися історії про бога, який ось-ось спуститься на землю і звільнить всіх людей.
Так народився образ спасителя – образ, який допомагав людям хоча б на хвилину забути про ті моторошні умови свого існування, у яких вони знаходилися.
Раб хоча б на хвилину починав почувати себе вільною людиною (адже християнство стверджувало, що всі люди на світі рівні). Бідняки починали вырити у те, що коли-небудь, хоча б на тому світі, вони перестануть бідувати.
Таким чином, у образі Христа відбивалися надії мільйонів людей, які вже й не сподівалися на щастя у цьому житті, і тому, не бачачи виходу на землі, шукали його на “небі”.
Так виникала надія, яка робила людей більш терпимими та уклінними, допомагала їм переносити нестерпні умови існування.
Ці властивості християнства – втішати, давати надію – скоро підмітили і правителі. Першим був імператор Константин, який ще у 313 році надав право християнам вільно сповідати свою віру (адже вона стримувала їх від усіляких повстань!).
Він, напевно, міркував таким чином. Християнство допомагає їм терпіти свої умови. Сподіваючись на бога, на якесь нове, потойбічне, життя, яке чекає їх згодом – там, на небі, вони спокійнішими стають тут, на землі (у житті) – працюють, перестають думать про всілякі там повстання та протести.
“І це чудово!” – так, напевно, думав Константин.
Втім, так чи не зовсім так думав Константин, ми, звичайно, не знаємо, але зрозуміло ось що – йому як імператору існування християнства стало вигідним.
Саме тому і почалося, як кажуть, “сходження” християнства, яке дуже скоро перетворилася на державну релігію Риму.
Додамо – релігію насильства, що стало особливо помітним у часи середньовіччя (трохи ми про це вже розповідали).
Таким воно залишалося і у нові часи.
Християнські проповідники стверджували, що їх віра несе мир всім народам, спираючися на Євангелія (книги, що розповідають про Ісуса Христа).
Адже саме так наголошував Ісус у своїй Нагорній проповіді (яка була ним проголошена на горі – звідси й назва).
“Блаженні миротворці (тобто ті, хто несуть мир іншим людям і народам)” – так казав він.
У реальності ж все було зовсім не так.
Християнство оправдовувало захоплення нових територій. Під її “чуйним керівництвом” відбувалися хрестові походи (тобто загарбницькі війни).
Коли іноземні завойовники висаджувалися з кораблів на багаті землі Америки, Африки, Азії, коли вони захоплювали нові території, разом з озброєними до зубів солдатами на берег сходили і місіонери (проповідники), “озброєні” своєю священною книгою – Біблією.
Солдати грабували та вбивали людей, а місіонери тим часом вчили цих людей слухняності, смиренності та терпінню.
З ім’ям Христа насаджувалася християнська релігія і у так званих “поганських” (язицьких) країнах.
Таку історію має християнська церква.
Втім, звичайно, сьогодні християнська церква вже не така. Папи римські, вже починаючи з папи Іоанна ХІІІ, взяли, як кажуть, курс на мирне співіснування людей різних релігій. Вони проголошують терпимість до представників інших релігій (тобто тих, хто вірить у інших богів).
Вони допомагають сьогоднішнім людям знайти себе, пристосуватися до життя.
Словом, все те, що було раніше (сподіваємося) – це вже в минулому.
Але пам’ятати про це, ми вважаємо, – необхідно.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Загальна історія. Коротко про основне