Головна Головна -> Підручники -> Підручник Загальна історія. Коротко про основне скачати онлайн-> Олександр ІІ

Олександр ІІ


У 1917 році у Росії перемогла революція. Ні. Ми не будемо зараз розповідати про неї – мова про це зайде трохи пізніше.
А про революцію ми згадали у зв’язку з тим, що хотілося б вам сказати: все у цій країні могло б бути зовсім інакше (а отже, і в Україні також – адже входила вона на той час у склад Російської імперії).
Можливо, і революції б ніякої не було, не було б тисяч жертв кривавого терору сталінської “інквизиції” (про це ми розповімо трохи пізніше). І, може, навіть не було б…
Втім, не будемо зараз фантазувати, намагаючись зрозуміти, як би там все було, якби все було інакше.
Історія є історія. Хочеться нам це визнавати чи ні, але всі ці події вже відбулися. Тому краще ми не будемо “засмічувати” ваш мозок своїми роздумами з цього приводу, а розповімо про царя, починаючи з якого історія Росії могла б піти зовсім іншим шляхом. Недарма ж, напевно, назвали його “Визволителем”.
Насправді ж його звали, як ви, напевно, вже зрозуміли – Олександром ІІ.
Ну от. Правити Олександр ІІ (1818-1881) почав у 1855 році після смерті свого батька, Миколи І.
Влада царя все ще залишалася самодержавною, а селяни, як і раніше, належали поміщикам.
Ось і почав Олександр ІІ проводити свої реформи, почавши саме з скасування кріпосного права (кріпосним правом, нагадаємо, і називався такий стан селян, за яким вони належали поміщикам – тобто, власно, кажучи, були його речами – як, скажімо, будинок, хатні тварини та інше).
Саме за це й назвали царя “Визволителем”.
А крім того, Олександр ІІ ще й інші реформи у країні провів (тобто зміни зробив на краще).
Так, наприклад, він змінив російський суд. Адже до цього долю будь-якої людини вирішував один суддя. І це у той час, коли у Європі вже існували у суді так звані прокурор (обвинувач), адвокат (захисник обвинуваченого) та присяжні засідателі.
Прокурор (від латинського слова procuro — піклуюся) виступав від імені держави, звинуваючи підсудного у тих злочинах, за які його судили.
У свою чергу, адвокат (від латинського ж слова advoco – запрошую) виступав від імені підсудного, намагаючись пояснити, чому відбувся той чи інший злочин, а іноді навіть для того, щоб довести, що злочину ніякого й не було.
Тобто у них було таке собі своєрідне “змагання” за життя людини, яка ставала перед судом.
Остаточне ж рішення приймали 12 присяжних засідателі, які вибиралися за жеребом.
Ось так і у Росії тепер стало. Звичайно, багато чого тепер почало залежати від того, наскільки прокуророві або адвокату вдавалося переконати присяжних засідателів у тому, винен чи не винен підсудний, і все ж таки суд став значно справедливішим.
Крім того, у всіх губерніях (тодішніх областях) та повітах (районах) виникли нові, виборчі органи – земства, у які вибиралися найбільш поважні люди, причому, як дворяни, так і селяни.
Тепер багато питань почали вирішуватися у цих земствах, які організовували школи, лікарні, збирали відомості про економіку губернії та стан її мешканців.
А у містах виникли так звані міські думи (також виборні органи), які вирішували найважливіші питання міста.
Ще деякі реформи провів Олександр ІІ. Наприклад, він скоротив термін військової служби з 25 до 6 років (адже раніше на службу у армії чоловіків забирали на 25 років, уявляєте?).
За його правління виникло майже 20 тисяч народних училищ, біля 300 жіночих учбових закладів.
Словом, багато чого зробив Олександр ІІ.
Втім, не будемо його ідеалізувати (тобто робити кращим, ніж він був насправді). Реформи, які приймав Олександр, у Європі були вже давно прийняті. До того ж, відбувалося це дуже повільно та непослідовно.
Тож і не дивно, що, незважаючи на все це, у Росії багато було незадоволених, які бажали добитися ще більшої волі, скинувши царя.
Подібно до того, як це було у Європі, у Росії тієї пори виникло багато революційних організацій, які саме таку задачу і ставили – повалення царя. Серед найбільш активних була так звана “Народна воля”, члени якої заочно засудили царя до страти і постійно намагалися його вбити.
Це була терористична організація, яка використовувала для досягнення своїх цілей терор, тобто насильство та залякування.
Це слово – “терор” (від французського слова terreur — страх, жах) з’явилося вперше у Франції ще наприкінці 18 століття. Так називали політику, яку проводили якобинці у період Великої французської революції. А діяли вони саме так – шляхом насильства та залякування.
Так робили і “народовольці”, тому й називали їх терористами.
Царя підстерігали на вулицях, підривали залізну дорогу, якою він повинен був їхати, навіть заклали вибухівку у Зимньому палаці.
Олександр ІІ був дуже наляканий. Він розумів, що треба розпочинати якісь дії і тому залучив до цієї справи Михайла Лорис-Мелікова – державного діяча, людину, яка обіцяла зупинити терор.
І через деякий час Лорис-Меліков розробив свій проект перетворень Російської держави. Там було дуже багато цікавого, такого, що могло б значно покращити життя у державі. Взяти, наприклад, створення дорадчого органа, який допомагав би правити царю.
Або скликання представників від різних прошарків населення.
Словом, чудовий був проект, і 1 березня Олександр ІІ підписав його.
І хто знає, якою б стала Росія, якби ці реформи змогли тоді здійснитися, але того ж саме дня, коли був підписаний проект Лорис-Мелікова, Олександр ІІ був вбитий членом “Народної волі” Гриневицьким.
Так загинув цар, який би, можливо, зміг би ще змінити історію своєї держави, а може, і не тільки її.
Дуже шкода…



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Загальна історія. Коротко про основне