Головна Головна -> Підручники -> Підручник Сучасна екологія: наукові, етичні та філософські ракурси (Л.І. Сидоренко) скачати онлайн-> 8.2. Екологічні проблеми в контексті української культури.

8.2. Екологічні проблеми в контексті української культури.



Розглянутий напрямок проблем – осмислення ролі довкілля в формуванні історико-національних форм існування людини – має такий цікавий ракурс – проблему становлення національної культури під впливом специфіки довкілля. Кожна національна культура складається з багатьох компонентів, що синтезуються у складну органічну цілісність. Вона і характеризує певну історичну спільність людей з усіма специфічними виявами. Серед багатоманітності аспектів виявлення специфіки певної національної культури присутній і екологічний аспект. У контексті екологічного аналізу стають зрозумілішими складні специфіковані риси і ознаки національної культури – як предметні, так і духовні. Причому осмислені як в історичному минулому, так і в сьогоденні та в прогнозуваному майбутньому.

Осмислення екологічного буття нації є зараз дуже актуальним для України. Це важливо як для розвитку самосвідомості нації, так і для розв’язання екологічних проблем. Серед досліджень, проведених в цьому напрямку треба назвати роботу професора М.Кисельова і професора Ф.Канака “Національне буття серед екологічних реалій”.

Якщо говорити про ідейно-історичні витоки названої проблематики, то слід згадати творчість російського культуролога М.Данілевського. Зокрема, його роботу “Росія та Європа”. М.Данілевський розглядає культурно-історичні типи та народи, з яких ці типи складаються як глибоко укорінені на певному географічному просторі. Він доходить висновку, що загальні суттєві риси культури по-різному реалізуються в конкретно-географічних і конкретно-історичних умовах. Отже, національна культура залежить від природного оточення, ландшафту, в якому існує нація.

Серед українських дослідників слід особливо назвати М.Грушевського. В його грунтовній праці “Історія України – Руси” значне місце належить історичному аналізу залежності розвитку української культури від природного середовища. Йдеться про вплив природного середовища на культурні орієнтації, про осмислення історії українського народу крізь призму відношення “культура – природне середовище”.

Одним з перших в Україні питання впливу природного середовища на культуру дослідив П.О.Тутківський. Він доводив, що через рельєф, ґрунти, гідросферу і клімат здійснюється вплив на флору, а через неї – і на фауну; і через усі елементи ландшафту – на побут, культуру, сільськогосподарську, економічну та духовну діяльність людини.

Є.Маланюк підкреслює, що слово “гарний” у значенні “красивий” вживали і позначаючи внутрішні якості, доброти. Такої ж думки дотримувався і Г.Сковорода, наголошуючи: “У нас користь є красою, краса ж з користю неподільна.” Таке ставлення до землі, зачарування природою, тісний внутрішньодуховний зв’язок українця з довкіллям не відповідає західноцивілізаційним світоглядним орієнтаціям на перетворення природи, завоювання її. Екофільність українського етносу як риса його культури скоріш орієнтує на дотримання законів природи, інтуїтивне проникнення в її суть.

Специфічними світоглядними орієнтаціями ментальності українців є спрямованість на внутрішній емоційно-почуттєвий світ людини, де панує не логіка раціо, а палкий поклик серця. Цю особливість визначають як “кордоцентризм”.

Якщо ж говорити взагалі про вихідні тези аналізу взаємовпливу природного середовища і етносу, що здійснюється українськими дослідниками, треба особливо виокремити 3 тези:

1.                   Наша культура не лише національна, а її глибший та ширший зміст визначений саме географічним положенням.

2.                   Культура розглядається як форма адаптації нації до того природного і культурного простору, в межах якого вона виникає і розвивається.

3.                   Культура України, її специфіка пов’язана зі специфічним географічним положенням України – “між Сходом і Заходом”

В умовах яскравого виявлення обмеженості техногенної цивілізації, що проявляється в глобальних кризах різних сфер життя людини, виявляється суперечність традиційних техногенних орієнтацій прогресу і гуманістичних складових людського розвитку. Ця ситуація активізує принциповий перегляд методологічних пропозицій та світоглядних засад наукового і практичного освоєння світу. Актуальними стають вимоги повернення до людини в багатоманітності її природних, життєвих і соціопрактичних рис.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Сучасна екологія: наукові, етичні та філософські ракурси (Л.І. Сидоренко)