4.4. ГЕДИМІНОВИЧІ. НАРИМУНТОВИЧІ. КНЯЗІ РУЖИНСЬКІ. КНЯЗІ КОРЕЦЬКІ


Подібно до інших Гедиміновичів генеалогія Наримунтовичів далеко не однозначна. Ю.Пузина, а за ним Н.Яковенко до цієї гілки залучають багато князівських родин. Виходячи з наявності джерел, які збереглися, можна стверджувати, що чимало проблем, пов’язаних з Наримунтовичами, залишаються дискусійними.

ГЕДИМІНОВИЧІ. НАРИМУНТОВИЧІ

II

1. НАРИМУНТ-ГЛІБ ГЕДИМІНОВИЧ († 1348)

III

2. МИХАЙЛО НАРИМУНТОВИЧ († до 1355)

Князь пінський (1348 — до 1355 рр.). Напевно найстарший з синів Наримунта, так як його нащадки успадкували Турово-Пінську землю, тоді як інші сини Наримунта та їх нащадки змушені були шукати щастя на стороні (2111, s.25).

3. СЕМЕН-ФЕОДОСІЙ НАРИМУНТОВИЧ [?] († бл.1352)

У 1349 р. разом з Коріатом Гедиміновичем в Орду був посланий князь свислоцький Семен. Ю.Вольф вважав його сином Наримунта (2111, s.25). У Холмському пом’янику серед белзьких князів попереду Юрія записаний Феодосій (поз.З). Скоріше всього це старший брат і попередник Юрія. Дуже вірогідно, що Феодосій тотожний свислоцькому князю Семенові, який у 1350 р. прийшов на допомогу Любарту-Дмитру Гедиміновичу і отримав від нього Белз. У 1352 р. після важкого поранення князь Семен міг померти, прийнявши перед цим чернецтво під іменем Феодосія. Тому Белз під час облоги угорського війська обороняв вже воєвода Дрозд. У тому ж 1352 р. князівство відійшло до брата Семена — Юрія, який перед цим тримав Кременець (504, c. 118-119). Виходячи з цього запису можна припускати, що його дружиною була внучка Гремислави Всеволодівни опольська княжна Анна Болеславна († 1365 р. в монастирі кларисок у Вроцлаві). Шлюб з правнучкою белзького князя попередньої династії закріпляв наданім Дмитра-Любарта і стверджував легітимність прав спадкоємців Семена Наримунтовича на Белзьке князівство.

4. ПУНІГАЙЛО НАРИМУНТОВИЧ [?]

Відомий литовський рід Сапєг, піднесення якого припадає на XVII-XVIII ст. [Лев Сапєга, вел. гетьман литовський (1621-1633 рр.); Павло Сапєга, вел. гетьман литовський (1655-1667 рр.); Казимір Сапєга, польний гетьман литовський (1680-1682 рр.) і вел. гетьман литовський (1682-1703 рр.); Олександр Сапєга, польний гетьман литовський (1762-1775 рр.)], але які тільки з XIX ст. стали користуватися князівським титулом, намагалися вивести свій рід від Гедиміна. За їх версією, внук Гедиміна — Пунігайло Наримунтович, каштелян троцький, від якого походили Сапєги, помер у 1380 р. у віці 78 років. Цю версію прийняв Т.Нарбут (1391, t.3, dop. 15). Вже К.Несецький звернув увагу, що троцький каштелян Сунігал-Семен у 1421 р. брав участь у фундації Жемайтської єпископії, а, отже, не міг бути за віком сином Наримунта. Він був одружений двічі: З Анастасією Глинською та Анною Гаштольд. Від цих шлюбів народилися сини Василь, Юрій, Иосиф, Богдан та Іван. Коялович долучав до них ще й Семена, воєводу підляського. Від Богдана та Івана згідно традиції походять дві гілки родини Сапєг. Богдан, напевно, був реальним засновником гілки сіверської гілки Сапєг, а Іван († 1519 р.), за віком не міг бути сином Сунігала-Семена (279, t.8, s.241-243). Все це показує наскільки заплутаним та непевним є родовід Сапєг. Ми приймаємо висновки Ю.Вольфа, який відкидав князівське походження Сапєг.

5. ОЛЕКСАНДР НАРИМУНТОВИЧ († після 1338 чи у 1390 ?)

У 1338 р. княжив у новгородському Орєшку. Дальша доля невідома. Відомості, що у 1390 р. Олександр Наримунтович був взятий у полон при обороні Вільна і повішений Вітовтом Кейстутовичем досить непевні. Згідно С.Окольського від нього походили князі Ружинські.

6. ЮРІЙ НАРИМУНТОВИЧ († після 1392)

Остання згадка під 1392 р. (140, с.101, 158, 185, 206). Князь кременецький (бл. 13 50 -до 1352 рр.), белзький (1352-1377, 1383-1387 рр.), холмський (бл.1366 — бл.1370 рр.), новгородський (1378-1383 рр.). Васал і соратник Любарта-Дмитра Гедиміновича від якого отримав князівства на Волині (504, с. 118-119, 126). Записаний у Холмськомупом’янику (поз.3).

7. ПАТРИКІЙ НАРИМУНТОВИЧ († після 1408)

Князь новгородський (1380-і — до 1390 рр.), хотимський (кінець XIV ст.), стародубський (початок XV ст.) і карачевський (? — 1408 рр.). У 1396 р. вперше виїхав на службу до московського князя (709, с.200-201), але згодом поверігувся назад. У 1408 р. знову виїхав у Москву із Свидригайлом Ольгердовичем і залишився там остаточно (133, с.237). Ю.Пузина висловив здогад, що Патрикій Наримунтович помер у 1397 р., а у 1408 р. у Москву виїхав його внук Патрикій Олександрович (1990, s.35-36; 1993, s. 107-109). Цей здогад не підкріплений джерелами, родоводи відомих російських князівських родин, які походять від Патрикія Наримунтовича (Патрикеєвих, Булгакових, Голіциних, Куракіних, Щенятєвих, Хованських) не знають Патрикія Олександровича. Згідно Любецького пом’яника хрестильне ім’я князя було Давид, а дружину звали Оленою (поз.71). Виходячи з запису у Холмському пом’янику (поз.З) був наймолодшим сином Наримунта. Записаний також у Києво-Печерському пом’янику (поз.96).

IV

8. ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ († після 1392)

Востаннє згаданий у документі з 1392 р. (23, T.1, N 2, с.2). Князь пінський (до 1355-після 1392 рр.). Згадується також у документах 1355 і 1386 рр.

9. ІВАН ЮРІЙОВИЧ († 12.08.1399) князі БЕЛЗЬКІ

У 1386 р. був у числі заложників вел. кн. литовського Ягайла, відправлених перед переговорами з оточенням Ядвіги: Iwan Georgii Belzensis filius dux Russiae. Загинув 12.08.1399 p. у битві на р.Ворсклі (2112, s. 1-2; 140, c.46,73). Записаний у Холмському пом’янику (поз.З). Схоже, що з його смертю рід князів БЕЛЗЬКИХ обірвався.

10. ПАРАСКОВІЯ ЮРІЇВНА

Записана у Холмському пом’янику (поз.3).

11. МАРТА ЮРІЇВНА

Записана у Холмському пом’янику (поз.3).

12. ЮРІЙ ПАТРИКІЙОВИЧ

Залишився у Московській державі. Одружився з Анною Василівною, дочкою великого князя Василя Дмитровича (410).

13. ФЕДІР ПАТРИКІЙОВИЧ († 12.08.1399) князі ХОВАНСЬКІ

Князь стародубський (? -1399 рр.). Загинув у битві на р. Ворсклі. Запис у Любецькому пом’янику (поз.71) дозволяє припустити, що його хрестильним іменем було Іван. Його син Василь виїхав на московську службу, отримав землі по р.Хованці у Волоколамському князівстві і став писатися князем Хованським (700, с.71 -78). Протягом XV-XVI ст. ХОВАНСЬКІ служили удільним волоцьким та углицьким князям (711, с.29-30). Найзначніший представник роду — Іван Андрійович Тараруй († 1682 р.), боярин з 1659 р., який на хвилях стрілецького бунту пробував захопити владу у Московській державі. Рід князів ХОВАНСЬКИХ вигас у XIX ст.

14. ОЛЕКСАНДР ПАТРИКІЙОВИЧ († після 1406)

Князь стародубський (1399-1406 рр.), корецький (бл. 1407 — ?рр.). Як князь стародубський у 1400 р. присягнув Владиславу-Ягайлові, але продовжував проводити самостійну політику. У 1406 р. був схоплений і ув’язнений Вітовтом Кейстутовичем, але незабаром був відпущений і отримав Корецьке князівство (2112, s.18-19; 23, т.1, N 17, с.28-29; 140, с.52-53). Записаний у Києво-Печерському пом’янику (поз.97).

15. ДМИТРО ПАТРИКІЙОВИЧ († 12.08.1399)

Загинув у битві на р. Ворсклі (140, с.52-53). Нащадків не мав (2053, s.26-27).

V

16. ФЕДУШКО ВАСИЛЬОВИЧ

Князь пінський (після 1392 — до 1398 ?рр.) (2111, s.21).

17. МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ († до 1398)

Напевно князь турівський (? — до 1398 рр.), бо Пінське князівство залишилося за нащадками Федушка Васильовича. (2111, s.21)

18. СЕМЕН ВАСИЛЬОВИЧ († 12.08.1399)

Князь турівський [?] (до 1398 — 1399 рр.). Загинув у битві на р.Ворслі. (2111, s.36; 2112, s.366).

19. ВАСИЛЬ ЮРІЙОВИЧ

Відомий з родоводів.

20. ІВАН ЮРІЙОВИЧ († після 1499) князі ПАТРИКЕЄВИ

Зробив кар’єру на московській службі (боярин з 1461 р., московський намісник з 1472 р., один з головних воєвод і політиків), але у січні 1499 р. насильно пострижений у ченці (711, с.31-32). Був одружений з дочкою московського боярина В.Г.Ховріна. Рід князів ПАТРИКЕЄВИХ обірвався у наступному поколінні. Сини Михайло Колишка та Іван Мунінда померли без нащадків. Василь Косий був пострижений разом з батьком. Як старець Вассіан з Кирило-Білоозерського монастиря він з 1508 р. очолив боротьбу проти офіційного курсу московського православ’я на розширення земельних володінь церкви, пропагуючи ідеї Ніла Сорського. Зазнавши переслідувань, у 1531 р. був осуджений разом з Максимом Греком і закінчив в’язнем Волоцького монастиря (768).

21. АНРИПИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

У 1403 р. видана за можайського і білоозерського князя Андрія Дмитровича († 1432 р.).

22. СЕМЕН ОЛЕКСАНДРОВИЧ князі КОРЕЦЬКІ (московська гілка)

Князь корецький (після 1407 р.). Виїхав на московську службу. Від нього походить московська гілка князів КОРЕЦЬКИХ. За родоводами мав двох синів: Данила і Волоха. У Данила був син Богдан. У кінці XV ст. у новгородських писцевих книгах фігурують Іван Великий, Іван Менший, Семен Волох і Василь Семенович (98, стб.218,408). Московська гілка князів КОРЕЦЬКИХ вигасла у XVI ст. або втратила князівський титул.

23. ВАСИЛЬ ОЛЕКСАНДРОВИЧ († після 1443)

Князь корецький (? — після 1443 рр.). Соратник Свидригайла Ольгердовича. Коялович навіть вважав, що Корецьке князівство він отримав від Свидригайла (257, s. 152). Записаний у Києво-Печерському пом’янику (поз.98).

VI

24. ЮРІЙ ФЕДОРОВИЧ НІС († після 1410)

Князь пінський (1398 — до 1410 рр.). У 1398 р. як князь пінський підписав мир Вітовта Кейстутовича з хрестоносцями. Бл. 1410 р. був псковським намісником як васал Вітовта (2112, s.366).

25. ІВАН ФЕДОРОВИЧ НІС [?]

Його існування випливає з діяльності його сина, якщо, звичайно, Іван — не хрестильне ім’я Юрія Носа.

26. КОСТЯНТИН [?]

Його існування випливає з діяльності сина. Міг бути сином Михайла або Семена Васильовичів, скоріше першого, з огляду на ім’я сина. В такому разі певно був князем турівським. Деякі дослідники вважають його сина Михайла Костянтиновича Корятовичем, що навряд чи могло мати місце і коректно доказати неможливо.

27. ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ БУЛГАК († 04.1498) князі БУЛГАКОВИ, князі ГОЛІЦИНИ, князі КУРАКІНИ

Московський боярин (з 1475 р.), новгородський намісник. Одружений з дочкою І.І.Заболоцького. Він і його діти писалися князями БУЛГАКОВИМИ. Мав чотирьох синів: Івана Мошка, Михайла Голіцу, Андрія Кураку та Дмитра. Іван Мошко та Дмитро нащадків не мали.

Від князя Михайла Голіци († 1554 р.), який програв знамениту битву під Оршею у 1514 р., пішов рід князів ГОЛІЦИНИХ, які живуть і нині. Найбільш відомі з них політик, дипломат і керівник уряду у часи регенства Софії Олексіївної боярин Василь Васильович (1643-1714 рр.); вихователь Петра І боярин Борис Олексійович (1654-1714рр.); дипломат і політик Дмитро Михайлович (1665-1737 рр.); генерал-фельдмаршал Михайло Михайлович (1675-1730 рр.), генерал-адмірал Михайло Михайлович (1681 -1764 рр.); дипломат і вчений Дмитро Олексійович (1734-1801 рр.), політик Олександр Миколайович (1773-1844 рр.), військовий історик Микола Сергійович (1809-1892 рр.), останній прим’єр царського уряду Микола Дмитрович (1850-1925 рр.).

Від князя Андрія Кураки пішов рід князів КУРАКІНИХ, які вигасли у XIX ст. Найбільш відомі з них блискучі дипломати та ерудити Борис Іванович (1676-1727 рр.) та Олександр Борисович (1697-1749 рр.).

28. ДАНИЛО ВАСИЛЬОВИЧ ЩЕНЯ († після 1515) князі ЩЕНЯТЄВИ

Боярин, один з найвидніших московських полководців у 1474-1515 рр. Був одружений з дочкою князя І.В.Горбатого-Шуйського. Від нього пішов рід князів ЩЕНЯТЄВИХ. Мав одного сина Михайла († 1531 р.), також боярина і одного з видніших московських полководців. Його сини Василь та Петро, видний боярин часів Івана Грозного, нащадків не мали. Останньою з Щенятєвих була їх сестра, видана за І.Ф.Бельського (711,с.32-35).

VII

29. ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ НІС († після 1435)

Князь пінський (до 1410 — після 1435 рр.). Один з найближчих соратників Свидригайла Ольгердовича. У 1418 р. допоміг йому втекти з кременецького замку (28).

30. СЕМЕН ІВАНОВИЧ († до 1452)

Князь пінський (1443-до1452 рр.). Був одружений з дочкою київського Федкою Олельківною (2112, s.328).

31. МИХАЙЛО КОСТЯНТИНОВИЧ († після 1443) князі ДОЛЬСЬКІ ?

Згадується як князь ганський (володіння якого знаходилися у Галицькій землі), під 1435 та 1443 рр. (2111, s.24). Можливо, що від нього походили князі ДОЛЬСЬКІ. Центр їх володінь знаходився у Дольську Старому поблизу Любечова у Пінському повіті. Князь Андрій Дольський згадується у 1488 р., тому дуже вірогідно, що він належав до бічної гілки пінських князів. Ця родина вигасла у XVIII ст. Найбільш відомий з них вел. маршалок литовський князь Ян Кароль (1640-1695 рр.). Його друга дружина княгиня Анна († 6.05.1711 р.), з дому Ходоровська, вдова за князем Костянтином Вишневецьким, була останньою симпатією і спільницею гетьмана Івана Мазепи у контактах із Карлом XII. (2112, s.49-51).

VIII

32. ЮРІЙ СЕМЕНОВИЧ († 1471)

Князь пінський (до 1452 -1471 рр.). Останній пінський князь з династії Наримунтовичів. Був присутнім при смерті Свидригайла Ольгердовича у Луцьку як його соратник. Напевно не мав нащадків, бо по його смерті Пінське князівство перейшло до родини його матері — Олельковичів (2111, s.24-25).

ГЕДИМІНОВИЧІ. НАРИМУНТОВИЧІ. РУЖИНСЬКІ

Походження князів Ружинських залишається дискусійним. Б.Папроцький вважав ‘ix нащадками Олександра Корятовича (284, s.847). С.Окольський виводив цю родину від Олександра Наримунтовича (280, р.651,653). Ю.Вольф вагався кому віддати перевагу (2112, s.413-419). Родинна традиція князів Ружинських не збереглася, правда у XVII ст. окремі з них писалися як Наримунтовичі-Ружинські. Центром їх володінь був Ружин поблизу Ковеля. Діяльність першого з відомих представників роду князя Івана Ружинського можна віднести до середини — другої половини XV ст. Ружин та інші землі він або його батько міг отримати від Свидригайла Ольгердовича (814, с.59-84). Версія С.Окольського прийнята більшістю польських дослідників, починаючи з Т.Нарбута. Наримунтовичами вважає Ружинських і Н.Яковенко (1700, с.282-283). Ми приймаємо версію С.Окольського і вважаємо, що за віком, розташуванням володінь і політичній орієнтації князь Іван Ружинський скоріше міг бути нащадком Олександра Наримунтовича (його правнуком) ніж нащадком Олександра Корятовича, хоча повністю усвідомлюємо дискусійність цієї проблеми. Таблиця князів Ружинських складена за дослідженнями Ю.Вольфа, А.Бонєцкого (1765, s.286-289) з урахуванням уточнень Н.Яковенко та наших (505, табл.33).

III

1. ОЛЕКСАНДР НАРИМУНТОВИЧ († після 1338 чи у 1390 ?)

VI

2. ІВАН РУЖИНСЬКИЙ († після 1486)

Князь ружинський (?-після 1486 рр.).

VII

3. МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ († бл.1523)

Князь ружинський і роговицький.

4. NN ІВАНІВНА († після 1522)

~ Михайло Клочко

VIII

5. ІВАН МИХАЙЛОВИЧ († після 1545)

Князь роговицький і ружинський.

6. ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ († до 1545)

~ Анастасія. Князь роговицький і ружинський.

7. ФЕДІР МИХАЙЛОВИЧ († до 1545)

~ Василиса. Князь роговицький і ружинський.

IX

8. МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ († після 1586)

Гетьман Війська Запорозького (1584-1586 рр.).

9. ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ († до 1577)

Сотник надвірної хоругви війська князів Сангушків (1569-1577 рр.).

10. ОСТАФІЙ ІВАНОВИЧ († 1587)

~ Богдана Олізар-Вовчок. Підстароста черкаський і канівський (1569-1573 рр.), підвоєвода київський (1575-1581 рр.), отаман Війська Запорозького (1580-1583 рр.).

11. ДМИТРО ІВАНОВИЧ († після 1583)

12. СТЕФАН ВАСИЛЬОВИЧ († після 1577)

13. МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ († після 1569)

14. ВАСИЛИСА ВАСИЛІВНА († після 1582)

~ Дем’ян Мокренський.

15. АБРАХАМ ФЕДОРОВИЧ († до 1603)

~ Катерина Духнівна.

16. СТЕФАН ФЕДОРОВИЧ († до 1603)

17. ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ († до 1577)

X

18. ЯН НАРИМУНТОВИЧ-РУЖИНСЬКИЙ († після 1633)

~ Катерина Чацька.

19. ІВАН МИХАЙЛОВИЧ († 1621)

Підстароста білоцерківський (1621 р.).

20. ФЕДОРА МИХАЙЛІВНА († після 1621)

~ Андрій Чосновський.

21. МАРУША МИХАЙЛІВНА († після 1621)

~ Олександр Залеський

22. АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ († після 1627)

У 1627 р. разом з Яном мав судову суперечку з Яловицькими (1765, s.288). Напевно був молодшим рідним братом Яна.

23. АДАМ ГРИГОРОВИЧ НАРИМУНТОВИЧ-РУЖИНСЬКИЙ († після 1633)

24. МАРІЯ ОСТАФІЇВНА

~ Гордій Сурин.

25. КИРИК ОСТАФІЙОВИЧ († 1599)

~ 1). Авдотія Андріївна Куневська; 2). Ядвіга Фальчевська Отаман Війська Запорозького (1588 р.)

26. МАРУША ОСТАФІЇВНА

~ Криштоф Косинський († 1593 р.), гетьман Війська Запорозького. Чиєю дочкою була княжна Маруша Ружинська невідомо (2112, s.421), але з огляду на тісний зв’язок Остафія Івановича та його нащадків з Військом Запорозьким можна майже не сумніватися, що Маруша була його дочкою.

27. МИКОЛА ОСТАФІЙОВИЧ († 1592)

~ Гальшка Стужинська

Отаман Війська Запорозького (1587 р.), київський войський (1591 -1592 рр.).

28. БОГДАН ОСТАФІЙОВИЧ († 1576)

Гетьман Війська Запорозького (1575-1576). Прославлений у народних піснях як Чорний гетьман (72, с. 163-166).

29. МИХАЙЛО ОСТАФІЙОВИЧ († після 1592)

~ Раїна Яцьківна Миськовська

Київський підвоєвода (1586-1587 рр.).

30. АННА ОСТАФІЇВНА († після 1597)

~ Пилип Бокій Печигойський

31. СЕМЕН ДМИТРОВИЧ

Перейшов на московську службу. Стрілецький полковник.

32. ГРИГОРІЙ АБРАХАМОВИЧ († після 1620)

33. ІВАН СТЕФАНОВИЧ († після 1633)

34. МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ († до 1603)

~ Регіна Стахурська.

XI

35. ІВАН ЯНОВИЧ († після 1640)

36. МИКОЛА ІВАНОВИЧ († 1628)

37. АННА ІВАНІВНА († після 1627)

~ Юзеф Якубовський.

38. РОМАН КИРИКОВИЧ НАРИМУНТОВИЧ-РУЖИНСЬКИЙ

* 1575 р. † 18.04.1610р. ~ Софія Карабчіївська.

Королівський ротмістр, гетьман війська Лжедмитрія II (1608-1610 рр.).

39. АННА КИРИКІВНА († після 1618)

~ 1). Станіслав Надаржинський; 2). Древецький.

40. ЯДВІГА КИРИКІВНА († після 1619)

~ 1). кн. Іван Ярошович Жижемський; 2). Петро Свирський; 3). Адам Тиравський; 4). Ян Одривольський.

41. ГЕЛЕНА КИРИКІВНА († після 1618)

~ 1). Ян Угровецький; 2). Самуель Немста-Славський.

42. АНАСТАСІЯ-ТОМІЛА КИРИКІВНА († до 1611)

43 ГЕЛЕНА ГРИГОРІВНА [ІВАНІВНА ?] († після 1624)

44. ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ БУРДИНОВИЧ-РУЖИНСЬКИЙ († після 1633)

45. ГРИГОРІЙ МИХАЙЛОВИЧ БУРДИНОВИЧ-РУЖИНСЬКИЙ († після 1633)… 34

XII

46. ЯКУБ РОМАНОВИЧ [?]

Документами не засвідчений. Існування його сумнівне. У пізніших генеалогіях від нього виводили свій рід графи Розумовські, нащадки останнього гетьмана Кирила Розумовського (249, tabl.79).

ГЕДИМІНОВИЧІ. НАРИМУНТОВИЧІ. КОРЕЦЬКІ

Генеалогія української гілки князів Корецьких добре досліджена у працях Ю. Вольфа (2112, s. 174-176) та Ю.Дубовського (1794). Уточнені таблиці були приведені у Н.Яковенко (1700, с.284-285) та у нас (505, табл.34). Дана таблиця враховує останні уточнення з врахуванням відомостей пом’яників.

V

1. ВАСИЛЬ ОЛЕКСАНДРОВИЧ († після 1443)

VI

2 БОГУШ ВАСИЛЬОВИЧ († після 1483)

Князь корецький (після 1443 — після 1483 рр.). На підставі запису у Києво-Печерському пом’янику (поз.99) можна вважати, що його хрестильне ім’я було Федір.

3. ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ († до 1502)

~ кн. Василиса Глібівна Лизоносівна. Князь корецький (після 1483 -до 1502 рр.), намісник красносільський (з 1492 р.). На підставі запису у Києво-Печерському пом’янику (поз. 100) можна вважати, що його хрестильне ім’я було Михайло.

VII

4. ФЕДІР ІВАНОВИЧ († 1522)

~ кн. Анна Михайлівна Жижемська.

Князь корецький (до 1502 — 1522 рр.). Записаний у Києво-Печерському пом’янику (поз. 105). Згідно реєстру ктиторів Києво-Печерської лаври А.Кальнофойського (поз.45) його хрестильне ім’я було Григорій.

5. ІВАН ІВАНОВИЧ († 1517)

~ Федька.

Князь корецький (до 1502 -1517 рр.). Записаний у Києво-Печерському пом’янику (поз. 103).

6. ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ († 1519)

Князь корецький (до 1502 -1519 рр.). Записаний у Києво-Печерському пом’янику (поз. 107).

7. ЛЕВ ІВАНОВИЧ († 1519)

Князь корецький (до 1502 -1519 рр.). Записаний у Києво-Печерському пом’янику (поз. 102).

8. ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ († 1519)

Князь корецький (до 1502 -1519 рр.). Записаний у Києво-Печерському пом’янику (поз. 101).

9. АННА ІВАНІВНА († після 1512)

~ Михайло Зброхович-Гулевич. Записана у Києво-Печерському пом’янику (поз. 104).

VIII

10. БОГУШ-ЄВФИМІЙ ФЕДОРОВИЧ (* бл.1510 † 19.08.1576)

~ 1). кн. Анна Андріївна Сангушко; 2). Марія Василівна Чаплич.

Князь корецький (1522-1576 рр.), староста житомирський (1539-1548 рр.), брацлавський і винницький (1548-1576 рр.), луцький (1560-1576 рр.), воєвода волинський (1572-1576 рр.). Копія напису на могилі князя у Києво-Печерській лаврі, зроблена А.Кальнофойським та його реєстр ктиторів лаври (поз.46) подають точну дату смерті та хрестильне ім’я.

И. АННА ФЕДОРІВНА († 1532)

– кн. Іван Васильович Мосальський. Реєстр ктиторів Києво-Печерської лаври А.Кальнофойського (поз.48) засвідчив, що вона стала черницею під іменем Анастасії.

12. МИКОЛА [?]

Записаний у Києво-Печерському пом’янику (поз. 106)

13. СЕРАФИМА [?]

Реєстр ктиторів Києво-Печерської лаври А.Кальнофойського (поз.49) засвідчив, що вона стала черницею під іменем Олени і закінчила ігуменею котрогось з монастирів.

IX

14. ЮРІЙ БОГУШОВИЧ († до 1576)

Внесений до реєстру ктиторів Києво-Печерської лаври А.Кальнофойського (поз.47). ‘

15. ІОАХИМ БОГУШОВИЧ († 1612)

~ Ганна Янівна Ходкевич. Князь корецький (1576-1612рр.).

X

16. САМІЙЛО (* бл.1586 † 1622)

– кн. Катерина Могила.

Князь корецький (1612-1622 рр.). Загинув у турецькому полоні.

17. КАРОЛЬ (* бл.1588 † 1633)

~ Анна Потоцька.

Князь корецький (1612-1633 рр.), каштелян волинський (1622-1633 рр.).

18. ЛАВІНІЯ († 1641)

~ 1609 кн.Ян Ольбрахт Радзивіл († 1626 р.).

19. МАРЦИБЕЛЛА († 1648)

~ 1). Микола Глібович; 2). Ян Раковський

20. ІЗАБЕЛЛА († 1669)

~ 1617 кн. Микола Чорторийський († 1662р.).

21. ГЕЛЕНА

~ Мартин Калиновський († 1652 р.)

22. СОФІЯ († після 1630)

З 1626 р. черниця Серафіна у Корецькому монастирі.

XI

23. АННА (* 1618 † 1639)

~ 1636 Андрій Лещинський († 1651 р.).

24. ОЛЕКСАНДР († до 1621 ?)

25. САМІЙЛО-КАРОЛЬ (* 1621 † 1651)

~. 1). Марціана Лігеза; 2). Софія Опалінська.

Князь корецький (1633-1651 рр.).

26 ЄВФРОСИНІЯ (* 1623 † 1647)

~ М.Стемпковський.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Князівські династії Східної Европи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження (Леонтій Войтович)