Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економічний ризик та методи його вимірювання (Конспект лекцій КНЕУ) скачати онлайн-> Тема 1. РИЗИК У ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Тема 1. РИЗИК У ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ



1. Поняття ризику. Алгоритм оцінки й обґрунтування господарського ризику.
2. Основні причини економічного ризику.
3. Функції ризику.
4. Види втрат у підприємницькій діяльності.
5. Ідентифікація ризику як перший етап його оцінки й обґрунтування.
6. Класифікація ризику.
7. Поведінка суб’єктів ризику.
8. Ставлення до ризику й ефективність ризику.

1. Поняття ризику. Алгоритм оцінки й обґрунтування господарського ризику.
Для того щоб охарактеризувати поняття “ризик” розглянемо, що таке ситуація ризику. Кожна людина у побутовій, виробничій і інших видах діяльності постійно стикалася із ситуаціями, коли вона не має однозначного рішення, але обов’язково потрібно зробити вибір одного з декількох варіантів рішень, які мають різну ймовірність здійснення. Акт розуміння людиною того, що вона стикнулася із ситуацією ризику можна охарактеризувати терміном “усвідомлення ризику”. Це необхідний компонент, що взаємопов’язує існуючу ситуацію ризику і безпосередню ризикову дію, оскільки усвідомлення змісту ситуації ризику дозволяє людині зняти її шляхом-вибору й реалізації однієї з наявних альтернативних дій.
Цей комплекс зняття ситуації ризику і відповідає поняттю “ризик”, що в загальному представляє собою процес “зняття невизначеності”.Графічна модель ризику виглядає наступним чином:

Різні науковці дають різні тлумачення поняття “ризик”.
Ризик (Террі) – це рівень невпевненості пов’язаний з проектом або з інвестуванням.
Ризик (Вебстер) – визначається як небезпека, можливість збитку або втрат.
Ризик (Райсбер) – це загроза або небезпека виникнення збитку в найширшому сенсі слова.
Ризик (Бобров) – це можливі збитки або недоотримання доходів порівняно з варіантом передбаченого проектом, програмою, планом або прогнозом.
Ризик (Вітлінський, Наконечний) – є вартісним виразом імовірної події, що може привести до збитків, виникає через відхилення фактичних даних від оціночних щодо сьогоднішнього стану й майбутнього розвитку системи.
Ризик (Грабовий) – це ймовірність втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи виникнення втрат у результаті здійснення певної виробничої, фінансової або іншої діяльності.
Найбільш повно природа ризику відображена в наступному визначенні:
Господарський ризик – це діяльність суб’єктів господарювання пов’язана з доланням невизначеності в ситуації необхідного вибору, у процесі якого вони мають можливість оцінити ймовірність досягнення бажаного результату, невдачі й відхилення від мети.
Економічний ризик представляє собою об’єктивно-суб’єктивну категорію.
Основними характеристиками ризику є його елементи:
– об’єкти;
– суб’єкти;
– джерела ризику.
Об’єкт ризику – це економічна система, ефективність та умови функціонування якої наперед точно не відомі.
Суб’єкт ризику – це особа (індивід чи колектив), яка зацікавлена результатом керування об’єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об’єктів ризику.
Джерела ризику – це чинники (явища або процеси), які спричиняють невизначеність або конфліктність результатів.
Наявність всіх елементів ризику є необхідною умовою наявності ризику. Для забезпечення раціональності прийняття рішень в умовах ризику обов’язковою умовою є оцінка й обґрунтування ризику.
Алгоритм проведення економічної оцінки господарського ризику:
1). Визначення всіх можливостей ризиків певного виду діяльності на основі співставлення сприятливих і негативних наслідків такої діяльності;
2). Оцінка кожного виду ризику:
– кількісна
– якісна
– інтегральна
3). Вибір та обґрунтування заходів по мінімізації ризику. Визначення ефективності цих заходів.

2. Основні причини економічного ризику.
Причини виникнення ризику можна поділити на три групи:
1). більшість процесів пов’язані з економікою є принципово індетермінованим;
2). економічно-оптимальна неповнота інформації;
3). “організаційна” невизначеність або асиметрія інформації.
Причини, що зумовлюють ризик можна згрупувати також за сферою прояву:
1). внутрішні:
– недоліки у системі управління;
– недоліки організації процесу виробництва;
2). зовнішні:
– поведінка контрагентів;
– похибки у визначені попиту;
– природньо-кліматичні умови;
– зміни ринкової кон’юнктури;
– зміни економічних факторів;
– політичні.

3. Функції ризику.
Розуміння сутності ризику безпосередньо пов’язана з виявленням функцій, які він виконує при здійсненні господарської діяльності. До числа таких функцій належать регулююча й захисна.
Регулююча функція ризику має суперечливий характер і може виступати у двох формах:
– конструктивна;
– деструктивна.
Конструктивність ризику проявляється, зокрема, у тому, що ризик при здійсненні господарської діяльності виконує роль своєрідного каталізатора. Йому належать такі властивості як активність і спрямованість у майбутнє, пошук новаторських рішень.
Деструктивний характер ризику проявляється у тому, що прийняття і реалізація рішень з необґрунтованим ризиком ведуть до валюнтаризму й авантюризму. У цьому випадку ризик виступає у якості дестабілізуючого фактора.
Практика показує, що відбувається реальне перетворення ризику в інструмент регулювання економічних відносин, що допомагає підприємцям виробляти навички орієнтацій в ймовірному світі і формувати необхідні якості мислення, такі як альтернативність, варіантність і діалектичність.
Захисна функція ризику має також два аспекти:
– історико-генетичний;
– соціально-правовий.
У першому випадку йдеться про те, що вже на ранніх стадіях розвитку цивілізації люди стихійно шукали засоби й форми захисту від можливих небажаних наслідків.
У сучасних умовах така передбачувальність проявляється у вигляді створення фондів ризику та застосування різних методів мінімізації ризику, що дозволяє з одного боку використовувати конструктивність ризику, а з другого – захищати підприємця від негативних наслідків. Таким чином сама природа ризику спонукає суб’єкта господарювання захистити об’єкт від негативних наслідків ризикованої події.
Сутність соціально-правового аспекту захисної функції проявляється у забезпеченні прав новатора на ризик, оскільки необхідні правові й економічні гарантії, які б виключали у випадку невдачі покарання працівників, що йдуть на ризик. Практична реалізація цього аспекту пов’язана з введенням в кримінально-господарське й трудове законодавство категорії правомірного ризику, яке б відокремлювало б випадки, в яких негативні наслідки настали від некомпетентності й безгосподарності від тих випадків, коли було при прийнятті рішення було здійснене обґрунтування ризику.

4. Види втрат у підприємницькій діяльності.
Безпосередньо з категорією ризику пов’язані такі поняття як витрати, втрати й збитки.
У підприємницькій діяльності виділяють такі види втрат:
1). Матеріальні втрати – це додаткові затрати виробничих ресурсів непередбачені проектом або планом, або прямі втрати майна, продукції, енергії, тощо.
2). Трудові втрати – це втрати робочого часу викликані випадками непередбачені обставинами.
3). Фінансові втрати – це прямий грошовий збиток пов’язаний з:
– непередбаченими платежами (виплата штрафів, додаткових податків);
– втратою грошових коштів;
– недоотриманням коштів із передбачених джерел (при неповерненні боргів, зниження ринкових цін на продукцію, що реалізується; не оплата покупцями реалізованої продукції);
– макроекономічними змінами (інфляція, валютний курс, тощо).
4). Втрати часу. На практиці процес прийняття рішень обумовлюється втратами, які виникають внаслідок передчасного або запізненого прийняття рішень. Таким чином втрати часу викликаються несвоєчасністю рішення, а також виникають коли процес реалізації такого рішення відбувається повільніше ніж це передбачалось.
5). Спеціальні втрати – це втрати, які проявляються у вигляді нанесення збитків здоров’ю та життю людей, оточуючому середовищу, престижу підприємця, або в наслідок інших несприятливих соціальних і морально-психологічних наслідків.
За видами діяльності розрізняють такі види втрат:
– втрати у виробничому підприємництві;
– втрати у комерційному підприємництві;
– втрати у фінансовому підприємництві.
Розуміння природи втрат в господарській практиці дозволить найбільш повно оцінити негативний вплив на результати такої діяльності будь – якого ризикованого рішення.

5. Ідентифікація ризику як перший етап його оцінки й обґрунтування.
Основними принципами ризик-менеджменту є принцип масштабності й принцип мінімізації.
Суть першого полягає в тому, що господарюючий суб’єкт повинен прагнути до найбільш повного охоплення можливих сфер виникнення ризиків. Основним методом, що дозволяє ідентифікувати ці сфери ризику є причинно-наслідковий метод. Сутність якого можна зобразити графічно:
Метод дає змогу розглядати господарське рішення одночасно в декількох вимірах, відшукуючи “слабкі місця” з закладеним потенціалом негативних наслідків.

6. Класифікація ризику.
Для забезпечення можливостей повного охоплення ризиків в господарській практиці, полегшення оцінки та забезпечення ефективного підбору заходів по мінімізації ризику, здійснюється його класифікація.
Розрізняють наступні види ризику згідно з класифікаційними ознаками:
1). За належністю до країни функціонування господарського об’єкта:
– внутрішні;
– зовнішні.
2). За рівнем виникнення:
– фірмовий (мікрорівень);
– галузевий;
– міжгалузевий;
– регіональний;
– державний;
– глобальний.
3). За сферою походження:
– соціально-політичний;
– адміністративно-законодавчий;
– виробничий;
– комерційний;
– фінансовий;
– природно-екологічний;
– демографічний;
– геополітичний.
4). В залежності від причин виникнення:
– ризики, пов’язані з невизначеністю майбутнього;
– пов’язані з нестачею інформації;
– пов’язані із суб’єктивним впливом.
5). За ступенем обґрунтованості прийнятого ризику:
– обґрунтований;
– частково обґрунтований;
– авантюрний.
6). За ступенем системності:
– системний (систематичний);
– несистематичний (унікальний – носять разовий характер).
7). У відповідності до допустимих меж:
– допустимий;
– критичний;
– катастрофічний.
8). За адекватністю часу прийняття рішення:
– попереджувальний;
– поточний;
– запізнілий.
9). В залежності від кількості осіб, що приймають рішення:
– індивідуальний;
– колективний.
10). За характером дії:
– динамічний – це ризик непередбачуваних втрат, які може нести підприємство протягом деякого періоду часу;
– статистичний – це ризик можливих втрат, які несе підприємство за короткий період часу.
11). В залежності від можливого результату:
– чистий;
– спекулятивний.
Чисті ризики – передбачають отримання або нульового, або негативного результату. До них належать: погодні ризики, виробничі ризики.
Спекулятивні – виражаються в можливості отримання як позитивного, так і негативного результату. До них відноситься більша частина фінансових ризиків, в тому числі інвестиційний ризик.
В результаті проведених досліджень окремих галузей господарської діяльності для них виявили усталені характерні комплекси ризиків.
Види ризиків цінних паперів:
1. ризик падіння загально-ринкових цін;
2. ризик інфляції;
3. галузевий ризик;
4. фінансовий ризик;
5. ризик ліквідності цінних паперів;
6. систематичний і несистематичний ризики.
Ризик у фінансовому менеджменті:
Фінансовий ризик являє собою частину комерційного ризику і характеризується потенційними фінансовими втратами.
В фінансовому менеджменті виділяють такі основні види ризиків:
– кредитний;
– відсотковий;
– валютний;
– ризик втрачених фінансових зисків.
Фінансовий менеджмент у практичній діяльності проявляється в двох аспектах:
1. як складова частина господарської діяльності суб’єкта ринку;
2. як спеціалізована галузь підприємницької діяльності.
Банківський ризик як ризик спеціалізованої фінансової установи:
– кредитний;
– відсотковий;
– валютний;
– ризик ліквідності банку;
– ризик фінансування;
– акціонерний ризик;
– товарний ризик;
– ризик андерфракенгу (ризик гарантування випуску цінних паперів);
– політичний ризик;
– загальноекономічний ризик;
– демографічний ризик;
– ризик репутації.
Валютний ризик
Валютний ризик – це загроза втрат, пов’язаних із зміною курсу іноземних валют під час здійснення угод по їх купівлі-продажу.
Основні види валютного ризику:
– трансляційний ризик – випадкове зменшення певної суми коштів (пасивів підприємства) у результаті перерахунку їх вартості з однієї валюти в іншу.
– операційний валютний ризик – це випадкове зменшення чистого притоку грошових коштів (зниження прибутків) від господарських операцій у результаті зміни валютного курсу.
– економічний валютний ризик виражається через випадкове зниження конкурентоспроможності товару, зниження довгострокової рентабельності підприємства внаслідок зміни валютного курсу.
Інвестиційний ризик
Представляє собою можливість неотримання, недоотримання або невчасного отримання коштів від проекту, на реалізацію якого здійснено інвестиції. Виділяють такі ризики інвестування:
1) в залежності від сфери прояву:
– економічні;
– політичні;
– соціальні;
– екологічні;
– інші.
2) за формами інвестування:
– ризик реального інвестування;
– ризик фінансового фінансування.
3). в залежності від джерел виникнення:
– систематичний, який “вбудований” у механізм дії інвестиційного ринку і не залежать від конкретного проекту;
– несистематичний ризик або ризик, який пов’язаний з функціонуванням даного конкретного інвестиційного проекту.

7. Поведінка суб’єктів ризику.
Схильність людини до ризику є категорією суб’єктивною, тобто індивідуальною для кожної особи і впливає на манеру прийняття рішення керівника будь-якого рівня, що, в свою чергу, може визначити ризик об’єкта, а отже і ефективність його функціонування.
Теорія ризику виділяє три моделі людини в залежності від схильності до ризику. Графічно поведінку можна представити на малюнках.
1). Якщо для людини більш бажаним є отримання гарантованого доходу ніж участь у ризикованому проекті, то така людина не є схильною до ризику.
Плата за ризик – це сума коштів, яку людина несхильна до ризику готова заплатити, щоб уникнути ризику.
2). Якщо людині байдуже чи обрати участь у ризикованому проекті, чи отримання гарантованого виграшу, то така людина нейтральна до ризику.
3). Якщо для людини ризикований проект є більш привабливим порівняно з отриманням гарантованого виграшу, то ця людина є схильною до ризику.

Але в реальному житті кожна людина являє собою складне поєднання різних схильностей, що стосується і схильності до ризику. Статистичні дослідження показали, що людина може мати схильність до ризику коли йдеться про невеликі суми грошей і надзвичайно обережною щодо значних сум коштів. Тому функція корисності реальної людини здебільшого має такий вигляд:

Мета діяльності будь-якого менеджера полягає у постійному пристосуванні до обставин, у спробах модифікувати, змінити обставини, що склалися або у відкладені рішення на деякий час із тим, щоб зменшити ризик. При чому в залежності від особистої схильності до ризику та інших психічних характеристик, менеджер може пристосуватись до ризику двома шляхами. Розрізняють внутрішні й зовнішні пристосування до ризику.
Зовнішнє пристосування до ризику або екстравертність приставляє собою сукупність способів і методів за допомогою яких суб’єкт ризику намагається активно вплинути на зовнішнє середовище.
Внутрішнє пристосування або інтравертність характерне для осіб мало схильних до ризику, переконані у неможливості прямого впливу на зовнішнє середовище. Їх основні інструменти – це збір додаткової інформації, виграш у часі, поглиблення, обґрунтування варіантів рішення та генерація нових альтернатив рішень.

8. Ставлення до ризику й ефективність ризику.
Для характеристики поведінки суб’єкта в умовах ринку у залежності вій його ставлення до ризику розглянемо наступний приклад.
На малюнку представлено характеристику п’яти компаній у залежності від рівня ризику та віддачі. Використовуючи діаграму ризику необхідно оцінити стратегію інвестора та/або менеджера у залежності від схильності до ризику.

Ситуація з точки зору інвестора.
Інвестиції в акції Компанії 1, що є підприємством обробної промисловості дають помірний доход і ризикованість їх низька – це майже безпечні інвестиції.
Компанія 2 є підприємством тієї ж галузі, що і перша. Вона більша за Компанію 1 і працює в галузі вже багато років. Компанія 2 має хорошу репутацію, тому рівень ризику її акцій приблизно такий як у Компанії 1. Проте прибутковість їх вдвічі нижча.
Компанія 3 також працює в обробній промисловості, прибутковість акцій компанії така ж сама як і в Компанії 1. Але останнім часом вона швидко розширює свою діяльність, тому інвестиції в її акції є більш ризикованими ніж у Компаній 1 і 2.
Компанія 4 працює в іншій галузі, ніж попередні компанії. Прибутковість її акцій вища ніж у Компанії 3, у той час як рівень ризику такий самий як і в Компанії 3.
Акції Компанії 5 мають значно більший ризик ніж акції Компанії 4, а прибутковість їх лише трохи вища ніж у Компанії 4.
В залежності від міри схильності до ризику інвестор обере такі акції:
– особа не схильна до ризику акції Компанії 1
– помірно не схильна ризикувати акції Компанії 4
– майже схильна ризикувати акції Компанії 5
– схильна ризикувати акції Компанії 3

Крива А відображає інвестиції, за яких ризик є ефективним, тобто показує можливі інвестиції, віддача яких максимальна за даного виду ризику.
Інвестиції, яким відповідають точки нижче кривої ефективності не є привабливим для інвестора.
Стратегія менеджера Компанії 3:
3 – 1. Це стратегія, що передбачає зниження рівня ризику з допомогою різних заходів ризик – менеджменту, залишаючи прибутковість компанії не змінною.
3 – 4. Ця стратегія передбачає реалізацію резервів по підвищенню прибутковості роботи компанії із збереженням існуючого рівня ризику.
3 – 3А. Полягає у поєднанні заходів по зменшенню рівня ризику з реалізацією резервів підвищення прибутковості.
3 – 5. Стратегія радикальних змін у напрямках діяльності компанії, що дозволить при певному збільшенні рівня ризику досягти росту прибутковості компанії.
Підвищення продуктивності праці на підприємстві, зменшення її заборгованості, підвищення віддачі компанії – це ті цілі, що ставляться для того, щоб ризик фірми був ефективним, тоді як спосіб досягнення їх залежить від особистого ставлення менеджера до ризику.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економічний ризик та методи його вимірювання (Конспект лекцій КНЕУ)