Вступ



Етика та естетика належать до таких дисциплін, які традиційно викликають зацікавленість багатьох людей хоча б тому, що вони пов´язуються із досить вагомими та авторитетними людьми, наприклад, такими, як Сократ, Сенека, Епіктет, Аврелій Августин, І.Кант, Б.Спіноза та ін. Мало існує освічених людей в усьому світі, які б не чули колись, що Сократ був видатним моралістом, а Христос та Будда взагалі постали засновниками цілих своєрідних етичних світів. Деякі досить відомі філософи настільки високо ставили ці науки, що вважали, що саме вони повинні завершувати та увінчувати собою вершину усіх філософських знань.
Цікаво зазначити – а це є загально відомим фактом, що навіть в тих спільнотах, де нібито проповідуються аморалізм та демонстративне нехтування етикою, як от у бандитських угрупуваннях, серед сукупностей десоціалізованих осіб, існують свої своєрідні етики та моралі, а також і якась своя особлива естетика, що проявляється в манері поведінки, в особливих деталях одягу та ін. – Все це свідчить про певну обов´язковість та нав´язливість етики та естетики, про їх неминучу присутність в людському суспільстві.
Як правило, під етикою розуміють науку про норми та правили людської поведінки, а під естетикою – науку про мистецтво та мистецьку діяльність, і не можна сказати, щоби таке вважання було безпідставним. Проте при більш уважному підході ситуація тут виглядає складніше; ми знаємо, що навіть в угрупуваннях тварин існує щось схоже на “кодекси поведінки” (це особливо стосується відносин всередині зграй хижаків, так званих шлюбних ігор та ін.). Чи можемо ми звідси зробити висновок про те, що норми людської поведінки є розвитком та продовженням певних правил та засад поведінки в світі тварин? – Слід сказати, що такий висновок є не рідкісним серед етичної літератури. Так само досить часто й естетику розглядають як такий само розвиток реакцій тварин на зовнішній вигляд та дії одне одного. Але, з іншої сторони, відомо, що ті ж шлюбні ігри в певних видах тварин із покоління в покоління, із віку в вік лишаються незмінними, що свідчить про їх генетичну зумовленість, про те, що вони є не результатом довільного і тим більше свідомого вибору. Зовсім інакша ситуація в людському світі: тут від країни до країни, від регіону до регіону (а інколи навіть від населеного пункту до іншого населеного пункту), тим паче – від певної історичної епохи до іншої – норми поведінки та звичаї дуже відчутно змінюються, постають досить часто примхливими та несподіваними, що, таким чином, свідчить про відсутність якоїсь генетичної програми в їх діях та проявах. Звідси виникає болюче питання: на чому ж тримаються такого роду явища, якщо вони не зумовлені генетично? А до того ж: чи варто ставитись до них достатньо серйозно, якщо вони є умовними і приймаються лише на основі угоди та звички?
В початковому значенні давньогрецьке слово “етос” позначало місце перебування людини, тобто достатньо точно та проникливо відносило етичні явища лише до людини. Як же пов´язані етичні проблеми із людиною, її особливостями, її природою, її найпершими та власне людськими потребами? – Всі ці питання – із розряду філософських, а тому етику та естетику від давніх часів розробляли саме філософи, та й за переліком основних напрямів людської інтелектуальної діяльності вони відносяться до філософського відомства. Отже, заглиблюватись у ці сфери знання – значить займатись філософією. А тому від самого початку варто зрозуміти, що в цих дисциплінах ставляться та розглядаються дуже важливі, симптоматичні саме для людського самоосмислення питання. Ці науки мають відношення до практики життя, до людських вчинків, особливостей тої території, яку ми можемо назвати територією людськості, проте ми не повинні їх спрощувати та перетворювати на зацікавлене обговорення на дозвіллі, чи ще гірше – на балаканину. Врешті – решт ці науки постають своєрідним людським самоодкровенням. Це значить, що не лише ступінь серйозності при їх вивченні, а й ступінь щирості повинні бути високими.
Даний навчальний посібник має на меті сприяти вступу у проблематику етики та естетики, він побудований у відповідності до програми навчального процесу перш за все у вищих технічних навчальних закладах, проте може використовуватись і поза їх межами, оскільки в ньому йдеться про ті теми, які входять в осереддя етичної та естетичної сфер людської життєдіяльності. Вихідні ідейні засади та структура навчального посібника розроблені доктором філософських наук, професором В.Л.Петрушенком та кандидатом філософських наук, доцентом І.М.Сурмай.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Етика та естетика (Петрушенко В.Л. та ін.)