Головна Головна -> Підручники -> Підручник Cтрахування (конспект лекцій) скачати онлайн-> Тема 9. Фінансово-економічна діяльність страховика

Тема 9. Фінансово-економічна діяльність страховика



Будь-яке підприємство у своїй діяльності здійснює витрати та отримує доходи.

Взагалі під „витратами” розуміють гроші, кошти, використані на що-небудь. А „доходи” означають гроші, матеріальні цінності, одержувані внаслідок якої-небудь діяльності.

Витрати страхової компанії відображають використання нею коштів для забезпечення своєї діяльності і визначають два взаємопов’язані процеси:

  • виконання зобов’язань перед страхувальниками;
  • фінансування діяльності страхової компанії.

Витрати страховика поділяються за економічним змістом на наступні великі групи:

– виплата страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування та перестрахування;

– витрати на ведення страхової справи;

– витрати на фінансування превентивних заходів;

– витрати при здійсненні інвестиційної діяльності.

Дохід страховика відображає всю суму надходжень та поділяється в залежності від видів діяльності на три великих групи:

– доходи від страхової діяльності;

– доходи від інвестиційної діяльності;

– інші доходи.

Доходи від страхової діяльності відносяться до доходів від основної операційної діяльності, включають всі надходження, пов’язані з проведенням страхування та перестрахування. У складі цих доходів – страхові премії за договорами страхування та перестрахування, комісійні винагороди, частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками, повернені суми із централізованих страхових фондів, повернені суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій. Зазначені доходи формуються за рахунок страхової премії, в основу якої покладено тариф-брутто. При цьому обсяг премій забезпечує формування страхового фонду, а структура страхового тарифу напрямки використання надходжень.

Увага! Основним джерелом доходів страховика є зароблені страхові премії. Тобто, кошти страховика є „заробленими” після закінчення договору страхування, якщо за період дії цього договору не відбуваються страхові випадки. За економічним змістом зароблені страхові премії є результатом реалізації страхової послуги, аналогічно поняттю „виручка від реалізації продукції”.

Розмір зароблених страхових премій залежить від суми страхових платежів та зміни залишків резервів незароблених премій. Зазначене виражається формулою:

ЗСП =Дсп + РНПпоч. – РНПк.,

де ЗСП – зароблені страхові премії;

Дсп – надходження страхових платежів за вирахуванням страхових платежів, сплачених перестраховикам за договорами перестрахування у певному періоді;

РНПпоч– резерв незароблених премій на початок звітного періоду;

РНПк. – резерв незароблених премій на кінець звітного періоду.

Незароблені страхові премії є складовою технічних резервів страховика, представляють собою страхові премії, що отримані страховиком, зберігаються ним до закінчення терміну дії договору страхування, не с власністю страховика.

Резерви незароблених премій розраховуються щоквартально в залежності від сум надходжень страхових платежів за певними видами страхування в кожному кварталі, який передує звітній даті декількома методами. В Україні найчастіше використовується спрощений метод:

– сума надходжень страхових премій у першому кварталі відповідного періоду помножується на 1/4;

– сума надходжень страхових платежів у другому кварталі того ж періоду помножується на 1/2;

– сума надходжень страхових платежів в третьому кварталі помножується на 3/4;

– всі отримані добутки додаються.

Якщо страхова компанія при перестрахуванні виступає у ролі цедента (перестрахувальника), то вона отримує доходи у вигляді комісійних винагород за передачу ризику у перестрахування.

Якщо страхова компанія входила до складу професійного об’єднання страховиків, то при виході з нього їй повертається частка раніше зроблених внесків, які також вважаються доходами від страхової діяльності.

Доходи від інвестиційної діяльності відносяться до додаткових доходів від фінансової діяльності і включають в себе доходи від розміщення страхових резервів та тимчасово вільних коштів за визначеними напрямками їх вкладання. Інвестиційна діяльність ґрунтується на вірогідному характері кругообігу коштів в процесі страхової діяльності, а тривалість вкладання коштів страхувальників визначається договором страхування.

Різниця між доходами та витратами створює фінансовий результат діяльності страхової компанії.

Поняття „фінансовий результат” діяльності включає в себе термін „результат” та категорію „фінанси”. За тлумаченням термін „результат” означає наслідки, висновки, остаточний кінцевий підсумок якого-небудь заняття, діяльності, розвитку, а також показник чого-небудь. Категорія „фінанси” відображає економічні відносини з приводу формування доходу і фондів фінансових ресурсів та їх використання. Поєднуючи ці два розуміння, ми можемо визначити, що фінансовий результат діяльності страховика – це кінцевий підсумок його діяльності за певний період з приводу формування доходу і відповідних фондів фінансових ресурсів та їх використання. Фінансовий результат включає два елементи:

– прибуток (збиток);

– приріст (відплив) резерву внесків.

Позитивний фінансовий результат відображає прибуток, негативний – збиток. Отже, прибуток, як фінансовий результат діяльності страховика, представляє собою результат використання доходу на відшкодування понесених ним витрат за певний період часу. Тобто відбувається зіставлення доходів та витрат страховика.

Приріст резервів внесків має цільове призначення. Хоча в період зберігання на рахунках страхової компанії може бути використаний як джерело інвестицій в економіку держави.

Отримання прибутку є однією із цілей страхування як виду бізнесу з метою забезпечення розвитку організації, покращення добробуту акціонерів та власників, соціального захисту працівників та їх заохочення. Проте при формуванні прибутку страховика мова йде про перерозподільчі відносини у суспільстві. Найпершим джерелом отримання прибутку є норма прибутку, яка закладена в страховому тарифі і забезпечує рентабельність страхових операцій. Іншими джерелами отримання прибутку – є надходження від всіх видів діяльності страховика.

Аналогічно доходам страховика його прибуток складається із:

– прибутку від страхових операцій;

– прибутку від нестрахових операцій – інвестиційної діяльності та іншої звичайної діяльності;

– прибутку від надзвичайної діяльності.

Прибуток також є одним із основних показників результативності діяльності підприємств. Як абсолютний показник, він характеризує ефективність діяльності страхової компанії, хоч і неоднозначно.

Головними показниками ефективності фінансово-господарської діяльності страховика є її рівень фінансової стійкості, платоспроможності, рентабельності та надійності, які дозволяють обрати „свою” страхову компанію.

Платоспроможність означає можливість, здатність страховика відповідати за своїми зобов’язаннями. Зобов’язання поділяються на:

– зовнішні;

– внутрішні.

Зовнішні зобов’язання – це зобов’язання перед страхувальниками, бюджетом, позабюджетними цільовими фондами, контрагентами, своїми партнерами тощо. Їх обсяг є основним при визначенні рівня платоспроможності страховика.

Внутрішні зобов’язання – це зобов’язання перед засновниками, акціонерами, філіями, працівниками.

У практиці страхування вважається, що якщо активи страхової компанії більші, ніж прийняті зобов’язання, то вона має достатній рівень платоспроможності.

У практиці господарювання рівень платоспроможності страхової компанії є показником , за яким здійснюється постійний контроль з боку:

– фінансової служби самого страховика;

– державного уповноваженого органу контролю;

– аудиторських служб;

– за певних умов – рейтингових агенцій.

Ефективність діяльності будь-якого підприємства насамперед означає досягнення поставлених економічних завдань, отримання позитивних результатів діяльності, а стосовно фінансової діяльності – отримання позитивного фінансового результату внаслідок організації та використання фінансових відносин.

Ефективність діяльності страхової компанії визначається багатьма показниками, проте насамперед, фінансовою стійкістю та рентабельністю здійснення господарських операцій, в першу чергу страхових, оскільки основне завдання страхової компанії – забезпечення здійснення страхових виплат при настанні страхових випадків в учасників формування страхового фонду.

Особливість страхового процесу полягає в тому, що грошові ресурси страхувальників сплачуються наперед при формуванні страхових резервів та тимчасово затримуються у страховика, який їх розміщує та використовує з метою забезпечення страхових виплат та отримання певного доходу. Тому необхідна певна гарантія щодо здатності страховика відповідати за своїми зобов’язаннями в межах прийнятих на страхування ризиків та обсягів відповідальності за ними. Такою основною гарантією є фінансова стійкість страховика, яка пов’язана з його тарифною, фінансовою, інвестиційною та перестрахувальною політикою.

Під фінансовою стійкістю страхових операцій розуміють постійну перевагу доходів над витратами в межах розрахунків за страховим фондом, яка забезпечується платоспроможністю страховика.

Основою фінансової стійкості страховиків на кількісному рівні оцінки стійкості страхової компанії є показники:

– розмір статутного капіталу;

– наявність гарантійного фонду;

– розмір власних коштів;

– розмір створених страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат;

– співвідношення активів та зобов’язань;

– виконання нормативів по розміщенню страхових резервів;

– рентабельність страхових операцій;

– показники збитковості страхової суми.

Критеріями визначення фінансової стійкості та платоспроможності страховика можна вважати:

– наявність достатнього обсягу страхових операцій;

– наявність розвиненої практики перестрахування;

– забезпечення збалансованого страхового портфеля;

– обмеження відповідальності за ризиками;

– розумне (оптимальне) розміщення страхових резервів;

– раціональна тарифна політика;

– диверсифікація діяльності.

Фінансова стійкість страхової компанії розглядається з та­ких основних позицій:

– вірогідність недостатності коштів у будь-якому періоді;

– фінансова стійкість страхового фонду;

– рентабельність всієї діяльності страхової компанії.

В Україні аналізом стану показників діяльності страхових компаній та брокерів займається Ліга страхових організацій України. Інформація, яка підлягає моніторингу та аналізу, надається страховиками добровільно. Аналіз здійснюється за такими напрямками:

– показники обсягів діяльності;

– активи;

– ділова активність;

– власний капітал;

– страхові премії;

– отримано платежів по страхуванню;

– отримано платежів по перестрахуванню;

– страхові виплати;

– страхові резерви;

– частки страхових платежів, належні перестраховикам;

– регіональна мережа;

– балансовий прибуток страховика.

Запитання для самоперевірки

  • У чому полягає особливість здійснення фінансово-господарської діяльності страховика?
  • Що розуміють під доходами та витратами страхової компанії?
  • Як класифікуються витрати страхової компанії?
  • Які складові витрат страховика?
  • Як формується собівартість страхової послуги?
  • Як класифікуються доходи страхової діяльності?
  • Які складові та джерела доходів страховика?
  • Як визначається фінансовий результат страхової діяльності?
  • Що розуміють під платоспроможністю страхової компанії? Які її умови?
  • Як визначається платоспроможність страховика (фактична та нормативна)?
  • Чому необхідно дотримуватись вимоги перевищення фактичного запасу платоспроможності над нормативним?
  • Що розуміють під ефективністю діяльності страхової компанії?
  • Якими показниками визначається ефективність діяльності страховика? В чому полягає їх зміст?
  • Як розраховуються основні показники ефективності діяльності страхової компанії?
  • Що розуміють під рейтингом страхової компанії? Чому він визначається?
  • Як вибрати „свою” страхову компанію?







Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Cтрахування (конспект лекцій)