4.12. “Мозковий штурм”



“Мозковим штурмом” називають спільне розв´язання проблем, яке забезпечується особливими прийомами.
Ця форма спілкування виникла наприкінці 30-х років XX ст. з метою активізації творчої думки (використовувалися засоби для зниження критичності і самокритичності людини. Це сприяло підвищенню її впевненості в собі й готовності до творчого пошуку).
“Мозковий штурм” умовно поділяють на декілька етапів:
– генерація ідей;
– відбір кращої ідеї;
– Ті аналіз.
Під час першого етапу “мозкового штурму” — генерації ідей — усі учасники мають право висувати свої пропозиції щодо вирішення поставленого завдання. Критику ідей заборонено. Усі учасники мають право спокійно висловлювати свої думки.
Наступний етап — відбір кращої ідеї. Під час цього етапу не прийнято наголошувати на авторстві тієї чи іншої ідеї. Вважають, що кращі ідеї с результатом колективної творчості.
Останній етап — аналіз ідей (учасники розподіляються на дві групи — прибічників і супротивників. Ними мають бути проаналізовані всі аргументи “за” й “проти” кожної ідеї).
З метою більшої ефективності роботи учасники мають дотримуватися певних правил:
1) слідкувати, щоб на розгляд виносилася лише одна проблема;
2) в обговоренні мають брати участь не більше ніж 12 осіб;
3) учасників треба розмістити по колу, щоб вони бачили одне одного і були рівноправними;
4) обмежити час обговорення до 30 хв. (доведено, що дефіцит часу породжує стрес і стимулює діяльність мозку).
У результативності “мозкового штурму” велику роль відводять лідерові (від нього залежить моральна і психологічна атмосфера групи, уміння організувати роботу так, щоб жодна пропозиція не була втрачена, щоб усі ідеї було обговорено, щоб висловлювання були не оціночними, а змістовними).
Усе це стимулює зацікавленість учасників “мозкового штурму” процесом пізнання, сприяє підвищенню активності людини, розвиткові її творчого потенціалу, сприяє встановленню взаєморозуміння, високої моральної культури спілкування, адже учасникам довіряли керувати іншими і виступати перед ними публічно.
Для успішного “мозкового штурму” важливо вміти користуватись як вербальними, так і невербальними засобами.
Це насамперед мовлення. Таке мовлення часто називають ораторською, або публічною, мовою. Промовляючи перед аудиторією, учасники “шліфують” уміння будувати і подавати свій виступ так, щоб він якнайкраще відповідав вимогам інформування, переконання, навіювання та зараження. Звичайно, кожен промовець повинен мати певні мовленнєві навички, відпрацьовану техніку. Тому перед промовцем постає завдання:
– учитися вибудовувати образи засобами мови і вміти їх виголошувати;
– добре знати особливості монологічної форми мовлення;
– уміти користуватися всіма прийомами впливу на слухачів;
– навчитися точно формулювати свої думки;
– вдало добирати слова;
– граматично правильно будувати фрази;
– чітко промовляти звуки та їх сполучення;
– правильно ставити наголос тощо.
Тоді культура мовлення, у свою чергу, сприятиме підвищенню культури спілкування людей, що зібралися на зустріч. Мовлення має бути грамотним, літературним.  








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Екологічне право (Комарницький В.М., Шевченко В.І., Єлькін С.В.)