Головна Головна -> Підручники -> Підручник Кримінальне право України. Особлива частина скачати онлайн-> § 2. Види злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів), систем та комп`ютерних мереж

§ 2. Види злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів), систем та комп`ютерних мереж



Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж

(ст. 361). Об’єктивна сторона цього злочину виражається в двох формах:

1. У незаконному втручанні в роботу автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп’ютерних мереж. Втручання полягає у проникненні до цих машин, їх систем чи мереж і вчиненні дій, які порушують режим роботи ЕОМ, припиняють (частково чи у повному обсязі) їх роботу. Таке втручання повинне бути незаконним, тобто особа не мала ні дійсного, ні передбачуваного права на втручання в роботу ЕОМ. При цьому електронно-обчислювальні машини не належать винному ні на праві власності, ні на будь-якій іншій законній підставі (наприклад на умовах оренди).

Тут завжди має місце злом і проникнення в програму чужого комп’ютера, системи чи мережі ЕОМ. Способи втручання в роботу електронно-обчислювальних машин можуть бути різними: шляхом виявлення слабких місць в захисті, шляхом автоматичного перебору абонентських номерів ( «вгадування коду» — «дії «хакерів»), з’єднання з тим або іншим комп’ютером, підключеним до телефонної мережі, використання чужого імені (пароля) за допомогою використання помилки в логіці побудови програми тощо.

Наслідком цього діяння має бути перекручення або знищення комп’ютерної інформації чи носіїв такої інформації. Перекручення — це зміна змісту або форми інформації, закладеної в носії, коли можливість використання або відновлення цієї інформації або її фрагментів істотно ускладнена. Знищення комп’ютерної інформації полягає в такій її зміні, коли використання чи відновлення комп’ютерної інформації неможливе. Знищення носіїв комп’ютерної інформації полягає в руйнівному впливі на них (механічному, електронному), внаслідок чого вони стають повністю непридатними і не можуть використовуватися за своїм цільовим призначенням (наприклад знищення вінчестера, дискети, стримера тощо).

2. У розповсюдженні комп’ютерного вірусу шляхом застосування програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в ці машини, системи чи комп’ютерні мережі та здатних спричинити перекручення або знищення комп’ютерної інформації чи носіїв такої інформації. Комп’ютерний вірус — це шкідлива програма, яка «інфікує» носії комп’ютерної інформації, вставляючи в них власні копії. Програма, що містить комп’ютерний вірус, володіє реальною і досить високою мірою можливості знищення, блокування, модифікації комп’ютерної інформації, порушення роботи ЕОМ, їх систем чи мереж. Тому розповсюдження комп’ютерного вірусу («злом» комп’ютерних систем і мереж за допомогою «вірусної атаки») становить підвищену небезпеку суспільним відносинам у сфері комп’ютерної безпеки.

Засобами вчинення цього злочину виступають програмні та технічні засоби. Програма-вірус — це спеціально створена програма, здатна мимовільно приєднуватися до інших програм (тобто «заражати» їх) і при запуску виконувати різні небажані дії: псування файлів і каталогів, спотворення результатів обчислення, засмічення або стирання пам’яті, створення перешкод в роботі ЕОМ. Технічні засоби — це електронно-обчислювальні машини (комп’ютери) та їх системи, шляхом яких вірусні програми протиправне вводяться в базу даних ЕОМ (комп’ютерів), їхні системи чи мережі. При цьому вони мають бути призначеними для незаконного проникнення в електронно-обчислювальні машини (комп’ютери), їхні системи чи мережі та здатними спричинити перекручення або знищення комп’ютерної інформації чи носіїв такої інформації.

Злочин вважається закінченим з моменту розповсюдження (введення в базу даних ЕОМ. (комп’ютерів), їх систем чи мереж комп’ютерного вірусу.

Суб’єктивна сторона цього злочину — умисел — прямий або непрямий.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа.

У частині 2 ст. 361 встановлена відповідальність за ті самі дії, якщо вони заподіяли істотну шкоду або вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 361 — штраф до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 361 — обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років.

Викрадення, привласнення, вимагання комп’ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем (ст. 362). Предмет злочину — комп’ютерна інформація, введена (закладена) в електронно-обчислювальні машини (комп’ютери), їхні системи чи мережі, а також носії такої інформації.

Об’єктивна сторона цього злочину передбачає активні дії, які виражаються у викраденні, привласненні, вимаганні комп’ютерної інформації або у заволодінні нею шляхом шахрайства чи зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Внаслідок вчинення цих дій власник чи інша особа, яка володіє комп’ютерною інформацією, позбавляються такої інформації, вона вибуває з їх володіння і не може ними використовуватися.

Об’єктивні ознаки викрадення, привласнення, вимагання комп’ютерної інформації, заволодіння нею шляхом шахрайства потрібно трактувати так само, як і в злочинах проти власності — за статтями 185, 186, 189, 190 і 191.

Для наявності об’єктивної сторони слід встановити не тільки вчинення особою одного з діянь, вказаних у ч. 1 ст. 362, але і настання суспільне небезпечних наслідків — власник або інша особа, яка володіє комп’ютерною інформацією, позбавляється її внаслідок протиправних дій особи і вона переходить до володіння особи, що вчинила зазначений злочин. Вимагання комп’ютерної інформації вважається закінченим з моменту отримання вимоги передачі комп’ютерної інформації або передачі права на таку інформацію, поєднану з погрозою (ст. 189).

Суб’єктивна сторона цього злочину — вина у формі прямого умислу.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа. У разі заволодіння комп’ютерною інформацією шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем або шляхом привласнення суб’єкт злочину спеціальний — службова особа або особа, якій інформація була ввірена чи знаходилася в її віданні.

Якщо при викраденні комп’ютерної інформації до потерпілого було застосоване насильство і заподіяні, наприклад, тілесні ушкодження, все вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ст. 362 і відповідною статтею про злочини проти життя та здоров’я особи. Викрадення, привласнення, вимагання комп’ютера, що містить інформацію чи носії комп’ютерної інформації, що є значною майновою цінністю, або заволодіння такими предметами шляхом шахрайства, зловживання службовим становищем або ж шляхом розбою має кваліфікуватися також за сукупністю злочинів: за ст. 362 і за відповідними статтями розділу про злочини проти власності.

У частині 2 ст. 362 передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб. У частині 3 ст. 362 встановлена відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони заподіяли істотну шкоду.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 362 — штраф від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років; за ч. 2 ст. 362 — штраф від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк; за ч. З ст. 362 — позбавлення волі на строк від двох до п’яти років.

Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем (ст. 363). Предмет злочину — автоматизовані електронно-обчислювальні машини (комп’ютери), їх системи чи комп’ютерні мережі.

Об’єктивна сторона цього злочину виражається у порушенні правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп’ютерних мереж. Правила експлуатації ЕОМ — це будь-які технічні правила, які регламентують порядок використання таких машин, збереження комп’ютерної інформації, а також забезпечення засобів захисту автоматизованих електронно-обчислювальних машин. Порушення правил може виражатися як в активних діях, коли особа діє всупереч розпорядженням, закріпленим в правилах, так і у формі бездіяльності — невиконання обов’язків з належного використання (обслуговування) ЕОМ.

Об’єктивна сторона цього злочину передбачає не тільки вчинення діяння (порушення правил експлуатації ЕОМ), а й настання суспільне небезпечних наслідків у вигляді: викрадення, перекручення чи знищення комп’ютерної інформації, засобів її захисту, або незаконного копіювання комп’ютерної інформації, або істотного порушення роботи таких машин, їх систем чи комп’ютерних мереж.

Незаконне копіювання комп’ютерної інформації полягає у виготовленні та привласненні копії ( «дубліката») носія інформації (дискети, вінчестера тощо). Причому виготовлення копії завжди має бути незаконним: особа не мала ні дійсного, ні передбачуваного права на такі дії, вони були вчинені без дозволу власника інформації або з порушенням встановленого порядку. Істотне порушення роботи електронно-обчислювальних машин полягає у виході з ладу електронної інформаційної системи чи мережі на значний час, що негативно вплинуло на діяльність організації, установи, підприємства внаслідок втрати комп’ютерної інформації і припинення функціонування комп’ютерних мереж тощо. Істотне порушення ЕОМ — поняття оціночне і в кожному конкретному випадку підлягає уточненню і конкретизації.

Злочин вважається закінченим з моменту настання вказаних наслідків.

Суб’єктивна сторона цього злочину. Щодо порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп’ютерних мереж допустима будь-яка форма вини, як умисел, так і необережність, а щодо суспільне небезпечних наслідків можлива тільки необережна форма вини.

Суб’єкт злочину спеціальний — особа, відповідальна за експлуатацію автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп’ютерних мереж (інженери, наукові співробітники, працівники обслуговуючого персоналу та інші). На цю особу повинні

покладатися обов’язки з правильного використання (експлуатації), забезпечення, відповідно до технічних норм ЕОМ, підтримування їх у робочому стані, оновлення і забезпечення збереження інформації тощо.

Якщо зазначені у ст. 353 дії вчинені службовою особою, то за наявності в її діях ознак службових злочинів, передбачених статтею 366 або 365, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів.

У частині 2 ст. 363 передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони заподіяли істотну шкоду. Йдеться про те, що внаслідок порушення правил експлуатації ЕОМ настають не лише суспільно небезпечні наслідки, вказані у ч. 1 ст. 363, в тому числі й істотне порушення роботи ЕОМ, а й їх власнику заподіюється істотна шкода — матеріальна, майнова, організаційна тощо. Істотна шкода — поняття оціночне.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 363 — штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправні роботи на строк до двох років; за ч 2 ст. 363 — штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Кримінальне право України. Особлива частина