Головна Головна -> Підручники -> Підручник Кримінальне право України. Особлива частина скачати онлайн-> § 4. Злочини проти міжнародного правопорядку

§ 4. Злочини проти міжнародного правопорядку



Посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443). Безпосередній об’єкт цього злочину — суспільні відносини, які забезпечують охорону життя осіб, які мають міжнародний захист.

Потерпілим від цього злочину може бути лише представник іноземної держави або інша особа, яка має міжнародний захист. Такий захист передбачений міжнародним правом, зокрема Конвенцією про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів від 14 грудня 1973 р. Відповідно до цієї Конвенції особами, що користуються міжнародним захистом визнаються: 1) глава держави, у тому числі кожний член колегіального органу, який виконує функції глави держави згідно з конституцією відповідної держави, глава уряду чи міністр закордонних справ, який перебуває в іноземній державі, а також члени його сім’ї, які його супроводжують; 2) будь-який представник чи службова особа держави, чи будь-яка службова особа, чи інший агент міжурядової міжнародної організації, який на той час, коли проти нього, його офіційних приміщень, його житлового приміщення чи його транспортних засобів було вчинено злочин, має право згідно з міжнародним правом на спеціальний захист від будь-якого нападу на його особу, свободу і гідність, а також члени його сім’ї, що проживають з ним.

Для встановлення кола осіб, які мають міжнародний захист, також мають значення: Конвенція про привілеї та імунітети ООН 1946 p., Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 p., Віденська конвенція про консульські зносини 1963 p., Конвенція про спеціальні місії 1969 p., Конвенція про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р. тощо.

Об’єктивну сторону цього злочину утворять вбивство або замах на вбивство представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист.

Злочин вважається закінченим, коли вчинені дії безпосередньо спрямовані на позбавлення життя зазначеної особи.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умислом і метою впливу на характер діяльності особи, яка має міжнародний захист, або на діяльність держави чи організацій, які вона представляє, або вчинення з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень.

Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 14-річного віку.

Покарання за злочин: за ст. 443 — позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист (ст. 444). Безпосередній об’єкт цього злочину — суспільні відносини, які забезпечують охорону волі і приміщень осіб, які мають міжнародний захист.

Потерпілими від цього злочину можуть бути особи, які мають міжнародний захист. Вони визначаються аналогічно ст. 443.

Об’єктивну сторону цього злочину утворять: напад на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист, а також викрадення або позбавлення волі цих осіб.

Під нападом слід розуміти дії, спрямовані на негайне досягнення злочинного результату за допомогою насильства або створення реальної небезпеки його застосування.

Викрадення означає протиправне відкрите або таємне захоплення людини, поєднане з подальшим перевезенням її до іншого місця.

Цей злочин вважається закінченим, коли особа вчинила будь-яку із зазначених у ст. 444 дій.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом і метою впливу на характер діяльність осіб, які мають міжнародний захист, або на діяльність держав чи організацій, що вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень.

Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа.

У частині 2 ст. 444 передбачена відповідальність за погрозу вчинення дій, передбачених частиною 1 цієї статті.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 444 — позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; за ч. 2 ст. 444 — виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до трьох місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до двох років.

Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (ст. 445 ). Безпосередній об’єкт цього злочину — порядок використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Об’єктивну сторону цього злочину утворить незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, крім випадків, передбачених КК.

Символіка Червоного Хреста і Червоного Півмісяця — це емблеми у вигляді червоного хреста і/або червоного півмісяця на білому тлі, назви (слова «Червоний Хрест» і/або «Червоний Півмісяць») і спеціальні розпізнавальні сигнали (світлові, радіо-, електронні).

Ця символіка використовується для позначення осіб, рухомого та нерухомого майна, місць або територіальних зон і виконує захисну і розпізнавальну функції. Захисна функція означає, що під час війни або збройного конфлікту зображення Червоного Хреста або Червоного Півмісяця є видимим позначенням міжнародного захисту медичного персоналу, медичних формувань і санітарно-транспортних засобів. Розпізнавальна функція передбачає використання символіки для позначення приналежності людини або об’єкта Міжнародному руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, розпізнавання медичних формувань і санітарно-транспортних засобів.

Для визначення незаконності використання символіки у конкретному випадку необхідно звертатися до інших нормативно-правових актів, зокрема, до Закону України «Про символіку Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в Україні» від 8 липня 1999 р., Женевських Конвенцій від 12 серпня 1949 р. і Додаткових протоколів до них від 8 червня 1977 р. Незаконне використання символіки може виражатися у носінні її особами, які не мають на це права, незаконному позначенні транспортних засобів та іншого майна, використанні майна з незаконно нанесеною символікою тощо.

Відомості Верховної Ради України. — 1999. — №36. — Ст. 316.

Стаття 445 КК передбачає загальну норму про незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Тому вона не застосовується, якщо дії можна кваліфікувати за статтями, що передбачають спеціальну норму, наприклад, як військовий злочин за ст. 435. Незаконне використання зазначеної символіки може бути кваліфіковане і за ст. 438 як порушення законів та звичаїв війни, наприклад, якщо таким чином особа симулює володіння статусом, що надає захист, при вчиненні вбивств, нанесенні поранень, захопленні в полон противника.

Злочин вважається закінченим, коли особа вчинила дії, передбачені ст. 445.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Суб’єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Покарання за злочин: за ст. 445 — штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців.

Піратство (ст. 446). Кримінальна відповідальність за піратство встановлена відповідно до Женевської конвенції про відкрите море 1958 р. і Міжнародної морської конвенції 1982 р.

Безпосередній об’єкт цього злочину — безпека міжнародного мореплавства. Додатковим об’єктом можуть виступати відносини власності, а також життя, здоров’я, свобода, права та законні інтереси екіпажу або пасажирів морського чи річкового судна.

Об’єктивну сторону злочину утворить використання озброєного чи неозброєного судна для захоплення іншого морського чи річкового судна, застосування насильства, пограбування або інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна.

Під морським і річковим судном розуміють будь-яке судно, у тому числі підводне, незалежно від його практичного призначення і використання.

Всі піратські дії, передбачені ст. 446, вчиняються з використанням судна. Таким піратським судном, відповідно до зазначених вище міжнародних конвенцій, як правило, виступає приватновласницьке судно. Використання військового корабля та іншого державного судна може кваліфікуватися як піратство лише у тих випадках, коли над ними встановлений контроль екіпажу, який вчинив заколот, або вони були захоплені сторонніми особами та в інших подібних випадках, коли вони фактично незаконно знаходилися під владою приватних осіб і використовувалися в їх інтересах.

Захоплення іншого судна означає самовільне встановлення фактичного панування (влади) над ним з отриманням можливості його використання на власний розсуд.

Під насильством розуміють фізичне насильство щодо екіпажу чи пасажирів іншого судна або погроза його застосування.

Інші ворожі дії щодо екіпажу чи пасажирів іншого судна можуть виражатися у позбавленні або обмеженні волі, захопленні в рабство, нарузі над їх гідністю тощо.

Обов’язковою ознакою піратства є місце його вчинення — відкрите море або інше місце поза юрисдикцією будь-якої держави. Вчинення таких дій у межах території держави кваліфікується за іншими статтями КК як захоплення морського чи річкового судна (ст. 278), бандитизм (ст. 257), розбій (ст. 187), грабіж (ст. 186) тощо.

Злочин вважається закінченим, коли особа вчинила будь-яку із зазначених у ст. 446 дій.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом і метою одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди.

Суб’єктом цього злочину може бути член екіпажу чи пасажир піратського судна.

У частині 2 ст. 446 встановлена відповідальність за ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель людей (хоча б однієї людини) чи інші тяжкі наслідки (наприклад, затоплення судна).

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 446 — позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років із конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 446 — позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Кримінальне право України. Особлива частина