Головна Головна -> Підручники -> Підручник Кримінальне право України. Загальна частина скачати онлайн-> Розділ 7. Об’єкт злочину 1. Поняття об`єкта злочину

Розділ 7. Об’єкт злочину 1. Поняття об`єкта злочину



1. Правильне вирішення питання про об’єкт злочину має важливе теоретичне і практичне значення. Саме об’єкт дозволяє розкрити соціальну сутність злочину, з’ясувати його суспільне небезпечні наслідки, сприяє правильній кваліфікації діяння, а також відмежуванню його від суміжних суспільне небезпечних посягань. Об’єкт відіграє істотну роль і для визначення самого поняття злочину, значною мірою впливає на зміст об’єктивних і суб’єктивних його ознак, є вихідним при кваліфікації злочинів, побудові системи Особливої частини КК. Усе це дає змогу зробити висновок, що проблема об’єкта злочину є однією з основних у науці кримінального права.

2. Загальновизнано, що об’єктом злочину завжди виступає те благо, якому злочином завдається реальна шкода чи створюється загроза заподіяння такої шкоди. В науці кримінального права найбільш визнаною є точка зору, згідно з якою об’єктом будь-якого злочину є охоронювані законом про кримінальну відповідальність суспільні відносини. Висновок про те, що об’єктом злочину є суспільні відносини, ґрунтується і на чинному законодавстві (див., наприклад, статті 1, 293 і 296 КК). Однак у статтях КК найчастіше містяться вказівки не на сам об’єкт злочину, а на окремі елементи охоронюваних законом суспільних відносин (наприклад, статті 185-190, 115-119) або на різні правові норми, що регулюють відповідні суспільні відносини (наприклад, статті 208, 214 та ін.).

Об’єктом злочинів є не будь-які суспільні відносини, а лише ті, які поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність. Тому не тільки безпосереднім і родовим, але й загальним об’єктом усіх злочинів є не вся сукупність суспільних відносин, а тільки ті із соціальне схвалених відносин, які законодавець поставив під охорону кримінального законодавства. Природно, що при цьому йдеться тільки про найважливіші, найзначущі для інтересів суспільства і держави суспільні відносини, яким злочинні посягання можуть завдати значної шкоди.

У свою чергу, загальним об’єктом злочину є не постійна система суспільних відносин (раз і назавжди дана), а рухлива (змінювана), що залежить від закону про кримінальну відповідальність (наприклад, у зв’язку з криміналізацією чи декриміналізацією суспільне небезпечних діянь змінюється і вся система суспільних відносин, яка створює загальний об’єкт кримінально-правової охорони).

Отже, об’єктом будь-якого злочину, зрештою, завжди є об’єктивні відносини між людьми, які існують у суспільстві і охороняються законом про кримінальну відповідальність. Ці відносини досить різноманітні (економічні, соціальні, політичні й ін.) і регулюються в суспільстві різними соціальними нормами (нормами права, моралі, звичаями).

Суспільні відносини, як об’єкт злочину, мають об’єктивний характер, тобто існують поза і незалежно від нашої свідомості, а значить, і незалежно від кримінального закону, і є первинними стосовно нього.

Отже, суспільні відносини, котрі виступають об’єктом злочину, є первинними не тільки щодо закону про кримінальну відповідальність, але й щодо самого злочину. Злочин завжди посягає на об’єктивно існуючий об’єкт, на певну реальність. Не можна посягати па те і завдавати шкоди тому, чого ще немає в об’єктивній реальності. Навіть більше, внаслідок злочинного посягання не тільки завдається реальної шкоди охоронюваним суспільним відносинам, але й, у свою чергу, створюються нові — кримінально-правові відносини. Ці відносини складаються вже між злочинцем і державою з приводу вчиненого ним злочину.

Таким чином, об’єктом злочину є ті суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди, і які поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність.

3. Для правильного з’ясування сутності об’єкта злочину і «механізму» злочинного посягання на нього важливо визначити структуру суспільних відносин і взаємодію між різними елементами їх складових частин.

У філософській і правовій науці загальновизнано, що структурними елементами суспільних відносин є:

1) суб’єкти (носії) відносин;

2) предмет, з приводу якого існують відносини;

3) соціальний зв’язок (суспільне значуща діяльність) як зміст відносин.

Структура будь-яких суспільних відносин завжди незмінна. Включення до структури якихось інших, органічно не властивих їй елементів (наприклад, зовнішніх умов виникнення відносин), як і виключення з її складу будь-яких обов’язкових елементів, призводить до того, що відносини втрачаються, зникають або ж замінюються якимись іншими, більш загальними поняттями. З другого боку, розглядаючи структуру суспільних відносин, слід зазначити, що вона є не просто сумою частин, з яких складається, а цілісною системою елементів, які її утворюють і які відповідним чином пов’язані і взаємодіють один з одним.

4. До складу будь-яких суспільних відносин входять їх суб’єкти (учасники відносин). Безсуб’єктних відносин у реальній дійсності не існує. Якщо немає учасників відносин, то не існує і самих відносин, які завжди являють собою певний соціальний зв’язок між самими учасниками. Суб’єктами суспільних відносин може бути сама держава, різні об’єднання громадян, юридичні і фізичні особи.

Встановлення учасників суспільних відносин, або (що одне й те саме) їх суб’єктного складу, а також їх соціальних функцій у самих відносинах, у багатьох випадках дає можливість визначити і ті суспільні відносини, що є об’єктом того чи іншого злочину. Цю властивість суб’єктів у суспільних відносинах нерідко використовує і сам законодавець як для окреслення меж чинності кримінального закону, так і для вказівки на ті суспільні відносини, які є об’єктом конкретного злочину. Так, у ст. 328 зазначено, що відповідальність за розголошення державної таємниці несуть лише особи, яким відомості, що становлять державну таємницю, були довірені або ж стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків. У етапі 154 також безпосередньо закріплено, що відповідальність за примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв’язок може нести лише особа, від якої жінка чи чоловік були матеріально або службово залежні. Отже, правильне визначення суб’єктного складу і з’ясування соціальної ролі особи в ньому не тільки сприяє визначенню кола тих відносин, які охороняються конкретною кримінально-правовою нормою, але й дає можливість з’ясувати їх зміст, оскільки в соціальних функціях особи відбивається як зміст, так і характер соціальних зв’язків у відносинах.

5. Предметом суспільних відносин справедливо називають усе те, з приводу чого або у зв’язку з чим існують і самі ці відносини. Тому предметом суспільних відносин можуть бути насамперед різного роду фізичні тіла, речі (природні об’єкти, різні товари чи предмети, що не мають ознак товару), а також сама людина. Наприклад, в об’єкті такого злочину, як ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139), хвора людина — лише предмет охоронюваних законом відносин, а їх суб’єктами є медичні працівники.

Усі суспільні відносини залежно від особливостей їх предмета необхідно поділяти на дві групи — матеріальні і нематеріальні. Відносини, до складу яких входить матеріальний предмет (майно, ліс, водойми, дикі тварини тощо), називають матеріальними. У нематеріальних відносинах функції предмета виконують вже інші соціальні цінності (наприклад, державна влада або духовні блага).

6. Обов’язковим структурним елементом будь-яких суспільних відносин є соціальний зв’язок, що його справедливо розглядають і як зміст самих відносин. Такий висновок обумовлений тим, що соціальний зв’язок є ніби дзеркалом внутрішньої структури суспільних відносин, у ньому виявляються його сутність і соціальні властивості. Під соціальним зв’язком, як правило, розуміють певну взаємодію, певний взаємозв’язок суб’єктів. Тому соціальний зв’язок притаманний лише людині і являє собою одну з форм загального зв’язку і взаємодії.

Зовні соціальний зв’язок найчастіше знаходить свій вияв у різних формах людської діяльності. Форми цієї діяльності можуть бути різноманітними: нормальна робота підприємств торгівлі, громадського харчування, підприємств служби побуту; раціональне використання природних ресурсів; забезпечення безпечних умов праці на виробництві, нормальна службова діяльність та ін. У деяких випадках соціальний зв’язок, як і самі суспільні відносини, може виявлятися не тільки у вигляді діяльності. Він також може існувати в «застиглій», пасивній формі, наприклад, у вигляді «позицій» особи щодо інших осіб у формі правового або соціального статусу громадян, у вигляді соціальних інститутів і т. ін.

Викладене дозволяє зробити важливий у практичному відношенні висновок про те, що для з’ясування сутності соціального зв’язку необхідно встановити зміст діяльності (поведінки) суб’єктів відносин.

Соціальний зв’язок як елемент суспільних відносин завжди знаходиться в нерозривному зв’язку з іншими їх структурними елементами. З одного боку, на його зміст впливають суб’єкти суспільних відносин, бо він є певною формою їхньої взаємодії і взаємозв’язку; з другого — його не можна розглядати у відриві від предмета суспільних відносин, яким завжди виступає те, з приводу чого або у зв’язку з чим виникають і функціонують суспільні відносини. Отже, і сам соціальний зв’язок завжди виникає й існує у зв’язку з тими чи іншими предметами суспільних відносин. Тому слід визнати, що соціальний зв’язок завжди має предметний характер. Безпредметного соціального зв’язку в суспільстві бути не може. Важливо зауважити й те, що соціальному зв’язку, як і суспільним відносинам, завжди властивий об’єктивний характер. Він існує як щось дане, реальне, наявне і лише в такому вигляді виступає як елемент об’єкта злочину.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Кримінальне право України. Загальна частина