Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право України (Саніахметова) скачати онлайн-> 6. Ризик у підприємницькій діяльності

6. Ризик у підприємницькій діяльності



У легальній дефініції поняття “підприємництво” зазначене, що підприємництво здійснюється на свій ризик. Тому ризик слід вважати кваліфікуючою ознакою підприємництва.
Підприємницька діяльність — це діяльність, що здійснюється особою на свій ризик. Слід зазначити, що ризик узагалі властивий будь-якій сфері людської життєдіяльності, що пов’язано з безліччю умов і факторів, які призводять до позитивного або негативного результату прийнятих особами рішень. Оскільки аналізується ризик у підприємницькій діяльності, вважаємо необхідним використовувати термін “підприємницький ризик”.
У Господарському кодексі України ризик зазначений не тільки в легальному визначенні поняття підприємництва (ст.42 ГК), а й позначений у якості одного з принципів підприємницької діяльності: згідно зі ст.44 ГК підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Цивільно-правові межі ризику регулюються ст.13 Цивільного кодексу України, що формулює межі здійснення цивільних прав. Крім традиційного поняття зловживання правом, це “використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція”. Отже, принципово закріплюється свобода дій суб’єкта права, що презюмується як добросовісна та розумна (ч.5 ст. 12 ЦК), яка тісно пов’язана з елементами ризику, що, у свою чергу, неминуче пов’язаний із придбанням і здійсненням цивільних прав вільно, на власний розсуд (ч.І ст.12 ЦК).
Свобода економічної діяльності суб’єкта права реалізується в двох основних формах: підприємницької діяльності, що прямо здійснюється “на свій ризик” самостійно й активно; а також у вигляді права розпорядження своїм майном для здійснення діяльності, що приносить доход.
Елемент ризику може бути пов’язаний як з договірними відносинами, так і з прямо передбаченими законом певними зобов’язальними конструкціями.
Господарський кодекс і Цивільний кодекс України виділяють кілька груп “ризиків” учасників господарського і цивільного обороту:
– підприємницький ризик, тобто ризик, пов’язаний із здійсненням підприємницької діяльності (ст.42 ГК);
– зобов’язальний ризик (ст. 516, 527 ЦК та ін.);
– страховий ризик (глава 67 ЦК).
До групи ризику підприємницької діяльності відносяться:
– безпосередньо ризик підприємницької діяльності (ст.42 ГК);
– ризик збитків учасників-вкладників, пов’язаних з діяльністю командитного товариства (ст.133 ЦК);
– ризик збитків учасників товариства з обмеженою відповідальністю, пов’язаних з діяльністю ТОВ (ст. 140 ЦК);
– ризик збитків акціонерів, пов’язаних з діяльністю АТ (ст. 152 ЦК).
Ризик збитків, пов’язаних з діяльністю підприємницьких товариств, несуть їхні учасники в товариствах з обмеженою відповідальністю, акціонери в акціонерних товариствах, члени у виробничих кооперативах, учасники-вкладники в командитних товариствах. Внаслідок встановлених у законодавстві правил, зазначені учасники підприємницьких товариств, не будучи суб’єктами, що безпосередньо здійснюють підприємницьку діяльність, приймають на себе в силу закону частину ризику юридичної особи — суб’єкта підприємництва.
Підприємництво об’єктивне пов’язано з деякою невизначеністю і нестійкістю, можливістю неотримання результатів своєї діяльності, що означає неминучість ризику, зокрема погрозу втрат часу, ресурсів, прибутку аж до імовірності банкрутства. Змушує підприємця приймати на себе ризик невизначеність зовнішнього середовища, яка включає об’єктивні політичні, економічні і соціальні умови, у яких функціонує суб’єкт підприємництва, до зміни яких він змушений пристосовуватися.
Як основні фактори, що призводять до появи підприємницьких ризиків у сучасних умовах, можна віднести: економічну кризу; криміналізацію підприємництва; інфляційні процеси; безвідповідальність учасників економічного обороту, унаслідок відсутності діючих механізмів спонукання до виконання прийнятих зобов’язань; недобросовісна конкуренція, нестабільність податкового законодавства, сваволя і корумпованість апарату чиновників і т.д.
Як і всяка діяльність, діяльність підприємця спрямована на придбання і використання яких-небудь благ, що задовольняють потреби людини, а саме, майнових благ — прибутку. Однак у силу різних причин цей результат не завжди досяжний. У таких випадках говорять про комерційний ризик. Комерційний ризик — це ринкове явище, пов’язане з можливістю настання несприятливих майнових наслідків діяльності підприємця. Причини таких несприятливих наслідків можуть бути різними: об’єктивними або суб’єктивними.
Якщо причини об’єктивні, незалежно від підприємця або інших осіб (стихійні лиха та інші надзвичайні і невідворотні за даних умов обставини), то підприємці повинні враховувати ці обставини і заздалегідь уживати необхідних заходів щодо усунення або зменшення можливих майнових втрат. До таких заходів відноситься страхування фінансових ризиків (ст.6 Закону “Про страхування”), що в умовах ринкової економіки здобуває особливого значення. Цей ризик може включати ризик перерви в комерційній і виробничій діяльності, ризик неплатежів, затримки в доставці товарів і т.д.
Поряд із страхуванням конкретних комерційних ризиків у страховиків підприємці можуть, а у випадках, передбачених законом, зобов’язані здійснювати самострахування шляхом створення за рахунок частини власного прибутку резервного (страхового) фонду, призначеного для покриття будь-яких непередбачених витрат. Закон України “Про страхування”, використовуючи досить розповсюджену в багатьох країнах у різних сферах комерційної та іншої діяльності систему взаємного страхування, допускає можливість створення громадянами і юридичними особами товариств взаємного страхування з метою страхового захисту своїх майнових інтересів (ст.14).
З комерційним ризиком тісно пов’язані несприятливі наслідки підприємницької діяльності, викликані суб’єктивними причинами, наприклад, невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання підприємцем або його контрагентами за договором. У цьому випадку настає майнова відповідальність підприємця або його контрагента, що виражається в несприятливих майнових наслідках для відповідної особи й обумовлена правопорушенням з його боку. Так, підприємець несе відповідальність у тому випадку, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим унаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних за даних умов обставин (стихійні лиха, воєнні дії тощо) або випадку (ст.617 ЦК України). Однак згідно з ч.2 ст.617 ЦК не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, категорія ризику відноситься до основних системоутворюючих факторів підприємницької діяльності. Виникнення ризику пов’язане як з об’єктивною стороною функціонування підприємця у зовнішньому середовищі, так і з суб’єктивною природою людини, впливом особистих якостей на його діяльність. Багатозначність терміна “ризик ” дозволяє виділяти і досить неоднорідний зміст даного поняття, внаслідок чого його аналіз і вивчення має велике теоретичне і практичне значення.
В основі ризику в підприємницькій діяльності полягає вірогідна природа діяльності на ринку і невизначеність ситуації при її здійсненні. Крім того, слід враховувати, що ризик виявляється при здійсненні якого-небудь виду підприємницької діяльності, тобто він виникає в процесі дії, а не бездіяльності.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право України (Саніахметова)