Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право України (Саніахметова) скачати онлайн-> 40. Засновницький договір суб’єкта господарювання

40. Засновницький договір суб’єкта господарювання



Засновницький договір є, з одного боку, є угодою, а з другого — локальним нормативно-правовим актом. Засновницький договір як угода — це правочин двох і більше осіб про створення суб’єкта господарювання і визначення його правового статусу. Засновницький договір як локальний нормативно-правовий акт — це один з установчих документів суб’єкта господарювання, що регламентує внутрішні відносини суб’єкта господарювання.
У засновницькому договорі засновники зобов’язуються утворити суб’єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб’єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб’єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.
Деякі суб’єкти господарювання, наприклад, повне і командитне товариство, створюються і діють тільки на підставі засновницького договору, що обумовлює специфіку його регулювання законодавством. Так, ст. 134 ЦК України встановлює, що засновницький договір командитного товариства крім відомостей, передбачених ст. 88 ЦК України, має містити відомості про: розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі; сукупний розмір вкладів вкладників. Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені ст. 134 ЦК України для командитного товариства.
Правова наука та судові органи визнають, що установчий договір слід вважати цивільно-правовим договором. Так, Вищий господарський суд України у п. 1 Роз’яснення від 12.09.1996 р. № 02-5/334 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств” зазначає, що господарським судам під час розгляду справ слід виходити з того, що до установчого договору застосовуються загальні норми цивільного законодавства про угоди та зобов’язання, при цьому такий договір вважається укладеним, коли між сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов, необхідних для його виконання.
Склад учасників засновницького договору залежить від організаційно-правової форми створюваного суб’єкта господарювання. За загальним правилом, учасниками засновницького договору можуть бути фізичні особи та юридичні особи. У деяких випадках законодавець встановлює обмеження на участь окремих категорій суб’єктів у засновницьких договорах про створення окремих видів юридичних осіб. Наприклад, Декрет Кабінету Міністрів України “Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених з участю державних підприємств” від 31.12.1992 р. № 24-92 встановлює, що державні підприємства (за винятком будівельних організацій, підприємств будівельної індустрії та будівельних матеріалів, які є засновниками господарських товариств, що здійснюватимуть проектування та перспективне будівництво за кордоном) не можуть бути засновниками підприємств будь-яких організаційних форм та видів, господарських товариств, кооперативів — суб’єктів підприємницької діяльності.
Засновницький договір є консенсуальною, багатобічною, взаємною, оплатною і фідуціарною угодою.
Державна реєстрація суб’єкта господарювання, створеного на основі засновницького договору, породжує комплекс прав і обов’язків як між суб’єктом господарювання і учасниками засновницького договору, так і між самими учасниками. Цей комплекс прав і обов’язків складає зміст відносної правовідносини, що є не зобов’язальною, а корпоративною. Внаслідок цього після державної реєстрації створеного суб’єкта господарювання функцією засновницького договору стає регламентація корпоративних правовідносин. Поряд з нею після державної реєстрації створеного суб’єкта господарювання засновницький договір виконує також функцію визначення правового статусу суб’єкта. Більш того, можна затверджувати, що всі істотні умови засновницького договору, так чи інакше стосуються правового статусу суб’єкта господарювання.
Відзначена функція є наслідком того, що корпоративні правовідносини є складними структурними утвореннями, у яких в якості елементів виступають: а) юридичні зв’язки між юридичною особою та окремими її учасниками (засновниками); б) юридичні зв’язки між окремими учасниками (засновниками) юридичної особи. У цих зв’язках учасники корпоративних правовідносин виступають носіями як майнових, так і немайнових прав.
На відміну від статуту засновницький договір виконує функцію регламентації зобов’язальних відносин, що виникають між засновниками з моменту його укладання до моменту державної реєстрації створюваної юридичної особи. Після державної реєстрації юридичної особи функції засновницького договору і статуту збігаються і полягають у регламентації корпоративних правовідносин, а також закріпленні правового статусу юридичної особи.
До моменту державної реєстрації юридичної особи засновницький договір може бути змінений чи розірваний на загальних підставах. Зокрема, засновницький договір може бути припинений внаслідок неможливості створення юридичної особи. Після державної реєстрації юридичної особи зміна або розірвання засновницького договору безпосередньо пов’язані із зміною або припиненням корпоративних правовідносин, між засновниками, а також між засновниками і юридичною особою.
Припинення дії засновницького договору може бути наслідком ліквідації створеної на його основі юридичної особи. Причини і підстави такої ліквідації в цьому разі значення не мають. Тому дія засновницького договору буде вважатися такою, що припиналась, як у разі ліквідації юридичної особи в зв’язку з досягненням мети, заради якої вона була створена, чи витіканням терміну, на який вона створювалося, так і у разі її ліквідації за згодою учасників, за рішенням суду внаслідок визнання банкрутом тощо.
Припинення дії засновницького договору внаслідок ліквідації юридичної особи не можна змішувати з визнанням засновницького договору недійсним і пов’язаною з цим ліквідацією юридичної особи. Це обумовлено тим, що в таких випадках мова йде про необхідність ліквідації майнових і немайнових наслідків незаконного створення і функціонування суб’єкта господарських правовідносин.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право України (Саніахметова)