Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право України (Саніахметова) скачати онлайн-> 49. Господарські об’єднання

49. Господарські об’єднання



Здійснення підприємницької діяльності її суб’єктами-підпри-ємствами потребує безпосередньої взаємодії з іншими юридичними особами з метою колективного використання виробничого, науково-технічного, інформаційного і фінансового потенціалу кожного з них для досягнення більшої ефективності. Це обумовило створення великого числа і різноманітності видів господарських об’єднань, що виникають на добровільній основі, з активними “горизонтальними” зв’язками між їх учасниками — суб’єктами підприємницької діяльності.
На практиці діє багато різних видів господарських об’єднань, що потребує їхнього відповідного правового регулювання.
Згідно з ч. 1 ст. 119 Господарського кодексу України залежно від порядку заснування об’єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об’єднання або як державні чи комунальні господарські об’єднання.
У Господарському кодексі України (ч.2 ст.119) міститься визначення господарського об’єднання. Господарське об’єднання — об’єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних началах об’єднали свою господарську діяльність.
Господарські об’єднання є добровільними об’єднаннями юридичних осіб, які створені ними з метою координації діяльності, забезпечення захисту їхніх прав, представлення спільних інтересів у державних та інших органах, а також міжнародних організаціях. Метою таких об’єднань є захист і реалізація інтересів їх учасників, консолідація зусиль у забезпеченні роботи його структур.
Господарські об’єднання характеризуються наступними ознаками.
По-перше, його засновниками (учасниками) можуть бути тільки комерційні юридичні особи, тобто організації, основною метою яких є одержання прибутку.
По-друге, учасники об’єднання зберігають свою юридичну самостійність як суб’єкти права. Це зафіксовано в ч.І ст.121 Господарського кодексу: підприємства — учасники об’єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об’єднання, і на них поширюються положення цього Кодексу та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств. Отже, об’єднання не має права здійснювати управління і контроль за діяльністю учасників і виконувати функції щодо розпорядження їхнім майном.
По-третє, добровільний порядок створення. Добровільність волевиявлення засновників на створення об’єднання знаходить висвітлення в установчому договорі.
По-четверте, об’єднання визнається новим і самостійним суб’єктом права (юридичною особою), що є власником майна, переданого йому засновниками (учасниками). Згідно з ч.4 ст. 118 ГК об’єднання є юридичною особою.
Одне з основних правил, що регламентує виконання господарським об’єднанням зобов’язань, визначає норма, що міститься у ч.4 ст.123 Господарського кодексу: об’єднання підприємств не відповідає за зобов’язаннями його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов’язаннями об’єднання, якщо інше не передбачено установчим договором або статутом об’єднання.
Це положення випливає із принципу самостійної майнової відповідальності юридичної особи, закріпленого в ст.96 Цивільного кодексу України: юридична особа самостійна відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.
Господарський кодекс України (ст. 120) називає чотири види господарських об’єднань: асоціація, корпорація, консорціум і концерн. Перші два види — договірні, інші — статутні. Приведення в законодавстві переліку об’єднань має певне значення для відокремлення різних видів використовуваних у практиці об’єднань, виявлення їхніх відмінностей. Водночас важливо, що цей перелік не має вичерпного характеру. У Законі зазначено, що можливі й інші об’єднання підприємств, передбачені законом. Це дозволяє включати до сфери чинності Закону нові, раніше не відомі, види об’єднань.
Асоціація — договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації (ч.2 ст.120 ХК). Хоча мета асоціації в законодавстві визначена як координація діяльності, звичайно це не єдина мета. Іншими цілями асоціації можуть бути забезпечення захисту прав учасників, представлення спільних інтересів тощо.
За визначенням, наданим у Господарському кодексі, корпорацією визнається договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації (ч.З ст.120 ГК).
Отже, у корпорації можлива централізація функцій — їхній перелік визначається в договорі. Корпорація виконує лише ті функції і здійснює ті повноваження, що добровільно передані їй учасниками. Таким чином, учасники можуть передбачати вилучення окремих функцій із свого ведення або зменшення їхніх обсягів із передачею відповідних виключених повноважень корпорації в цілому.
Консорціум — це тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної загальної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує коштів, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність (ч.4 ст. 120 ГК).
Концерном визнається статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну (ч.5 ст.120 ГК).
Концерн дає змогу об’єднати ресурси і зусилля його учасників при збереженні їхньої повної правової самостійності і юридичної можливості вступу в інші відносини з іншими суб’єктами підприємницької діяльності.
Відмінність концерну від інших видів господарських об’єднань (особливо від асоціації) — у високому ступені централізації і глибині зв’язку між учасниками. Властива концерну централізація значної частини виробничо-господарських функцій і здійснення всіма його учасниками єдиної політики в рамках концерну призводить до наділення його широким колом власних повноважень здійснення виробничої діяльності, у тому числі щодо утворення централізованих фінансових фондів, створення нових суб’єктів господарської діяльності в інтересах учасників концерну з тісними господарськими зв’язками і відносинами його учасників всередині концерну.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право України (Саніахметова)