Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право України (Саніахметова) скачати онлайн-> 68. Кредитний договір

68. Кредитний договір



У ст.1054 ЦК надане визначення кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кре-дитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до Закону “Про банки і банківську діяльність” кредитування господарювання суб’єктів здійснює комерційний банк, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Отже, якщо це передбачено відповідними повноваженнями структурної одиниці (положення, статут, доручення), остання має право укладати кредитні договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках є банк, а не його структурна одиниця. Якщо структурна одиниця банку (відділення, філія) одержала від банку належним чином оформлені повноваження на укладення кредитних договорів від імені банку, відсутність у тексті договору посилання на те, що такий договір укладений від імені банку за наданими повноваженнями не може бути підставою для визнання договору недійсним. За цих обставин слід вважати, що договір укладений від імені банку. Якщо структурна одиниця банку не одержала відповідних повноважень і уклала кредитний договір від імені банку, а останній надалі письмово схвалив цю угоду, то в таких випадках слід керуватися статтею 63 Цивільного кодексу України (п. 2 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з укладенням та виконанням кредитних договорів” від 06.10.1994 р. № 02-5/706).
Кредитний договір може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного кредитором і позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, підписаними стороною, що них направляє.
Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб’єктам господарської діяльності незалежно від їхньої галузевої належності, статуту, форм власності у разі наявності у них реальних можливостей і правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту і сплати відсотків (комісійних) за користування кредитом.
Для одержання кредиту позичальник звертається в банк. Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заявки, заяви. У документах зазначається необхідна сума кредиту, його мета, строк погашення та форми забезпечення. Якщо поточний рахунок позичальника відкритий в іншому банку, то він подає в банк установчі документи з зазначенням юридичної адреси, картку зі зразками підписів, завірену банком, і довідку банку про залишки коштів на рахунках та наявності заборгованості за позиками.
Розмір відсоткових ставок та порядок їхньої сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, що склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з укладенням і виконанням кредитних договорів” від 06.10.1994 р. № 02-5/706, внесення змін до кредитного договору, зокрема, щодо розміру процентної ставки може здійснюватися, у тому числі у разі зміни облікової ставки Національним банком України, тільки в порядку, передбаченому статтею 11 Господарського процесуального кодексу України. Якщо сторони не дійшли згоди щодо розміру ставки за кредит, у господарського суду відсутні підстави для встановлення цього розміру, оскільки відповідна умова є істотною для кредитних договорів і потребує згоди сторін, у тому числі у випадку зміни її розміру Національним банком України.
Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням. При цьому банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, зобов’язаний проводити перевірки стану збереження заставного майна, що має бути передбачено кредитним договором. У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх кошт у межах зобов’язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право України (Саніахметова)