Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право України (Саніахметова) скачати онлайн-> 73. Майновий стан та облік майна суб’єкта господарювання

73. Майновий стан та облік майна суб’єкта господарювання



Майновий стан суб’єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов’язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону (ч.І ст. 145 Господарського кодексу України).
Облік майна суб’єкта господарювання здійснюється головним чином у формі бухгалтерського обліку. Основні вимоги і правила його ведення закріплені у Законі України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” від 16.07.1999 р. Вихідним положенням ведення бухгалтерського обліку є його обов’язковість для суб’єктів господарювання. Це право та обов’язок ведення бухгалтерського обліку свого майна і господарських операцій за встановленими правилами. Бухгалтерський облік зобов’язані вести всі суб’єкти господарювання незалежно від організаційно-правових форм і форм власності.
Майно суб’єкта господарювання обліковується окремо від майна власника та інших суб’єктів. Це правило має назву правило майнової відокремленості. Облік здійснюється безперервно з моменту реєстрації суб’єкта господарювання до його реорганізації або ліквідації. Облік повинен бути постійним, адекватним за часом усім здійснюваним операціям. Вимога суцільного обліку полягає у тому, що усі без виключення види майна і господарські операції потребують реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку.
Облік майна здійснюється методом подвійного запису на взаємопов’язаних рахунках, які включені у робочий план рахунків бухгалтерського обліку. Сутність подвійного запису полягає у тому, що кожна здійснена операція відображається на двох рахунках бухгалтерського обліку: дебеті одного і кредиті іншого. Суть цих кореспонденцій полягає у встановленні руху майна: звідки отримано (кредит відповідного рахунку) і куди спрямоване (дебет відповідного рахунку).
Правильність обліку майна має важливе значення і характеризує фінансове становище суб’єкта господарювання.
Згідно з ч. 2 ст. 145 Господарського кодексу правовий режим майна суб’єкта господарювання може змінюватися за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.
Зміна правового режиму майна суб’єкта господарювання полягає у зміні вимог, що пред’являються, при його придбанні, використанні в процесі господарської діяльності, вибутті, у встановленні особливих правил обліку майна тощо. Зміна правового режиму може здійснюватися власником майна шляхом надання цього майна іншим суб’єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання, праві оперативного управління або праві оперативного використання, а також на основі інших форм правового режиму майна.
Підставами зміни правового режиму майна суб’єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, є приватизація майна державного (комунального) підприємства та здача цілісного майнового комплексу підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.
Ч. 6 ст. 145 Господарського кодексу закріплює обов’язок суб’єктів господарювання складати фінансову звітність, під якою розуміють бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності і рух грошових коштів суб’єкта господарювання за звітний період. Фінансова звітність включає баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух коштів, звіт про власний капітал та примітки до них.
Майно та зобов’язання суб’єкта господарювання відображаються у балансі. Баланс підприємства — форма фінансової звітності, в якій відображаються активи, зобов’язання і власний капітал. Активи відображаються у балансі при умові, що їх оцінка може бути достовірно визначена і очікується отримання у майбутньому економічної вигоди, пов’язаної з їх використанням. До активів належать основні засоби, нематеріальні активи, фінансові вкладення, запаси, грошові кошти, що знаходяться на рахунках і у касі тощо. Зобов’язання відображаються у балансі, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена та існує імовірність зменшення економічної користі у майбутньому внаслідок їх погашення. У складі пасивів враховуються запозичені кошти, кредиторська заборгованість тощо. Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов’язань, що призводять до його зміни.
Форми фінансової звітності встановлюються положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, які затверджуються Міністерством фінансів України.
Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності суб’єкти господарювання зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Суб’єкти господарювання подають фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власнику (власникам) та іншим суб’єктам згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.  








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право України (Саніахметова)