Головна Головна -> Підручники -> Підручник Аудит суб'єктів господарювання (Конспект лекцій) скачати онлайн-> Органи контролю фінансово-господарської діяльності в Україні

Органи контролю фінансово-господарської діяльності в Україні



Система органів, які контролюють фінансово-господарську діяльність в Україні, досить численна та різноманітна. Ця систе­ма, як і вся економіка країни, перебуває сьогодні в процесі рефор­мування та становлення. Дати характеристику діяльності усіх ор­ганів контролю в рамках даного посібника немає можливості. Функції ж основних з них будуть розглянуті у цьому параграфі.
Більшість органів контролю є державними організаціями. Державний економічний контроль здійснюють органи загальної та спеціальної компетенції за фінансово-господарською діяльністю не підлеглих їм підприємств. Згідно з чинним законо­давством, органи, що контролюють окремі сторони діяльності підприємства, виконують повноваження тільки в межах своєї компетенції, яка визначається нормативно-правовими актами Ук­раїни. Підприємства мають право не виконувати вимоги цих ор­ганів, якщо ці вимоги виходять за межі їх повноважень.
Такими контролюючими державними органами в Україні є:
Верховна Рада України та місцеві органи самоврядування;
Президент України та його адміністрація;
Кабінет Міністрів України і місцеві державні адміністрації;
правоохоронні органи (Міністерство юстиції та Міністер­ство внутрішніх справ, прокуратура, суд і арбітражний суд);
державні спеціалізовані комітети та відомства, інспекції та департаменти (Державне казначейство, Державна по­даткова адміністрація, Державна інспекція по захисту прав споживачів, Фонд державного майна та ін.);
органи фінансово-кредитної системи (Національний банк України та комерційні банки).
Основні принципи розподілу повноважень різних гілок дер­жавної влади закріплені у Конституції України та прийнятих на її основі законах, які уточнюють функції окремих державних ор­ганів, у тому числі і контрольні. Питання про відповідність прий­нятих законів та інших нормативно-правових актів Конституції України вирішує Конституційний Суд України.
Згідно зі статтею 85 Конституції, до повноважень Верховної Ради України у сфері економічного контролю відносяться:
затвердження Державного бюджету Україні та контроль за його виконанням, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;
здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України; здійснення контролю за використанням позик, одержаних Україною від іноземних держав, банків та міжнародних організацій, не передбачених Державним бюджетом України.
Згідно зі статтею 75 Конституції, Верховна Рада є єдиним органом законодавчої влади в Україні, тому до її компетенції вхо­дять і ті питання, що визначаються та встановлюються виключно законами України, а саме:
засади організації та експлуатації енергосистем, транс­порту і зв’язку;
правовий режим власності;
правові засади і гарантії підприємництва, правила конку­ренції та норми антимонопольного регулювання;
засади зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;
Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створен­ня і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України, поря­док утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;
порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний режим, відмінний від загального.
Згідно зі статтею 98 Конституції, контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради здійснює Рахункова палата. Але деякі положення Закону України “Про Рахункову палату Верховної Ради України” Конституційним Судом визнано такими, що не відповідають Конституції, а саме: визначення Рахункової палати як органу “вищого державного фінансово-економічного” контролю; положення Закону, за якими на Рахункову палату покладено завдання організації та здійснення контролю за своєчасним виконанням “доходної” частини Держав­ного бюджету; повноваження здійснювати “контрольно-ревізійні” види діяльності, які забезпечують “єдину систему контролю за ви­конанням Державного бюджету України”, та інші повноваження.

При Адміністрації Президента України також існує Кон­трольне управління, яке головним чином займається питаннями реалізації Президентом своїх функцій як гаранта Конституції та глави держави. Зокрема, згідно з Положенням про Адміністрацію Президента України, з метою виконання своїх функцій Адміністрація Президента:
аналізує економічні, політичні, соціальні та інші процеси, що відбуваються в державі;
розробляє пропозиції Президентові України щодо здійснення заходів, які б забезпечували економічний роз­виток та економічну безпеку країни;
провадить експертизу законів України, які передаються Верховною Радою України на підпис і оприлюднення Президентові України;
за дорученням Президента України організовує контроль за виконанням законів України, указів і розпоряджень Президента України органами виконавчої влади та їх по­садовими особами.
Основними напрямками діяльності Контрольного уп­равління Адміністрації Президента України є перевірка забезпе­чення конституційних прав громадян під час їхніх звернень у різні міністерства та відомства, зокрема, контролює питання ви­плати заробітної плати і пенсій, проблеми ефективності викорис­тання надр, приватизаційні процеси та інші питання.
До функцій Кабінету Міністрів України, згідно зі статтею 116 Конституції, належить забезпечення і контроль за проведен­ням фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці та зайнятості населення; за розробкою і здійсненням загальнодержавних програм економічного розвитку України; за здійсненням управління об’єктами загальнодержав­ної власності; забезпеченням виконання Державного бюджету України; організацією і здійсненням зовнішньоекономічної діяль­ності України, митної справи.
Міністерства України в межах своїх повноважень організовують виконання законодавчих актів, ухвалюють на їх ос­нові накази і контролюють їх здійснення. До основних функцій міністерств та інших органів виконавчої влади належать:
реалізація державної стратегії розвитку відповідної галузі;
розробка відповідних фінансово-економічних та інших нормативів, механізмів їх упровадження, затвердження галузевих стандартів;
видача у передбачених законодавством випадках спеціальних дозволів (ліцензій) на проведення окремих видів підприємницької діяльності;
забезпечення в межах своєї компетенції реалізації дер­жавної політики стосовно державної таємниці, контролю за її збереженням у центральному апараті міністерства та на підприємствах, що належать до сфери його управління.
З метою реалізації своїх контрольних функцій міністерство має право притягати до дисциплінарної відповідальності керівників територіальних органів міністерств та підконтрольних підприємств.
Виконавчу владу в областях і районах здійснюють місцеві державні адміністрації, які повинні забезпечити на відповідній те­риторії:
виконання Конституції та законів України, актів Прези­дента, Кабінету Міністрів України, інших органів вико­навчої влади;
виконання державних і регіональних програм соціально-економічного розвитку;
підготовку та виконання відповідних обласних і район­них бюджетів.

Місцеві державні адміністрації підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня, а також місцевим радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.
Згідно зі статтею 143 Конституції, обласні та районні ради ухвалюють програми соціально-економічного розвитку відповідних територій та контролюють їх виконання; ухвалюють бюджети відповідних рівнів та здійснюють контроль за їх виконанням. Обласні та районні адміністрації в межах, визначених Кон­ституцією та Законом України “Про місцеві державні адміністрації”, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за:
1) збереженням і раціональним використанням державного майна;
2) станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, вико­нанням державних контрактів і зобов’язань перед бюдже­том, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, за­подіяної державі;
3) додержанням виробниками продукції стандартів, техніч­них умов та інших вимог, пов’язаних з її якістю та сер­тифікацією;
4) додержанням правил торгівлі, побутового, транспортно­го, комунального обслуговування, законодавства про за­хист прав споживачів.
Значна роль в організації економічного контролю належить різним спеціалізованим контролюючим органам, державним міністерствам та відомствам.
У зв’язку з розширенням масштабів приватизації розширю­ються і контрольні функції Фонду державного майна України. Фонд та його регіональні відділення, відповідно до покладених на них завдань, мають право:
здійснювати контроль за виконанням обов’язків, що пе­редбачені у договорах продажу об’єктів приватизації, та додержанням умов договорів оренди;
створювати комісії з інвентаризації та оцінки майна, що знаходиться у державній власності, затверджувати акти інвентаризації та оцінки вартості майна;
контролювати виконання законодавчих актів щодо при­ватизації державного майна;
видавати в межах своєї компетенції нормативно-правові документи, обов’язкові для виконання органами держав­ної виконавчої влади, іншими юридичними особами, кон­тролювати їх виконання.
Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію єдиної державної політики щодо цінних паперів і функціонування фондового ринку в Україні, є Державна комісія з
цінних паперів та фондового ринку, яка виконує такі контрольні функції:
забезпечує державний контроль за додержанням законо­давства України з питань функціонування фондового ринку;
готує пропозиції щодо запобігання монополізації фондо­вого ринку, створення умов для розвитку добросовісної конкуренції між учасниками фондового ринку та здійснює контроль за їх реалізацією;
забезпечує контроль за біржовою діяльністю, діяльністю на позабіржовому ринку цінних паперів, видачею доз­волів на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів та їх анулюванням, додержанням передбачених законодавством обмежень щодо випуску цінних паперів, пов’язаних з використанням коштів, одержаних у кредит;
забезпечує контроль за рекламою цінних паперів, здійснює заходи, спрямовані на запобігання недобро­совісної реклами у цій сфері;
розглядає звернення, скарги фізичних і юридичних осіб з питань, віднесених до її компетенції, входить з пропо­зиціями до фінансових органів про застосування до суб’єктів фондового ринку передбачених законодавством санкцій.
Антимонопольний комітет України здійснює контроль за додержанням антимонопольних вимог під час створення, реор­ганізації або ліквідації монопольних утворень, а також у разі придбання часток (акцій, паїв), що можуть призвести до моно­польного становища підприємця на ринку.
Ліцензійна палата України здійснює контроль за додержан­ням порядку видачі ліцензій органами державної виконавчої вла­ди, а також за виконанням суб’єктами підприємницької діяль­ності вимог нормативних актів щодо здійснення видів підприємницької діяльності, які ліцензуються.
Основними завданнями державного казначейства України є:
організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за ним;
здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів;
розробка нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконан­ня бюджетів усіх рівнів, які є обов’язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що використовують бюджетні кошти та кошти державних позабюджетних фондів. Організації, що фінансуються із державного бюд­жету, не можуть переказувати кошти іншим суб’єктам із поточних рахунків без попереднього контролю органів Державного казначейства України.
Державна інспекція України контролює правильність за­стосування і економічного обґрунтування цін і тарифів міністер­ствами, відомствами та підприємствами усіх форм власності.
Державний комітет статистики України здійснює контроль за достовірністю звітних даних та порушенням звітної дис­ципліни.
Державний комітет України у справах захисту прав спожи­вачів здійснює державний контроль за дотриманням законодавст­ва України щодо захисту прав споживачів господарчими суб’єкта­ми незалежно від форм власності, громадянами-підприємцями та іноземними юридичними особами. Комітет перевіряє у госпо­дарчих суб’єктів сфери торгівлі, громадського харчування і по­слуг якість товарів, додержання обов’язкових вимог щодо безпеки товарів (робіт, послуг), а також виконання правил торгівлі та на­дання послуг населенню.
Експортний контроль в Україні здійснюють Урядова комісія з політики експортного контролю та Державна Служба експортного контролю в Україні.
Деякі функції у сфері економічного контролю мають: Дер­жавний комітет України з питань стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України), Державна митна служба, Державна автомобільна інспекція, Державна пожежна інспекція, Державна санітарна інспекція, Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України. Менш відомі кон­трольні функції таких органів, як Державної пробірної палати, Державної комісії з питань упровадження електронних систем та засобів контролю і управління товарним та грошовим обігом, Торгово-промислової палати України тощо. Окрім того, в Україні постійно створюються різні тимчасові слідчі комісії та комісії з питань перевірки окремих нагальних питань господарчої діяль­ності, як приклад — тимчасова комісія з питань забезпечення своєчасної оплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів та ефективного використання бюджетних коштів.
Наявність усіх цих контролюючих органів необхідно врахо­вувати, організовуючи підприємницьку діяльність в Україні. Але найбільш відомими органами державного економічного контролю в Україні є Національний банк України, Державна контрольно-ревізійна служба та Державна податкова служба України.
Національний банк України контролює додержання касової дисципліни, правил розрахунків під проведення господарчих опе­рацій, використання кредитів за цільовим призначенням, здійснює емісію грошей та регулює грошові відносини в державі. Окрім того, він контролює діяльність комерційних банків, прово­дить їх ревізії, вносить пропозиції щодо поліпшення їхньої діяль­ності або про їх закриття, коли вони порушують чинне законодав­ство України про банківську діяльність.
Установи комерційних банків, виходячи зі своїх завдань фінансового контролю за ходом виробництва, періодично пе­ревіряють кількісні та якісні показники підприємств, що креди­туються. Особливе місце при цьому відводиться контролю за збе­реженням власних обігових коштів, стану запасів товарно-ма­теріальних цінностей, ефективністю використання наданих кре­дитів, цільовим витрачанням фонду оплати праці, станом платіжної дисципліни та додержанням правил обігу готівки та касового ліміту.
Найбільш повно перевіряють діяльність підконтрольних об’єктів органи державної контрольно-ревізійної служби Ук­раїни. Головне завдання цих органів – здійснення державного кон­тролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збере­женням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності; подання пропозицій щодо усунення виявлених не­доліків і порушень нормативних актів та запобігання їм у по­дальшій діяльності. Але сфера контролю державної контрольно-ревізійної служби законодавче обмежується міністерствами, відомствами, державними комітетами та державними фондами, а також підприємствами та організаціями, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів. Органи державної контрольно-ревізійної служби мають та­кож право проводити ревізії та перевірки суб’єктів підприємниць­кої діяльності, але тільки за постановою правоохоронних органів.
Правоохоронні органи здійснюють свої функції у сфері еко­номічного контролю у взаємодії з іншими міністерствами та відомствами. Згідно з чинним законодавством, Національний банк України, Антимонопольний комітет, Фонд державного май­на, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба, митна служба України, а також інші державні органи, що мають право контролю за дотриманням організаціями та громадянами законодавства України, з метою боротьби з ор­ганізованою злочинністю зобов’язані:
а) під час здійснення у межах своєї компетенції контроль­них функцій виявляти неправомірні дії організацій та громадян, які свідчать про злочинну діяльність та ство­рення умов для такої діяльності;
б) передавати відповідним спеціальним органам отримані під час здійснення контрольних функцій та аналізу одержаної інформації відомості, які можуть свідчити про організовану злочинну діяльність;
в) за дорученням спеціальних органів проводити в межах своєї компетенції ревізії, перевірки та інші контрольні за­ходи щодо дотримання законодавства України ор­ганізаціями та громадянами;
г) розробляти пропозиції щодо вдосконалення законодавст­ва, направлені на усунення умов, які сприяють злочинній діяльності.
Найбільш відомим органом у сфері економічного контролю є Державна податкова служба України. Саме з нею найчастіше зустрі­чаються підприємства та громадяни під час здійснення підприєм­ницької діяльності, тому її завдання слід розкрити більш детально.
Державні податкові інспекції в районах і містах виконують такі функції:
здійснюють контроль за дотриманням законодавства про податки, інші обов’язкові платежі;
забезпечують облік платників податків, правильність обчис­лення і своєчасність надходження цих податків, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб — платників податків;
контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій; розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчислен­ням податків, а також перевіряють достовірність цих до­кументів щодо правильності визначення об’єктів оподат­кування і обчислення податків;
здійснюють у межах своїх повноважень контроль за за­конністю валютних операцій, додержанням установлено­го порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів і товарно-ка­сових книг, лімітів готівки в касах та її використанням, а також за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів;
ведуть облік та здійснюють контроль за погашенням век­селів під час здійснення операцій з давальницькою сиро­виною у зовнішньоекономічних відносинах;
забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій і адміністративних штрафів за пору­шення податкового законодавства;
аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства;
проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків;
9) за дорученням спеціальних підрозділів для боротьби з ор­ганізованою злочинністю проводять перевірки до­стовірності документів про плату податків;
передають відповідним правоохоронним органам ма­теріали про факти правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність;
подають у суди позови до підприємств та громадян про визнання угод недійсними і здійснюють стягнення в фонд держави коштів, одержаних ними за такими угода­ми, а також про стягнення заборгованості перед бюдже­том за рахунок їх майна;
проводять роботу, пов’язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому порядку безхозного і конфіскованого майна;
розглядають звернення громадян і підприємств з питань оподаткування, а також скарги на дії посадових осіб дер­жавних податкових інспекцій;
здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору;
роз’яснюють через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих та інших нормативно-право­вих актів про податки.
Окрім того, до органів державної податкової служби вхо­дять спеціальні підрозділи боротьби з податковими правопору­шеннями (податкова міліція).
Податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань:
1) приймає та реєструє заяви про злочини і правопорушен­ня, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені за­коном рішення;
2) здійснює відповідно до закону оперативно-розрахункову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протоколь­ною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство, вживає заходів відшкодування за­подіяних державі збитків;
3) веде розшук платників, які ухиляються від сплати по­датків;
4) виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню зло­чинів у сфері оподаткування;
5) запобігає корупції та іншим службовим правопорушен­ням серед працівників державної податкової служби;
6) збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов’яза­них з оподаткуванням.
Таке різноманіття державних контролюючих органів у ціло­му дозволяє перевіряти та слідкувати за усіма сферами госпо­дарської діяльності в Україні. Але відсутність конституційно закріпленого головного органу економічного контролю, який би здійснював координацію діяльності усіх інших державних кон­тролюючих органів, призводить до того, що деякі підприємства перевіряються понад 200 разів на рік. Це робить державний контроль своєрідним гальмом розвитку підприємницької діяльності в Україні, на що інколи справедливо вказують іноземні інвестори. За таких умов останнім часом в Україні став більш активно розвиватися незалежний аудиторський контроль, який є важли­вим елементом інфраструктури ринкової економіки.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Аудит суб'єктів господарювання (Конспект лекцій)