Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право України (Саніахметова) скачати онлайн-> 100. Виконання грошових зобов’язань

100. Виконання грошових зобов’язань



За предметом виконання відокремлюються грошові зобов’язання, які грають особливу роль у господарському обігу. Предметом грошових зобов’язань є дії по сплаті грошей (готівкових або безготівкових). Вони являють собою групу досить різнорідних (простих і складних) зобов’язань, що виникають як з будь-яких оплатних договорів (з оплати товарів, робіт, послуг та ін.), так і з неправомірних дій (сплата сум по відшкодуванню заподіяної шкоди або повернення безпідставно отриманих грошових сум). Грошові зобов’язання можуть входити до складу змішаних зобов’язань, а також бути як головними, так і додатковими зобов’язаннями.
У ст. 198 ГК України закріплене загальне правило про платежі за грошовими зобов’язаннями, які виникають у господарських відносинах. Вони здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Основні правила розрахункових операцій банків закріплені в ст.ст.341-344 ГК України, главах 72 і 74 ЦК України, Законі України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р., Законі України “Про платіжні системи і переказ коштів в Україні” від 05.04.2001 р. Детальна регламентація міститься в Інструкції “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22.
При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки з застосуванням платіжних доручень, акредитивів, рахункових чеків (чеків), розрахунків по інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами і звичаями ділового обороту.
Готівковий обіг детально регулює Положення “ Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затверджене постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72, та Інструкція Національного банку України “Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України” від 19.02.2001 р. № 69. Розрахунки готівкою суб’єктів господарювання проводяться як за рахунок коштів, отриманих з кас банків, так і за рахунок готівкового виторгу, і здійснюються через касу підприємств з веденням касової книги встановленої форми.
Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях — національній грошовій одиниці України. Ст. 198 ГК України значною мірою звужує для суб’єктів господарювання закріплене в ч.2 ст. 533 ЦК України право сторін зобов’язання визначати в іноземній валюті, за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу грошовий еквівалент суми, що підлягає сплаті в гривнях. Використання готівкової або безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу вимагає одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України, крім випадків, прямо передбачених законодавством.
Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Так, особливості розрахункових операцій у зовнішньоекономічних договорах визначені в Законі України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 р.
На відміну від раніше діючого законодавства, в силу якого отримувати прибуток у вигляді відсотків за надання в користування коштів могли тільки банки, кредитні союзи та інші фінансові установи і при наявності відповідної ліцензії Національного банку України, Господарський кодекс та новий Цивільний кодекс України передбачають можливість сплати відсотків за грошовими зобов’язаннями учасників господарських відносин. Відсотки за грошовими зобов’язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах і порядку, визначених законом або договором. Зокрема, у ст. 536 ЦК України сформульований обов’язок боржника сплачувати відсотки за користування чужими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Суб’єкти господарювання можуть визначати розмір і порядок сплати відсотків за користування грішми, якщо іншими актами законодавства не будуть встановлені вимоги щодо розміру і порядку сплати відсотків.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право України (Саніахметова)