Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право України (Саніахметова) скачати онлайн-> 102. Банківська гарантія як засіб забезпечення виконання господарських зобов’язань

102. Банківська гарантія як засіб забезпечення виконання господарських зобов’язань



Банківська гарантія є новим для України засобом забезпечення виконання зобов’язань. За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бене-фиціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку. В силу банківської гарантії банк, інша кредитна установа або страхова організація (гарант) дають на прохання іншої особи (принципала) письмове зобов’язання сплатити кредитору принципала (бе-нефиціару) відповідно до умов зобов’язання, що дається гарантом, грошову суму на письмову вимогу бенефиціара про її сплату.
Правове регулювання банківської гарантії крім ст.200 ГК України здійснюється також нормами ЦК України (§ 4 глави 49); Уніфікованими правилами по договірних гарантіях в редакції 1978 р., розробленими Міжнародною торговельною палатою (публікація № 325); Уніфікованими правилами для гарантій на першу вимогу 1992 р., розробленими Міжнародною торговельною палатою (публікація № 458), а також Інструкцією “Про порядок регулювання діяльності банків в Україні”, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001р. та іншими нормативно-правовими актами.
При найменуванні сторін використані відомі в міжнародній практиці терміни: бенефиціар — особа, на користь якої відбувається платіж, виставляється акредитив, або одержувач за страховим полісом; принципал — основний, головний боржник у зобов’язанні.
Українське законодавство сприйняло найбільш зручну в практичному відношенні форму банківської гарантії — гарантію на першу вимогу, за якою гарант здійснює платіж проти простої вимоги бенефиціара без надання судового рішення, винесеного проти принципала або іншого доказу неналежного виконання принципалом своїх договірних зобов’язань. Однак зобов’язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант вправі відмовити в задоволенні його вимог, якщо вони не відповідають умовам гарантії або пропущений строк гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитору про відмовлення від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред’явлення до нього вимоги кредитора довідався про недійсність основного зобов’язання або про його припинення, він повинен негайно сповістити про це кредитору і боржнику.
Банківська гарантія принципово відрізняється від гарантії, що використовувалася раніше, яка надавалася при кредитуванні. До реалізації забезпечувальних зобов’язань кредитор вправі приступити, за загальним правилом, у випадку невиконання зобов’язання боржником. Банківська гарантія, якщо в ній не міститься інших застережень, набирає чинності з дня її видачі, тобто з моменту підписання гарантійного листа. Якщо бенефиціар представляє гаранту в письмовій формі вимогу з указівкою, в чому складається порушення принципалом основного зобов’язання, у забезпечення якого видана гарантія, гарант зобов’язаний задовольнити вимогу бенефиціара.
Банківська гарантія повинна бути вчинена у формі письмового зобов’язання сплатити кредитору принципала (бенефиціару) відповідно до умов зобов’язання, що дається гарантом, грошову суму по представленні бенефиціаром письмової вимоги про її сплату. Гарантійний лист є свідченням укладання договору банківської гарантії і підтвердженням всіх умов відповідальності гаранта перед кредитором боржника. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлене інше. Банківська гарантія може видаватися банком або безпосередньо на користь контрагента принципала (пряма гарантія), або на користь банку, який обслуговує контрагента.
Залежно від мети і характеру забезпечуваних зобов’язань банківські гарантії підрозділяються на: гарантії твердої пропозиції товару; гарантії платежу; гарантії постачання; гарантії надання (позики, товару); гарантії повернення авансових платежів; податкові, митні, судові гарантії.
Банківська гарантія повинна містити перелік документів, які бенефиціар повинен представити гаранту при пред’явленні вимоги про оплату підтвердженою гарантією суми. Вимога бенефиціара про оплату грошової суми за банківською гарантією повинна бути представлена гаранту в письмовій формі. Невідповідність прикладених до вимоги бенефиціара документів умовам банківської гарантії є підставою для відмови в задоволенні вимоги бенефиціара. Гарант має право заявити управненій стороні (бенефиціару) лише ті претензії, висування яких допускається гарантійним листом. Зобов’язана сторона (принципал, боржник) не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов’язання гаранта внести в гарантійний лист застереження про висування таких заперечень.
Банківська гарантія припиняє свою дію: фактом сплати бенефиціару суми, на яку видана гарантія; закінченням визначеного в гарантії строку, на який вона видана; внаслідок відмови бенефиціара від своїх прав за гарантією і повернення її гаранту; внаслідок відмови бенефиціара від своїх прав за гарантією шляхом письмової заяви про звільнення гаранта від його зобов’язань. Повернення бенефиціаром гаранту оригіналу гарантійного листа є підтвердженням того, що ніякої претензії за нею не буде пред’явлено, що також означає фактичне припинення зобов’язання за банківською гарантією. Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії будь-яким з зазначених засобів, повинен негайно повідомити про це принципала. Необхідно підкреслити, що зобов’язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов’язання (його припинення або недійсності), навіть і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов’язання.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право України (Саніахметова)