Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право України (Саніахметова) скачати онлайн-> 103. Загальні умови припинення господарських зобов’язань

103. Загальні умови припинення господарських зобов’язань



Припинення господарського зобов’язання — завершальна стадія існування зобов’язання. Підставами припинення зобов’язання є правоприпинені юридичні факти. Одні правоприпинені факти виникають з волі учасників зобов’язання і призводять до припинення зобов’язання, наприклад, новація, залік, надання відступного; інші припиняють зобов’язання незалежно від волі учасників і стадії його виконання, наприклад, ліквідація юридичної особи, крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема по зобов’язаннях про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю; треті роблять об’єктивно неможливим подальше існування зобов’язання, наприклад, через видання акта державного органа, неможливості виконання зобов’язання тощо.
Наявність підстав, що призводять до припинення зобов’язання, як і сам факт припинення зобов’язання, повинні бути належним чином оформлені.
Законодавець у ч.2 ст.202 ГК України виділяє дві підстави припинення господарського зобов’язання: розірвання господарського зобов’язання і визнання недійсним господарського зобов’язання за рішенням суду.
Господарське зобов’язання може бути розірвано як за згодою сторін, так і за рішенням суду або визнано недійсним рішенням суду. Господарське зобов’язання, розірване або визнане судом недійсним, припиняється повністю або в частині з дня набрання чинності рішенням суду. Порядок розірвання господарських договорів визначений у ст. 188 ГК України. У силу ст. 207 ГК України господарське зобов’язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Державний контракт підлягає розірванню при зміні або скасуванні державного замовлення, яким передбачено припинення дії контракту, з моменту, коли про це стало відомо сторонам зобов’язання.
Відповідальність за невиконання державних контрактів на постачання продукції для державних потреб передбачена в Законі України “Про поставки продукції для державних потреб”. У разі невиконання або неналежного виконання державного контракту на постачання продукції для державних потреб з винної сторони стягується передбачена контрактом неустойка (штраф, пеня), а також відшкодовуються спричинені збитки. При невиконанні зобов’язань за державним контрактом виконавець, крім сплати неустойки, відшкодує збитки в повному обсязі, які були спричинені неналежним виконанням зобов’язань. Сплата неустойки (штрафу, пені), а також відшкодування збитків у випадку неналежного виконання зобов’язань за державним контрактом не звільняють виконавця від виконання державного контракту в натурі. Разом з тим відповідальність передбачена і для замовників за державними контрактами. При невиконанні державним замовником зобов’язань за державним контрактом, державний замовник відшкодовує виконавцеві державного замовлення спричинені йому збитки, включаючи очікуваний і неотриманий прибуток. У випадках відмови державного замовника від закупівлі продукції, яка виготовлена за державним контрактом (крім випадків, коли державний замовник відмовляється повністю або частково від оплати продукції, якщо вона не відповідає вимогам Щодо якості продукції, встановленим чинним законодавством України і державним контрактом), виконавець державного замовлення реалізує її за своїм розсудом, при цьому замовник відшкодовує виконавцеві додаткові витрати, пов’язані з реалізацією, а у випадку неможливості реалізації продукції — заподіяні йому збитки, включаючи очікуваний і неотриманий прибуток.
Спори, які виникають між державним замовником і виконавцем державного замовлення при укладанні державних контрактів на постачання продукції для державних потреб, внесенні змін у процесі їх виконання, а також щодо розірвання і відшкодування заподіяних збитків, розглядаються господарськими судами.
Таким чином, державний контракт має бути розірваний при зміні або скасуванні державного замовлення — юридичного факту, на підставі якого він був укладений.
Разом з тим, більшість зобов’язань припиняється їх виконанням. Виконання є природним завершенням розвитку зобов’язальної правовідносини. Однак припинення зобов’язання може бути обумовлено не будь-яким, а лише належним його виконанням, тобто таким виконанням, що відповідає умовам зобов’язання, вимогам закону та інших правових актів, а за відсутності таких вимог і умов — звичаям ділового (господарського) обігу, або таким, які звичайно застосовуються. Наприклад, неповернення кредиту не припиняє дії зобов’язання позичальника його повернути і після розірвання договору. Належне виконання — це досягнення тієї мети, заради якої виникло зобов’язання.
Підстави встановлення зобов’язальних правовідносин як і підстави їх припинення мають значення угод, тому їх вчинення повинно підпорядковуватися правилам про форму угод. Якщо зобов’язання встановлюється в письмовій формі, то повинно бути письмово оформлено і його виконання.
Належним виконанням вважається також виконання зобов’язання внесенням боргу до депозиту нотаріуса, коли це допускається законом. Якщо учасники зобов’язання порушують хоча б одну з умов його належного виконання щодо строку, місця, способу, суб’єкта виконання, то зобов’язання не припиняється, а ускладнюється новими, додатковими обтяженнями для несправного боржника — по сплаті штрафів, відшкодуванню збитків і т.п. Лише після того, як сторони виконують усі, що випливають із зобов’язання дії, воно визнається припиненим.
У ч.2 ст. 203 ГК України визначена сутність альтернативного зобов’язання і підстава його припинення шляхом належного виконання зобов’язаною стороною одного з двох або кількох зобов’язань, щодо яких вона мала право вибору. Мова йде про ситуації, коли предметом зобов’язання стає здійснення боржником не одного, а декількох конкретних дій. В альтернативному зобов’язанні боржник зобов’язаний зробити для кредитора одну з декількох дій, передбачених законом або договором, наприклад, передати річ або сплатити грошову суму. При цьому альтернативне зобов’язання, незважаючи на наявну в ньому множинність предмета, — єдине зобов’язання. Предмет зобов’язання тут остаточно визначає сторона, управнена вибрати виконання.
Право вибору виконання в альтернативному зобов’язанні належить боржнику, якщо інше не випливає з закону або умов зобов’язання. Право вибору виконання в альтернативному зобов’язанні он або договір може надати і кредиторові. Наприклад, при продажу речі неналежної якості покупець-кредитор вправі за своїм вибором вимагати від продавця або пропорційного зменшення ціни товару, або усунення наявних недоліків, або відшкодування своїх витрат на їх усунення.
Залік як спосіб припинення зобов’язання характеризується тим, що при наявності двох зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав або виконання яких можна вимагати в той самий час, вони повністю взаємно погашають одна одну (при рівності суми зобов’язання) або частково (якщо суми зустрічних зобов’язань різні).
Залік має бути здійснений за заявою однієї зі сторін, якщо в наявності одночасно присутні три умови:
– зустрічність вимог, тобто участь сторін одночасно в двох зобов’язаннях, для того, щоб кредитор в одному зобов’язанні був боржником в іншому зобов’язанні;
– однорідність предмета зобов’язання (гроші, речі того самого роду та ін.), з тим, щоб залікові не передувала угода сторін про зміну предмета зобов’язання. Тобто сторони з метою проведення заліку своєю угодою не можуть змінювати предмет вимог, наприклад, оцінюючи речі в грошовому вираженні;
– настання строку виконання по обох вимогах, що заліковуються.
Залік найбільш часто застосовується у грошових зобов’язаннях, але немає перешкод до припинення заліком інших зобов’язань, предмет яких однорідний.
Господарське зобов’язання може бути припинено заліком страхового зобов’язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного або страхового зобов’язання. Заліком може бути погашено дійсне зобов’язання, забезпечене судовим захистом.
Не допускається залік вимог, щодо яких за заявою іншої сторони слід застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом. Не можна вимагати заліку у відношенні зобов’язання, за яким минув строк позовної давності.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право України (Саніахметова)