Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право України (Саніахметова) скачати онлайн-> 118. Використання в зовнішньоекономічних контрактах правил ІНКОТЕРМС

118. Використання в зовнішньоекономічних контрактах правил ІНКОТЕРМС



Відповідно до Указу Президента України “Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів” від 04.10.94 р., з метою однакового тлумачення комерційних термінів суб’єктами підприємницької діяльності України при укладанні договорів, а також учасниками відносин, що виникають у зв’язку з такими договорами, установлено, що при укладенні суб’єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари (роботи, послуги), застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою (далі — Правила “ІНКОТЕРМС”). Суб’єктам підприємницької діяльності України при укладанні договорів, у тому Числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), запропоновано забезпечувати додержання Правил “ІНКОТЕРМС”.
Найчастіше сторонам, які укладають договір, невідомі відмінності у торговельній практиці у відповідних країнах. Ця розмаїтість у тлумаченнях приводить до непорозумінь, розбіжностей і звернень до суду, наслідком чого є втрата і коштів, і часу. З метою вирішення цієї проблеми Міжнародна торгова палата в 1936 р. видала звід Міжнародних правил щодо тлумачення торгових термінів, названих “ІНКОТЕРМС”. Згодом, у 1953,1967,1976,1980,1990 і 2000 роках, до нього вносилися зміни і доповнення.
Зараз застосовується сьома редакція — “ІНКОТЕРМС-2000”.
Сформульовані в “ІНКОТЕРМС” базисні умови зовнішньоторговельної купівлі-продажу визначають момент переходу права власності на товар від продавця до покупця, а отже, і ризику його випадкової загибелі; установлюють, хто (продавець або покупець) організовує перевезення товару, його навантаження, хто оплачує витрати по страхуванню товару, здійснює митне очищення товару від мита тощо.
В “ІНКОТЕРМС-2000” всі базисні умови постачання класифіковані за чотирма категоріями. В основі цієї класифікації лежить відмінність у обсязі зобов’язань контрагентів щодо доставки товару.
Перша категорія, названа умовно “Е” і в яку входить лише умова “франко-завод”, зазначає мінімальний обсяг обов’язків для продавця, який має надати товар у розпорядження покупця за місцем перебування продавця.
Друга категорія “Е” включає умови, що покладають на продавця обов’язок передати товар перевізнику, зазначеному покупцем (ФОБ, ФАС, “франко-перевізник”).
Третя група “С” об’єднує умови, на яких продавець має забезпечити перевезення товару, але не зобов’язаний приймати на себе ризик випадкового знищення або пошкодження товару чи нести які-небудь додаткові витрати, які можуть виникнути в результаті подій, що відбуваються після відвантаження товару (КАФ, СІФ, “доставка оплачена до …”, “доставка і страхування оплачені до …”).
У четверту категорію “Б” входять умови постачання, що передбачають обов’язок продавця нести всі витрати і ризики, що можуть виникнути у зв ‘язку з доставкою товару в країну призначення (“ доставлено на кордон”, “доставлено із судна”, “доставлено із пристані”, “доставлено без оплати мита”, “доставлено з оплатою мита”).








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право України (Саніахметова)