Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право України (Саніахметова) скачати онлайн-> 129. Форми спільної інвестиційної діяльності

129. Форми спільної інвестиційної діяльності



Спільна інвестиційна діяльність із залученням іноземних інвестицій може здійснюватися в різних формах. Однією з найбільш розповсюджених є створення підприємства з іноземними інвестиціями.
Підприємство з іноземними інвестиціями — підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.
Такі підприємства створюються і діють у формах, передбачених аконодавством України.
Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями овинні містити відомості, передбачені законодавством України ля відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників).
Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.
При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації.
Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя.
Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезено в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв’язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито.
Реалізація іноземних інвестицій може здійснюватися на основі інвестиційних договорів (контрактів).
Одним з видів інвестиційних договорів є договір концесії (концесійний договір).
Загальні правила концесії передбачені в главі 40 Господарського кодексу України.
Закон України “Про концесії” від 16.07.1999 р. визначає поняття і правові принципи регулювання відносин концесії державного і комунального майна, а також порядок і умови її здійснення.
Концесія — надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб’єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об’єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб’єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов’язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об’єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.
Договір концесії (концесійний договір) визначений у Законі як договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб’єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об’єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до Закону з метою задоволення громадських потреб.
З цього визначення випливає, що договір концесії є платним і взаємним.
Законом визначені як мінімальний, так і максимальний строк, на який укладається договір концесії — не менш як 10 років і не більш як 50 років.
Угоди про розподіл продукції як один з видів інвестиційних договорів одержав регламентацію в Законі України “Про угоди про розподіл продукції” від 14.09.1999 р.
Відповідно до угоди про розподіл продукції одна сторона — Україна (далі — держава) доручає іншій стороні — інвестору на певний строк проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на визначеній ділянці (ділянках) надр і ведення пов’язаних з угодою робіт, а інвестор зобов’язується виконати доручені роботи за свій рахунок і на свій ризик з подальшою компенсацією витрат і одержанням плати (винагороди) у вигляді частини прибуткової продукції.
Одним з видів інвестиційних договорів є договір про спільну інвестиційну діяльність.
Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов’язану зі створенням юридичної особи, відповідно до законодавства України.
Господарська діяльність на підставі договорів (контрактів) регулюється законодавством України. Сторони за договорами повинні вести окремий бухгалтерський облік і складати звітність про операції, пов’язані з виконанням умов цих договорів (контрактів), та відкрити окремі рахунки в установах банків України для проведення розрахунків за цими договорами (контрактами). Майно, що ввозиться в Україну іноземними інвесторами на строк не менш як три роки з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів), звільняється від обкладення митом.
Ці договори підлягають державній реєстрації відповідно до Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.1997 р. №112.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право України (Саніахметова)