Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право України (Саніахметова) скачати онлайн-> 137. Контроль за концентрацією суб’єктів господарювання

137. Контроль за концентрацією суб’єктів господарювання



Держава здійснює контроль за економічною концентрацією суб’єктів підприємницької діяльності з метою охорони і заохочення конкуренції для недопущення подальшої монополізації ринку, захисту інтересів споживачів, протидії зловживанню великими господарюючими структурами своїм монопольним становищем на ринку.
На відміну від законодавства, що діяло раніше, у якому контроль за економічною концентрацією був передбачений лише на рівні підзаконних, в основному відомчих, нормативно-правових актів, розділ V Закону “Про захист економічної конкуренції” передбачає основні положення такого контролю.
Зокрема, у Законі визначено поняття концентрації суб’єктів господарювання, названо учасників концентрації, визначено випадки, в яких необхідне отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання, а також підстави надання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання.
Органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб’єктів господарювання (далі — концентрація) з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції.
Згідно зі ст.22 Закону концентрацією визнається:
1) злиття суб’єктів господарювання або приєднання одного суб’єкта господарювання до іншого;
2) набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб’єктами господарювання над одним або кількома суб’єктами господарювання чи частинами суб’єктів господарювання, зокрема, шляхом:
а) безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб’єкта господарювання, що ліквідується;
б) призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб’єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб’єктах господарювання, або створення ситуації, при якій більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб’єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи;
в) створення суб’єкта господарювання двома і більше суб’єктами господарювання, який тривалий період буде самостійно здійснювати господарську діяльність, і при цьому зазначене створення не приводить до координації конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили цей суб’єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання;
3) безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб’єкта господарювання.
Ст. 24 Закону називає випадки, в яких необхідне отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання.
Концентрація, яка потребує дозволу відповідно до Закону, забороняється до надання дозволу на її здійснення. До надання такого дозволу учасники концентрації зобов’язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану.
У ст.25 Закону названо підстави надання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання. Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України надають дозвіл на концентрацію у разі, якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині.
Щоразу при створенні, реорганізації (злитті, приєднанні) суб’єктів господарювання структура ринку змінюється, а за певних умов зазначені дії можуть привести до його монополізації. Саме тому Антимонопольний комітет України уважно аналізує ефекти концентрації, їхні можливі наслідки для конкуренції, з урахуванням як позитивних, так і негативних сторін цього явища. Концентрація матеріальних, фінансових і людських ресурсів може сприяти більш ефективному їхньому використанню, здешевленню виробництва продукції. У той самий час концентрація може завдати шкоди конкуренції і, як наслідок, споживачам, створюючи основу для підвищення цін, обмеження вибору, зниження якості товарів. В останньому разі всю вигоду від концентрації одержує тільки постачальник (виробник) товару, а споживач лише програє або, принаймні, не виграє. Метою контролю Антимонопольного комітету за концентрацією є запобігання її негативних наслідків, викликаних обмеженням конкуренції. Проте якщо ці негативні ефекти адекватно компенсуються економічним виграшем для споживачів, Комітет, як правило, дає згоду на концентрацію.
Процедурне регулювання розгляду заяв і справ про надання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання міститься в розділі VI Закону.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право України (Саніахметова)